Рішення

від 17.09.2024 по справі 916/1465/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1465/24

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання О.В. Ващенко

за участю представників:

від позивача Джига В.І.,

від відповідача Кравченко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунальної установи Одесреклама Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Символ Медіа про стягнення заборгованості в загальній сумі 1767623,99 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Комунальна установа Одесреклама Одеської міської ради звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Символ Медіа про стягнення заборгованості в загальній сумі 1767623,99 грн., в т.ч. 1105992,99 грн. основного боргу, 576143,45 грн. пені.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступне. Так, позивач зазначає, що Комунальна установа Одесреклама Одеської міської ради відповідно до Статуту створена шляхом перетворення Комунального підприємства Одесреклама Одеської міської ради відповідно до чинного законодавства України та з 11.05.2018 р. є правонаступником прав та обов`язків КП Одесреклама.

Також позивач зауважує, що Товариство з обмеженою відповідальністю Символ Медіа (користувач) є розповсюджувачем зовнішньої реклами, з яким КУ Одесреклама (установа) уклало договір на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів № 529-рд від 17.04.2020 року. Термін дії договору продовжений до 30.11.2025 р.

Разом з тим позивач зазначає, що відповідно до п.п. 4.2.4 договору користувач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за цим договором.

Між тим позивач вказує, що відповідно до п. п. 5.1 та 5.2 договору плата за цим договором визначається на підставі тарифів та коригуючих коефіцієнтів до них, встановлених Виконавчим комітетом Одеської міської ради та чинних на момент укладання цього договору. Користувач вносить плату за цим договором щомісячно не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахунку відповідних коштів на банківський рахунок підприємства.

Крім того, згідно з п. 5.3 договору у випадках розповсюдження користувачем на місцях, визначених цим договором, протягом місяця, за який вноситься плата, соціальної реклами та/або інформації соціальної спрямованості, плата за користування таким місцем не нараховується.

При цьому позивач зауважує, що в подальшому до договору сторони вносили зміни, які оформлені додатками та додатковими угодами. Так, додатком № 3 від 17.06.2021 року до договору сторони узгодили Перелік рекламних засобів, їх кількість та місця розташування? та Бухгалтерський розрахунок плати за право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів?. У відповідності до бухгалтерського розрахунку розмір щомісячної плати за тимчасове користування складає 62640,00 грн.

Водночас позивач додає, що згідно з п. 6.2 договору у випадку прострочення платежів, передбачених п.п. 5.1, 5.2 цього договору, користувач сплачує на користь підприємства пеню від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в розмірі подвійної ставки Національного банку України.

В даному випадку, як зазначає позивач, за умовами п. 6.4 договору нарахування штрафних санкцій та пені не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано. Згідно із п. 6.5 договору позовна давність щодо стягнення плати за цим договором та пені, передбачених п.п. 5.1, 6.1 договору, встановлюється строком в 4 (чотири) роки.

За ствердженнями позивача, в порушення умов договору відповідачем не були сплачені у повному обсязі кошти за тимчасове користування місцями для розташування рекламних засобів, внаслідок чого у ТОВ Символ Медіа перед КУ Одесреклама, як уповноваженою особою власника місць розміщення рекламних засобів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, а в кінцевому рахунку перед бюджетом міста Одеси, виник борг у розмірі 1767623,99 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом для захисту порушених прав та законних інтересів.

При цьому позивач додає, що з урахуванням розміщення відповідачем сюжетів соціальної реклами у ТОВ Символ Медіа сформувалась заборгованість за договором у сумі 1767623,99 грн., яка складається із основного боргу в сумі 1105992,99 грн. та пені в сумі 576143,45 грн.

Також позивач зазначає, що КУ Одесреклама направляла на адресу ТОВ Символ Медіа претензію від 14.12.2023 року № 1132/01-27, відповіді на яку не надходило.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.04.2024 р. вказану позовну заяву Комунальної установи Одесреклама Одеської міської ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1465/24, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 14 травня 2024 р. о 12:00 год.

13.05.2024 р. від представника відповідача Кравченко О.М. до господарського суду надійшло клопотання (вх. № 19080/24), в якому відповідач просить суд відкласти розгляд справи на строк не менш, ніж на чотири тижні, та не закривати підготовче провадження у справі.

Під час підготовчого засідання 14.05.2024 р. судом було розглянуто вищевказане клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на строк не менш, ніж на чотири тижні, за результатами чого судом відмовлено в його задоволенні з огляду на його необґрунтованість.

Наразі у підготовчому засіданні представник позивача - Комунальної установи Одесреклама Одеської міської ради звернувся до суду з усним клопотанням про оголошення перерви у розгляді справи для надання належних доказів на підтвердження повноважень.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 р. у справі № 916/1465/24 підготовче засідання відкладено на 29.05.2024 р. об 11:30 год. з огляду на неможливість з`ясування наявності заперечень у відповідача проти позовних вимог з огляду на відсутність відзиву на позов.

20.05.2024 р. від представника відповідача Кравченко О.М. до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 20188/24), в якому відповідач вказує, що з позовними вимогами не погоджується, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, в тому числі в частині стягнення пені з наступних підстав. Так, відповідач зазначає, що після початку військової агресії Російської Федерації проти України (що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні? і продовженого по теперішній час) терміново припинило свою комерційну діяльність з використання рекламних засобів комунальної власності, при цьому працівники підприємства виїхали з території Одеської області як і клієнти, що користувалися послугами ТОВ Символ Медіа. Також відповідач вказує, що в перше півріччя військової агресії місто Одесу залишила більшість населення, бізнесу та працівників органів влади, в місті панувала паніка, суб`єкти господарювання не виконували свої зобов`язання за договорами, партнери не працювали, з огляду на що ТОВ Символ Медіа не мало можливості проводити господарську діяльність, про що неодноразово попереджувало КУ Одесреклама Одеської міської рали, опираючись на пункти 7.1 - 7.4 договору. Між тим відповідач додає, що у пункті 7.1 договору йдеться про те, що сторони звільняються від відповідальності за несвоєчасне, повне або часткове невиконання своїх зобов`язань на час дії зазначених обставин та приймають зобов`язання виконати свої зобов`язання після подолання перешкод у строк, який продовжується на період вказаних обставин. За ствердженнями позивача, наявність форс-мажорних обставин підтвердила ТПП України листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, де зазначено, що Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 141 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні? від 02.12.1997 року № 671/97-ВР, статуту ТПП України, цим засвідчує форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні. Враховуючи вказане відповідач зазначає, що ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 р. до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

За ствердженнями відповідача, 29.04.2022 р. ним на адресу начальника управління реклами Одеської міської ради (КП Одесреклама на той момент не працювало) було направлено лист № 09 про настання форс-мажорних обставин та про неможливість виконання фінансових зобов`язань за договором.

Також відповідач зауважує, що на підставі зазначеного ТОВ Символ Медіа також клопотало листом від 20.04.2023 року перед керівництвом КУ Одесреклама про відтермінування (перенесення) виконання грошових зобов`язань за договором (перенесення погашення заборгованості за межі тривання воєнного стану, з початком сплати заборгованості після припинення воєнного стану в Україні), але отримали відповідь від 10.05.2023 року з відмовою в ньому.

Між тим відповідач вказує, що повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин та акцентує на тому, що військова агресія Російської Федерації проти України критично вплинула на можливість виконання відповідачем зобов`язань за договором з причин призупинення рекламної комерційної діяльності, зникнення клієнтів - замовників реклами та тривалій непрацездатності комунальних установ, що слугує підставою для звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за договором.

Також відповідач додає, що згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Водночас, відповідач зауважує, що на період нарахування пені за прострочення платежів за договором фінансовий стан ТОВ Символ Медіа має наступний вигляд: підприємство надало послуг з розміщення реклами з 01.02.2022 року по 31.12.2022 року в розмірі 125934,00 грн., але витратило на господарську діяльність 172131,54 грн., з них сплатило позивачу 103487,55 грн.; з 01.02.2023 року по 31.12.2023 року надало послуг на суму 228990,90 грн., при витратило в розмірі 308395,78 грн., з котрих сплатило КУ Одесреклама 165308,77 грн.; з 01.01.2024 року по 29.02.2024 року надало послуг на суму 97140,00 грн. при витратах в розмірі 59282,04 грн., позивачу сплачено 26253,78 грн. Крім того відповідач зазначає, що податкова декларація ТОВ Символ Медіа та фінансовий звіт за 2022 рік говорять про збиток у розмірі 521989,00 грн., а податкова декларація та фінансовий звіт за 2023 рік зазначає про 654724,00 грн. збитків. Таким чином відповідач вказує, що господарська діяльність ТОВ Символ медіа в період воєнного стану є збитковою, а також в цей період ТОВ Символ Медіа розповсюджувало соціальну рекламу, витрати на поліграфічні вироби якої є дуже значними. При цьому відповідач вказує, що більшість рекламних щитів, перелік яких зазначений в додатку до договору, до сих пір не завантажені рекламою, не маючи свого споживача, що не сприяє виходу із скрутного фінансового становища відповідача.

Як вказує відповідач, термінове (без розстрочення або відстрочення) стягнення боргу з ТОВ Символ Медіа знищить підприємство, а при стягненні пені в великому розмірі, що майже дорівнює сумі боргу, не залишає ніякого шансу для існування відповідача та призведе зі 100 відсотковою вірогідністю до закриття бізнесу. За ствердженнями відповідача, для суттєвого зменшення пені, яку нарахувало КУ Одесреклама, є наступні підстави: по- перше, КУ Одесреклама в позові не зазначає ні про які збитки, спричинені простроченням платежів; по-друге, майновий стан ТОВ Символ Медіа і його фінансова спроможність не дозволяють сплатити не тільки штрафні санкції, але й в найближчий час суму боргу; по-третє, ТОВ Символ Медіа своїми діями добросовісно намагається виконати своє грошове зобов`язання, яке поступово, періодично, у міру надходження грошових коштів, сплачує певні суми грошових коштів з метою погашення боргу; по-четверте, співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та розміром нарахованих штрафних санкцій говорить про те, що розмір пені дуже завеликий і має порядок, тотожний сумі боргу.

Крім того ТОВ Символ наголошує на не прозорості розрахунку розміру пені КУ Одесреклама Одеської міської ради та вважає, що вірний розмір пені та суми боргу може вирахувати судовий експерт в процесі проведення судової економічної (бухгалтерської) експертизи.

Таким чином, відповідач просить суд позовну заяву КУ Одесреклама Одеської міської ради до ТОВ Символ Медіа про стягнення 1767623,99 грн. заборгованості за договором на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів № 529 - рд від 17.04.2020 р. задовольнити частково, надавши можливість виконання основного зобов`язання з відстрочкою оплати боргу на один рік з моменту набуття рішення суду законної сили; відмовити в позові КУ Одесреклама Одеської міської ради до ТОВ Символ Медіа в частині стягнення 576143,45 грн. пені; застосувати ч. 3 ст. 551 ЦКУ та ст. 233 ГКУ, зменшивши розмір пені на 95% (залишивши в частині від розміру пені, який визначить висновок судової економічної експертизи).

27.05.2024 р. від представника позивача Джига В.І. через підсистему Електронний суд ЄСІТС до господарського суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. № 21106/24), в якій позивач вказує наступне. Як вказує позивач, в обґрунтованих розрахунках до позовної заяви сум пені, що підлягають стягненню, позивачем вказано дату на початок періоду та дату на кінець періоду виникнення прострочення платежу, кількість прострочених днів, суми простроченого платежу, розмір облікової ставки НБУ, розмір подвійної облікової ставки НБУ в день, та сума пені яка підлягає стягненню, з огляду на що з розрахунку видно періоди, в які існувала несвоєчасна оплата платежів за договором відповідачем, при цьому суми здійснених платежів та несвоєчасна оплата відповідачем підтверджуються також виписками по ранку наданих до суду. Також позивач вказує, що у відзиві відповідач заборгованість та несвоєчасність оплати визнав.

Також позивач зауважує, що на його адресу та до суду відповідачем не надавався сертифікат ТПП України чи уповноваженої нею регіональної ТПП про існування форс-мажорних обставин. Крім того позивач зауважує, що твердження відповідача стосовно того, що КУ Одесреклама не працювало, не відповідає дійсності та не підтверджене належними доказами. При цьому позивач зазначає, що відповідачем за весь період воєнного стану не було надано будь-яких інших доказів викладених обставин, які зумовили неможливість виконання ним своїх зобов`язань за договором.

При цьому позивач зауважує, що відповідачем не надано доказів звернення до КУ Одесреклама з підстав настання, на його думку, форс-мажорних обставин. Між тим позивач додає, що договір, укладений між позивачем та відповідачем, є типовим договором (додаток 3 до рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.04.2008 р. № 434 у редакції рішення від 24.03.2011 № 120), зміст якого визначено та затверджено Виконавчим комітетом Одеської міської ради. Крім того позивач наголошує, що відповідно до Статуту та Правил № 434, КУ Одесреклама не наділено повноваженнями із власної ініціативи вносити зміни до договору в частині зменшення, призупинення та нарахування платежів або пені за договором тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів.

В даному випадку, як зазначає позивач, лист на адресу Управління реклами Одеської міської ради, на який посилається відповідач, не може бути підставою для звільнення від нарахування пені за порушення строків оплати відповідачем, оскільки вказане Управління не є стороною договору та відповідно до Положення, на підставі якого воно діє і Правил № 434, не уповноважене вносити зміни до договору. В той же час, як вказує позивач, з початку 2022 року жодних рішень Виконавчим комітетом Одеської міської ради про призупинення, відтермінування або зменшення тарифів та розміру плати за право тимчасового користування місцем для розміщення зовнішньої реклами, що перебуває у комунальній власності, або не нарахування штрафних санкцій за порушення строків оплати за договором плати за право тимчасового користування місцем для розміщення зовнішньої реклами, не приймалось.

При цьому позивач зауважує, що у відзиві відповідач просить суд відстрочити оплату боргу на 1 рік з моменту набуття рішення суд законної сили, проти чого позивач заперечує з огляду на наступне. В обґрунтування неможливості виконання зобов`язань перед позивачем, відповідач посилається на важкий фінансовий стан, початок військової агресії і введення в Україні воєнного стану, а також невиконанням грошових зобов`язань перед відповідачем контрагентами, з приводу чого позивач звертає увагу суду, що відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а стаття 42 ГК України передбачає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Тобто, за ствердженнями позивача, юридична особа самостійно, на власний ризик здійснює свою господарську діяльність, в тому числі укладає господарські договори і відповідає за наслідки їх невиконання. На думку позивача, відповідачем не обґрунтовано доцільності відстрочення рішення суду саме на 1 рік та не надано доказів на підтвердження наявності у нього реальної можливості в майбутньому (через 1 рік) виконати рішення у цій справі, а також останнім не було подано до суду доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності, зокрема, довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках, а також довідки про відсутність майна у власності (тощо). Разом з тим позивач додає, що при вирішенні питання про надання відстрочки необхідно врахувати, що спір у цій справі виник саме з вини відповідача у зв`язку з несвоєчасною сплатою відповідних платежів, при цьому скрутне фінансове становище відповідача, наявність у нього кредиторської заборгованості перед позивачем в значному розмірі є результатом господарської діяльності відповідача, як самостійного суб`єкта господарювання, а тому вказані обставини не є безумовними, самостійними та достатніми підставами для відстрочення виконання судового рішення та для зменшення розміру пені.

28.05.2024 р. від представника відповідача Кравченко О.М. до господарського суду надійшло клопотання про призначення експертизи (вх. № 21302/24), в якому представник просить суд призначити судову економічну експертизу фінансово-господарської діяльності за договором на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів № 529-рд від 17.04.2020 року.

У задоволенні вказаного клопотання відповідача судом було відмовлено, суд вважає таке клопотання необґрунтованим, оскільки підстави для проведення судової економічної експертизи фінансово-господарської діяльності відсутні, так як потреба у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, відсутня.

Також 28.05.2024 р. від представника відповідача Кравченко О.М. до господарського суду надійшло клопотання (вх. № 21388/24), в якому представник просить суд відкласти на строк, не менше, ніж на три тижні, розгляд справи № 916/1465/24 та не закривати підготовче провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.05.2024 р. у справі № 916/1465/24 підготовче засідання відкладено на 19.06.2024 р. о 12:00 год. з огляду на неявку представника відповідача.

17.06.2024 р. від представника відповідача Кравченко О.М. до господарського суду надійшло клопотання (вх. № 23671/24), в якому представник просить суд відкласти розгляд справи та не закривати підготовче провадження у справі № 916/1465/24 з огляду на неможливість участі в засіданні суду 19.06.2024 р. у зв`язку з проходженням медичного обстеження.

18.06.2024 р. від представника позивача Джига В.І. через підсистему Електронний суд ЄСІТС до господарського суду надійшли заперечення проти призначення експертизи (вх. № 23812/24), в яких представник просить суд відмовити у задоволенні клопотання ТОВ Символ Медіа про призначення судово-економічної експертизи фінансово-господарської діяльності відмовити, а також поновити строк на подачу доказів та залучити до матеріалів справи додані до заперечень акти звіряння.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.06.2024 р. у справі № 916/1465/24 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та підготовче засідання відкладено на 10.07.2024 р. об 11:00 год. з огляду на неявку представника відповідача.

09.07.2024 р. від представника відповідача Кравченко О.М. до господарського суду надійшло клопотання (вх. № 26335/24), в якому представник просить суд відкласти розгляд справи та не закривати підготовче провадження у справі № 916/1465/24, з огляду на неможливість участі в засіданні суду 10.07.2024 р. у зв`язку з тим, що єдиний представник відповідача адвокат Кравченко О.М. переніс медичну хірургічну операцію 02.07.2024 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.07.2024 р. у справі № 916/1465/24 підготовче засідання відкладено на 31.07.2024 р. о 12:45 год. з огляду на неявку представника відповідача.

Так, розгляд справи в підготовчому засіданні 31.07.2024 р. о 12:45 год. не відбувся у зв`язку із оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги, про що господарським судом складено відповідну довідку.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.07.2024 р. підготовче засідання призначено на 27 серпня 2024 р. о 10:30 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.08.2024 р. закрито підготовче провадження у справі № 916/1465/24 та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 11.09.2024 р.

У судовому засіданні 11 вересня 2024 року оголошено про перерву до 17 вересня 2024 року о 15:00 год.

Під час розгляду справи у судовому засіданні 17.09.2024 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі, натомість представник відповідача проти заявленого позову заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

17 квітня 2020 року між Комунальною установою Одесреклама Одеської міської ради (установа) та Товариством з обмеженою відповідальністю Символ Медіа (користувач) було укладено договір на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів № 529-рд, відповідно до п. 2.1 якого установа надає користувачу право на плату тимчасово використовувати для розташування рекламних засобів місця на територіях, спорудах, що є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси, або інших об`єктах, що перебувають на утриманні органів, підприємств, установ організацій Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам.

Згідно з п. 2.2 договору від 17.04.2020 р. місця для розташування рекламних засобів та розрахунок плати за їх використання визначаються у відповідних додатках до цього договору.

В п. 2.3 договору від 17.04.2020 р. сторони погодили, що користувач використовує надані йому місця виключно за цільовим призначенням з дня укладання сторонами цього договору та відповідного додатку до нього, сплачує вартість користування цими місцями в порядку та на умовах, визначених цим договором.

За умовами п. 4.1.2 договору від 17.04.2020 р. користувач має право використовувати місця для розташування рекламних засобів з дотриманням положень цього договору та встановленого порядку розміщення зовнішньої реклами.

Згідно з п. 4.1.4 договору від 17.04.2020 р. користувач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за цим договором.

Пунктом 4.2.10 договору від 17.04.2020 р. користувач зобов`язаний демонтувати в 3-денний термін рекламні засоби після закінчення терміну дії або дострокового припинення цього договору, а також у разі виникнення нагальної потреби для реконструкції, ремонту чи будівництва місця розташування спеціальної конструкції або зміни містобудівної ситуації.

Відповідно до п. 5.1 договору від 17.04.2020 р. плата за цим договором визначається на підставі пункту 14.6 Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі у новій редакції.

Користувач вносить плату за цим договором щомісячно не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахунку відповідних коштів до бюджету міста Одеси на відповідний рахунок, відкритий в органах Державної казначейської служби України, зазначений в цьому договорі (п. 5.2 договору від 17.04.2020 р.).

Згідно з п. 6.1 договору від 17.04.2020 р. за невиконання або неналежне виконання обов`язків за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки відповідно до чинного законодавства. Відшкодування збитків не звільняє винну сторону від виконання умов договору.

В п. 6.2 договору від 17.04.2020 р. сторони передбачили, що у випадку прострочення платежів, передбачених п.п. 5.1, 5.2 цього договору, користувач сплачує на користь установи пеню від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно з п. 6.3 договору від 17.04.2020 р. нарахування пені не припиняється через шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано. Позовна давність щодо стягнення плати за цим договором та пені, передбачених п.п. 5.1, 6.1 договору, встановлюється строком в 4 (чотири) роки (п. 6.4 договору від 17.04.2020 р.).

В п. 7.1 договору від 17.04.2020 р. сторони погодили, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (дія непереборної сили, що не залежить від волі сторін), що роблять неможливим виконання сторонами передбачених даним договором зобов`язань, а також пожеж, повеней, іншого стихійного лиха чи сезонних природних явищ, сторони звільняються від відповідальності за несвоєчасне, повне або часткове невиконання своїх зобов`язань на час дії зазначених обставин та приймають зобов`язання виконати свої зобов`язання після подолання перешкод у строк, який продовжується на період вказаних обставин. Обставинами непереборної сили вважаються: війна чи воєнні дії, повстання, мобілізація, блокади, ембарго, інших міжнародних санкцій, валютних обмежень, епідемії, пожежі, вибухи, дорожні та природні катастрофи, а також інші події, котрі визнані такими, компетентними державними органами (п. 7.2 договору від 17.04.2020 р.).

Відповідно до п. 7.3 договору від 17.04.2020 р. сторона, яка не в змозі виконати свої зобов`язання за договором в силу причин, зазначених п.п. 7.1 цього договору, протягом 20 (двадцяти) діб інформує іншу сторону про наявність, виникнення і припинення дії форс-мажорних обставин з обов`язковим офіційним підтвердженням, виданим Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це державним органом.

У випадку, якщо дія зазначених обставин триває більше 2 (двох) календарних місяців, кожна зі сторін має право на розірвання даного договору і не несе відповідальності за таке розірвання за умови, що вона сповістить про це іншу сторону не пізніше, ніж за 20 (двадцять) днів до розірвання (п. 7.4 договору від 17.04.2020 р.).

Згідно з п. 8.1 договору від 17.04.2020 р. останній набирає чинності з моменту його укладання.

Відповідно до п. 8.3 договору від 17.04.2020 р. договір укладений з 17.04.2020 р. по 16.02.2022 р. та продовжено з 17.02.2022 р. по 30.11.2025 р.

Положеннями п. 9.1 договору від 17.04.2020 р. передбачено, що у разі виникнення між сторонами суперечок щодо виконання або тлумачення договору, вони намагатимуться вирішити їх шляхом переговорів. При недосягненні порозуміння, спір передається на розгляд до Господарського суду Одеської області.

В п. 9.4 договору від 17.04.2020 р. зазначено, що усі зміни, доповнення та додатки до цього договору мають однакову з ним юридичну силу, якщо вони підписані сторонами або їхніми уповноваженими представниками, і є невід`ємною частиною договору.

Також між Комунальною установою Одесреклама Одеської міської ради (установа) та Товариством з обмеженою відповідальністю Символ Медіа (користувач) складено та підписано додаток № 1 від 17.04.2020 р. до договору № 529-рд від 17.04.2020 р., в якому сторони дійшли згоди про затвердження переліку рекламних засобів, їх кількості та місць розташування, а також затверджено бухгалтерський розрахунок плати за право тимчасового користування місцями розташування рекламних засобів, які приймає у тимчасове користування ТОВ Символ Медіа.

В подальшому, 01 січня 2021 р. між Комунальною установою Одесреклама Одеської міської ради (установа) та ТОВ Символ Медіа (користувач) була укладена додаткова угода № 6 до договору № 529-рд від 17.04.2020 р., пунктом 1 якої передбачено, що у зв`язку з вступом в дію нових реквізитів рахунків для зарахування податків, зборів, інших платежів до бюджетів, сторони домовились викласти реквізити комунальної установи Одесреклама Одеської міської ради у розділі 10 Місцезнаходження та платіжні реквізити сторін? договору у новій редакції.

12 січня 2021 року сторонами підписано додаток № 2 до договору № 529-рд від 17.04.2020 р., в якому сторони дійшли згоди про затвердження переліку рекламних засобів, їх кількості та місць розташування та затверджено бухгалтерський розрахунок плати за право тимчасового користування місцями розташування рекламних засобів, які приймає у тимчасове користування ТОВ Символ Медіа.

В подальшому, між КУ Одесреклама Одеської міської ради (установа) та ТОВ Символ Медіа (користувач) складено та підписано додаток № 3 від 17.06.2021 р. до договору № 529-рд від 17.04.2020 р., в якому сторони дійшли згоди про затвердження переліку рекламних засобів, їх кількості та місць розташування, а також затверджено бухгалтерський розрахунок плати за право тимчасового користування місцями розташування рекламних засобів, які приймає у тимчасове користування ТОВ Символ Медіа.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, укладений між сторонами по справі договір на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів № 529-рд від 17.04.2020 р. є підставою для виникнення у сторін договору зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України) та згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ст. 902 Цивільного кодексу України визначено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, з урахуванням норм Господарського процесуального кодексу України щодо достовірності, належності та вірогідності доказів, суд вважає доведеною обставину забезпечення позивачем відповідачу можливості тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів у спірний період.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Так, п. 5.2 договору № 529-рд від 17.04.2020 р. сторони передбачили, що користувач вносить плату за цим договором щомісячно не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахунку відповідних коштів до бюджету міста Одеси на відповідний рахунок, відкритий в органах Державної казначейської служби України, зазначений в цьому договорі.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, користування відповідачем місцями для розміщення рекламних засобів є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити вартість такого користування відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Як зазначається позивачем та не спростовано відповідачем, в порушення умов спірного договору відповідачем не були сплачені у повному обсязі кошти за тимчасове користування місцями для розташування рекламних засобів, внаслідок чого у ТОВ Символ Медіа перед КУ Одесреклама, як уповноваженою особою власника місць розміщення рекламних засобів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, а в кінцевому рахунку перед бюджетом міста Одеси, з огляду на що сума заборгованості відповідача становить 1105992,99 грн.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що Комунальна установа Одесреклама Одеської міської ради звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю Символ Медіа із претензією за вих. № 1132/01-27, в якій установа повідомила, що станом на 30.11.2023 року у товариства наявна заборгованість за договором № 529-рд від 17.04.2020 р. у сумі 1100904,68 грн. Доказів реагування відповідачем на вказану претензію матеріали справи не містять.

При цьому із матеріалів справи вбачається, що відповідач ТОВ Символ Медіа звернувся до Управління реклами Одеської міської ради із листом-зверненням щодо плати за тимчасове користування місцями для розміщення зовнішньої реклами від 29.04.2022 р. за вих. № 09, в якому товариство повідомило управління, що у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України та форс-мажорними обставинами виконати свої зобов`язання по сплаті за тимчасове користування місцями для розміщення зовнішньої реклами не має змоги, з огляду на що просило звільнити ТОВ Символ Медіа від такого обов`язку.

При цьому господарським судом не приймаються до уваги посилання відповідача на вказаний лист від 29.04.2022 р. за вих. № 09, як на підставу повідомлення установи про наявність форс-мажорних обставин та неможливість виконання зобов`язань за договором зі сплати вартості користування місцями для розміщення рекламних засобів, оскільки Управління реклами Одеської міської ради не є стороною договору на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів № 529-рд від 17.04.2020 р.

Крім того, судом критично оцінюються твердження відповідача стосовно того, що звернення із вказаним вище листом до Управління реклами Одеської міської ради, а не до Комунальної установи Одесреклама Одеської міської ради, обумовлено тим, що КП Одесреклама на той момент не працювало, оскільки такі твердження відповідача не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Так, в пункті 7.1 договору від 17.04.2020 р. сторони визначили, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (дія непереборної сили, що не залежить від волі сторін), що роблять неможливим виконання сторонами передбачених даним договором зобов`язань, а також пожеж, повеней, іншого стихійного лиха чи сезонних природних явищ, сторони звільняються від відповідальності за несвоєчасне, повне або часткове невиконання своїх зобов`язань на час дії зазначених обставин та приймають зобов`язання виконати свої зобов`язання після подолання перешкод у строк, який продовжується на період вказаних обставин.

При цьому, пунктом 7.3 договору від 17.04.2020 р. сторонами було погоджено, що сторона, яка не в змозі виконати свої зобов`язання за договором в силу причин, зазначених п.п. 7.1 цього договору, протягом 20 (двадцяти) діб інформує іншу сторону про наявність, виникнення і припинення дії форс-мажорних обставин з обов`язковим офіційним підтвердженням, виданим Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це державним органом.

Водночас, як встановлено судом, матеріали даної господарської справи не містять доказів звернення Товариства з обмеженою відповідальністю Символ Медіа на адресу Комунальної установи Одесреклама Одеської міської ради в порядку п. 7.3 договору на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів № 529-рд від 17.04.2020 р. з повідомленням про наявність обставин, що унеможливлюють виконання зобов`язань за договором протягом 20 (двадцяти) діб в силу причин, зазначених п.п. 7.1 цього договору.

Стосовно посилань відповідача на неможливість виконання зобов`язання зі здійснення оплати за тимчасове користування місцями для розміщення зовнішньої реклами через наявність форс-мажорних обставин, а саме військову агресію Російської Федерації проти України, які підтверджені Торгово-промисловою палатою України листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, господарський суд зазначає наступне.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Ознаками таких обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності. При цьому сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань.

Факт, що дію обставин непереборної сили необхідно довести, не виключає того, що наявність таких обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21 та від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21).

Зокрема, наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами у відповідності до статей 14, 141 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні шляхом видачі сертифіката.

На підтвердження обставини неможливості виконання зобов`язань зі здійснення оплати за тимчасове користування місцями для розміщення зовнішньої реклами за договором № 529-рд від 17.04.2020 р. відповідач послався на те, що запровадження воєнного стану в Україні є форс-мажорною обставиною.

Однак, господарський суд зауважує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Таким чином, у будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань.

При цьому судом враховується, що таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних. Відтак сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Як зазначалося вище, ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

Сама по собі збройна агресія проти України та воєнний стан, не можуть автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22.

Господарський суд наголошує, що лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, який розміщений на офіційному веб-сайті останньої, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Зазначений лист не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 141 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні, при цьому такий лист також не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини, натомість він адресований Всім, кого це стосується, тобто необмеженому колу суб`єктів, і його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Таким чином, лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Даний висновок Господарського суду Одеської області повністю узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах від 07.06.2023 у справі № 912/750/22 та від 07.06.2023 у справі № 906/540/22.

При цьому господарський суд зазначає, що у матеріалах справи відсутній та відповідачем до суду не надано відповідного сертифікату Торгово-промислової палати України або уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат про наявність форс-мажорних обставин, виданого відповідачу щодо засвідчення відповідних обставин, які вплинули на діяльність безпосередньо ТОВ Символ Медіа або зумовили неможливість виконання зобов`язань за договором № 529-рд від 17.04.2020 р.

При цьому, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений можливості звернутися до ТПП України за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, та довести дію відповідних форс-мажорних обставин в межах актуальних для нього правових питань.

Наразі господарський суд наголошує, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 920/528/19).

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем у даній справі не підтверджено належними та допустимими доказами об`єктивної неможливості виконання ним прийнятих на себе зобов`язань за договором на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів № 529-рд від 17.04.2020 р. внаслідок існування обставин непереборної сили.

Відтак, несплатою позивачу у повному обсязі вартості користування місцями для розміщення рекламних засобів в межах спірного договору № 529-рд від 17.04.2020 р. відповідач порушив прийняті на себе зобов`язання за цим договором, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем згідно спірного договору в сумі 1105992,99 грн.

Разом з тим з огляду на те, що відповідач свої зобов`язання в частині оплати вартості користування місцями для розміщення рекламних засобів не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

Адже за ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо вимог позивача про стягнення нарахованої пені в сумі 576143,45 грн. суд зазначає наступне.

Невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості поставленого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

При цьому слід зазначити, що чинним законодавством передбачено відповідальність замовника за невиконання обов`язку щодо оплати вартості поставлених товарів.

Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В п. 6.2 договору сторони погодили, що у випадку прострочення платежів, передбачених п.п. 5.1, 5.2 цього договору, користувач сплачує на користь установи пеню від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 Господарського кодексу України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

В п.п. 6.3, 6.4 договору сторони передбачили, що нарахування пені не припиняється через шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано. Позовна давність щодо стягнення плати за цим договором та пені, передбачених п.п. 5.1, 6.1 договору, встановлюється строком в 4 (чотири) роки.

Тобто, сторони, при укладанні договору, збільшили термін періоду нарахування та позовної давності щодо плати та пені.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов`язання за договором на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів № 529-рд від 17.04.2020 р. щодо здійснення оплати вартості користування місцями для розміщення рекламних засобів, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню. Так, дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені в сумі 576143,45 грн., судом встановлено, що вказаний розрахунок пені був здійснений позивачем вірно.

Поряд з вказаним відповідачем 20.05.2024 р. у відзиві на позов заявлено клопотання про зменшення розміру пені (вх. № 20188/24), відповідно до якого відповідач просить суд застосувати ч. 3 ст. 551 ЦКУ та ст. 233 ГКУ, зменшивши розмір пені на 95%.

Правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Згідно із приписами частини 1 статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойка має подвійну правову природу - є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під іншими учасниками господарських відносин слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами. Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас закріплений законодавцем в статті 3 Цивільного кодексу України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

У постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21 викладено висновок про те, що частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України, з урахуванням положень статті 3 Цивільного кодексу України щодо загальних засад цивільного законодавства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови якщо її розмір значно перевищує розмір збитків.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми неустойки пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам справи. Так, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені, штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені, штрафу.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).

Верховний Суд у постанові від 29.05.2023 у справі № 904/907/22 дійшов висновку, що норма частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: (1) якщо він значно перевищує розмір збитків, (2) наявність інших обставин, які мають істотне значення. Водночас, тлумачення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

Конституцій суд України у рішенні від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013 зазначив, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Таким чином, на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21).

Також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 викладені, зокрема, такі висновки:

- розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків;

- отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов`язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов`язання та виникнення зобов`язання;

- у силу положень статті 3 ЦК України застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер;

- категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником;

- чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25-7.30);

- а тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду;

- поряд з тим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Отже, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках. Також чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зменшення (за клопотанням сторони) заявлених санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань передбачених ст. 230 ЦК України санкцій за порушення грошового зобов`язання є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань.

Відтак, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (п. 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 року у справі № 905/1409/21).

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський суд наголошує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

З урахуванням конкретних обставин даної справи, які мають юридичне значення, господарський суд враховує:

- ступінь виконання боржником основного зобов`язання відповідачем повністю сплачена сума основного боргу у розмірі 258257,00 грн.;

- відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору;

- відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання;

- очевидну неспівмірність заявлених до стягнення суми пені, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання;

- правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання, при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Таким чином, дослідивши заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру пені, перевіривши всі доводи, які містяться в ньому, а також приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів № 529-рд від 17.04.2020 р., господарський суд, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін, та виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, вважає справедливим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, можливе зменшення розміру пені на 90% від розрахованої позивачем. Між тим, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. На думку суду, стягнення з відповідача такої суми пені компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем строку оплати за користування місцями для розміщення рекламних засобів, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання.

Отже, з відповідача підлягає стягненню пеня за несвоєчасну оплату вартості поставленого товару у розмірі 57614,45 грн.

Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення господарський суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Як вбачається з вищезазначеної норми ГПК, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк.

Так, питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

При цьому при вирішенні заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення судом враховується те, що задоволення вказаних заяв можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (роз`яснення в ч. 10 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 р. Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження).

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суди повинні враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Про необхідність встановлення зазначених обставин також роз`яснено в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. N 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України.

Оцінюючи надані заявником обґрунтування та в якості підстав для задоволення клопотання про відстрочення виконання судового рішення докази, суд дійшов висновку, що вказане у сукупності не свідчить про наявність підстав, визначених ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому господарський суд враховує, що зменшення судом пені на 90% певною мірою полегшує виконання відповідачем рішення суду.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Комунальної установи Одесреклама Одеської міської ради обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, однак у зв`язку із зменшенням судом нарахованої пені підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача, виходячи з заявленої до стягнення суми заборгованості, та без урахування зменшеного розміру нарахованої пені із застосуванням коефіцієнту 0,8% відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України Про судовий збір 21211,49 грн. (1767623,99 грн. * 1,5% * 0,8%).

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов Комунальної установи Одесреклама Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Символ Медіа про стягнення заборгованості в загальній сумі 1767623,99 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю Символ Медіа (65055, м. Одеса, вул. Дорожна, буд. 1; код ЄДРПОУ 43572638) на користь Комунальної установи Одесреклама Одеської міської ради (65091, м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2-Д; код ЄДРПОУ 25830211) основний борг у розмірі 1105992/один мільйон сто п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дві/грн. 99 коп.; пеню в розмірі 57614/п`ятдесят сім тисяч шістсот чотирнадцять/грн. 45 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 21211/двадцять одна тисяча двісті одинадцять/грн. 49 коп.

3. В задоволенні решти частини вимог Комунальної установи Одесреклама Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Символ Медіа відмовити.

4. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Символ Медіа про відстрочення виконання судового рішення відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 27 вересня 2024 р.

Суддя В.С. Петров