Рішення

від 30.09.2024 по справі 910/18699/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.09.2024Справа № 910/18699/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/18699/23

За позовом Національного університету фізичного виховання і спорту України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбол Кідс»

про стягнення 118553,70 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національний університет фізичного виховання і спорту України (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбол Кідс" (далі - відповідач) про стягнення 118553,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №7703 від 29.12.2016 та договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, надання комунальних послуг орендарю та оплату суми земельного податку №67 від 16.07.2017 не здійснив сплати орендної плати у період з червня 2019 по серпень 2020, як і не здійснив оплати комунальних послуги та земельного податку, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення заборгованість по орендній платі у розмірі 83455,81 грн, інфляційні втрати у розмірі 7818,62 грн, пеню у розмірі 13165,21 грн, штраф у розмірі 4184,22 грн та заборгованість по комунальних послугах та земельному податку у розмірі 7713,09 грн, інфляційні втрати у розмірі 661,88 грн та пеню у розмірі 1554,87 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2023 відкрито провадження у справі №910/18699/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами та встановлено сторонам строк на подачу заяв по суті спору.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Невід`ємною архівною складовою частиною Єдиного державного реєстру є Реєстр документів дозвільного характеру, Єдиний реєстр громадських формувань, Реєстр громадських об`єднань та Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 25.12.2023 тричі направлялась судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 28.

Втім, ухвали суду були повернуті органом поштового зв`язку без вручення відповідачу з відмітками «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Поміж цим, враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, яку суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав судову кореспонденцію за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

У постанові від 09.12.2021 у справі №911/3113/20 Верховний Суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 94, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. ст. 162, 165, 258, 263, 290, 295 Господарського процесуального кодексу України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

При цьому, суд враховує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023, який набрав чинності 21.07.2023 та введений в дію 18.10.2023, внесено зміни до ряду статей Господарського процесуального кодексу України.

Так, частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат. Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов`язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.

Отже, з 18 жовтня 2023 року, відповідач у відповідності до приписів ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України зобов`язаний був зареєструвати електронний кабінет Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, і така реєстрація забезпечила б отримання відповідачем процесуальних документів, в тому числі ухвали суду про відкриття провадження у справі від 25.12.2023, а отже отримання ухвал Господарського суду міста Києва, зокрема в електронному кабінеті, залежало виключно від волі відповідача.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суду про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «за закінченням терміну зберігання» вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

При цьому, судом також враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, ухвал господарського суду про надання дозволу органам Антимонопольного комітету України на проведення перевірки суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю та/або вчинення передбачених законодавством про захист економічної конкуренції процесуальних дій у вигляді проведення огляду, накладення арешту, опломбовування (опечатування), вилучення, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

За змістом частини 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 25.12.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Разом з цим, у відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім, відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зауважує, що зазначення певних осіб як третіх осіб безпосередньо у тексті позовної заяви не є процесуальним приводом для залучення третьої особи з ініціативи позивача

Частиною 3 статті 50 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі .

Проте, всупереч наведеного, позивач, зазначивши у вступній частині позовної заяви Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву, жодних обґрунтованих мотивів не навів цьому.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2016 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (далі-орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Футбол Кідс» (далі - орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №7703 (далі - договір оренди), за умовами пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення у навчальному корпусі №6, за адресою: м. Київ, вул. Фізкультури, 1, загальною площею 33,58 кв. м. (далі - майно), (реєстровий номер 02928433.1.АААДЕБ037), що перебуває на балансі Національного університету фізичного виховання і спорту України код ЄДРПОУ 02928433 (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.06.2016, складає 463670,00 грн.

Майно передається в оренду з метою розміщення фізкультурно-спортивного закладу діяльність якого, спрямована на зайняття іншими видами спору - футболом (пункт 1.2 договору оренди).

Пунктом 1.3 договору оренди визначено, що стан майна на момент укладення договору визначається в акті приймання-передавання за узгодженим висновком балансоутримувача і орендаря.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна. Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку, складеному за методикою оцінки (пункт 2.1 та 2.3 договору оренди).

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (пункт 2.2 договору оренди).

Орендна плата визначена на підставі методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку червень 2016 року 6568,66 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (пункти 3.1 та 3.2 договору оренди).

Так, розрахунком плати за базовий місяць оренди державного нерухомого майна, що є невід`ємною частиною договору оренди, орендна плата за базовий місяць оренди на червень 2016 року визначена у розмірі 6568,66 грн (без ПДВ) та вказано, що оподаткування орендної плати здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, з врахуванням пункту 9 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік». Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України (пункт 3.3 договору оренди).

Умовами пункту 3.4 договору оренди визначено, що у разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотні зміни стану об`єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством (пункт 3.5 договору оренди).

Орендна плата перераховуються до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, із врахуванням пункту 9 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» (пункт 3.6 договору оренди).

Пунктом 3.7 договору оренди визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або в не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, уключаючи день оплати, та із врахуванням пункту 9 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік».

При цьому, умовами пункту 3.9 договору оренди передбачено, що надміру сплачена сума орендної плати, що надійшла до бюджету, підлягає в установленому порядку заліку в рахунок майбутніх платежів, а у разі неможливості такого заліку у зв`язку з припиненням орендних відносин - поверненню орендарю. Для забезпечення повернення зазначених коштів сторони керуються вимогами Порядку повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного бюджету та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787 та Постанови Кабінету міністрів України від 16.02.2011 №106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету» (зі змінами).

Пунктом 3.10 договору оренди передбачено, що зобов`язання орендаря щодо сплати орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку у розмірі, не меншому, ніж орендна плата за базовий місяць, який вноситься в рахунок орендної плати за останній місяць оренди.

У разі розірвання договору оренди за згодою сторін орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу (пункт 3.11 договору оренди).

Приписами розділу 5 договору оренди сторони погодили обов`язки орендаря, до яких належить, зокрема: протягом місяця після підписання договору внесення завдатку, передбаченому цим договором. Завдаток стягується до державного бюджету і балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 3.6 цього договору. Після закінчення дії договору оренди здійснюється перерахування орендної плати за останній місяць з урахуванням внесеного орендарем завдатку. У разі порушення орендарем зобов`язання зі сплати орендної плати він має відшкодовувати державному бюджету і балансоутримувачу збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір завдатку (п. 5.2); своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується «Призначення платежу» за зразком, який надає орендодавець листом при укладенні договору оренди) (п.5.3); здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з баласоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю (п. 5.11).

Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 29 грудня 2016 року до 29 листопада 2019 року включно (пункт 10.1 договору оренди).

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору (пункт 10.4 договору оренди).

Умовами пункту 10.10 договору оренди сторони погодили, що майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складення акту приймання-передавання щодо повернення майна покладається на орендаря.

За актом приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Фізкультури, 1 від 29.12.2016 року, орендодавець, згідно з договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №7703 від 29.12.2016 року передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення у навчальному корпусі №6, за адресою: м. Київ, вул. Фізкультури, 1, загальною площею 33,58 кв. м. (реєстровий номер 02928433.1.АААДЕБ037), що перебуває на балансі Національного університету фізичного виховання і спорту України. Технічний і пожежобезпечний стан вказаного майна задовільний. Майно у відповідності з узгодженим висновком балансоутримувача і орендаря не потребує проведення поточного ремонту. При цьому, у вказаному акті сторони зазначили, що орендоване майно передано орендарю в комплекті та у належному стані і відповідає істотним умовам договору оренди та призначенню майна.

16.01.2017 року між Національним університетом фізичного виховання і спорту України (далі - балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Футбол Кідс» (далі - орендар) укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, надання комунальних послуг орендарю та оплату суми земельного податку (далі - договір відшкодування витрат) за умовами пункту 1.2 якого він регламентує умови відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, надання комунальних послуг орендарю та оплату суми земельного податку на період дії договору оренди №7703 від 29.12.2016 року.

До обов`язків орендаря належить відшкодування балансоутримувачу витрат на утримання орендованого майна, надання комунальних послуг та оплату суми земельного податку у розмірі та терміни, визначені в цьому договорі, що кореспондує обов`язку балансоутримувача надавати орендарю послуг з утримання орендованого майна, комунальні послуги за діючими тарифами та розцінками (пункти 2.1 та 3.1 договору відшкодування витрат).

За умовами пунктів 5.1 та 5.2 договору відшкодування витрат сторони визначили, що орендар відшкодовує балансоутримувачу вартість спожитих орендарем комунальних послуг (електропостачання) та сплачує суму земельного податку відповідно до актів наданих послуг.

За місяць, у якому були надані комунальні послуги (електропостачання), акт наданих послуг формується балансоутримувачем до 15-го числа місяця, наступного за місяць, у якому були надані комунальні послуги. Два примірника такого акту наданих послуг надаються орендарю або представнику орендаря під підпис (пункт 5.3 договору відшкодування витрат).

Орендар упродовж 2 робочих днів з дня отримання від балансоутримувача акту наданих послуг, перевіряє якісні і кількісні характеристики наданих послуг, і, за відсутності заперечень (зауважень) щодо їх прийняття, орендар підписує акт наданих послуг. Один примірник зазначеного акту протягом 2 робочих днів з моменту підписання орендарем повертається балансоутримувачу рекомендованим листом або передається балансоутримувачу чи його уповноваженому представнику під підпис. У разі наявності заперечень (зауважень) щодо прийняття наданих послуг з боку орендаря, орендар протягом 2 робочих днів повертає акт наданих послуг балансоутримувачу разом з мотивованою відмовою від прийняття таких послуг. У випадку, якщо протягом вказаного строку балансоутримувач не отримав підписаного акту наданих послуг або відмову від його підписання, такий акт вважається прийнятим орендарем, а послуги наданими в повному обсязі без зауважень (пункти 5.4 та 5.5 договору відшкодування витрат).

Послуги вважаються наданими балансоутримувачу з моменту підписання орендарем акту наданих послуг або з моменту закінчення строку, протягом якого орендар був зобов`язаний передати балансоутримувачу підписаний акт наданий послуг або відмову від його підписання (пункт 5.6 договору відшкодування витрат).

За умовами пункту 5.7 та 5.8 договору відшкодування витрат сторони визначили, що оплата вартості спожитих орендарем комунальних послуг (електропостачання) проводиться не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем, у якому сторонами було підписано акт наданих послуг, шляхом перерахування передбачених пунктом 5.1 сум на розрахунковий рахунок балансоутримувача. Оплата суми земельного податку проводиться не пізніше 10-го числа місяця наступного за місяцем, у якому сторонами було підписано акт наданих послуг, шляхом перерахування передбачених пунктом 5.2 сум на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Пунктом 6.2 договору відшкодування витрат сторони погодили, що при несвоєчасному внесенні платежів за цим договором орендар сплачує пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, уключаючи день оплати.

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до закінчення дії договору оренди №7703 від 29.12.2016.

09.10.2019 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулось до балансоутримувача та орендаря із заявою №30-06/8105 про зміну умов договору оренди після закінчення строку його дії. Так, у зв`язку із закінчення терміну дії договору оренди, Регіональне відділення Фонду з посиланням на приписи чинного законодавства просило в 10-ий термін розглянути лист та повідомити про свою згоду на визначення оцінювача об`єкта оренди, що перебуває в орендному користуванні, а в разі відсутності згоди щодо зазначених умов, або не підписання орендарем додаткового договору з урахуванням проведеної незалежної оцінки об`єкта оренди на нову дату, договір оренди вважається припиненим, і об`єкт оренди повертається орендарем на підставі акта передавання-приймання. Окрім того, регіональне відділення вимагало застрахувати нерухоме майно, що перебуває в орендному користуванні на повну вартість з урахуванням нової незалежної оцінки з наданням завірених копій договору страхування та квитанцій про сплату страхового внеску.

За актом приймання-передачі нерухомого майна від 26.08.2020 року, орендар, згідно з договором оренди нерухомого майна №7703 від 29.12.2016 року повернув, а орендодавець прийняв із користування нерухоме майно загальною площею 33,58 кв. м., яке знаходиться за адресою: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 1 та перебуває на балансі Національного університету фізичного виховання і спорту України. Технічний і пожежобезпечний стан вказаного майна задовільний.

Листом №30-06/7698 від 08.09.2020 «Про припинення договору оренди №7703 від 29.12.2019» Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києва повідомило ТОВ «Футбол Кідс» та Національний університет фізичного виховання і спорту України, що договір №7703 від 29.12.2016 є припиненим, а орендоване майно повернуте з оренди 26.08.2020 року.

У той же час, на виконання умов укладеного договору оренди №7703 від 29.12.2016 року, у період з червня 2019 року по серпень 2020 року, відповідачу були надані послуги з оренди нерухомого майна, що підтверджується наявним в матеріалах справи актами виконаних робіт та наданих послуг (з урахуванням співвідношення 50% до державного бюджету та 50% балансоутримувачу) у загальному розмірі 88921,91, а саме: №000000000166 від 11.07.2019 року на суму 5946,78 грн, №000000000191 від 12.08.2019 року на суму 5911,09 грн, №000000000216 від 12.09.2019 року на суму 5893,37 грн, №000000000243 від 11.10.2019 року на суму 5934,61 грн, №000000000272 від 11.11.2019 року на суму 5976,16 грн, №000000000301 від 12.12.2019 року на суму 5982,14 грн, №000000000008 від 17.01.2020 року на суму 5970,17 грн, №000000000038 від 12.02.2020 року на суму 5982,12 грн, №000000000792 від 11.03.2020 року на суму 5964,17 грн, №000000001042 від 12.05.2020 року на суму 6011,88 грн, №000000001043 від 12.05.2020 року на суму 6059,97 грн, №000000001143 від 12.06.2020 року на суму 6078,16 грн, №7 від 10.07.2020 року на суму 6090,31 грн, №35 від 11.08.2020 року на суму 6053,78 грн та №64 від 11.09.2020 року на суму 5067,20 грн. При цьому, акти за період з червня 2019 року по січень 2020 року підписані уповноваженими представниками сторін без заперечень та зауважень і скріплені печатками.

Про виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору оренди нерухомого майна, яке належить до державної власності.

Позаяк, відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманих послуг у вказаний період у повному обсязі не здійснював, у зв`язку з чим виник борг у розмірі 83455,81грн.

Крім того, на виконання умов укладеного договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, надання комунальних послуг орендарю та оплату суми земельного податку №67 від 16.01.2017 року, у період з січня 2019 року по серпень 2020 року, відповідачу були надані комунальні послуги, послуги з утримання орендованого майна та зі сплати земельного податку, що підтверджується наявним в матеріалах справи актами наданих послуг №126 від 11.02.2019 року на суму 143,91 грн, №176 від 11.03.2019 року на суму 578,76 грн, №241 від 12.04.2019 року на суму 4204,88 грн, №242 від 12.04.2019 року на суму 513,57 грн, №298 від 11.05.2019 року на суму 459,23 грн, №354 від 12.06.2019 року на суму 239,06 грн, №410 від 11.07.2019 року на суму 155,31 грн, №461 від 12.08.2019 року на суму 170,51 грн, №521 від 12.09.2019 року на суму 165,54 грн, №577 від 11.10.2019 року на суму 149,08 грн, №640 від 11.11.2019 року на суму 153,54 грн, №706 від 12.12.2019 року на суму 332,61 грн, №17 від 17.01.2020 року на суму 394,94 грн, №42 від 17.01.2020 року на суму 526,75 грн, №68 від 17.01.2020 року на суму 19,80 грн, №93 від 12.02.2020 року на суму 394,94 грн, №112 від 12.02.2020 року на суму 416,61 грн, №158 від 11.03.2020 року на суму 394,94 грн, №177 від 11.03.2020 року на суму 434,09 грн, №260 від 12.05.2020 року на суму 394,94 грн, №305 від 12.06.2020 року на суму 394,94 грн, №16 від 10.07.2020 року на суму 394,94 грн, №64 від 10.07.2020 року на суму 222,33 грн, №65 від 10.07.2020 року на суму 12,68 грн, №122 від 11.08.2020 року на суму 394,94 грн та №193 від 11.09.2020 року на суму 331,24 грн. Акти за період з січня 2019 по лютий 2020 підписані сторонами без заперечень та зауважень, акти з березня 2020 по серпень 2020 відповідач не підписав.

Як зазначає позивач, відповідач свого обов`язку з відшкодування витрат позивача на утримання орендованого майна, надання комунальних послуг орендарю та оплату земельного податку, у повному обсязі за заявлений період не здійснив, у зв`язку з чим виконала заборгованість у загальному розмірі 7713,09 грн.

Отже, підставою для звернення до суду з даним позовом стало неналежне виконання відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №7703 від 29.12.2016 та договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, надання комунальних послуг орендарю та оплату суми земельного податку №67 від 16.07.2017, в частинах, що стосуються їх повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Відносини, пов`язані з орендою нерухомого майна, що належить до державної власності, регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), який є спеціальним законом з питань оренди державного майна.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна, а відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (частина 1, 3 статті 760 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 3 статті 283 Господарського кодексу України унормовано, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. Об`єктом оренди можуть бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

У відповідності до статті 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частини 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України).

Приписами частини 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно із частиною 1 та 4 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 3.6 договору оренди визначено, що орендна плата перераховуються до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, із врахуванням пункту 9 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік».

При цьому, за умовами пунктів 5.7 та 5.8 договору відшкодування витрат сторони визначили, що оплата вартості спожитих орендарем комунальних послуг (електропостачання) проводиться не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем, у якому сторонами було підписано акт наданих послуг, шляхом перерахування передбачених пунктом 5.1 сум на розрахунковий рахунок балансоутримувача. Оплата суми земельного податку проводиться не пізніше 10-го числа місяця наступного за місяцем, у якому сторонами було підписано акт наданих послуг, шляхом перерахування передбачених пунктом 5.2 сум на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту пунктів 3.6 договору оренди та 5.7, 5,8 договору про відшкодування витрат, строк виконання відповідачем встановленого грошового зобов`язання перед позивачем на момент розгляду справи настав.

Втім, як встановлено судом, відповідач, у встановлені договорами строки орендну плату, відшкодування комунальних послуг та податку на землю в належному розмірі не здійснив.

Тоді як, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У той же час, приписами частини 4 статті 14 Цивільного кодексу України визначено, що особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

11.03.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із відповідними змінами і доповненнями), якою установлено з 12.03.2020 на усій території України карантин.

Пунктом 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України установлено, що з моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 №211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» №611 від 15.07.2020 встановлено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 звільняються від орендної плати за переліком згідно додатку 1.

При цьому, пунктом 2 вищезазначеної постанови визначено, що орендодавці державного майна забезпечують нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.

Додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України №611 від 15.07.2020 визначено, що орендарі, які орендують приміщення (в учбових корпусах) закладів освіти і науки державної форми власності з метою розміщення фізкультурно-спортивних закладів, діяльність яких спрямована на організацію та проведення занять різними видами спорту.

Як вбачається з договору оренди, майно передається в оренду з метою розміщення фізкультурно-спортивного закладу діяльність якого, спрямована на зайняття іншими видами сорту - футболом (пункт 1.2 договору оренди).

З аналізу пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України вбачається, що застосування його приписів залежить від того, чи звернувся наймач з відповідною вимогою про зменшення плати за користування майном.

Водночас, постанова Кабінету Міністрів України «Про деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» №611 від 15.07.2020 імперативно вказує про те, що орендодавці державного майна повинні забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.

Отже, нарахування орендної плати за державне майно починаючи з 12.03.2020 повинно здійснюватись орендодавцем на підставі вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України в незалежності від того, чи звертався до орендодавця орендар з відповідною вимогою/проханням, чи ні.

Відтак, з урахуванням вищенаведеного, нарахування орендної плати за державне майно повинно здійснюватись орендодавцем на підставі вказаної постанови Кабінету Міністрів України, а не в повному розмірі, як визначено позивачем.

При цьому, слід зазначити, що обставини введення карантину мають об`єктивний характер, який не залежить ані від волі орендодавця, ані від волі орендаря, та в такий період мають негативні наслідки для всіх учасників даних правовідносин (а не тільки для відповідача).

Звільнення орендаря від сплати орендної плати, одночасно позбавляє орендодавця, у даному випадку балансоутримувача від правомірного права на отримання доходу від передачі майна в оренду, а розподілення «збитків» порівну на кожну сторону правовідносин - як орендодавця, так і орендаря, суд вважає справедливим та таким, що свідчить про дотримання балансу інтересів сторін.

З урахуванням вищевикладеного, зважаючи на приписи постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» №611 від 15.07.2020, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення орендної плати за період з березня 2020 року по серпень 2020 року, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення орендних платежів підлягають частковому задоволенню у розмірі 53560,61 грн, в іншій частині цих позовних вимог належить відмовити. У той же час, оскільки відповідачем не спростовано факт порушення свої договірних зобов`язань в частині своєчасного та повного відшкодування витрат орендодавця по комунальних платежах та податку на землю, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині, а тому вони підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі в сумі 7713,09 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами статті 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені, штрафу.

Пунктом 3.7 договору оренди визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, уключаючи день оплати, та із врахуванням пункту 9 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік».

Відповідно до пункту 6.2 договору відшкодування витрат при несвоєчасному внесенні платежів за цим договором орендар сплачує пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, уключаючи день оплати.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати орендних платежів, відшкодування комунальних послуг та податку на землю, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 13165,21 грн за орендними платежами та пеню у розмірі 1554,87 грн за комунальними платежами та податком на землю.

Окрім того, оскільки за приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 4184,22 грн, інфляційні втрати у розмірі 7818,62 грн за прострочення сплати орендних платежів та інфляційні втрати у розмірі 661,88 грн за прострочення відшкодування комунальних послуг та податку на землю.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат за несплату орендних платежів, комунальних платежів та податку на землю за заявлений позивачем період, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, зважаючи на встановлені судом обставини щодо звільнення відповідача від внесення орендної плати у період з березня по серпень 2020 року, а також враховуючи те, що позивач визначав початок періоду прострочення без урахування строків внесення орендної плати та комунальних платежів, які врегульовані умовами договору.

Крім того, за приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Зазначеною нормою права передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

При цьому, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.06.2019 у справі №910/23911/16, від 22.08.2019 у справі №914/508/17 та від 12.03.2020 у справі №907/65/18.

Таким чином, враховуючи, що іншого строку нарахування пені, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, сторонами в договорі оренди та договорі відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг не визначено, а умова за кожен день прострочення не може розцінюватися як установлення іншого строку, правомірним є нарахування пені за порушення строків внесення платежів протягом шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано за кожним платежем окремо, що не було враховано позивачем.

Суд, з урахуванням вищенаведеного, здійснивши власний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат за несплату орендних платежів, комунальних платежів та податку на землю за заявлений позивачем період, встановив, що належною до стягнення за договором оренди є пеня у розмірі 5405,90 грн, 3% річних у розмірі 406,75 грн та інфляційні втрати у розмірі 3251,92 грн, а за договором про відшкодування витрат належною до стягнення є пеня у розмірі 774,28 грн та інфляційні втрати у розмірі 435,62 грн, в решті позовних вимог в цих частинах слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про належне виконання свого обов`язку чи відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 76-80, 129, 165, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Національного університету фізичного виховання і спорту України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбол Кідс» про стягнення 118553,70 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбол Кідс» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 28; ідентифікаційний код 38955005) на користь Національного університету фізичного виховання і спорту України (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 1; ідентифікаційний код 02928433) заборгованість зі сплати орендних платежів у розмірі 53560 (п`ятдесят три тисячі п`ятсот шістдесят) грн 61 коп., пеню у розмірі 5405 (п`ять тисяч чотириста п`ять) грн 90 коп., 3% річних у розмірі 406 (чотириста шість) грн 75 коп., інфляційні втрати у розмірі 3251 (три тисячі двісті п`ятдесят одна) грн 92 коп., заборгованість зі сплати комунальних платежів та податку на землю у розмірі 7713 (сім тисяч сімсот тринадцять) грн 09 коп., пеню у розмірі 774 (сімсот сімдесят чотири) грн 28 коп., інфляційні втрати у розмірі 435 (чотириста тридцять п`ять) грн 62 коп. та судовий збір у розмірі 1619 (одна тисяча шістсот дев`ятнадцять) грн 82 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.09.2024.

СуддяТ.В. Васильченко