Рішення

від 17.09.2024 по справі 914/1367/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2024 Справа № 914/1367/24

За позовом: Приватного підприємства «Оскар Фудз», с.Чайки, Київської обл.,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЮГ В», м.Львів,

про: визнання недійсним договору позики № ФД-021221 від 02.12.2021.

Суддя І. КОЗАК

При секретарі І.Хороз

Представники сторін не з`явилися.

На адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Оскар Фудз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЮГ В» про визнання недійсним договору позики № ФД-021221 від 02.12.2021.

Ухвалою суду від 29.05.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.07.2024.

03.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 17.09.2024.

Правова позиція позивача.

У судове засідання 17.09.2024 представник позивача не з`явився. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач не мав права надавати позику позивачу, оскільки такий тип операцій належить до фінансових послуг, що можуть надаватися юридичними особами, внесеними до Державного реєстру фінансових установ та мають відповідне Свідоцтво. Просить визнати недійсним договір позики №ФД 021221 від 02.12.2021.

Попередній розрахунок судових витрат позивача:

·3028,00 грн сплачений судовий збір.

Правова позиція відповідача.

Відповідач у судове засідання 10.09.2024 не прибув, відзиву не подавав.

Обставини справи.

02.12.2021 р. між ТОВ «АГРО ЮГ В» (Позикодавець) та ПП «ОСКАР ФУДЗ» (Позичальник) укладено Договір позики № ФД-021221.

Згідно з п.п. 1.1, 2.1, 3.2 Договору позики №ФД-021221 ТОВ «АГРО ЮГ В» передає у власність ПП «ОСКАР ФУДЗ» в безготівковій формі грошові кошти шляхом перерахування на поточний рахунок у розмірі 9 000 000 грн., без нарахування відсотків, а ПП «ОСКАР ФУДЗ», зобов`язується повернути позику у визначений цим Договором строк.

Згідно з п. 3.1 Договору позики №ФД-021221, передача позики повністю відбувається до 02.12.2021.

Строк позики розпочинається з моменту отримання грошових коштів на поточний рахунок ПП «ОСКАР ФУДЗ» і триває до 10 червня 2022 (п. 4.1 Договору позики №ФД-021221).

Відповідно до п. 5.1 Договору позики №ФД-021221, ПП «ОСКАР ФУДЗ» зобов`язується повернути ТОВ «АГРО ЮГ В» позику частково або повністю в будь-який термін, але не пізніше 10 червня 2022 року.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб підприємців та громадських формувань ТОВ «АГРО ЮГ В» за Класифікатором видів економічної діяльності здійснює: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, 01.43 Розведення коней та інших тварин родини конячих, 01.45 Розведення овець і кіз, 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві, 01.63 Післяурожайна діяльність, 01.64 Оброблення насіння для відтворення, 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 52.10 Складське господарство, 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування.

Інформації щодо ТОВ «АГРО ЮГ В» в Державному реєстрі фінансових установ не значиться.

Доказів перерахунку коштів за договором позики відповідачем позивачу в матеріалах справи нема.

Оцінка суду.

Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Між сторонами у справі виникли права і обов`язки на підставі укладеного договору фінансової поворотної допомоги, що за своєю правовою природою є договором позики.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Аналізуючи зміст укладеного між сторонами договору позики, суд зазначає таке.

Розглядаючи спір, господарський суд, перш за все, має встановити правову природу договору, надати правову оцінку його предмету, умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, з'ясувати фактичний характер спірних правовідносин, які склалися між сторонами, з'ясувати дійсні наміри сторін спору при укладенні договору щодо визначення умов виконання зобов'язань обома сторонами цього договору, застосувати відповідні норми права. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 905/342/23, від 09.05.2024 у справі № 923/77/22, від 11.06.2024 у справі № 916/3663/23.

Договір позики як загальна договірна конструкція є підставою для виникнення правовідносин, учасниками яких є будь-які фізичні або юридичні особи, оскільки норми ЦК України не містять винятків щодо суб'єктного складу, а також права на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір яких і порядок одержання встановлюються договором.

Відносини між особами щодо договорів позики регулюються нормами ЦК України (статтями 1046-1053) з правом застосування принципу свободи договору передбаченого статтею 627 ЦК України.

Водночас Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» - це спеціальний нормативний акт, який регулює відносини спеціальних суб'єктів - учасників ринку фінансових послуг і не поширюється на всіх інших юридичних і фізичних осіб-суб'єктів договору позики, правовідносини яких регулюються нормами статей 1046-1048 ЦК України.

Подібні висновки щодо застосування норм права наведено у постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 127/984/20, № 633/444/17 від 27.05.2019, № 243/2997/16-ц від 16.01.2019.

У контексті господарських правовідносин Верховний Суд зазначає також, що фінансова послуга як окремий об'єкт регулювання має певні критерії згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (в редакції норми на час укладення спірного правочину) фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Таким чином, Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» регулює правовідносини у сфері здійснення суб'єктами господарювання господарської діяльності, яка полягає в операціях з фінансовими активами що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб або за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження вартості активів.

У статті 2 вказаного Закону визначено сферу його дії, де вказано, що він регулює відносини, що виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з наданням фінансових послуг.

Таким чином, Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» - є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини спеціальних суб'єктів - учасників ринку фінансових послуг і не поширюється на всіх інших юридичних і фізичних осіб - суб'єктів договору позики, правовідносини яких регулюються нормами статей 1046-1048 ЦК України, зокрема у випадках, коли господарська операція з надання коштів у позику хоча і відповідає змісту частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», водночас така не становить окремої підприємницької діяльності (самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик) з надання безпосередньо фінансових послуг на ринку фінансових послуг з метою отримання прибутку саме від такої діяльності або збереження вартості активів.

Водночас відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У законодавстві не встановлюється будь-яких обмежень щодо кола осіб, які можуть бути сторонами договору позики. Тому позикодавцем та позичальником можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, як резиденти, так і нерезиденти. Чинним цивільним законодавством не передбачені обмеження також й щодо суми позики.

Таким чином, за своєю правовою природою, укладений сторонами спірний договір позики №ФД-ОФ-021221 є договором позики, до якого має застосовуватись принцип свободи договору передбачений статтею 627 ЦК України, а тому під час вирішення спору необхідно керуватися саме положеннями ЦК України, що регулюють правовідносини, які виникли з договору позики. Тобто, на момент укладення договору позики від 02.12.2021 відповідачу ТОВ «Агро-Юг В» не було потрібно Свідоцтва про надання такого роду фінансових послуг, і діяльність з надання коштів у позику не відноситься до фінансових послуг, що надаються юридичними особами з Державного реєстру фінансових установ.

Крім того, суд звертає увагу позивача на дотримання принципу недопущення суперечливої поведінки.

Добросовісність (bona fides) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто, цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини заборони суперечливої поведінки міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (подібний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 910/9397/20, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17).

Принцип заборони суперечливої поведінки - є одним із найважливіших принципів загального права. У системі загального права він ґрунтується на «principles of fraud» та є спрямованим на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Цей принцип виступає своєрідним механізмом гарантування захисту очікувань іншої сторони правовідносин і забезпечення балансу відносин між сторонами. Вказаний принцип «estoppel», зокрема застосовано у практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні по справі «Хохліч проти України» (заява № 41707/98).

ТОВ «Оскар Фудз» звертався до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЮГ В» про: 1) розірвання договору позики №ФД-ОФ-021221 від 02.12.2021 укладеного між ТзОВ «АГРО-ЮГ В» та ПП «ОСКАР ФУДЗ»; 2) визнання припиненим зобов`язання за договором позики №ФД-ОФ-021221 від 02.12.2021; 3) визнання відсутності права вимоги (визнання права на стягнення припиненим) ТзОВ «АГРО-ЮГ В» за договором позики №ФД-ОФ-021221 від 02.12.2021 (справа №914/3548/23). У цій справі стверджує, що ПП «ОСКАР ФУДЗ» фактично позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору позики №ФД-ОФ-021221 від 02.12.2021 внаслідок військової агресії з боку російської федерації на території України та починаючи з 24.02.2022 безпосереднього перебування території с. Чайки, Києво-Святошинського району Київської області під масовими обстрілами, що свідчить про обставини, які істотно змінилися з моменту укладення договору позики, що і стало підставою для звернення з позовом до суду.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.04.2024 у справі №914/3548/23 у задоволенні позову ТОВ «Оскар Фудз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЮГ В» відмовлено повністю, оскільки позивачем (ТОВ «Оскар Фудз») не доведено наявності усіх чотирьох умов, необхідних для розірвання договору, у зв`язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору позики.

У контексті спірних правовідносин слід зазначити, що позивач (виходячи зі змісту позовної заяви та встановлених обставин) розумів правову природу спірних правовідносин саме як правовідносини позики та свідомо реалізовував спірну угоду на свою користь у частині отримання та використання коштів від відповідача у своїй господарській діяльності.

Враховуючи наведене, визначені позивачем обставини позову спростовуються нормами права, зазначеними вище, що є підставою для відмови у задоволенні цього позову повністю.

Судові витрати.

Сплачений позивачем судовий збір залишається за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 231, 219-221, 238-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2.Судові витрати залишити за позивачем.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5.Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

6.Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 26.09.2024.

СуддяКозак І.Б.