Рішення

від 11.09.2024 по справі 911/833/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2024 р. м. Київ Справа № 911/833/24

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Тимошенка Д.Ю., розглянув в порядку загального позовного провадження справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до

Тетіївського районного підприємства по будівництву (Райагробуд) (09800, Київська обл., Тетіївський р-н, місто Тетіїв, вул. Карла Маркса, будинок 156, код 03584680)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ),

ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_3 ),

ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , код НОМЕР_4 ),

ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 , код НОМЕР_5 ),

ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 , код НОМЕР_5 ),

ОСОБА_7 ( АДРЕСА_4 , код НОМЕР_6 ),

ОСОБА_8 ( АДРЕСА_4 , код НОМЕР_7 )

про визнання рішення загальних зборів недійсним,

за участю представників учасників справи:

від позивача: ОСОБА_1 , ОСОБА_9 ;

від відповідача: ОСОБА_10 ;

від третіх осіб 1-4, 6, 7: ОСОБА_11 ;

від третьої особи 5:не з`явився.

1. Зміст позовних вимог та заперечень.

1.1. Засобами електронного суду 02.04.2024 ОСОБА_1 (надалі - Позивач/Сенько В.М.) була сформована позовна заява до Тетіївського районного підприємства по будівництву (Райагробуд) (надалі - Відповідач/Підприємство) про визнання недійним рішення загальних зборів Відповідача, що оформлено протоколом № 01/22 від 30.07.2022 (надалі - рішення загальних зборів/спірне рішення).

1.2. Аргументи позивача, що викладено в позові.

1.2.1. Спірне рішення є незаконним з підстав порушення вимог закону та Статуту під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення Позивача можливості взяти участь у загальних зборах; порушення рішенням загальних зборів прав та законних інтересів Позивача; прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму, який був підмінений значною чисельністю учасників, які не приймали участі в трудовій діяльності підприємства та не мали право брати участь в загальних зборах, а також невідповідності рішення загальних зборів нормам законодавства та Статуту.

1.2.2. В загальних зборах взяли участь двадцять п`ять осіб, які не є членами трудового колективу, не мали відношення до управління Підприємством та втратили право участі в управлінні Підприємством після звільнення згідно з положенням пунктів 4.1., 4.4., 4.5 Статуту.

1.2.3. За аналогічних обставин в 2007 та 2010 роках вже проводились неправомочні загальні збори з метою звільнення Позивача з посади голови Підприємства, які рішеннями Тетіївського районного суду Київської області від 11.04.2007 та від 09.08.2010, що набрали законної сили, визнано незаконними. Мотивами для прийняття цих рішень суду стали висновки про те, що особи, що голосували на зборах не були членами трудового колективу, а тому не мали права участі у зборах та голосувати на них. Зазначені обставини в силу вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України доказуванню в межах зазначеної справи не підлягають.

1.2.4. Крім того, на зборах були присутні особи (треті особи по справі), які взагалі ніколи не працювали на підприємстві.

1.2.5. Обрання головою Підприємства ОСОБА_2 відбулося із порушенням положень Статуту, оскільки на цю посаду може обиратися особа, яка є членом трудового колективу, яким ОСОБА_2 не є.

1.3. Аргументи відповідача.

Відповідач фактично не заперечував проти задоволення позову.

1.4. Аргументи третіх осіб, що викладено у письмових поясненнях по справі.

1.4.1. Твердження позивача про те, що правом на участь у зборах членів Підприємства наділені лише особи, що перебувають із ним у трудових відносинах не відповідають вимогам закону та Статуту.

1.4.2. Статут підприємства не містить правило про те, що кожен працівник має один голос незалежно від розміру пайового внеску, хоча положення п. 3.2. Статуту передбачають розподіл доходів між трудовим колективом з урахуванням їх дольових вкладів, що, на думку третіх осіб, означає що термін «трудовий колектив» слід розуміти за аналогією «загальні збори учасників».

1.4.3. Визначення складу осіб, що мають право приймати участь у зборах необхідно здійснювати не відносно кількості осіб, що перебувають із Підприємством у трудових відносинах та є лише найманими працівниками, а від кількості тих осіб, відомості про які міститься в ЄДР, спираючись на визначений в ньому (ЄДР) розмір часток учасників.

1.4.4. За відсутності нормативного регулювання діяльності колективного підприємства необхідно за аналогією права застосовувати положення законодавства, що регулює діяльність господарських товариств, адже 8 членів трудового колективу Підприємства, які не сплачували своїх часток, не приймались до складу членів трудового колективу не набули прав на голосування на зборах.

1.4.5. Спираючись на правові висновки, що викладено у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 918/456/20, треті особи, стверджуючи про схожість розглядуваних справ та обставин, посилаються на необхідність застосування до діяльності Підприємства саме положень Закону України «Про товариства з обмеженою та додаткової відповідальністю».

1.4.6. Зокрема, треті особи посилалися на те, що Підприємство має чітко визначений розмір статутного капіталу, який поділений на рівні частини, у кожної частини є свій власник, відомості про яких зазначені в ЄДР. Більше того, відповідно до чинного законодавства, що регулює діяльність ТОВ/ТДВ відомості про учасників/засновників не обов`язково мають міститися в статуті ТОВ/ТДВ.

1.4.7. У чинному Статуті Підприємства відсутнє посилання на обов`язкову трудову участь засновників/учасників, відсутні посилання на обов`язок перебування у трудових відносинах, задля можливості приймати участь у вищому органі. Натомість в Статуті присутні притаманні господарським товариствам пункти, які встановлюють перелік повноважень Загальних зборів, Голови, Ради Райагробуду, Ревізійної комісії.

1.4.8. Враховуючи, що до 2000 року, учасниками підприємства були в тому числі юридичні особи "господарства-учасники", які аж ніяк не могли приймати "особисту трудову участь" в діяльності Підприємства, але при цьому мали цілком чітку частку, виражену у конкретній грошовій сумі, свідчить про те, що Підприємство має спільні риси саме господарського товариства, а не кооперативу.

1.4.9. Позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду, який становить один рік (п. 8 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України), адже про прийняття оскаржуваного рішення Позивач був обізнаний щонайменше з 29.08.2022, та відповідно строк позовної давності сплив 29.08.2023.

1.5. Аргументи Позивача та Підприємства, що викладено у відповідях на пояснення третіх осіб.

1.5.1. Внесення до ЄДР відомостей про членів трудового колективу Підприємства у 2000 році не було необхідним з огляду на чинне на той час законодавство і таке включення не наділяє їх правами учасника (засновника) господарського товариства та не змінює правового статусу Підприємства.

1.5.2. Після виходу на пенсію колишні члени трудового колективу втратили право приймати участь в управлінні підприємством, проте продовжують володіти внесками, які можуть забрати в будь-який момент, написавши відповідну заяву. Тому посилання третіх осіб на постанову Верховного Суду по справі № 918/456/20 є недоречним.

1.5.3. Підприємство є колективним підприємством, яке створювалось не за рахунок об`єднання майна громадян - членів його трудового колективу та їх трудової діяльності, а за рахунок виділення відокремленої майнової частки Райагробуду відповідно до протоколу №1 від 11.07.2000.

1.5.4. Порядок голосування на загальних зборах трудового колективу не обумовлюється відповідно до кількості голосів, тобто частки у майновому фонді кожного із членів трудового колективу, яка визначається у відсотковому та сумарному співвідношенні до всього майнового фонду.

1.5.5. По відношенню до Підприємства відсутні підстави вважати, що воно за організаційною формою є максимально наближеним до товариства з обмеженою відповідальністю. Відповідно відсутні підстави і для застосування до його діяльності положень Законів України «Про господарські товариства» та/чи «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

1.5.6. Висновки, що викладено у постанові Верховного Суду у справі № 918/456/20 про неможливість застосування положень Закону України «Про кооперацію» не мають бути враховані у цій справі, оскільки згідно даних ЄДР, статутний капітал Підприємства розділено між всіма засновниками колишніми членами трудового колективу в рівних долях. Кожен член підприємства володіє 2,33% голосів та дольовим внеском в розмірі 15426 гривень, що свідчить про те, що кожному члену підприємства належить один голос під час голосування, на відміну від обставин справи № 918/456/20, в якій порядок голосування визначено в залежності від розміру належної частки.

1.5.7. Статутом не передбачено право засновників підприємства відчужувати дольові внески, що відрізняє колективне підприємство від господарських товариств.

1.5.8. Щодо змісту статуту Підприємства, який на думку третіх осіб, є ідентичним зі статутами господарських товариств, то він також є ідентичним зі статутами колективних сільськогосподарських підприємств, виробничих кооперативів, тощо.

1.5.9. Твердження третіх осіб, що до 2000 року учасниками Райагробуду були інші підприємства, які не могли приймати трудову участь у діяльності Підприємства, а тому Підприємство є найбільш наближеним до господарських товариств не відповідають дійсності, оскільки Підприємство створювалось як колективне за рахунок виділення відокремленої майнової частки Райагробуду відповідно до протоколу № 1 від 11.07.2000, тобто шляхом виділення.

1.5.10. Твердження третіх осіб про необов`язковість трудової участі для того, щоб вважатися членом Підприємства та приймати участь в управлінні його справами спростовуються положеннями п.п. 4.1., 4.2., 4.4. Статуту.

1.5.11. Скликання зборів ініціативною групою відбулося із порушенням положень Статуту Підприємства та Закону України «Про кооперацію», а саме ініціативна група мала спершу направити повідомлення про необхідність скликання та проведення зборів на адресу самого Підприємства, та тільки після невиконання вимоги про скликання виконавчим органом збори могли скликатися ініціативною групою самостійно.

1.5.12. Зазначені в повідомленні про скликання зборів члени ініціативної групи, ще у лютому 2022 році видали довіреності на вчинення договорів дарування своїх часток на користь третіх осіб, а тому ініціювати проведення зборів не могли.

1.5.13. До складу питань на вирішення загальних зборів було включено питання про внесення змін до статуту без направлення на адресу учасників проекту відповідних змін.

1.5.14. Текст довіреностей, договорів дарування та спірного рішення містять неправильне найменування Підприємства.

1.5.15. Спірне рішення замість підпису секретаря загальних зборів, обраного на цих зборах підписано іншою особою.

1.5.16. Згода на дарування частки іншого з подружжя була оформлена пізніше ніж було видано довіреності на дарування.

2. Рух справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/833/24.

Засобами підсистеми «Електронний суд» 23.04.2024 відповідачем сформовано заяву про визнання позову, яка ухвалою суду від 01.05.2024 була провернута відповідачу без розгляду з мотивів її підписання особою, яка не мала відповідних повноважень на її підписання.

Ухвалою від 01.05.2024 підготовче засідання відкладено та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 .

Позивачем 07.05.2024 через підсистему «Електронний суд» сформовано до суду заяву про забезпечення позову, яка ухвалою суду від 13.05.2024 була задоволена.

Від представника третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_7 та ОСОБА_12 та третьої особи ОСОБА_6 24.05.2024 надійшли письмові пояснення по справі, в яких треті особи виклали свої заперечення проти задоволення позову.

В системі «Електронний суд» представником Позивача 28.05.2024 була сформована відповідь на пояснення третіх осіб, а 29.05.2024 на адресу суду відповідь на пояснення третіх осіб надійшла від Відповідача по справі, до якої зокрема долучено заяву свідка ОСОБА_13 .

Крім того, 29.05.2024 від Відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме відеозапис судового засідання від 21.03.2023 у справі № 940/905/22.

Засобами системи «Електронний суд» 19.06.2024 та 25.06.2024 представником Позивача сформовані клопотання про долучення доказів.

Ухвалою від 03.07.2024 підготовче провадження закрито та справу було призначено до розгляду по суті, який судом неодноразово відкладався.

На адресу суду 18.07.2024 надійшло клопотання ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою від 13.05.2024.

Ухвалою від 18.07.2024 вказане вище клопотання призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.07.2024.

Засобами підсистеми «Електронний суд» представником позивача 22.07.2024 сформовані заперечення на згадане клопотання третьої особи.

Ухвалою від 24.07.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_2 було відмовлено.

В системі «Електронний суд» 10.09.2024 представником Позивача було сформовано «Тези виступу в судових дебатах», які ухвалою суду від 11.09.2024, із занесенням до протоколу судового засідання, було повернуто без розгляду, оскільки такий документ не відноситься ані до заяв щодо суті справи, ані до заяв з процесуальних питань, тобто його подання та долучення до матеріалів справи Господарським процесуальним кодексом України не передбачено.

В судовому засіданні 11.09.2024 Позивач та його представник наполягали на задоволенні позову, представник Відповідача проти задоволення позову не заперечував, а представник третіх осіб (за виключенням ОСОБА_6 ) просив у задоволенні позову відмовити.

Після виходу з нарадчої кімнати 11.09.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

3. Факти та обставини справи, встановлені судом.

3.1. Протоколом № 1 від 22.04.1997 було визначено дольову участь пайовиків у майні Тетіївського райагробуду, до якого увійшли 23 юридичних особи та члени трудового колективу. Цим же протоколом було визначено дольову участь господарств-пайовиків та трудового колективу в співвідношенні 51%-господарствам-учасникам, 49% - трудовому колективу Райагробуду, затверджено відповідний перелік господарств-учасників у формі додатку 1 до протоколу № 1 від 22.04.1997. Крім того, цим же протоколом затверджено редакцію статуту.

3.2. Так, згідно Статуту Підприємства, затвердженого зборами уповноважених в протоколі № 1 від 22.04.1997 Тетіївське районне підприємство по будівництву іменоване в подальшому «Райагробуд», створене колгоспами Тетіївського р-ну Київської області, в подальшому найменованим «господарствами-учасниками» шляхом добровільного об`єднання частини своїх фінансових, матеріально-технічних ресурсів у відповідності з рішенням зборів уповноважених представником господарств-учасників протокол зборів від 16 січня 1988 р. № 1 наказу агропромислового комітету Київської області від 7.01.1988 № 6.

3.3. Протоколом № l зборів Ради уповноважених представників господарств учасників та трудового колективу Тетіївського райагробуду від 11.07.2000, серед іншого, було прийнято рішення про відокремлення майна господарств-учасників і створення на їх базі ТОВ «Будкомплекс», створено комісію з розподілу майнової долі господарств учасників.

3.4. Протоколом № 3 Загальних зборів Тетіївського районного підприємства (райагробуд) по будівництву від 21.09.2000, серед іншого, було прийнято рішення продовжити діяльність райагробуду на відокремленій частині; внести зміни і доповнення до статуту; затвердити статут в новій редакції зі змінами та доповненнями та обрати головою райагробуду - Швеця М.А.

3.5. Згідно Статуту, затвердженого зазначеним вище рішенням, та що був чинним станом на дату прийняття оспорюваного рішення Підприємство створене за рахунок відокремлення майнової частки Райагробуду (протокол № 1 від 11.07.2000) і є власністю трудового колективу (п. 1.1. Статуту).

3.6. Згідно інших положень Статуту Підприємства: майно райагробуду формується за рахунок відокремленої майнової частки власних джерел райагробуду, надходжень спонсорів, громадян та інших організації. Майно райагробуду може формуватися і за рахунок інших джерел не протирічних законодавству. Майно створене за рахунок власних засобів, які надійшли від інших джерел на безповоротній основі являється власністю колективу райагробуду (п. 3.1. Статуту); прибуток, одержаний райагробудом від реалізації господарської діяльності, у відповідності з рішенням загальних зборів трудового колективу направляється на, зокрема, розподіл доходів між трудовим колективом з урахуванням їх дольових вкладів (п. 3.2. Статуту); вищим органом управління райагробуду являються загальні збори колективу, які вибирають: голову райагробуду, ревізійну комісію (п. 4.1. Статуту); загальні збори проводяться не рідше одного разу в рік, а позачергові по вимозі ревізійної комісії. Збори правомочні вирішувати питання які відносяться на обміркування, якщо на них присутні не менше 2/3 членів трудового колективу (п. 4.4. Статуту); рішення загальних зборів приймаються простою більшістю голосів членів трудового колективу (п. 4.5. Статуту); Рада райагробуду формується наступним образом:…члени Ради обираються від трудового колективу райагробуду загальними зборами. Голова райагробуду по посаді являється і Головою Ради (за змістом п.п. 4.7, 4.8. Статуту); майно та кошти, які залишилися після погашення заборгованості райагробуду, розподіляються між колективом райагробуду у відповідності з їх долями з загальним майном та засобами райагробуду (п. 5.3. Статуту).

3.7. Отже, чинна на момент виникнення спірних правовідносин редакція Статуту Підприємства не визначала розміру статутного капіталу та розміру часток учасників (засновників), порядку скликання та проведення загальних зборів, право та порядок відчуження засновниками учасниками) своїх часток та т.і.

3.8. Разом із тим, з метою реєстрації нової редакції Статуту, 27.09.2000 голова Райагробуд Швець М.А., звернувся до Тетіївської райдержадміністрації, зокрема із реєстраційною карткою, в якій було визначено перелік засновників із визначеним розміром внеску кожного до статутного капіталу, розмір внеску кожного із засновників становить 15426 гривень, а розмір статутного капіталу становить 663331 гривень.

3.9. Відповідні відомості було відтворено вже заявою ОСОБА_1 як голови Підприємства 26.02.2006 у реєстраційній картці про підтвердження відомостей про юридичну особу у Формі 6, яка складалася під час наповнення Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, у зв`язку із набуттям чинності Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

3.10. Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 11.04.2007 за позовом ОСОБА_1 до Тетіївського районного підприємства по будівництву (Райагробуд), а також рішенням Тетіївського районного суду Київської області у справі № 2-25/2010 від 09.08.2010, за позовом ОСОБА_1 до 31 члена Підприємства, що набрали законної сили визнано недійсними рішення загальних зборів трудового колективу (засновників) Підприємства від 23.01.2007 та від 15.09.2007 з тих мотивів, що у проведенні відповідних зборів взяли участь засновники, які на час проведення зборів вже не були членами трудового колективу та не перебували в трудових стосунках з Підприємством, коли як у відповідних зборах могли приймати участь лише члени трудового колективу.

3.11. Влітку 2022 року, ініціативною групою осіб, що входили до складу засновників Підприємства, у складі: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , було оформлено повідомлення-пропозицію про скликання Загальних зборів учасників від 01.07.2022, відповідно до якого було запропоновано до розгляду загальних зборів ряд питань, що було включено до порядку денного, а саме: 1) Про обрання голови та секретаря зборів; 2) Про звільнення Голови Підприємства; 3) Про обрання Голови Підприємства; 4) Про внесення змін до складу учасників Підприємства та перерозподіл часток; 5) Про реорганізацію Підприємства шляхом перетворення; 6) Про обрання голови та членів комісії з реорганізації; 7) Про встановлення порядку та строку заявлення кредиторами їхніх вимог до Підприємства. 8) Про затвердження нової редакції Статуту; 9) Про проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

3.12. Зазначене повідомлення було адресоване учасникам Підприємства згідно відомостей з ЄДР, визначено дату проведення не пізніше 01.08.2022, час початку зборів: з 12 години, місце проведення: АДРЕСА_7 .

3.13. Як стверджують треті особи, зазначені повідомлення отримано більшістю засновників Підприємства, про що міститься відмітка на тексті повідомлення. Щодо засновників ОСОБА_1 та ОСОБА_13 , як стверджує представник третіх осіб, повідомлення на їх адресу було направлено поштою цінним листом, отримання якого ОСОБА_1 заперечує.

3.14. 30.07.2024 оскаржуваним рішенням загальних зборів, зокрема: звільнено Позивача з посади голови Підприємства; на посаду голови Підприємства з 02.08.2022 обрано ОСОБА_2 ; внесено зміни до складу учасників (засновників) Підприємства шляхом виключення зі складу членів підприємства у кількості сорока осіб та включення до складу членів Підприємства сімох осіб: ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ; затверджено склад учасників (засновників) Підприємства у кількості дев`яти осіб та здійснено перерозподіл часток наступним чином: ОСОБА_12 (7,14%), ОСОБА_7 (10,71%), ОСОБА_6 (7,14%), ОСОБА_5 (3,57%), ОСОБА_4 (14,29%), ОСОБА_3 (7,14%), ОСОБА_19 (3,57%), ОСОБА_13 (3,57%), ОСОБА_1 (3,57%); прийнято рішення про реорганізацію Підприємства у Товариство з обмеженою відповідальністю та призначено комісію з реорганізації Підприємства у складі: ОСОБА_2 (голова комісії), членів комісії ОСОБА_4 , ОСОБА_7 ; затверджено Статут Підприємства в новій редакції; виключено з Єдиного державного юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивача, як підписанта та включено до реєстру як підписанта (особу, яка має право вчиняти від імені юридичної особи дії без довіреності) ОСОБА_2 з 02.08.2022.

З тексту спірного рішення вбачається, що станом на дату проведення зазначених зборів згідно відомостей з ЄДР до складу засновників Підприємство входило 43 особи, з яких 15 осіб померлих, що підтверджується листом Тетіївського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської область № 1106-22.7-30а від 20.07.2022, а також лікарським свідоцтвом про смерть № 71 від 01.10.2010.

Сумарна кількість членів, які мають право голосувати 28 осіб. Кількість відсутніх членів 3 особи. Кількість голосуючих 25 осіб. Розмір статутного капіталу 663318 гривень. Кожному із 43 членів належить рівна частка 2,23% статутного капіталу. Для участі у зборах зареєстровано 25 осіб, які у сукупності володіють 58,25% статутного капіталу.

Член Підприємства ОСОБА_20 приймав участь у зборах особисто, а від імені решти 24 членів Підприємства участь у зборах приймав ОСОБА_2 на підставі довіреностей від членів Підприємства.

На зборах були запрошені та присутні: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 , в статусі осіб, на користь яких були укладені договори дарування часток.

3.15. З тексту наявних у матеріалах справи довіреностей вбачається, що 24 особи, що були засновниками Підприємства уповноважили ОСОБА_2 щодо представництва інтересів цих осіб, як учасників Підприємства з усіма правами наданими учаснику та крім того, в зазначених довіреностях ОСОБА_2 був уповноважений на вчинення від їх імені договорів дарування на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 .

3.16. В матеріалах справи наявні 25 однотипних договорів дарування складених 30.07.2022 в простій письмовій формі між членами Підприємства, в особі ОСОБА_2 , що діє на підставі довіреностей та обдаровуваними, перелік яких зазначено вище.

3.17. З тексту договорів дарування вбачається, що кожен дарувальник безоплатно передав обдаровуваним частку у статутному капіталі Підприємства у розмірі 2,33%, що складає 15426 гривень (п. 1.1.1. договорів), дарунок належить дарувальнику на підставі установчих документів (п. 1.4.1. договорів), право власності на 2,33% статутного капіталу переходить до обдаровуваного з моменту дотримання наступних вимог: підписання цього договору, підписання протоколу загальних зборів власників, реєстрації права власності, обдаровуваний вважається повноправним власником підприємства з моменту державної реєстрації відповідних змін в ЄДР (п. 2.2. договорів).

3.18. Підставою для прийняття спірного рішення в частині зміни складу учасників Підприємства шляхом виключення став факт смерті 15 осіб, а також факт дарування часток у статутному капіталі 25-ти членів, було вирішено виключити зі складу членів Підприємства - померлих та осіб, що подарували свої частки, натомість замість них відбулося включення нових членів (учасників) (обдарованих за договорами дарування) та вирішено питання, щодо перерозподілу часток померлих осіб між новим складом членів (учасників) відповідно до розміру їх частки в статутному капіталі.

3.19. 15.08.2022 та 18.08.2022 ОСОБА_2 , як новобраний Голова Підприємства, звернувся до державного реєстратора з метою проведення державної реєстрацій відповідних змін в ЄДР, яка була проведена 16.08.2022 запис № 1003491070009000268 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» та 18.08.2022 запис № 1003491270011000268 «Внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації». Реєстраційні дії проведені державним реєстратором Бучанської районної державної адміністрації Київської області Горенком Ігорем Анатолійовичем.

3.20. Внаслідок проведених реєстраційних дій, було усунуто з посади Голови Підприємства Сенька В.М., призначено на посаду - ОСОБА_2 , внесено зміни до складу учасників, прийнято рішення про реорганізацію шляхом перетворення у ТОВ, здійснено перерозподіл часток учасників.

3.21. ОСОБА_1 29.08.2022 звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою на державного реєстратора, в якій просив скасувати державну реєстрацію, що була здійснена на підставі протоколу № 01/22 від 30.07.2022, а також до Тетіївського районного суду Київської області із позовною заявою про поновлення його на посаді та скасування державної реєстрації, вчиненої на підставі того ж рішення, у зв`язку із чим (наявністю судового спору) Мін?юст залишив без розгляду по суті скаргу ОСОБА_1 . Після відмови останнім від позову скаргу повернуто для повторного розгляду та наказом № 1527/5, було задоволено, серед іншого, скасовано державну реєстрацію змін, фактично повернувши відомості, що містилися в ЄДР до стану, що були до проведення загальних зборів 30.07.2022.

3.22. ОСОБА_3 звернулася до Господарського суду м. Києва із позовною заявою про визнання недійсним Наказу Мін?юсту № 1527/5 про задоволення скарги ОСОБА_1 . Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/8255/23 у задоволенні позову відмовлено, проте постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено у повному обсязі, визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 1527/25 від 01.05.2023.

4. Оцінка та висновки суду.

Сутність спору полягає у намаганні Позивача, що є чинним членом (засновником, учасником) Підприємства від моменту його створення домогтися визнання недійсним спірного рішення, яке, за його твердженнями, прийнято із порушенням вимог законодавства та Статуту Підприємства, неповноважним складом, а саме членами Підприємства, які на момент проведення зборів не перебували в трудових відносинах із Підприємством, коли як вищим органом уповноваженим на прийняття спірних рішень є загальні збори членів трудового колективу. При цьому чинний склад трудового колективу для участі у зборах запрошено не було.

За змістом ст.ст. 80, 81, 83 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа може бути створена шляхом об`єднання осіб та (або) майна. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до ст. 87 цього Кодексу. Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

З огляду на положення п. 1.1. Статуту Підприємства воно є колективним підприємством, заснованим на колективній власності членів трудового колективу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону «Про підприємства в Україні» (в редакції, що діяла станом на момент створення Підприємства) передбачено, що відповідно до форм власності, встановлених Законом «Про власність», можуть діяти підприємства таких видів, зокрема колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської та релігійної організації.

Водночас згідно ч. 3 ст. 63 Господарського кодексу України залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

При цьому для корпоративного підприємства є характерним те, що воно утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб (ч. 5 ст. 63 Господарського кодексу України).

У ст. 63 Господарського кодексу України передбачено, що одним із видів підприємств є підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності). Втім, глава 10 ГК «Підприємства колективної власності» не називає підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства, серед видів підприємств колективної власності (ст. 93 Господарського кодексу України) та не містить норм, присвячених регулюванню його діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, починаючи з 2000 року Підприємство існує як підприємство колективної власності, а вищим органом управління визначено саме загальні збори членів трудового колективу.

Передумовою такого визначення, ймовірно, був правовий стан, в якому перебували засновники на стадії створення Підприємства та коли вони бажали покласти функції з управління діяльністю Підприємством на осіб, що безпосередньо здійснюють свою трудову діяльність на цьому Підприємстві, тобто в більшій мірі зацікавлені у тому, щоб Підприємство здійснювало свою діяльність якомога ефективніше.

Поряд із цим, починаючи з 2000 року та усвідомлюючи, що статус члена трудового колективу зі спливом певного проміжку часу може припинитися, що автоматично припиняє, з огляду на положення Статуту Підприємства, право такої особи на участь у загальних зборах членів трудового колективу, засновники Підприємства могли в будь-який момент до припинення трудових відносин ініціювати проведення реорганізації Підприємства у найбільш прийнятну для них організаційно-правову форму. Це дозволило б членам Підприємства зберегти своє право на управління діяльністю Підприємством через участь у роботі вищого органу управління і після припинення трудових відносин із Підприємством.

Проте, як вбачається, такого рішення до припинення своїх трудових відносин засновники не прийняли.

Лише 15.09.2007 31 особа, із тих, що зазначені в ЄДР як учасники Підприємства, прийняли рішення про перетворення Підприємства у виробничий кооператив. Проте, оскільки на момент прийняття такого рішення вони вже не перебували у трудових відносинах із Підприємством та, відповідно, з огляду на положення п. 4.1. Статуту, не мали права брати участь у роботі вищого органу управління підприємства, зазначене рішення було визнано недійсним в судовому порядку (рішення Тетіївського районного суду Київської області у справі № 2-25/2010 від 09.08.2010, що набрало законної сили 14.12.2010).

Тобто, принаймні 31 член Підприємства, що були учасниками зазначеного судового провадження, з огляду на обов`язковість судового рішення, мали усвідомлювати на майбутнє, що не мають право приймати участь у роботі вищого органу управління Підприємством внаслідок припинення трудових відносин та надалі мали формувати свою поведінку з огляду на зазначені висновки судового рішення, що набуло статусу остаточного.

І, як вбачається, з моменту набрання чинності зазначеним судовим рішенням, засновники Підприємства, вірогідно виходили із того, що вони все ж не можуть ініціювати загальні збори та приймати в них участь через припинення трудових відносин із Підприємством, адже із матеріалів справи не вбачається, що в проміжок часу з 14.12.2010 до 30.07.2022 (дата прийняття спірного рішення) вони ініціювали будь-які збори.

Тільки на початку 2022 року всі члени Підприємства згідно відомостей ЄДР (окрім Позивача, ОСОБА_21 ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , а також осіб, що до цього моменту померли) видали нотаріальні довіреності на ОСОБА_2 із правом участі від їх імені у діяльності Підприємства, зокрема в роботі загальних зборів членів трудового колективу, а також на відчуження належних їм часток шляхом дарування на користь визначених в довіреностях осіб.

При цьому, абсолютна більшість осіб, що видали такі довіреності (за виключенням двох осіб) були учасниками згаданого вище судового провадження у справі № 2-25/2010 та вірогідно знали, що суд дійшов висновку про відсутність у них повноважень приймати участь у роботі загальних зборів.

Як вже зазначалося, жодне положення Статуту Підприємства не вказує на те, що засновникам Підприємства належать частки в статутному капіталі, а також ним не передбачено взагалі утворення статутного капіталу, визначення його розміру, порядку формування та розподілу.

Саме по собі здійснення у 2000 році вперше та у 2006 році в порядку підтвердження інформації внесення до ЄДР відомостей про статутний капітал, а також про перелік учасників (засновників, членів) не може автоматично надавати Підприємству ознак товариства з обмеженою відповідальністю, а зазначеним особам повноважень учасників із правами притаманними для учасника ТОВ. Адже внесення таких відомостей, в тому числі і щодо розміру часток учасників не ґрунтувалося на жодному рішенні загальних зборів, положенні Статуту Підприємства чи вимогах чинного на той час законодавства.

Як вже зазначалося положення Статуту Підприємства передбачали участь у загальних зборів саме членів трудового колективу і це положення не було переглянуто членами Підприємства протягом часу коли вони перебували із Підприємством у трудових відносинах.

Можливість прийняття участі у зборах осіб, що вийшли на пенсію (звільнилися) із Підприємства, хоча відомості про них містяться в ЄДР як про учасників, Статутом не також не передбачена.

Нереалізація протягом тривалого часу засновниками Підприємства, своїх прав, зокрема щодо трансформації Підприємства у іншу організаційно-правову форму найбільш прийнятну та таку, що відповідала б їх бажанню продовжувати здійснення керування діяльністю Підприємством у спосіб прийняття участі у роботі вищого органу управління і після припинення трудових відносин, не дає суду повноважень своїм рішенням змінювати порядок управління діяльністю Підприємством у спосіб видозмінення вищого органу управління та наділення осіб, що припинили трудову діяльність в Підприємстві, новими повноваженнями, які Статутом чи їх своєчасним спільним рішенням не було передбачено.

Суд вважає, що має уникати безпідставного та зайвого втручання у внутрішню діяльність Підприємства, зокрема фактично змінювати через правозастосування внутрішні домовленості учасників (членів, засновників), які існували на момент створення відповідного підприємства, зокрема у спосіб наділення своїм судовим рішенням Підприємство певною організаційно-правовою формою, яку такі учасники не обирали.

Суд має лише застосовувати найбільш наближені положення чинного законодавства до регулювання діяльності Підприємства та тої його форми, яку учасники для себе визначили, керуючись, додатково, контекстом розглядуваного позову та змістом стверджуваного порушеного права, що підлягає захисту.

Отже, перед судом стоїть завдання не тільки перевірити дотримання порядку скликання та проведення зборів, що в більшій мірі є універсальним для всіх видів товариств та інших корпоративних підприємств (зокрема кооперативів), а спершу визначитися із тим, чи наділені особи, що зазначені в ЄДР як учасники Підприємства, з огляду на припинення ними трудових відносин із Підприємством правом на участь у роботі загальних зборів членів трудового колективу вищого органу Підприємства, зокрема правом на їх скликання.

Як вже зазначалося, за змістом ст. 63 Господарського кодексу України залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. Корпоративними, зокрема, є кооперативні підприємства.

Згідно положень Закону України «Про кооперацію»: виробничий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних осіб для спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов`язкової трудової участі з метою одержання прибутку; пайовий фонд - фонд, що формується з пайових внесків членів кооперативу і є одним із джерел формування майна кооперативу, розмір якого може змінюватися; (ст. 2 Закону); метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю (ч. 1 ст. 3 Закону); кооперація базується на таких основних принципах: … рівного права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу - один голос); …безпосередньої участі членів кооперативної організації у її діяльності (ст. 4 Закону); членство в кооперативі припиняється, зокрема, у разі припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу (ст. 13 Закону).

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що за всіма ключовими ознаками Підприємство, для цілей вирішення цієї справи, слід віднести до кооперативного підприємства, а саме виробничого кооперативу, з огляду на те, що саме для виробничого кооперативу притаманне визначення членства у взаємозв`язку із трудовою участю члена кооперативу у його діяльності, як і припинення членства обумовлене припиненням трудової участі в його діяльності, а також застосування рівного права голосу під час прийняття рішень на зборах (один член кооперативу - один голос), яке не залежить від розміру «частки» чи розміру «пайового внеску» від розміру статутного капіталу чи загального майнового фонду.

Тобто, оскільки Статут Підприємства, передбачає участь у роботі загальних зборів саме членів трудового колективу, створення Підприємства відбувалося з метою задоволення інтересів певного складу членів трудового колективу, що було визначено на момент створення, відсутність відомостей про розмір статутного капіталу та розмір часток і визнання їх за правилом рівного розподілу вартості переданого майнового комплексу із збереженням, по суті, права голосування на зборах за правилом один член кооперативу один голос, суд вважає, що до оцінки діяльності Підприємства, зокрема в частині визначення порядку скликання та проведення загальних зборів необхідно застосовувати положення саме Закону України «Про кооперацію».

З огляду на викладене вище, зокрема те, що оскільки вищим органом управління Підприємством є загальні збори членів трудового колективу, та особи, які ініціювали їх проведення, видали довіреності якими уповноважили на участь у зборах ОСОБА_2 , припинили свою трудову діяльність у Підприємстві, та відповідно не могли скликати збори та приймати в них участь, суд дійшов висновку про прийняття спірного рішення особами, що не могли приймати участь у роботі загальних зборів членів трудового колективу, тобто спірні рішення прийняті неповноважним складом, що є достатньою підставою для задоволення позову та визнання спірного рішення недійсним.

Видання засновниками Підприємства довіреностей для участі на загальних зборах на ОСОБА_2 не породжує тих правових наслідків, що обумовлені їх змістом, адже довірителям не належало суб`єктивне право участі у таких зборах, відповідно, таких повноважень не набув і ОСОБА_2 .

Посилання третіх осіб на правові висновки, що викладено у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 918/456/20 щодо необхідності застосування до діяльності Підприємства саме положень Закону України «Про товариства з обмеженою та додаткової відповідальністю», а не Закону України «Про кооперацію», судом враховано, проте висновків суду не спростовуються з огляду на відмінність істотних обставин розглядуваної справи.

В межах справи № 918/456/20 Верховний Суд дійсно дійшов висновку про необхідність застосування до діяльності підприємства колективної форми власності Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Проте цих висновків Верховний Суд дійшов з огляду на положення статуту підприємства, в якому, зокрема, визначено статутний капітал, поділений на частки, та не встановлено наявності в його статуті положень, які передбачають, що один член підприємства має один голос у вищому органі, зокрема, з можливістю мати додаткову кількість голосів, а також що його учасники несуть відповідальність за зобов`язаннями підприємства. Верховний Суд у цій постанові зазначив, що той факт, що колективне підприємство створюється за рахунок об`єднання майна громадян - членів його трудового колективу та їх трудової діяльності з метою одержання прибутку, а також порядок голосування на загальних зборах трудового колективу, що обумовлюється відповідно до кількості голосів, тобто частки у майновому фонді кожного із членів трудового колективу, яка визначається у відсотковому та сумарному співвідношенні до всього майнового фонду, дає підстави вважати, що вказане підприємство за організаційною формою є максимально наближеним до товариства з обмеженою відповідальністю.

На відміну від зазначеної справи, в Статуті Підприємства не має згадки про визначення розміру статутного капіталу, порядок його розподілу між учасниками, порядку визначення часток засновників (членів, учасників) та не визначено порядку голосування на зборах в залежності від розміру частки засновника в статутному капіталі.

Навпаки правомочність зборів залежить від присутності на них 2/3 членів трудового колективу, а рішення приймаються простою більшістю голосів членів трудового колективу (п.п. 4.4., 4.5. Статуту). Жодного посилання на те, що кількість голосів для участі на зборах залежить від розміру частки такого члена трудового колективу положення Статуту не передбачають. Тобто, фактично, голосування відбувається за принципом один член трудового колективу один голос.

Таким чином, до складу осіб, що могли приймати участь в роботі загальних зборів Підприємства могли входити лише особи, які відповідають ознакам члена трудового колективу, та враховуючи, що особи, відомості про яких містяться в ЄДР свої трудові відносини припинили, як мінімум до 2007 року, вони були позбавлені права скликати та проводити загальні збори, на яких було прийнято спірне рішення, що є достатнім для висновку про задоволення позову.

Менше з тим, навіть якщо виходити із того, що засновники Підприємства мали право приймати участь у скликанні та проведенні загальних зборів членів трудового колективу, суд вважає за необхідне прокоментувати і наступні аргументи сторін.

Так, за змістом ст. 15 Закону України «Про кооперацію» про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення. Позачергові загальні збори членів кооперативу скликаються на вимогу, зокрема не менше третини його членів. Позачергові загальні збори членів кооперативу повинні бути скликані протягом 20 днів з дня надходження такої вимоги. У разі незабезпечення правлінням (головою) кооперативу скликання позачергових загальних зборів вони можуть бути скликані особами, які вимагали їх скликання, протягом наступних 20 днів.

В порушення наведених приписів Закону, проведення зборів, на яких було прийнято спірне рішення було ініційовано групою, що складалася лише з п`яти осіб, що не відповідає вимогам про необхідність їх скликання на вимогу третини членів.

Крім того, вимога про проведення позачергових зборів мала бути направлена на адресу виконавчого органу Підприємства та лише у разі невиконання цієї вимоги та незабезпечення скликання зборів протягом 20 днів, такі збори могли скликатися ініціативною групою самостійно. В порушення зазначеного припису, вимога про скликання позачергових зборів на адресу Підприємства не надсилалася.

До того ж, як зазначено в повідомленнях про проведення зборів, що наявні в матеріалах справи, та як стверджують треті особи, було направлено, зокрема на адресу Позивача, не було зазначено дату проведення зборів. В повідомленні зазначено, що збори будуть проведені «не пізніше 01.08.2022», тобто не зазначено конкретної дати їх проведення.

При цьому повідомлення про проведення зборів не може бути формальним, а відомості у повідомленні мають бути конкретними, докладними, вичерпними та точними для надання можливості особі, яка отримує ці відомості, зрозуміти їх правильно та однозначно. Адже необізнаність учасника про конкретні дату, час та місце проведення загальних зборів учасників або неоднозначність відомостей у повідомленні може перешкодити учаснику реалізувати його права на участь в управлінні шляхом участі у відповідних загальних зборах, голосування з питань порядку денного, підписання протоколу загальних зборів тощо.

Отже, не зазначення в повідомленні про проведенні зборів чіткої календарної дати її проведення свідчить про грубе порушення порядку скликання зборів та з огляду на фактичне позбавлення у такий спосіб Позивача можливості взяти участь у зборах, навіть якщо б він отримав таке повідомлення, проведення зборів є таким, що порушує права та охоронювані законом інтереси Позивача.

Отже порядок скликання загальних зборів було грубо порушено, що також призвело до порушення прав та охоронюваних законом інтересів Позивача, відновлення яких можливе у спосіб визнання спірного рішення недійсним.

Треба також зазначити, що навіть якщо зважати на позицію третіх осіб про те, що до розглядуваних правовідносин необхідно застосовувати положення Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», то аналогічні положення щодо порядку скликання зборів та змісту повідомлення про їх проведення визначені і цим законом, а тому порядок скликання та проведення зборів, на яких було прийнято спірне рішення не відповідає і Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», на застосуванні якого наполягали треті особи.

Крім того, хоча суд вже і дійшов висновку про задоволення позову, менше з тим вважає за необхідне окремо прокоментувати вчинені ОСОБА_2 від імені засновників Підприємства договори дарування щодо наявності у членів Підприємства права здійснити таке відчуження своїх «часток» на користь третіх осіб.

Як вбачається зі змісту Статуту, він не передбачає ані розміру часток, ані порядку їх визначення та, тим більше, не визначає право на їх відчуження будь-яким способом.

Положення Статуту Підприємства передбачають лише право на розподіл прибутку, одержаного від реалізації господарської діяльності, який розподіляється між трудовим колективом з урахуванням їх дольових вкладів (п. 3.2. Статуту); та на майно та кошти, які залишилися після погашення заборгованості Підприємства в процесі його ліквідації (п. 5.3. Статуту).

Знову повертаючись до Закону України «Про кооперацію» суд зазначає, що він також не передбачає право на вільне відчуження майнового внеску (паю) члена виробничого кооперативу на користь третіх осіб, адже членство у кооперативі визначається за правилом трудової залученості у його діяльності, як це передбачено і Статутом Підприємства.

Проте, Законом України «Про кооперацію», а саме ст. 12 передбачено право одержання паю у разі виходу з кооперативу, що забезпечує майнові інтереси особи, що припинивши трудову діяльність в ньому, що є наслідком припинення членства.

Частинами 4, 5 ст. 21 цього Закону передбачено, що у разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі. Строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу, при цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу. Право власності членів кооперативу - фізичних осіб на свою загальну частку успадковується.

Отже, з огляду на те, що майно, яке було виділене Підприємству із метою його створення, як суб`єкта колективної форми власності, означає, що члени колективу мали рівні права та в рівних частках на таке майно, із припиненням їх трудової діяльності у Підприємстві, що є підставою для припинення їх членства/прав учасника, зберегли право на отримання своєї частки в натурі або грішми у разі подання такої заяви.

Поряд із цим, оскільки членство у підприємстві безпосередньо пов`язане із трудовою участю у його діяльності, як це відбувається і у виробничому кооперативі, з огляду на зміст Статуту Підприємства та положення Закону України «Про кооперацію» вільне відчуження часток засновниками Підприємства на користь третіх осіб виключається, а задоволення майнових інтересів в цій частині може відбуватися лише у спосіб отримання відповідних виплат від Підприємства у разі подання заяви про їх проведення або під час ліквідації Підприємства.

Щодо строків позовної давності.

Заява третіх осіб про застосування наслідків пропуску строків позовної давності судом відхиляється, як відверто безпідставна, з огляду як на суб`єктивний критерій, адже така заява може бути подана лише стороною у спорі, так і з огляду на її подання без врахування п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, згідно якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Інші аргументи сторін судом враховано, проте висновків суду про задоволення позову не спростовують та/або не знайшли свого підтвердження в перебігу розгляду справи чи відкинуті судом як завідомо безпідставні.

В своєму позові Позивачем визначено вимоги про визнання спірного рішення недійсним із моменту його прийняття, проте вказівка в рішенні на визнання його недійсним із моменту прийняття, на думку суду, є зайвою, адже визнання недійсним рішення, означає, що таке рішення є недійсним із моменту його прийняття в силу закону, тому окремого зазначення про це в судовому рішенні не вимагається.

Тож застосовуючи належне формулювання, суд приходить до висновку про задоволення позову та визнання недійсним спірного рішення загальних зборів Підприємства.

Щодо судових витрат

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 гривень покладаються на відповідача.

Суд зауважує, що при зверненні позивача до суду з розглядуваним позовом останнім, відповідно сплачено суму судового збору у розмірі 3028 гривень.

Водночас, згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з цим позовом в електронній формі за допомогою підсистеми «Електронний суд», судовий збір мав бути сплачений ним в розмірі 2422,40 гривень (3028*0,8).

Тобто, судовий збір у розмірі 605,60 гривень є зайво сплаченим та підлягає поверненню Позивачу з державного бюджету шляхом постановлення відповідної ухвали, після набрання судовим рішенням законної сили та звернення Позивача із відповідним клопотанням.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними рішення загальних зборів членів Тетіївського районного підприємства по будівництву колективного підприємства «Райагробуд», що оформлені протоколом від 30.07.2022 № 01/22.

3. Стягнути з Тетіївського районного підприємства по будівництву (Райагробуд) (09800, Київська обл., Тетіївський р-н, місто Тетіїв, вул. Карла Маркса, будинок 156, код 03584680) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2422,40 гривень судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення буде складено та підписано 30.09.2024.

Суддя Р.М. Колесник