Рішення

від 30.09.2024 по справі 910/6892/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.09.2024Справа № 910/6892/24За позовом Приватного акціонерного товариства «ОТІС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем`єр ліфт»

про стягнення 30 000, 00 грн

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «ОТІС» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем`єр ліфт» (надалі-відповідач) про стягнення суми безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 30 000, 00 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 1212 Цивільного кодексу України, обґрунтовані надмірною сплатою грошових коштів позивачем за виконані роботи відповідачу згідно договору субпідряду № 200880 С від 04.04.2019 щодо виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт ліфтового обладнання, сума такої переплати становить 30 000, 00 грн та підлягає поверненню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/6892/24, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

27.06.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує щодо задоволення позову та, зокрема, вказує, що 27.10.2023, на виконання рішення від 25.09.2023 по справі № 910/10778/23, позивачем перераховано на рахунок відповідача суму грошових коштів у розмірі 297 072, 00 грн, що, на думку відповідача свідчить про визнання позивачем суми боргу за договором та безпідставність повернення грошових коштів у розмірі 30 000, 00 грн.

04.07.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві та, зокрема, зазначає, що позивачем здійснено оплату в розмірі 30 000, 00 грн 24.09.2020, тобто до винесення рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 по справі № 910/10778/23, а тому вказане рішення суду не може слугувати самостійною підставою для набуття цих коштів відповідачем, які були набуті без достатніх правових підстав.

29.07.2024 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у якових він вказує, що правовою підставою для сплати коштів у розмірі 30 000, 00 грн був договір № 200880 С на виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт ліфтового обладнання від 04.04.2019, а в подальшому, після порушення позивачем умов договору, рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 по справі № 910/10778/23, а добровільне виконання позивачем вказаного рішення свідчить про визнання позивачем суми боргу за договором та безпідставність повернення грошових коштів у розмірі 30 000, 00 грн.

Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) в розумний строк, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

25.09.2023 рішенням Господарського суду міста Києва в справі № 910/10778/23, яке набрало законної сили 17.10.2023, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем`єр ліфт» задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Отіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем`єр Ліфт» 297 072, 00 грн основного боргу, 9 107, 50 грн 3 % річних, 45 575, 71 грн інфляційних втрат та 5 276, 33 грн витрат по сплаті судового збору.

Так, у межах справи судом було встановлено наявність заборгованості в Приватного акціонерного товариства «Отіс» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Прем`єр ліфт» за договором субпідряду № 200880 С на виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт ліфтового обладнання від 04.04.2019 у розмірі 297 072, 00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 по справі № 910/10778/23 стягнуто на користь відповідача 297 072, 00 грн основного боргу за договором субпідряду № 200880 С на виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт ліфтового обладнання від 04.04.2019. Проте, сума грошових коштів 30 000, 00 грн була сплачена позивачем до розгляду вказаної справи та не була врахована відповідачем при заявлені позовних вимог у справі № 910/10778/23, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму грошових коштів у розмірі 30 000, 00 грн, як надмірно сплачену.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як установлено судом у справі № 910/10778/23, 04.04.2019 року між Приватним акціонерним товариством «Отіс» (генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прем`єр Ліфт» (субпідрядник) укладено договір, за умовами якого генпідрядник доручив, а субпідрядник зобов`язався виконати наступні роботи: монтаж ліфта, налагодження ліфта, улаштування освітлення у шахті (обладнання входить у вартість ліфта), виконання диспетчеризації ліфта (обладнання входить у вартість ліфта), фарбування ліфтової шахти та приямку, монтаж підмостків, демонтаж підмостків, виготовлення та встановлення обрамлення (фарбований метал в колір дверей шахти), сплата рахунків на експертне обстеження та первинний технічний огляд, вивезення та утилізація відходів під час монтажу для ліфтів № 1 (Зав. № D2NB5040) в/п 630 кг на 7 зупинок, № 2 (Зав. № D2NB5041) в/п 630 кг на 7 зупинок, № 3 (Зав. № D2NB5042) в/п 630 кг на 7 зупинок, технічні характеристики яких визначені у додатку № 1, відповідно до переліку робіт, погодженого сторонами у додатку № 2, на об`єкті генерального підрядника за адресою: місто Бровари, територія ІІ житлового району в районі вул. Анатолія Луценка та вул. Маяковського; для ліфтів № 4 (Зав. № D2NB5043) в/п 630 кг на 7 зупинок, № 5 (Зав. № D2NB5044) в/п 630 кг на 7 зупинок, № 6 (Зав. № D2NB5045) в/п 630 кг на 7 зупинок, технічні характеристики яких визначені у додатку № 1, відповідно до переліку робіт, погодженого сторонами у додатку № 2, на об`єкті генерального підрядника за адресою: місто Бровари, в р-ні вул. А. Луценка та вул. Маяковського.

Відповідно до пункту 1.2 договору строк виконання робіт: 5 (п`ять) тижнів, який розпочинається з наступного дня після отримання субпідрядником передоплати та підписання акту готовності будівельної частини до монтажу ліфтового обладнання.

За змістом пункту 2.1 цієї угоди загальна вартість робіт за договором складає 822 960,00 грн, включаючи ПДВ 137 160,00 грн. Загальна вартість робіт включає всі та будь-які витрати субпідрядника, необхідні для виконання робіт за цим договором.

Згідно з пунктом 2.2 договору субпідрядник протягом 5 (п`яти) робочих днів після закінчення робіт надає генпідряднику акт та довідку про вартість виконаних підрядних робіт по формі № КБ-2в, № КБ-3. субпідрядник має право надавати акти виконаних робіт щодо кожної змонтованої одиниці обладнання окремо.

Генпідрядник розглядає та підписує надані субпідрядником акти за формою КБ-2в, КБ-3, засвідчує їх печаткою протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання та повертає субпідряднику по 1 (одному) примірнику або надає обґрунтовану відмову від підписання таких актів з переліком зауважень до виконаних робіт у цей же строк. Генпідрядник має право продовжити строк розгляду актів на час приймання робіт замовником (пункт 2.3 договору).

Пунктом 2.4 договору передбачено, що роботи за цим договором оплачуються поетапно, як наведено нижче (при умові надходження коштів від замовника):

- генпідрядник перераховує на рахунок субпідрядника передоплату від загальної вартості робіт (авансування) у розмірі - 30 % від їх загальної вартості протягом 10 (десяти) робочих днів з дати укладення цього договору (пункт 2.4.1);

- оплата решти вартості виконаних субпідрядником робіт здійснюється протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання сторонами акту КБ-2в та довідки типової форми КБ-3 (пункт 2.4.2).

Пунктом 3.1.3 договору на генпідрядника покладено обов`язок проводити оплату за виконані субпідрядником роботи на підставі підписаних сторонами акту КБ-2в та довідки типової форми КБ-3, відповідно до ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 відповідно до умов договору.

Згідно з пунктом 3.2.4 договору субпідрядник зобов`язаний надати генпідряднику належним чином оформлені акти:

- обстеження будівельної частини, з виявленими зауваженнями перед виконанням монтажних робіт (надається протягом 10 календарних днів після підписання Договору);

- приймання-передачі обладнання в монтаж;

- готовності будівельної частини (перед початком виконання монтажних робіт);

- передачі ліфта під будівельно-оздоблювальні роботи;

- приймання ліфта під пуско-налагоджувальні роботи після будівельно-оздоблювальних робіт;

- технічної готовності ліфта;

- приймання ліфта в експлуатацію.

Відповідно до пунктів 4.1-4.3 договору після закінчення робіт на об`єктах у відповідності до умов договору, субпідрядник складає і передає генпідряднику акт форми 2, в якому вказуються обсяг і види фактично виконаних робіт, а також їх вартість на період складення акту, за вирахуванням авансових платежів, якщо такі були зроблені.

Генпідрядник протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання від субпідрядника акту приймання-передачі робіт оформлює акти або надає мотивовану відмову від приймання робіт в той же строк з вимогою щодо усунення недоліків.

У випадку мотивованої відмови від прийняття робіт з боку генпідрядника, сторонами складається двосторонній акт з перерахуванням необхідних коригуючих заходів і термінів їх виконання.

Згідно з пунктом 9.1 договору, він набуває сили з моменту його підписання сторонами і діє до 30.04.2021, але в будь-якому випадку до повного та належного виконання сторонами зобов`язань за ним.

Судом у справі № 910/10778/23 встановлено, що 24.09.2020 між уповноваженими представниками сторін був підписаний та скріплений відбитками їх печаток акт передачі паспорта ліфта, яким зафіксовано факт передачі представнику генпідрядника паспортів шести ліфтів, заводські №№ D2NB 5040-5045, змонтованих за адресою: м. Бровари, вул. Луценка, буд. 27.

Крім того, в матеріалах справи наявні копії оформлених та підписаних представниками і скріплених відповідними печатками монтажної організації, генпідрядної організації/замовника, організації (підприємства) - власника ліфта, відповідального за організацію робіт з технічного обслуговування і ремонту ліфта, а також представником Головного управління Держпраці актів приймання ліфта від 08.09.2020 року.

Наведені акти містять інформацію про те, що розглянута представлена документація, проведені огляд, перевірка і випробування ліфтів в обсязі, передбаченому НПАОП 0.00-1.02-08 «Правила будови і безпечної експлуатації ліфтів». Ліфти із заводськими номерами № D2NB5040, № D2NB5041, № D2NB5042, № D2NB5043, № D2NB5044 та № D2NB5045, висота підйому: 18,7 м, вантажопідйомність - 630 кг, кількість зупинок - 7, рік виготовлення - 2019, установлені за адресою: місто Бровари, вулиця Луценка, житловий будинок № 26.

Оглядом, перевіркою встановлено, що будівельні, монтажні і налагоджувальні роботи виконані відповідно до ДСТУ 7310:2013, робочої технічної документації, установчих креслень і «Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів». Ліфти відповідають паспортним даним і указаним Правилам; знаходяться у справному стані, який допускає їх безпечну експлуатацію; обслуговування ліфтів відповідає «Правилам будови і безпечної експлуатації ліфтів».

Ліфти прийняті власником і особою, яка відповідає за організацію робіт з технічного обслуговування і ремонту ліфтів.

Означені акти підписані вищевказаними повноважними особами (у тому числі представниками сторін) без будь-яких зауважень чи заперечень.

Суд у справі № 910/10778/23 дійшов висновку про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Прем`єр Ліфт» належним чином та у встановленому договором порядку виконано роботи на загальну суму 297 072,00 грн, тоді як в порушення умов цієї угоди такі роботи генпідрядником оплачені не були. Докази, які свідчать про неналежне виконання позивачем робіт за договором, зафіксованих в актах приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) за травень 2022 року № 7 на суму 90 000,00 грн, № 8 на суму 133 704,00 грн та № 9 на суму 73 368,00 грн, а також довідці про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2022 року (форми КБ-3), чи докази оплати генпідрядником вартості таких робіт, у матеріалах справи відсутні.

Предметом даного спору є вимоги позивача до відповідача про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 30 000, 00 грн.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач доручив, а відповідач виконав роботи за договором субпідряду № 200880 С на виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт ліфтового обладнання від 04.04.2019 за загальний період з червня 2019 року по травень 2022 року на загальну суму 855 678, 00 грн, що підтверджується:

- актами приймання виконаних будівельних робіт: № 1 за червень 2019 року від 27.06.2019 на суму 90 121, 20 грн (а.с. 20), № 2 за червень 2019 року від 27.06.2019 на суму 90 121, 20 грн (а.с. 21), № 3 за липень 2019 року від 31.07.2019 на суму 90 121, 20 грн (а.с. 23), № 4 за серпень 2019 року від 30.08.2019 на суму 90 121, 20 грн (а.с. 25), № 5 за вересень 2019 року від 30.09.2019 на суму 90 121, 20 грн (а.с. 27), № 3 за червень 2020 року від 30.06.2020 на суму 108 000, 00 грн (а.с. 29), № 7 за травень 2022 року на суму 90 000, 00 грн (а.с. 33), № 8 за травень 2022 року на суму 133 704, 00 грн (а.с. 34), № 9 за травень 2022 року на суму 73 368, 00 грн (а.с. 35);

- довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат: за липень 2019 року від 31.07.2019 на суму 90 121, 20 грн (а.с. 22), за серпень 2019 року від 30.08.2019 на суму 90 121, 20 грн грн (а.с. 26), за вересень 2019 року від 30.09.2019 на суму 90 121, 20 грн (а.с. 28), за червень 2020 року від 30.06.2020 на суму 108 000, 00 грн (а.с. 30), за травень 2022 року на суму 297 072, 00 грн (а.с. 36).

Суд зазначає, що акти приймання виконаних будівельних робіт: № 1 за червень 2019 року від 27.06.2019, № 2 за червень 2019 року від 27.06.2019, № 3 за липень 2019 року від 31.07.2019, № 4 за серпень 2019 року від 30.08.2019, № 5 за вересень 2019 року від 30.09.2019, № 3 за червень 2020 року від 30.06.2020 та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат: за липень 2019 року від 31.07.2019, за серпень 2019 року від 30.08.2019, за вересень 2019 року від 30.09.2019 та за червень 2020 року від 30.06.2020 підписані та скріплені печатками з обох сторін без зауважень та заперечень.

Разом з тим, акти приймання виконаних будівельних робіт № 7, № 8, № 9 за травень 2022 року та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2022 року з боку позивача не підписані.

Однак, як установлено судом у справі № 910/10778/23 твердження Приватного акціонерного товариства «Отіс» про ненадходження грошових коштів від замовника для оплати виконаних робіт також не підтверджує наявності підстав для ухилення Приватного акціонерного товариства «Отіс» від підписання направлених йому актів приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) за травень 2022 року № 7 на суму 90 000,00 грн, № 8 на суму 133 704,00 грн та № 9 на суму 73 368,00 грн, а також довідки про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2022 року (форми КБ-3) на загальну суму 297 072,00 грн., та не свідчить про звільнення відповідача від обов`язку з оплати таких робіт.

Суд зазначає, що питання виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт ліфтового обладнання за договором субпідряду № 200880 С від 04.04.2019 за загальний період з червня 2019 року по травень 2022 року на загальну суму 855 678, 00 грн не є спірним у даній справі та визнаються сторонами, а тому відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню.

На виконання умов договору субпідряду № 200880 С від 04.04.2019, за період з червня 2019 року по липень 2020 року перерахував на рахунок відповідача суму грошових коштів 558 606, 00 грн, що підтверджується довідкою АТ «УКРСИББАНК» від 11.12.2023 № 54-2-01/29568 (а.с. 45-48) та не заперечується відповідачем.

Також 24.09.2020 позивач перерахував на рахунок відповідача суму грошових коштів 30 000, 00 грн, із призначенням платежу: «За монтажно-налагоджувальні роботи зг. дог. 20080 С від 04.04.2019. Сума 30 000, 00 грн. ПДВ (20 %) 1 140, 00 грн», що підтверджується довідкою АТ «УКРСИББАНК» від 11.12.2023 № 54-2-01/29568 (а.с. 48) та не заперечується відповідачем.

Як вже зазначалось судом, 25.09.2023 рішенням Господарського суду міста Києва в справі № 910/10778/23, яке набрало законної сили 17.10.2023, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Отіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем`єр Ліфт», зокрема, 297 072, 00 грн основного боргу.

27.10.2023 на виконання вказаного рішення, позивач перерахував на рахунок відповідача суму грошових коштів в розмірі 357 031, 54 грн, із призначенням платежу: «Сплата зг. рішення суду, справа № 910/10778/23 від 25.09.2023 297 072, 00 грн - основний борг, 9 107, 50 грн - 3 % річних, 45 575, 71 грн - інфляційні втрати, 5 276, 33 грн - витрати по сплаті судового збору», що підтверджується довідкою АТ «УКРСИББАНК» від 11.12.2023 № 54-2-01/29568 (а.с. 48 на звороті).

Тобто рішення Господарського суду міста Києва в справі № 910/10778/23 виконане позивачем повністю.

Отже, позивачем на виконання умов договору субпідряду № 200880 С від 04.04.2019 було перераховано в загальному розмірі 885 678, 00 грн (558 606, 00 грн (сплачено за період з червня 2019 року по липень 2020 року) + 30 000, 00 грн (сплачено 24.09.2020) + 297 072, 00 грн (сплачено 27.10.2023), що на 30 000, 00 грн більше, ніж загальна сума виконаних робіт за вказаним договором (855 678, 00 грн).

Стаття 1212 Цивільного кодексу України (глава 83 Цивільного кодексу України) регулює випадки набуття, збереження майна без достатніх правових підстав.

Згідно з приписами частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 Цивільного кодексу України).

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (частина 3 статті 1212 Цивільного кодексу України).

Отже, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності наступних умов: набуття або збереження майна; набуття або збереження за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2022 у справі № 915/517/21 відсутністю правової підстава вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин та їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

При цьому положення статті 1212 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись і після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена. Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 920/1122/19, від 19.02.2020 у справі № 915/411/19, від 21.02.2020 у справі № 910/660/19, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Як установлено судом, позивачем у повному обсязі сплачено виконані відповідачем роботи за договором субпідряду № 200880 С на виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт ліфтового обладнання від 04.04.2019 у загальній сумі 855 678, 00 грн, тоді як кошти в розмірі 30 000, 00 грн є надмірною сплаченими, а правова підстава, на якій вони набуті - відпала.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем позивачу грошових коштів у сумі 30 000, 00 грн, а тому суд приходить до висновку, що відповідач зберігає майно позивача (грошові кошти в сумі 30 000, 00 грн) без достатньої правової підстави.

Суд відзначає, що в зв`язку виконанням рішення суду від 25.09.2023 по справі № 910/10778/23 та враховуючи оплату, яка була здійснена позивачем до розгляду вказаної справи, що в сумі є повною оплатою виконаних відповідачем робіт за договором субпідряду № 200880 С від 04.04.2019, відсутні будь-які правові підстави для зберігання відповідачем у себе належного позивачеві майна - грошових коштів у сумі 30 000, 00 грн.

При цьому, суд наголошує, що в справі № 910/10778/23 не надавалась оцінка сплаченим 24.09.2020 грошовим коштам у сумі 30 000, 00 грн та в суду були відсутні такі відомості, а тому посилання відповідача на те, що в даній справі позивач намагається переглянути рішення в справі № 910/10778/23 є необґрунтованими.

На підставі викладеного, зважаючи на умови договору та положення чинного законодавства, відповідач повинен був повернути позивачу попередню оплату, чого ним також зроблено не було.

З огляду на викладене вище та враховуючи, те що матеріалами справи підтверджується факт повної оплати позивачем робіт за договором субпідряду № 200880 С на виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт ліфтового обладнання від 04.04.2019 та встановлену судом надмірну оплату в розмірі 30 000, 00 грн, вимоги позивача про стягнення з відповідача 30 000, 00 грн заборгованості визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 30 000, 00 грн суми грошових коштів.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем`єр ліфт» (04053, місто Київ, провулок Бехтеревський, будинок 4, літера А, офіс 1, ідентифікаційний код 35210959) на користь Приватного акціонерного товариства «ОТІС» (03062, місто Київ, вулиця Чистяківська, будинок 32, ідентифікаційний код 14357579) 30 000 (тридцять тисяч) грн 00 коп. грошових коштів та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань