Рішення

від 30.09.2024 по справі 910/9145/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.09.2024Справа № 910/9145/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "СОЛТІС" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 2А, ідентифікаційний код 42772410)

про стягнення 15 200,00 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "СОЛТІС" про стягнення 15 200,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором № 830-23 (ЦЗ) про закупівлю солі харчової, в частині своєчасної поставки товару, позивач нарахував до стягнення з відповідача відповідно до п.7.2. договору пеню у загальному розмірі 15 200,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Даною ухвалою суд на виконання вимог частини 7 статті 42 ГПК України, повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "СОЛТІС" про обов`язок, встановлений частиною 6 статті 6 ГПК України, зареєструвати свій електронний кабінет через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, що забезпечує обмін документами.

31.07.2024 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла заява, у якій останній просив суд виправити помилку (описку), допущену у позовній заяві, та вважати вірним та надалі читати в основній частині позовної заяви посилання на положення договору "Відповідно до пункту 5.6. Договору датою прийняття та передачі у власність товару вважати дату вказану уповноваженою особою Товароодержувача та представника Постачальника при отриманні товару в акті приймання-передавання товару для перевезення".

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 29.07.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута відділом поштового зв`язку до суду з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Так, судом встановлено, що ухвала суду від 29.07.2024 була направлена рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання поштової кореспонденції адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

За приписами пунктів 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат відмовився", "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

При цьому, суд також враховує, що 29 червня 2023 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" (далі - ЄСІТС, Закон № 3200-IX). Цей Закон набрав чинності 21.07.2023.

За змістом розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3200-IX, зміни, що вносяться зазначеним Законом до Господарського процесуального кодексу України, вводяться в дію 18.10.2023, крім змін до підпунктів 17.3, 17.15 підпункту 17, підпункти 19.1, 19.2 підпункту 19 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, введення в дію яких відбулося одночасно з набранням Законом № 3200-IX чинності.

Згідно з новою редакцією частин п`ятої ? восьмої статті 6 ГПК України, яка чинна з 18.10.2023 відповідно до Закону України № 3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами", суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС.

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені ГПК України у разі звернення до суду з документом особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

19 жовтня 2023 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3424-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи", який набрав чинності 04.11.2023.

Згідно з новою редакцією ч. 6 ст. 6 ГПК України, чинної з 04.11.2023, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Отже, з 18 жовтня 2023 року, відповідач у відповідності до приписів ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України зобов`язаний був зареєструвати електронний кабінет Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, і така реєстрація забезпечила б отримання відповідачем процесуальних документів, в тому числі ухвали Господарського суду міста Києва від 29.07.2024, а отже отримання ухвал Господарського суду міста Києва, зокрема в електронному кабінеті, залежало виключно від волі відповідача.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення від 10.08.2024 про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 29.07.2024.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

19.10.2023 між Військовою частиною НОМЕР_1 (надалі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "СОЛТІС" (надалі - відповідач, постачальник) був укладений договір № 830-23 (ЦЗ) про закупівлю солі харчової (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник у 2023 році поставити замовнику товари, зазначені в специфікації (додаток № 1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.

Пунктом 1.2. договору визначено що, найменування (номенклатура, асортимент) товару: сіль харчова нейодована (Румунія), код ДК 021:2015 - 15870000-7 «Заправка та приправи». Кількість товарів в асортименті та цінами згідно специфікації (додаток № 1).

Згідно додатку № 1 до договору (специфікація) визначено найменування товару (згідно з п.1.2 договору), а саме: сіль харчова нейодована (Румунія), у кількості 100 000,00 кг, загальною вартістю 1 000 000,00 грн. та визначено товароодержувачів, а саме: - в/ч НОМЕР_3 , кількість товару - 20 000,00 кг; - в/ч НОМЕР_4 , кількість товару - 20 000,00 кг; - в/ч НОМЕР_5 , кількість товару - 20 000,00 кг; - в/ч НОМЕР_6 , кількість товару - 40 000,00 кг.

Відповідно до п.1.4. договору, товароодержувач - уповноважена особа військової частини за місцем поставки товару згідно з специфікації (додатку №1).

Загальна сума договору складає: 1 000 000,00 грн (один мільйон гривень 00 копійок), у т.ч. ПДВ 20% - 166 666,67 грн (сто шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят шість гривень 67 копійок) (п.3.1. договору).

Згідно з пунктом 5.1. договору, строк (термін) поставки (передачі) товарів: постачальник зобов`язаний поставити товари у розпорядження замовника (товароодержувача) разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти поставку на умовах цього договору, протягом 14 робочих днів з моменту направлення заявки замовником.

Відповідно до п.5.2. договору, заявка замовника подається шляхом надсилання її на електронну пошту постачальника - ІНФОРМАЦІЯ_2. На підтвердження отримання заявки постачальник надсилає протягом однієї робочої доби на електронну адресу замовника - ІНФОРМАЦІЯ_3 лист-підтвердження про отримання такої заявки. У разі відсутності такого листа у зазначений строк, заявка замовника вважається прийнятою постачальником у повному обсязі і підлягає виконання. Доказом, що свідчить про отримання постачальником заявки замовником вважати лист-підтвердження про направлення заявки від адміністратора поштового домену @dpsu.gov.ua (провайдер).

Пунктом 5.6. договору визначено, зокрема, що датою прийняття та передачі у власність товару вважати дату вказану уповноваженою особою товароодержувача та представника постачальника при отриманні товару в акті приймання-передавання товару для перевезення.

Згідно з пп. 6.3.1. п.6.3 договору, постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товарів у строки, визначені у п.5.1. та згідно з заявками замовника, які подаються відповідно до п.5.2. договору.

Згідно з п. 7.2. договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник (відповідно до ч.2, ст.231 ГКУ) сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов`язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п.11.1. договору, цей договір набирає чинності з дня підписання його уповноваженими на те сторонами і діє до 31.12.2023 року.

На виконання умов п.5.1. договору позивачем було направлено на електронну адресу відповідача заявку на постачання продовольства від 23.10.2023 №701/14531-23-Вих, на постачання всього обсягу товару до товароодержувачів, з терміном поставки до 10.11.2023.

За доводами позивача, товар визначений заявкою № №701/14531-23-Вих від 23.10.2023, був поставлений відповідачем з порушення строку, а саме:

- 20.11.2023 відповідачем за видатковою накладною № 1146 від 20.11.2023 здійснено постачання до товароодержувача (в/ч НОМЕР_6 ) товар у кількості 20 000,00 кг, на загальну суму 200 000,00 грн, що підтверджується актом приймання-передавання товарів для перевезення від 20.11.2023 № 1-5238;

- 23.11.2023 відповідачем за видатковою накладною № 1149 від 23.11.2023 здійснено постачання до товароодержувача (в/ч НОМЕР_6 ) товар у кількості 20 000,00 кг, на загальну суму 200 000,00 грн, що підтверджується актом приймання-передавання товарів для перевезення від 23.11.2023 № 2-5237;

- 23.11.2023 відповідачем за видатковою накладною № 1150 від 23.11.2023 здійснено постачання до товароодержувача (в/ч НОМЕР_3 ) товар у кількості 20 000,00 кг, на загальну суму 200 000,00 грн, що підтверджується актом приймання-передавання товарів для перевезення від 23.11.2023 № 3-5239;

- 29.11.2023 відповідачем за видатковою накладною № 1170 від 29.11.2023 здійснено постачання до товароодержувача (в/ч НОМЕР_4 ) товар у кількості 20 000,00 кг, на загальну суму 200 000,00 грн, що підтверджується актом приймання-передавання товарів для перевезення від 29.11.2023 № 4/5527;

- 01.12.2023 відповідачем за видатковою накладною № 1185 від 01.12.2023 здійснено постачання до товароодержувача в/ч НОМЕР_5 ) товар у кількості 20 000,00 кг, на загальну суму 200 000,00 грн, що підтверджується актом приймання-передавання товарів для перевезення від 01.12.2023 № 5/5619.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з листом від 20.03.20224 № 06.1.2/2056-24-Вих щодо сплати нарахованих штрафних санкцій, відправленого рекомендованим листом 20.03.2024, за поштовим трек-номером № 0212114813653, а також з претензією від 13.05.2024 № 06.1.2/3526-24-Вих про порушення у мов договору №830-23 (ЦЗ) від 19 жовтня 2023 та стягнення штрафних санкцій, відправленої рекомендованим листом 15.05.2024, за поштовим трек-номером № 0212114889978. Однак, поштові відправлення не були отримані відповідачем та повернулись на адресу позивача, докази чого містяться в матеріалах справи.

Враховуючи зазначене, внаслідок порушення відповідачем умов договору, а саме в частині своєчасної поставки товару, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача пені на загальну суму 15 200,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовано відповідачем факт поставки товару з порушенням строків, передбачених заявкою позивача № №701/14531-23-Вих від 23.10.2023 та пунктом 5.1. договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

За приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексу України, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник (відповідно до ч.2, ст.231 ГКУ) сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов`язання за кожний день прострочення (п. 7.2 договору).

Враховуючи що, сторони передбачили умовами договору що у випадки порушення строків поставки товару застосування пені, суд дійшов висновку, що розрахунок позивача є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства та умовам договору, а відтак позовна вимога є обґрунтованою.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідачем під час розгляду справи не надано суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму заборгованість.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "СОЛТІС" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 2А, ідентифікаційний код 42772410) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) пеню у розмірі 15 200 грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30.09.2024.

Суддя Л. Г. Пукшин