Ухвала

від 27.09.2024 по справі 910/7588/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

м. Київ

27.09.2024Справа № 910/7588/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ СОЛЮШН ГРУП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса"

про стягнення заборгованості у розмірі 813 480,55 грн

Представники сторін: без виклику.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТ СОЛЮШН ГРУП" звернулось із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" з вимогою про стягнення заборгованості за договором суборенди № ІСГ-8/1428 від 01 грудня 2023 року у сумі 813 480,55 грн., з яких: 778 248, 27 грн. - основний борг, 33 313, 28 грн. - пеня, 1 919, 00 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 відкрито провадження у справі, постановлено її розгляд здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Положеннями ст. 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в ч. 1 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

За загальним правилом та приписами ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Разом з тим, частиною 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України встановлено виключну підсудність деяких справ - спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Тобто, виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27-29 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 дійшла висновку, що до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України.

Також суд зазначає, що за визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука "з приводу" означає "у зв`язку з чим-небудь", тому словосполучення "з приводу нерухомого майна" треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном.

Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Отже, слід дійти висновку, що за правилами Господарського процесуального кодексу України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18.

Зокрема, у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" у ч. 3 ст. 30 Господарського процесуально кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань, пов`язаних з володінням нерухомим майном, поширюються норми ч. 3 ст. 30 Господарського процесуально кодексу України.

У даному випадку предметом вирішення спору за поданим позовом є саме стягнення заборгованості за теплову енергію спожиту в квартирі № 123 в багатоквартирному будинком, який розташований за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 6-Б , покладення обов`язку з оплати якої на відповідача обґрунтовується позивачем належністю на праві власності останньому квартири № 123 у відповідному будинку.

Тобто, спір у даній справі виник з приводу стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань, пов`язаних з існуванням прав власності на нерухомість, що в силу викладеної у наведеній постанові Великої Палати Верховного Суду правової позиції вказує на поширення щодо нього правил виключної підсудності, встановлених ч. 3 ст. 30 Господарського процесуально кодексу України.

Відтак, враховуючи, що відповідна нерухомість розташована у місті Запоріжжя, спір у цій справі за правилами виключної підсудності підлягає розгляду саме Господарським судом Запорізької області.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення (ч. 3 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України).

У зв`язку з викладеним, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ СОЛЮШН ГРУП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" про стягнення заборгованості у розмірі 813 480,55 грн. слід направити за підсудністю до Господарського суду Запорізької області.

Керуючись статтями 20, 30, 31, 234, 235 ГПК України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Передати справу № 910/7588/24 за Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ СОЛЮШН ГРУП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" про стягнення заборгованості у розмірі 813 480,55 грн., за виключною підсудністю до Господарського суду Запорізької області.

2. Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 253-259 ГПК України.

Суддя О.М. Ярмак