Рішення

від 30.09.2024 по справі 908/1959/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/136/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2024 Справа № 908/1959/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Благодійної організації Благодійний фонд Кіт Муран (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 51, ідентифікаційний код юридичної особи 45003038)

до відповідача Фізичної особи-підприємця Черкашина Микити Ігоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про стягнення 377 061,25 грн

без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява (вх. № 2163/08-07/24 від 16.07.2024) Благодійної організації Благодійний фонд Кіт Муран до Фізичної особи-підприємця Черкашина Микити Ігоровича про стягнення 368 000,00 грн основного боргу, 8 096,00 грн інфляційних втрат, 965,25 грн 3 % річних.

Позов мотивовано тим, що відповідач не здійснив передачу товару та не повернув суму попередньої оплати, чим порушив свої зобов`язання перед позивачем.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 16.07.2024, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1959/24 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 22.07.2024 позовну заяву Благодійної організації Благодійний фонд Кіт Муран залишено без руху.

25.07.2024 від позивача через підсистему Електронний суд надійшла заява про усунення недоліків.

Оскільки, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми в розмірі 377 061,25 грн, вказана сума перевищує сто розмірів та не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження. Як вбачається з позовних матеріалів, справа не є складною, а тому така справа визнається судом малозначною.

Ухвалою суду від 30.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1959/24; присвоєно справі номер провадження 19/136/24, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території», якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України «Про доступ до судових рішень», у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Враховуючи зареєстроване місцезнаходження відповідача на тимчасово окупованій території м. Мелітополь, Запорізької області, з метою його повідомлення про прийняття судом до розгляду позовної заяви та відкриття провадження у справі, текст ухвали суду про відкриття провадження у справі було розміщено на офіційному веб-порталі Судової влади України, а також направлено відповідачу на відому електронну адресу.

Отже, судом вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1959/24.

Судом також враховано, що не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій строк сплив, вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому, суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відзив на адресу суду від відповідача у справі № 908/1959/24 не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно зі ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/1959/24 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об`єктивного розгляду спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 30.09.2024.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Позивач посилався на те, що у спрощений спосіб було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець зобов`язується поставити товар, вказаний у рахунку-фактурі, а покупець - прийняти та сплатити вартість товару.

16.05.2024 відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактуру №53 на поставку товару: «Дрон DJI Mavic 3T», кількість 2 шт., загальна вартість 368 000,00 грн з ПДВ.

16.05.2024 позивачем перераховано оплату відповідачу за вказаним рахунком-фактурою № 53 від 16.05.2024 в розмірі 368 000,00 грн, про що свідчить платіжна інструкція в національній валюті №16/05 1 від 16.05.2024.

17.05.2024 ФОП Черкашиним М.І. виставлено Благодійній організації Благодійний фонд Кіт Муранрахунок-фактуру №56 на поставку товару: «DJI Mavic 3 Classic», кількість 1 шт., загальною вартістю 53 500,00 грн з ПДВ.

19.05.2024 позивачем перераховано відповідачу оплату за вказаним рахунком-фактурою № 56 від 17.05.2024 та сумі 53 500,00 грн., відповідно до платіжної інструкції в національній валюті №19/05 3 від 19.05.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.06.2024 позивачем надіслано на електронну адресу відповідача претензії № 12/06/2024-1 та №12/06/2024-2 з вимогою до 14.06.2024 поставити товар або повернути оплачені позивачем кошти за товар.

14.06.2024 відповідачем здійснено повернення авансу за рахунком-фактурою від 17.05.2024 №56 в сумі 53 500,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 14.06.2024 №151435418.1:WEB.

Позивач посилався на те, що відповідачем суму в розмірі 368 000,00 грн за непоставлений товар повернуто не було.

Невиконання відповідачем зобов`язання щодо поставки товару та повернення грошових коштів стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про повернення суми попередньої оплати за даний товар.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов`язання правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положенням ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Матеріали справи містять рахунки-фактури № 53 від 16.05.2024 на суму 368 000,00 грн та № 56 від 17.05.2024 на суму 53 500,00 грн, які були виставлені відповідачем позивачу за товар: «Дрон DJI Mavic 3T», «DJI Mavic 3 Classic».

Дії сторін з виставлення рахунку та його оплати відповідно до вимог ч. 1 ст. 181 ГК України, ст. 202 ЦК України свідчать про схвалення ними правочину, що створило для них цивільні права та обов`язки.

Таким чином, між сторонами по справі виникли відносини з договору поставки, врегульовані гл. 54 ЦК України, за яким відповідач зобов`язався передати позивачу у власність товар, а позивач - прийняти вказаний товар та сплатити за нього встановлену ціну.

Факт виставлення відповідачем рахунку на оплату товару та його оплата позивачем свідчить про виникнення між сторонами спору договірних правовідносин з поставки товару, відтак, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору поставки є предмет та ціна, які узгоджені сторонами спору у зазначених вище документах.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до вимог ст.ст. 662,663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що після виставлення відповідачем рахунків на оплату, позивач здійснив в повному обсязі попередню оплату в розмірі в розмірі 368 000,00 грн, про що свідчить платіжна інструкція в національній валюті №16/05 1 від 16.05.2024 та в розмірі 53 500,00 грн, відповідно до платіжної інструкції в національній валюті №19/05 3 від 19.05.2024.

Проте, матеріали справи не містять доказів поставки відповідачем товару позивачу, відповідно до сплаченої попередньої оплати.

Приписами ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Положеннями ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів встановлення сторонами строку виконання відповідачем обов`язку.

Позивач до позову додав претензії № 12/06/2024-1 та №12/06/2024-2 з вимогою відповідачу до 14.06.2024 поставити товар або повернути оплачені позивачем кошти за товар.

14.06.2024 відповідачем здійснено повернення авансу за рахунком-фактурою від 17.05.2024 №56 в сумі 53 500,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 14.06.2024 №151435418.1:WEB.

Жодного підтвердження факту поставки відповідачем на користь позивача товару або повернення на користь позивача грошових коштів в розмірі 368 000,00 грн (з урахуванням часткової оплати) матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 368 000,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за період з 14.06.2024 по 15.07.2024 965,25 грн 3 % річних та за період липень 2024 8 096,00 грн втрат від інфляції.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Судом встановлено, що позивачем не дотримано вимог ст. 530 ЦК України щодо семиденного строку від дня пред`явлення вимоги, оскільки листи-претензії було надіслано відповідачу 12.06.2024, строк виконання зобов`язань у відповідача сплив 19.06.2024, а отже період нарахування починається з 20.06.2024 по 15.07.2024.

Здійснивши перерахування сум 3 % річних та втрат від інфляції за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», судом встановлено, що сума 3 % річних підлягає стягненню в розмірі 784,26 грн, а сума втрат від інфляції не нараховується, оскільки прострочка платежу за менший період ніж місяць не тягне за собою нарахування інфляційних втрат.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Черкашина Микити Ігоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Благодійної організації Благодійний фонд Кіт Муран (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 51, ідентифікаційний код юридичної особи 45003038) 368 000 (триста шістдесят вісім тисяч) грн 00 коп. боргу, 784 (сімсот вісімдесят чотири) грн 26 коп 3 % річних.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Черкашина Микити Ігоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Благодійної організації Благодійний фонд Кіт Муран (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 51, ідентифікаційний код юридичної особи 45003038) 4 425 (чотири тисячі чотириста двадцять п`ять) грн 42 коп. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 30.09.2024.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.