Рішення

від 19.09.2024 по справі 912/1918/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 рокуСправа № 912/1918/24

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участі секретаря судового засідання Лупенко А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу №912/1918/24

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА", вул. Теліги Олени, 6 літ. В, м. Київ, 04112

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Нива", вул. Пушкіна, 51, с. Маловодяне, Долинський район, Кіровоградська область, 28505

про стягнення 54 607,09 грн

Представники:

від позивача - участі не брали,

від відповідача - Балюра С.В., адвокат, ордер серії ВА №1088664 від 15.08.2024.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (далі - ПрАТ "СК "УНІКА") до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Нива" (далі - ТОВ Агрофірма "Нива") з вимогами про стягнення 54 607,09 грн матеріальної шкоди, 3 028,00 грн судового збору та 8 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що до ПрАТ "СК "УНІКА" перейшло право вимоги на отримання від відповідальної особи (ТОВ Агрофірма "Нива") компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу Тойота (д.р.н. НОМЕР_1 ), внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, яка мала місце 08.07.2021 в с. Згода.

Ухвалою від 06.08.2024 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/1918/24 за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 03.09.2024 о 11:30 год, встановив сторонам строки для подачі заяв по суті справи.

19.08.2024 через систему "Електронний суд" відповідач подав суду відзив на позов, де заперечив позовні вимоги, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів виконання ОСОБА_1 трудових обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з ТОВ Агрофірма "Нива" як володільця транспортним засобом. Крім того, відповідач зазначає, що в наданих позивачем матеріалах відсутні будь - які докази матеріальної шкоди, а саме відсутній звіт експерта та висновок судово - автотоварознавчої експертизи, а рахунок - фактура не є належним доказом відповідно до ст. 73 ГПК України, оскільки не доводить те, що інформація, яка вказана у ньому, має відношення до ДТП 08.07.2021 та пошкодженого внаслідок цього автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200, д.н.з. НОМЕР_1 , належного СФГ "Россолан".

Ухвалою від 03.09.2024 суд за клопотанням позивача долучив до матеріалів справи копію постанови Долинського районного суду Кіровоградської області від 28.07.2021 у справі №388/1054/21, закрив підготовче провадження у справі №912/1918/24 та призначив справу до судового розгляду по суті на 19.09.2024 о 14:00 год.

19.09.2024 суд розпочав розгляд справи по суті.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив позовні вимоги.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом на участь в засіданні суду, є таким, що належним чином повідомлений про призначене засідання, згідно викладеного у позові клопотання просив проводити розгляд справи за відсутності його представника.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступні обставини.

10.02.2021 між ПрАТ "СК "УНІКА" (далі - Страховик) та Селянським фермерським об`єднанням "Россолан" (далі - СФО "Россолан", Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №370005/4100/0000225, предметом якого є страхування транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER 200, державний номер НОМЕР_1 . Строк дії договору з 22.02.2021 до 21.02.2022 (а.с. 11 на звороті).

08.07.2021 о 14:10 год на а/д Долинська - Садки на 4 км, керуючи транспортним засобом RENAULT DUSTER, державний номер НОМЕР_2 , громадянин ОСОБА_1 при виїзді з перехрестя а/д Згода - Долинська не надав перевагу в русі автомобілю TOYOTA LAND CRUISER (під керуванням ОСОБА_2 ), державний номер НОМЕР_1 , який рухався з правого боку по а/д Згода - Долинська та скоїв з ним зіткнення. Внаслідок ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим було порушено п. 16.12 ПДР України.

Дані обставини викладено в постанові Долинського районного суду Кіровоградської області від 28.07.2021 у справі №388/1054/21, яка набрала законної сили 09.08.2021 (а.с. 38).

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, застрахованому транспортному засобу TOYOTA LAND CRUISER 200, державний номер НОМЕР_1 , завдано механічні пошкодження.

Відповідно до заяви №00442609 від 09.07.2021 СФО "Россолан" (Страхувальник) звернувся до позивача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку згідно договору №370005/4100/0000225 (а.с.10 на звороті).

Для встановлення характеру та розміру шкоди, 13.07.2021 проведено огляд пошкодженого транспортного засобу, про що складено акт огляду транспортного засобу (а.с. 15).

Відповідно до ремонтної калькуляції системи AUDATEX №00442609 від 09.08.2021 вартість ремонту транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER 200, державний номер НОМЕР_1 , становить 175 941,22 грн з ПДВ (а.с. 12-14).

Згідно рахунку №КС-02347 від 13.07.2021, який складений ТОВ "Алмаз Сістем", вартість відновлювального ремонту транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER 200, державний номер НОМЕР_1 , становить 175 924,39 грн (а.с. 12).

Зазначена вище дорожньо-транспортна пригода визнана страховим випадком, про що 25.08.2021 ПрАТ "СК "УНІКА" складено страховий акт №00442609, відповідно до якого сума страхового відшкодування становить 172 174,39 грн (а.с. 10).

Як вказує позивач, розрахунок страхового відшкодування в розмірі 172 174,39 грн здійснено таким чином: 175 924,39 грн (вартість відновлювального ремонту) - 3 750,00 грн (франшиза).

Позивач виплатив ТОВ "Алмаз Сістем" страхове відшкодування за ремонт транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER 200, державний номер НОМЕР_1 , в розмірі 172 174,39 грн без ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №242315 від 27.08.2021 (а.с. 6 на звороті).

Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР №9257189 від 10.11.2020 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом RENAULT DUSTER, державний номер НОМЕР_2 , застрахована в АТ "СГ "ТАС" з франшизою 2 500,00 грн, про що зазначено в листі останнього №22416/9121 від 09.11.2021 (а.с. 20).

16.11.2021 АТ "СГ "ТАС" на підставі заяви ПрАТ "СК "УНІКА" та вказаного полісу здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 117 567,30 грн, що підтверджується платіжним дорученням №227966 від 16.11.2021 (а.с. 20 на звороті).

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що до нього у зв`язку із погашенням шкоди перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За розрахунком позивача на його користь підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням, що становить 54 607,09 грн (172 174,39 грн (сума страхового відшкодування ПрАТ "СК "УНІКА") - 117 567,30 грн (сума страхового відшкодування АТ "СГ "ТАС").

Вирішуючи спір, господарський суд враховує таке.

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У п. 1.6 ст. 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Згідно з ст. 8 Закону України "Про страхування" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і, з настанням якої, виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За нормою п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Стаття 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Положеннями ст. 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Пунктом 36.2. Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні положення закріплено у ст. 27 Закону України "Про страхування" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

За змістом статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким законом, як вже зазначено за нормами статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

Таким чином, у даному випадку до позивача, у зв`язку з виплатою страхового відшкодування, в порядку суброгації перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як передбачено ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2020 у справі №910/3864/19.

Частиною 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України унормовано, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц зазначено, що відповідно до приписів статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець, а тому шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника (даний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №490/898/16-ц, від 11.12.2019 у справі №333/1926/15-ц та від 29.11.2023 у справі №278/236/22).

Як вже зазначено вище, 08.07.2021 сталась ДТП за участю транспортних засобів RENAULT DUSTER, державний номер НОМЕР_2 , та TOYOTA LAND CRUISER 200, державний номер НОМЕР_1 , внаслідок чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що вказана ДТП сталась внаслідок вини водія ОСОБА_1 , який на час її скоєння керував транспортним засобом RENAULT DUSTER, державний номер НОМЕР_2 .

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 згідно полісу АР №9257189 від 10.11.2020 застрахована в АТ "СГ "ТАС", яким 16.11.2021 здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 117 567,30 грн, виходячи з розміру вартості відновлювального ремонту згідно рахунку ТОВ "Алмаз Сістем" №КС-02347 від 13.07.2021 - 175 924,39 грн, з урахуванням коефіцієнту зносу замінених складових - 55 857,09 грн, франшизи - 2 500,00 грн (175 924,39 грн - 55 857,09 грн - 2 500,00 грн = 117 567,30 грн).

Позивач виплатив ТОВ "Алмаз Сістем" страхове відшкодування за ремонт транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER 200, державний номер НОМЕР_1 , в розмірі 172 174,39 грн без ПДВ, тому за його розрахунком підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням, що становить 54 607,09 грн (172 174,39 грн (сума страхового відшкодування ПрАТ "СК "УНІКА") - 117 567,30 грн (сума страхового відшкодування АТ "СГ "ТАС").

Згідно постанови Долинського районного суду Кіровоградської області від 28.07.2021 у справі №388/1054/21 ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом RENAULT DUSTER, державний номер НОМЕР_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та зазначено його місце роботи - ТОВ "Нива".

Вказана постанова набрала законної сили 09.08.2021.

В силу приписів ч. 6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно відповіді Національної поліції України, власником транспортного засобу RENAULT DUSTER, державний номер НОМЕР_2 , є ТОВ Агрофірма "Нива" (а.с. 16-17).

Так, наявними матеріалами справи підтверджується та не оспорюється відповідачем, що вказаний транспортний засіб належить ТОВ Агрофірма "Нива".

Тому, у зв`язку з виплатою страхового відшкодування до ПрАТ "СК "УНІКА" перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до ТОВ Агрофірма "Нива" (особи, відповідальної за заподіяння шкоди) у межах фактичних витрат.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи ТОВ Агрофірма "Нива" (ідентифікаційний код 32287662) на момент ДТП ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу RENAULT DUSTER, державний номер НОМЕР_2 , будучи керівником ТОВ Агрофірма "Нива".

Відповідач не надав доказів перебування вказаної особи у відпустці, відрядженні, що унеможливлювало виконання ним своїх трудових обов`язків згідно посади керівника ТОВ Агрофірма "Нива" чи припинення трудових відносин з ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП.

Крім того, відповідачем не подано суду доказів на підтвердження протиправного вибуття з його володіння транспортного засобу RENAULT DUSTER, державний номер НОМЕР_2 , на момент вчинення ДТП.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки (порушення водієм ТОВ Агрофірма "Нива" ОСОБА_1 правил дорожнього руху та притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП);

2) шкоди (механічні пошкодження внаслідок ДТП транспортного засобу RENAULT DUSTER, державний номер НОМЕР_2 , та транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER 200, державний номер НОМЕР_1 , та понесені Страховиком витрати на відновлення останнього);

3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювана та шкодою (порушення водієм ТОВ Агрофірма "Нива" ОСОБА_1 правил дорожнього руху, що стало причиною ДТП та завдання шкоди майну Страхувальника);

4) вини (вина водія ТОВ Агрофірма "Нива" ОСОБА_1 встановлена постановою Долинського районного суду Кіровоградської області від 28.07.2021 у справі №388/1054/21).

Надаючи оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, суд враховує, що за приписами статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з приписами частини 1 статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Правила щодо оцінки доказів закріплено у статті 86 ГПК України, згідно частини першої якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінка доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів у конкретній справі. Закон не регулює порядок роздумів судді. Проте, норми права встановлюють зовнішні умови, гарантії, які забезпечують істинність логічних висновків суддів.

Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі №917/549/20.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд вказує, що 08.07.2021 на а/д Долинська - Садки відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER 200, державний номер НОМЕР_1 , та транспортного засобу RENAULT DUSTER, державний номер НОМЕР_2 , який на праві власності належить ТОВ Агрофірма "Нива", під керуванням громадянина ОСОБА_1 , який перебуває у трудових відносинах із відповідачем, на посаді керівника товариства.

Винуватцем такої ДТП був ОСОБА_1 .

При цьому, доказів неправомірності керування ОСОБА_1 транспортним засобом RENAULT DUSTER, державний номер НОМЕР_2 , на момент скоєння ДТП, матеріали справи не містять.

Таким чином, враховуючи наявний факт трудових відносин ОСОБА_1 з ТОВ Агрофірма "Нива", про що свідчить постанова Долинського районного суду Кіровоградської області від 28.07.2021 у справі №388/1054/21 та витяг з ЄДР, саме до відповідача, як до законного володільця джерела підвищеної небезпеки (транспортного засобу RENAULT DUSTER, державний номер НОМЕР_2 ) та роботодавця ОСОБА_1 , позивач набув право вимоги на відшкодування завданих збитків в порядку суброгації в розмірі 54 607,09 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що страховиком відповідача сплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі 117 567,30 грн.

Водночас, як убачається із матеріалів справи, на підставі страхового акта №00442609 від 25.08.2021, розрахунку суми страхового відшкодування, що містить у вказаному акті, з врахуванням рахунку-фактури №КС-02347 від 13.07.2021, позивач, відповідно до платіжного доручення №242315 від 27.08.2021, здійснив виплату страхового відшкодування на рахунок ТОВ "Алмаз Сістем" за ремонт транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER 200, державний номер НОМЕР_1 , в розмірі 172 174,39 грн без ПДВ.

Вказані докази у їх сукупності, на переконання суду, підтверджують розмір збитків, завданих транспортному засобу, застрахованому позивачем.

Доводи відповідача, що розмір збитків не підтверджується жодним доказом, спростовується матеріалами господарської справи.

За розрахунком позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням, що становить 54 607,09 грн (172 174,39 грн (сума страхового відшкодування ПрАТ "СК "УНІКА") - 117 567,30 грн (сума страхового відшкодування АТ "СГ "ТАС").

Вказаний розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним.

Відповідачем контррозрахунку до суду не надано.

При цьому, відповідач заперечив позовні вимоги, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів виконання ОСОБА_1 трудових обов`язків, а також вказав на відсутність доказів матеріальної шкоди, а саме звіту експерта та висновку судово - автотоварознавчої експертизи.

Водночас, твердження відповідача про недоведеність позивачем виконання трудових обов`язків спростовується вищевикладеним.

Окрім цього, за доводами відповідача, надані позивачем документи щодо вартості відновлювального ремонту транспортного засобу не є належними доказами на підтвердження розміру матеріального збитку, зокрема, у зв`язку з відсутню підтвердження про те, що ТОВ "Алмаз Сістем", яким виставлено рахунок №КС-02347 від 13.07.2021 про вартість відновлювального ремонту, дійсно є платником ПДВ, а також з огляду на те, що зазначена у вказаному рахунку - фактурі інформація не доводить відношення до ДТП 08.07.2021 та пошкодженого внаслідок цього автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200.

Разом з тим, вказані твердження відповідача судом визнаються необґрунтованими, оскільки відповідач не був позбавлений можливості самостійно визначити інший розмір матеріального збитку, зокрема, оглянути пошкоджений в ДТП транспортний засіб, зафіксувати виявлені пошкодження та здійснити незалежну оцінку вартості пошкоджених запчастин та відновлювальних робіт.

Слід також наголосити, що матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з вимогою (заявою) про огляд транспортного засобу відповідачем або залученими ним спеціалістами.

Також, суд враховує, що як водій відповідача станом на момент ДТП, так і сам відповідач в процесі досудового врегулювання спору до проведення ремонту, мав об`єктивну можливість викликати для участі в огляді пошкодженого транспортного засобу аварійного комісара та зафіксувати виявлені пошкодження.

Однак, відповідачем не спростовано будь-якими доказами відомості, визначені в ремонтній калькуляції, ані щодо переліку необхідних для ремонту деталей та матеріалів, ані щодо визначених в рахунку сум їх вартості.

Належних доказів щодо іншого розміру збитків відповідачем не надано та матеріали справи таких даних не містять.

Твердження відповідача про те, що рахунок-фактура №КС-02347 від 13.07.2021 не є належним доказом, оскільки не доводить відношення до ДТП, що сталася 08.07.2021, та пошкодженого внаслідок цього автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200, державний номер НОМЕР_1 , судом до уваги не приймається, оскільки такі твердження є лише власними припущеннями відповідача, а винна у ДТП особа або ж відповідач як його роботодавець мали право самостійно оглянути пошкоджений автомобіль, забезпечити проведення експертом (оцінювачем) огляду пошкодженого транспортного засобу з оформленням відповідного незалежного висновку автотоварознавчої експертизи.

Натомість, відповідачем до матеріалів справи таких висновків не надано, доказів наявності будь-яких пошкоджень до настання ДТП, так і завдання пошкоджень, не пов`язаних з ДТП, в період з моменту огляду транспортного засобу представником Страховика і до складення вищевказаних документів на замовлення позивача, у встановленому процесуальним законом порядку не доведено.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що пошкоджений автомобіль був оглянутий, на підставі чого складено відповідний акт із зазначенням пошкоджень, отриманих під час ДТП.

Також, відповідачем до матеріалів справи самостійно не надано будь-яких належних та допустимих доказів на спростування переліку пошкоджень, отриманих в ДТП та розміру завданої шкоди.

Згідно з ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За змістом пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 (далі - Методика) відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.

Якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу, та за мінусом франшизи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у справі №924/675/17.

У постанові від 03.07.2019 у справі №910/12722/18 Верховний Суд зазначив, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №922/4013/17.

Норма частини 1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Крім того, за п. 36.2. Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У постанові від 20.03.2018 у справі №911/482/17 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди суди повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2018 № 910/9396/17.

Суд відзначає, що ремонтна калькуляція №00442609 від 09.08.2021, яка складена із застосуванням авторизованого програмного комплексу AUDATEX, включає перелік всіх видив робіт, матеріалів та запасних частин, що необхідні для відновлення пошкодженого автомобіля.

При цьому, відповідач належними та допустимими доказами в розумінні статей 76, 77 ГПК України як не спростував того факту, що наведені роботи, матеріали та запасні частини були необхідні саме для ремонту пошкодженого в результаті ДТП автомобіля, так і не спростував вартість таких робіт, матеріалів та запасних частини.

Також судом враховані долучені до матеріалів справи: рахунок - фактуру №КС-02347 від 13.07.2021, що наданий страхувальнику станцією технічного обслуговування за вищевказаною калькуляцією, страховий акт №00442609 від 25.08.2021, платіжне доручення №242315 від 27.08.2021, за яким позивачем як страховиком оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу за виключенням франшизи на суму 172 174,39 грн.

Отже, вказані документи визнаються судом достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат з виплати страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №911/482/17.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/9396/17, від 06.07.2018 у справі №924/675/17.

Судом встановлено, що надавач послуг (ТОВ "Алмаз Сістем") з ремонту автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200, державний номер НОМЕР_1 , визначив суму ремонту автомобіля з урахування ПДВ та є платником ПДВ.

Протилежних доказів відповідачем не надано.

Якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілому (позивачу), а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг з ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах.

Враховуючи те, що сума страхового відшкодування в залишковому розмірі 54 607,09 грн підтверджена належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а відповідач на момент прийняття рішення не надав документів на підтвердження сплати позивачу зазначеної суми або обґрунтованих заперечень щодо розміру страхового відшкодування, суд дійшов висновку про законність та доведеність вимог позивача до відповідача щодо стягнення витрат, пов`язаних зі сплатою страхового відшкодування в розмірі 54 607,09 грн.

У даному випадку, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частина восьма статті 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Частиною четвертою статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи у суді гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 ГПК України, відповідними положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як зазначено вище, позивач просить стягнути з ТОВ Агрофірма "Нива" понесені ПрАТ "СК "УНІКА" витрати на правову допомогу в сумі 8 000,00 грн.

У позовній заяві ПрАТ "СК "УНІКА" міститься попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вже понесені ним при поданні позовної заяви в розмірі 8 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвоката позивач подав суду договір доручення на правові (юридичні-консультативні) послуги №1 ВНМ від 01.11.2023 та додаткову угоду №1 від 01.11.2023 до вказаного договору, договір про надання правової допомоги №2/23ю від 02.11.2023 та додаток до нього №1, акт (звіт) прийому-передачі наданих послуг №1/30814 від 17.07.2024 до договору №2/23ю від 02.11.2023, довіреність №783/4 від 20.12.2023 на представництво ОСОБА_3 інтересів ПрАТ "СК "УНІКА" та свідоцтво серія ХС №000229 від 14.08.2019 про право Білого Віталія Сергійовича на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з договором доручення на правові (юридичні-консультативні) послуги №1 ВНМ від 01.11.2023 Довіритель (ПрАТ "СК "УНІКА") доручив, а Повірений (Фізична особа-підприємець Волчек Наталія Миколаївна) зобов`язався від імені Довірителя, за власний рахунок чи рахунок Довірителя, вчинити юридичні дії щодо стягнення простроченої заборгованості з фізичних та юридичних осіб, до яких Довіритель має права вимоги відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п. 1.1 договору про надання правової допомоги №2/23ю від 02.11.2023 Бюро (Адвокатське бюро "Білий") приймає доручення Клієнта (Фізична особа-підприємець Волчек Наталія Миколаївна) та бере на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 1 додатку №1 до вказаного договору Клієнт доручає АБ "Білий" в особі керуючого бюро адвоката Білого В.С. надати послуги щодо проведення допустимих законодавством України дій, спрямованих на повернення заборгованості з боржників клієнта, в т.ч. за страховим актом №00442609.

АБ "Білий" в особі керуючого бюро адвоката Білого В.С., після одержання матеріалів (справ) від Клієнта, зобов`язаний здійснити перелік дій, визначених угодою, а Клієнт здійснити оплату послуг протягом 15 робочих днів з моменту набрання відповідним рішенням суду законної сили на рахунок бюро у розмірі 8 000,00 грн за кожну справу.

В акті (звіту) прийому-передачі наданих послуг №1/30814 від 17.07.2024 сторони підтвердили, що АБ "Білий" згідно договору надані ПрАТ "СК "УНІКА" послуги по страховій справі №30814 (страховий акт №00442609) за позовом ПрАТ "СК "УНІКА" до ТОВ Агрофірма "Нива" вартістю 8 000,00 грн.

Відповідно до усталеної практики вирішення господарських спорів, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Відповідний правовий висновок містить постанова Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Відповідач не подав суду клопотання про зменшення розміру заявлених витрат на правничу допомогу.

Суд враховує, що вартість послуг визначена за погодженням адвокатом з клієнтом, адвокатом подано та підписано позовну заяву, отже послуги адвоката реально надані позивачу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач надав належні та допустимі докази на доведення понесених ним витрат та професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи, і розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, співмірним зі складністю позову, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, тому наявні підстави для покладення на відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 130, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Нива" (вул. Пушкіна, 51, с. Маловодяне, Долинський район, Кіровоградська область, 28505, ідентифікаційний код 32287662) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (вул. Теліги Олени, 6 літ. В, м. Київ, 04112, ідентифікаційний код 20033533) 54 607,09 грн матеріальної шкоди, 3 028,00 грн судового збору та 8 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати позивачу до Електронного кабінету та відповідачу до Електронного кабінету представника.

Повне рішення складено 30.09.2024.

Суддя В.Г. Кабакова