Рішення

від 30.09.2024 по справі 910/8122/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.09.2024Справа № 910/8122/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СП УДТ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «К-2 ІНЖИНІРИНГ»

про стягнення 140 545, 79 грн

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СП УДТ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «К-2 ІНЖИНІРИНГ» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 140 545, 79 грн, з яких: 72 354, 51 грн основний борг, 54 417, 95 грн інфляційні втрати та 13 773, 33 грн 3% річних.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 509, 526, 530, 610, 614, 625, 629, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України та ст. 173, 193, 265 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання в частині оплати поставленого за видатковими накладними товару № ЦП-0002426 від 14.02.2018, № ЦП-0002146 від 08.02.2018 та № ЦП-0001259 від 27.01.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

05.07.2024 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/8122/24. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження в справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03110, місто Київ, вулиця Механізаторів, будинок 9А.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження в справі від 10.07.2024 був повернутий до суду з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до вимог частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/8122/24 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23.01.2018 за видатковою накладною № ЦП-0000827 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 12 777, 84 грн, а саме: 765010-Муфта з внутр. різ. (40 мм х 11/2) в кількості 5 шт., ціною з ПДВ - 378, 00 грн, сумою з ПДВ - 1 890, 00 грн; 2600.00 Ніпель ЗР-ЗР (1/2) / 5105, 8280 / в кількості 4 шт., ціною з ПДВ - 106, 11 грн, сумою з ПДВ - 424, 44 грн; 707040-Коліно 90 (40 мм) метал в кількості 5 шт., ціною з ПДВ - 399, 96 грн, сумою з ПДВ - 1 999, 80 грн; 710040-Трійник (40 мм) в кількості 4 шт., ціною з ПДВ - 576, 00 грн, сумою з ПДВ - 2 304, 00 грн; 706508-Муфта редукційна (40 / 32 мм) метал в кількості 4 шт., ціною з ПДВ - 270, 00 грн, сумою з ПДВ - 1 080, 00 грн; 706507-Муфта редукційна (32 / 25 мм) метал / 706507 в кількості 4 шт., ціною з ПДВ - 165, 78 грн, сумою з ПДВ - 663, 12 грн; 704016-Гільза затискна до труб РЕ-Хс (16 мм) в кількості 14 шт., ціною з ПДВ - 13, 14 грн, сумою з ПДВ - 183, 96 грн; 704020-Гільза для труб РЕ-Хс d20 мм в кількості 18 шт., ціною з ПДВ - 16, 74 грн, сумою з ПДВ - 301, 32 грн; 704025-Гільза затискна до труб РЕ-Хс (25 мм) в кількості 14 шт., ціною з ПДВ - 32, 40 грн, сумою з ПДВ - 453, 60 грн; 724532-Гільза затискаюча для багатошарових труб (32 мм) в кількості 10 шт., ціною з ПДВ - 54, 00 грн, сумою з ПДВ - 540, 00 грн; 724540-Гільза затискаюча для багатошарових труб (40 мм) в кількості 34 шт., ціною з ПДВ - 86, 40 грн, сумою з ПДВ - 2 937, 60 грн. Проте, як зазначає позивач у позові, за вказаною видатковою накладною сума боргу складає 11 806, 47 грн.

23.01.2018 за видатковою накладною № ЦП-0000830 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 14 340, 24 грн, а саме: 732240-Труба РЕ-Хс 40 мм (штанга 5м) багатошарова з алюмінієм в кількості 20 пог. м, ціною з ПДВ - 252, 00 грн, сумою з ПДВ - 5 040, 00 грн; 765010-Муфта з внутр. різ. (40 мм х 11/2) в кількості 3 шт., ціною з ПДВ - 378, 00 грн, сумою з ПДВ - 1 134, 00 грн; 707040-Коліно 90 (40 мм) метал в кількості 3 шт., ціною з ПДВ - 399, 96 грн, сумою з ПДВ - 1 199, 88 грн; 706508-Муфта редукційна (40 / 32 мм) метал в кількості 2 шт., ціною з ПДВ - 270, 00 грн, сумою з ПДВ - 540, 00 грн; 724540-Гільза затискаюча для багатошарових труб (40 мм) в кількості 22 шт., ціною з ПДВ - 86, 40 грн, сумою з ПДВ - 1 900, 80 грн; 1221125-Кран кульовий ВР-ЗР (рознімне з`єднання з накидною гайкою), з важільною ручкою (оцинкованая сталь), PN = 16, Корпус з кваної латуні, нікельований, згідно EN 12420, 1 в кількості 4 шт., ціною з ПДВ - 1 131, 39 грн, сумою з ПДВ - 4 525, 56 грн.

Також 23.01.2018 за видатковою накладною № ЦП-0000831 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 24 297, 84 грн, а саме: 736504-Муфта з`єднувальна редукційна 25х16 мм PPSU в кількості 6 шт., ціною з ПДВ - 80, 82 грн, сумою з ПДВ - 484, 92 грн; 765007-Муфта з внутр. різ. (25 мм х 3/4)/ 705007 в кількості 6 шт., ціною з ПДВ - 117, 00 грн, сумою з ПДВ - 702, 00 грн; 765007-Муфта із зовнішн. різьб. (25 мм х 3/4)/ 705007 в кількості 6 шт., ціною з ПДВ - 117, 00 грн, сумою з ПДВ - 702, 00 грн; 768516-Коліно монтажне для змішувача (16 х 1/2) / 708516 в кількості 42 шт., ціною з ПДВ - 102, 78 грн, сумою з ПДВ - 4 316, 76 грн; 737016-Коліно 90 (16 мм) пластик в кількості 30 шт., ціною з ПДВ - 50, 58 грн, сумою з ПДВ - 1 517, 40 грн; 737020-Коліно 90 (20 (18 мм) пластик в кількості 20 шт., ціною з ПДВ - 56, 70 грн, сумою з ПДВ - 1 314, 00 грн; 736503-Муфта редукційна (20 (18) / 16 мм) пластик (PPSU) в кількості 18 шт., ціною з ПДВ - 47, 88 грн, сумою з ПДВ - 861, 84 грн; 736505-Муфта з`єднувальна редукційна 25х20 (18) мм PPSU в кількості 12 шт., ціною з ПДВ - 79, 02 грн, сумою з ПДВ - 948, 24 грн; 730916-Трійник (16 мм) в кількості 14 шт., ціною з ПДВ - 64, 26 грн, сумою з ПДВ - 899, 64 грн; 730509-Трійник (20 (18)х16х20(18)) пластик в кількості 8 шт., ціною з ПДВ - 72,72 грн, сумою з ПДВ - 581, 76 грн; 700516-Труба РЕ-Хс (16х2, 2мм) для холодної і гарячої води (50 м/п) в кількості 100 пог. м, ціною з ПДВ - 25, 20 грн, сумою з ПДВ - 2 520, 00 грн; 700520-Труба РЕ-Хс (20х2, 8мм) для холодної і гарячої води (50 м/п) в кількості 50 пог. м, ціною з ПДВ - 35, 10 грн, сумою з ПДВ - 1 755, 00 грн; 700525-Труба РЕ-Хс (25х3,5мм) для холодної і гарячої води (50 м/п) в кількості 50 пог. м, ціною з ПДВ - 63, 00 грн, сумою з ПДВ - 3 150, 00 грн; 704016-Гільза затискна до труб РЕ-Хс (16 мм) в кількості 176 шт., ціною з ПДВ - 13, 14 грн, сумою з ПДВ - 2 312, 64 грн; 704020-Гільза для труб РЕ-Хс d20 мм в кількості 86 шт., ціною з ПДВ - 16, 74 грн, сумою з ПДВ - 1 439, 64 грн; 704025-Гільза затискна до труб РЕ-Хс (25 мм) в кількості 30 шт., ціною з ПДВ - 32, 40 грн, сумою з ПДВ - 972, 00 грн.

27.01.2018 за видатковою накладною № ЦП-0001259 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 14 368, 69 грн, а саме: 765009-Муфта з внутр. різ. (25 мм х 1)/ 705009 в кількості 13 шт., ціною з ПДВ - 187, 98 грн, сумою з ПДВ - 2 443, 74 грн; 765502-Муфта із зовнішн. різьб. (16 мм х 1/2)/ 705502 в кількості 5 шт., ціною з ПДВ - 50, 19 грн, сумою з ПДВ - 250, 95 грн; 767516-Коліно 90 із зовн.різб. (16х1/2) / 707516 в кількості 1 шт., ціною з ПДВ - 85, 70 грн, сумою з ПДВ - 85, 70 грн; 767526-Коліно 90 із зовн.різб. (25х1) / 707526 в кількості 2 шт., ціною з ПДВ - 265, 18 грн, сумою з ПДВ - 530, 36 грн; 710025-Трійник (25мм) в кількості 2 шт., ціною з ПДВ - 166, 08 грн, сумою з ПДВ - 996, 48 грн; 2600.40 ГлушкаЗР (1) / 5101 / латунь в кількості 6 шт., ціною з ПДВ - 41, 89 грн, сумою з ПДВ - 251, 34 грн; 2700.І2 Американка В3 (1/2) пряма лат. з ущ. кільцем до радіаторів в кількості 4 шт., ціною з ПДВ - 76, 29 грн, сумою з ПДВ - 305, 16 грн; 2700.А2 Муфта ВР-ЗР пряма «американка» (3/4) / арт350/ латунь в кількості 6 шт., ціною з ПДВ - 93, 76 грн, сумою з ПДВ - 562, 56 грн; 2600.40 Глушка ЗР (1/2) / латунь в кількості 6 шт., ціною з ПДВ - 13, 04 грн, сумою з ПДВ - 78, 24 грн; 732025-Труба РЕ-Хс-АІ-РЕ (25 х 3,5 мм) багатошарова з алюмінієм (50 м/п) (26х4,00) в кількості 50 пог. м, ціною з ПДВ - 91, 25 грн, сумою з ПДВ - 4 562, 50 грн; 732016-Труба РЕ-Хс-АІ-РЕ (16 х 2,2 мм) багатошарова з алюмінієм (100 мм) (17х2,7) в кількості 50 пог. м, ціною з ПДВ - 40,15 грн, сумою з ПДВ - 2 007, 50 грн; 724525-Гільза затискаюча для багатошарових труб (25 мм) в кількості 28 шт., ціною з ПДВ - 32, 85 грн, сумою з ПДВ - 919, 80 грн; 724516-Гільза затискаюча для багатошарових труб (16 мм) в кількості 6 шт., ціною з ПДВ - 13, 69 грн, сумою з ПДВ - 82, 14 грн; 765120-Глушка (20/18 мм) / 720520 ) в кількості 8 шт., ціною з ПДВ - 49, 29 грн, сумою з ПДВ - 394, 32 грн; 765508-Муфта із зовнішн. різьб. (25 мм х 1)/ 765508 в кількості 6 шт., ціною з ПДВ - 149, 65 грн, сумою з ПДВ - 897, 90 грн.

08.02.2018 за видатковою накладною № ЦП-0002146 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 3 995, 11 грн, а саме: 2600.00 Ніпель ЗР-ЗР (1/2) / 5105, 8280 / латунь в кількості 4 шт., ціною з ПДВ - 17, 76 грн, сумою з ПДВ - 71, 04 грн; 595930/400092 (4 108-115 мм. // М8 / М10) ХОМУТ в кількості 90 шт., ціною з ПДВ - 39, 08 грн, сумою з ПДВ - 3 516, 75 грн; 595850 (1 1/4 39-46мм. // М8) ХОМУТ МЕТ. (2-в) в кількості 17 шт., ціною з ПДВ - 13, 46 грн, сумою з ПДВ - 228, 74 грн; 595853 (2 59-63 мм./ М8) ХОМУТ МЕТ. (2-в) в кількості 10 шт., ціною з ПДВ - 17, 86 грн, сумою з ПДВ - 178, 58 грн.

14.02.2018 за видатковою накладною № ЦП-0002426 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 3 249, 86 грн, а саме: 737020-Коліно 90 (20 (18) мм) пластик в кількості 30 шт., ціною з ПДВ - 53, 55 грн, сумою з ПДВ - 1 606, 50 грн; 704020-Гільза для труб РЕ-Хс d20 мм в кількості 60 шт., ціною з ПДВ - 15, 81 грн, сумою з ПДВ - 948, 60 грн; 767526-Коліно 90 із зовн.різб. (25х1) / 707526 в кількості 2 шт., ціною з ПДВ - 247, 01 грн, сумою з ПДВ - 494, 02 грн; 704025-Гільза затискна до труб РЕ-Хс (25 мм) в кількості 2 шт., ціною з ПДВ - 30, 60 грн, сумою з ПДВ - 61, 20 грн; 10610/1 - (1/2) Пробка з гвинтом (9-2120-050-00-01-05) 20 шт. уп. в кількості 30 шт., ціною з ПДВ - 4, 65 грн, сумою з ПДВ - 139, 54 грн.

Вказані видаткові накладні підписані та скріплені печатками обох сторін без зауважень та заперечень.

Отже, між сторонами було укладено договори поставки в спрощений спосіб. На виконання яких, як зазначає позивач, ним за період з січня 2018 року по лютий 2018 року поставлено відповідачу товар на загальну суму 73 325, 98 грн (12 777, 84 грн + 14 340, 24 грн + 24 297, 84 грн + 14 368, 69 грн + 3 995, 11 грн + 3 249, 86 грн + 296, 30 грн).

Разом з цим, як зазначає позивач у позові, за видатковою накладною № ЦП-0000827 від 23.01.2018 ним поставлено товар на загальну суму 12 777, 84 грн, проте позивач визначив суму заборгованості за вказаною видатковою накладною у розмірі 11 806, 47 грн, а тому загальна сума боргу за поставлений товар складає 72 354, 51 грн (11 806, 47 грн + 14 340, 24 грн + 24 297, 84 грн + 14 368, 69 грн + 3 995, 11 грн + 3 249, 86 грн + 296, 30 грн).

З огляду на те, що відповідач своєчасно не розрахувався з позивачем за поставлений товар у повному обсязі, позивач звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути з відповідача на свою користь 72 354, 51 грн основного боргу, 54 417, 95 грн інфляційних втрат та 13 773, 33 грн 3% річних.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вказане кореспондується з приписами ст. 205 Цивільного кодексу України.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України).

При цьому, відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оскільки видаткові накладні № ЦП-0000827 від 23.01.2018, № ЦП-0000830 від 23.01.2018, № ЦП-0000831 від 23.01.2018, № ЦП-0001259 від 27.01.2018, № ЦП-0002146 від 08.02.2018, № ЦП-0002426 від 14.02.2018, містять найменування товару, кількість, ціну та суму, суд дійшов висновку, що сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України).

У свою чергу, відповідно до ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

За приписами ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи зазначене, суд встановив, що між сторонами було укладено договори поставки в спрощений спосіб.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджено факт поставки позивачем товару на загальну суму 72 058, 21 грн, відповідно до видаткових накладних, які підписані обома сторонами.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У розумінні наведеної норми, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що перебіг строку виконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, в якій йдеться про строк (термін) виконання боржником обов`язку, що не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

У свою чергу, як зазначалося вище, в матеріалах справи наявні підписані представниками обох сторін видаткові накладні, в яких визначені вартість фактично поставленого товару, а відтак з моменту підписання видаткових накладних відповідач був обізнаний про фактичний обсяг та вартість поставленого позивачем товару, і відповідно, про належну до сплати за поставлений товар суму коштів.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

З огляду на наведене, оскільки інший строк оплати товару сторонами у видаткових накладних встановлений не був, то відповідно до приписів ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідач був зобов`язаний оплатити поставлений позивачем товар після його прийняття, тобто 23.01.2018, 27.01.2018, 08.02.2018 та 14.02.2018 відповідно.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд зазначає, що у розрахунку суми заборгованості позивач посилається на поставку товару на суму 296, 30 грн за видатковою накладною № Ц 2143 від 08.02.2018, проте вказана видаткова накладна позивачем до позову не додана, інших доказів щодо здійснення поставки товару за зазначеною накладною позивачем також суду не надано, а тому оскільки позивачем не доведено факту поставки відповідачу товару на загальну суму 296, 30 грн за видатковою накладною № Ц 2143 від 08.02.2018, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог у цій частині.

Щодо позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 72 058, 21 грн, суд зазначає, що доказів оплати такої заборгованості в розмірі 72 058, 21 грн матеріали справи не містять та відповідачем суду, в порядку передбаченому ГПК України таких доказів не надано.

З урахуванням викладеного вище, а також беручи до уваги те, що матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості в розмірі 72 058, 21 грн за поставлений позивачем товар, доказів протилежного відповідачем суду не надано, вимога позивача про стягнення основної заборгованості підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 72 058, 21 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 13 773, 33 грн 3% річних за загальний період з 23.01.2018 по 07.06.2024 та 54 417, 95 грн інфляційні втрати за загальний період з лютого 2018 року по квітень 2024 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Перевіривши розрахунок 3 % річних наданий позивачем у розмірі 13 773, 33 грн за загальний період з 23.01.2018 по 07.06.2024, судом з урахуванням видаткових накладних, що містяться в матеріалах справи, здійснено власний розрахунок 3 % річних та за розрахунком суду розмір 3 % річних за вказаний період складає 13 717, 25 грн, а тому позовні вимоги про стягнення 3 % річних підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.

Також перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат наданий позивачем у розмірі 54 417, 95 грн за загальний період з лютого 2018 року по квітень 2024 року, судом з урахуванням видаткових накладних, що містяться в матеріалах справи, здійснено власний розрахунок інфляційних втрат та за розрахунком суду розмір інфляційних втрат за вказаний період складає 54 199, 25 грн, а тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 72 058, 21 грн основного боргу, 13 717, 25 грн 3 % річних та 54 199, 25 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати за надану правничу допомогу в сумі 44 054, 00 грн.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Заяви в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України матеріали справи не містять.

У даному випадку на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 44 054, 00 грн позивач надав: копію договору про надання правової допомоги від 22.03.2023, укладеного між адвокатом Поваляєвим Павлом Олеговичем та позивачем, копію ордеру серії ВС № 1287438 від 07.06.2024, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я адвоката Поваляєва П.О., копію акту наданих послуг від 10.06.2024 на суму 30 000, 00 грн та виписку з банку адвоката Поваляєва П.О. за період з 01.06.2024 по 27.06.2024, що підтверджує оплату за вказаним актом у розмірі 30 000, 00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Як вже наголошувалось вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Суд зазначає, що подані позивачем документи на підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування їх в зазначеному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідні докази згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, як убачається з копії акту надання послуг від 10.06.2024 на суму 30 000, 00 грн, згідно якому адвокатом надано позивачу правову допомогу в справі № 910/8122/24 на загальну суму 30 000, 00 грн, а саме надано такі послуги:

- консультація;

- аналіз документів;

- підготовка претензії;

- аналіз судової практики, з питань, що є предметом спору;

- підготовка позовної заяви;

- сканування додатків до позовної заяви;

- проведення розрахунків та перевірка правильності розрахунків;

- формування позовної заяви та додатків в системі «Електронний суд»;

- моніторинг та супровід руху справи;

- представництво інтересів клієнта в господарському суді.

Разом з тим, суд зазначає, що фактично підготовка позовної заяви по суті включає вже в себе консультацію, аналіз документів, аналіз судової практики, з питань, що є предметом спору, а підготовка претензії є досудовим способом врегулювання спору, який не є обов`язковим.

Також суд зазначає, що розгляду справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), заяв по суті окрім позову до суду не надходило, а в чому саме полягає представництво інтересів позивача в суді та супровід руху справи представником позивача не обґрунтовано.

Одночасно, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати за надану правничу допомогу в загальній сумі 44 054, 00 грн, проте акт наданих послуг від 10.06.2024 складений на суму 30 000, 00 грн, сума різниці складає 14 054, 00 грн.

Разом з тим, доказів на підтвердження суми витрат у розмірі 14 054, 00 грн, позивачем суду надано не було.

Отже, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у даній справі, обсяг і обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру, враховуючи ціну позову, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу, а саме в сумі 10 000, 00 грн, яка складається з: підготовки позовної заяви (5 000, 00 грн), проведення розрахунків та перевірки їх правильності (4 000, 00 грн), формування позовної заяви та додатків в системі «Електронний суд» (1 000, 00 грн).

На підставі викладеного, враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг на підставі договору про надання правової допомоги, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, суд дійшов висновку, що витрати відповідача на професійну правову допомогу є обґрунтованими в розмірі 10 000, 00 грн, а отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача понесених судових витрат на правничу допомогу адвоката підлягає задоволенню частково.

Водночас, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу адвоката підлягає задоволенню частково, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 9 595, 37 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «К-2 ІНЖИНІРИНГ» (03110, місто Київ, вулиця Механізаторів, будинок 9 А, ідентифікаційний код 40982808) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СП УДТ» (01042, місто Київ, бульвар Дружби народів, будинок 9, ідентифікаційний код 24744047) 72 058 (сімдесят дві тисячі п`ятдесят вісім) грн 21 коп. основного боргу, 13 717 (тринадцять тисяч сімсот сімнадцять) грн 25 коп. 3 % річних, 54 199 (п`ятдесят чотири тисячі сто дев`яносто дев`ять) грн 25 коп. інфляційних втрат, 9 595 (дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять) грн 37 коп. витрат на правничу допомогу та 3 015 (три тисячі п`ятнадцять) грн 70 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А. Карабань