Рішення

від 24.09.2024 по справі 910/7511/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.09.2024Справа № 910/7511/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні технології", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Логистик Транс", м. Київ

про стягнення 815 000,00 грн, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Гулієв Ф.В. огли (адвокат за довіреністю від 06.10.2023 року);

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17.06.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Індустріальні технології» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Логистик Транс» (відповідач) суми коштів в розмірі 815 000,00 грн, перерахованих на підставі Договору про надання транспортно-експедиторських послуг №ЛТ-200120 від 20.01.2020 року, який є розірваним, у зв`язку з ненаданням відповідачем послуг, оплачених позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 24.09.2024 року.

В судовому засіданні 24.09.2024 року оголошено в справі вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Логистик Транс» (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Індустріальні Технології» (замовник) був укладений Договір про надання транспортно-екпедиторських послуг №ЛТ-200120 (надалі - Договір) за умовами п. 1.1. якого предметом договору є організація перевезень вантажів замовника, організація надання вантажних вагонів для перевезення, та надання інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах власності АТ «Українська залізниця» (далі - перевізник), вагонах залізниць інших держав, і проведення розрахунків за ці послуги.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що замовник, виходячи із очікуваного обсягу перевезень, здійснює попередню оплату за перевезення вантажів шляхом перерахування коштів банківським переказом у розмірі 100% від суми, зазначеної в рахунку або розрахованої самостійно згідно тарифів та обсягу перевезень, не пізніше ніж за 2 банківські дні від дати виставлення рахунку.

По мірі виконання транспортно-експедиторського обслуговування перевезення вантажів замовника та надання інших послуг, експедитором витрачаються кошти замовника для оплати. (п. 4.3. Договору).

По закінченню звітного місяця, не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітним, експедитор надає замовнику акти приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг (п. 4.4. Договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє до 31.12.2020 року. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії Договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей Договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані надані послуги. (п. 11.1. Договору).

Додатковими договорами до Договору сторони погоджували зміни договірної ціни за послуги.

На виконання умов Договору позивачем перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 3 298 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою за період з 19.02.2020 року по 15.09.2021 року, наданою АТ «Перший український міжнародний банк».

Відповідачем, в свою чергу надано позивачу послуги, згідно умов Договору, на суму в розмірі 2 391 599,32 грн, що підтверджується наступними актами надання послуг:

- №386 від 30.11.2021 року на суму 357 730,00 грн;

- №336 від 30.09.2021 року на суму 1 185 619,68 грн;

- №257 від 31.08.2021 року на суму 848 249,64 грн.

Таким чином, наявна переплата вартості послуг на суму 906 400,68 грн.

Суму в розмірі 91 400,68 грн, відповідачем повернуто на рахунок позивача, що підтверджується довідкою наданою АТ «Перший український міжнародний банк».

При цьому, залишок суми переплати в розмірі 815 000,00 грн відповідачем позивачу повернуто не було.

13.09.2022 року позивачем було направлено відповідачу претензію №1688 від 25.08.2022 року з вимогою повернути надлишок сплачених коштів.

У відповідь на претензію відповідачем листом №ЛТ-26/09 від 26.09.2022 року повідомлено позивача, що у товариства скрутне фінансове становище через брак коштів.

Листом №2724 від 27.05.2024 позивач повідомив відповідача про розірвання договору та повернення суми переплати в розмірі 815 000,00 грн.

Відповіді на зазначений лист позивач від відповідача не отримав.

Звертаючись до суду позивач, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору, просить суд стягнути з відповідача суму коштів в розмірі 815 000,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину суд визнає Договір, укладений між сторонами, належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами Договір є договором транспортного експедирування, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 65 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 929 ЦК України, яка узгоджується із положеннями статті 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Як було встановлено судом, позивачем на виконання обумовлених договірних зобов`язань було здійснено попередню оплату послуг відповідача у розмірі 3 298 000,00 грн.

Означеного факту відповідачем не спростовується та не заперечується.

Відповідачем, в свою чергу надано позивачу послуги, згідно умов Договору, на суму в розмірі 2 391 599,32 грн, що підтверджується зазначеними вище актами надання послуг.

При цьому, суму в розмірі 91 400,68 грн, відповідачем повернуто на рахунок позивача, що підтверджується довідкою наданою АТ «Перший український міжнародний банк».

Згідно ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Втім, доказів, щоб свідчили про надання послуг в оплаченому розмірі в матеріалах справи не міститься, як і не міститься доказів, щоб вказували про неможливість надання послуг.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з п. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за змістом наведених норм, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.

Розірванням договору є припинення договірного зобов`язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення прав та обов`язків сторін договірних зобов`язань.

Як зазначає позивач у позовній заяві він направив позивачу лист про розірвання договору, а тому з 11.06.2024 року Договір є розірваним.

Таким чином, станом на момент розгляду справи у суді Договір є розірваним.

Відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положення статті 1212 ЦК України, а тому, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 815 000,00 грн безпідставно отриманих коштів.

Аналогічних правових висновків щодо застосування положень частини 4 статті 849 ЦК України та можливість стягнення з відповідача на користь позивача коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 10.05.2018 у справі №916/1591/17, від 11.11.2018 у справі №910/13332/17 та від 14.06.2018 у справі №912/2709/17.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума коштів в розмірі 815 000,00 грн.

Судовий збір, у розмірі 12 225,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Логистик Транс" (ідентифікаційний код 41165993, місцезнаходження: 02055, м. Київ, вул. Анни Ахматової, буд. 35) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні технології" (ідентифікаційний код 38475263, місцезнаходження: 04053, м. Київ, пров. Бехтерівський, 12Б, каб. 13) суму коштів в розмірі 815 000,00 грн (вісімсот п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) та суму судового збору в розмірі 12 225,00 грн (дванадцять тисяч двісті двадцять п`ять гривень 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 30.09.2024 року.

Суддя С. МОРОЗОВ