Рішення

від 30.09.2024 по справі 916/2002/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2002/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу №916/2002/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Арена (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 144/1; код ЄДРПОУ 40724098)

До відповідача: Фермерського господарства Рідний край 1 (66502, Одеська обл., Любашівський район, смт. Любашівка, вул. 8-го Березня , 33; код ЄДРПОУ 41011108)

Про стягнення 91266,76 грн.

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю Агро Арена звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фермерського господарства Рідний край 1 про стягнення заборгованості за Договором поставки №1192-К у розмірі 91266,76 грн.: штраф 68645,24 грн., інфляційні нарахування 5042,46 грн. та пеня 17579,06 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.05.2024р. прийнято позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю Агро Арена до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2002/24. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у порядку письмового провадження. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

10.06.2024р. до суду відповідачем надано відзив.

01.08.2024р. до суду позивачем надано відповідь на відзив.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Відповідач заперечує проти позову з підстав, що викладено у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

В обґрунтування поданого позову позивачем було зазначено суду, 28.02.2020 р. між сторонами було укладено Договір поставки №1192-К, за умовами якого постачальник зобов`язуються передавати (постачати) у зумовлені строки (строк) покупцеві товар (насіння сільськогосподарських культур та/або засоби захисту рослин, добрива, мінеральні добрива) у кількості, асортименті і по цінах, згідно з видатковими накладними (додатками, специфікаціями), що е невід 'ємними частинами цього Договору, покупець зобов`язуються прийняти вказані товари і своєчасно сплатити за них певну грошову суму на умовах цього, Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору, вартість даного Договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником протягом строку дії даного Договору. Ціна Товарів та загальна вартість Договору визначається згідно видатковими накладними (додатками, специфікаціями), які є невід`ємною частиною даного Договору.

Умовами п.2.1. Договору визначено, що покупець оплачує поставлені постачальником товари за цінами, зазначеними у специфікаціях та видаткових накладних, що є невід`ємними частинами цього Договору.

За поясненнями позивача, постачальником в строк та в повному обсязі відповідно до підписаних сторонами видаткових накладних здійснено поставку товару відповідно до умов Договору.

Згідно Специфікації №1 визначено, що оплата товару проводиться в строк: до 01.03.2020р. у розмірі 29023,32 грн., до 01.08.2020р. у розмірі 116093,28 грн. та до 01.08.2020р. у розмірі 26496,49 грн.

Позивачем було зазначено суду, що відповідно до платіжних доручень покупцем оплата проведена з простроченням лише 29.10.2020р. платіжне доручення №473 на суму 140190,00грн. та 04.08.2021р. платіжне доручення №65 на суму 4926,60 грн. та 26496,49грн.

Як зазначалось позивачем, в порушення умов укладеного Договору, покупцем не проведено повного розрахунку за отриманий товар за Специфікацією №1, а тому з 02.03.2020р. зобов`язання в сумі 29023,32 грн. є простроченим, а з 02.08.2020р. у сумі 116093,28 грн. Також, з 02.08.2020р. зобов`язання у розмірі 26496,49 грн. також є простроченим.

Умовами п. 7.10. Договору визначено, що якщо покупець прострочить оплату сплату за товар, то окрім неустойки та інших санкцій, передбачених цим Договором, він також сплачує постачальнику штраф у розмірі 40 % від вартості несплаченого або несвоєчасного сплаченого товару.

Відповідно до п. 7.13. Договору у редакції Додатку №2 від 01.08.2020р. сторонами визначено, що у разі порушення термінів (строків) оплати, передбачених цим Договором, покупець сплачує постачальнику пеню за кожен день прострочення платежу від суми боргу у розмірі 24%.

З урахуванням зазначеного, позивачем було здійснено нарахування штрафу 68645,24грн., інфляційних втрат 5042,46 грн. та пені 17579,06 грн., що загалом становить 91266,76 грн.

Надаючи відзив на позовну заяву, відповідачем було зазначено суду, що було здійснено оплату згідно Договору поставки №1192-К від 28.02.2020 у розмірі 300690,00грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 473 від 29.10.2020р. та платіжним дорученням № 65 від 04.08.2020р., а тому твердження позивача про те, що відповідно до платіжного доручення № 473 Відповідач сплатив 140190,00 грн. - не відповідає дійсності.

За посиланням відповідача, враховуючи той факт, що відповідачем було в повній мірі сплачено заборгованість по Договору поставки № 1192-К від 28 лютого 2020 року із врахуванням заборгованості, яка виникла у зв`язку із порушенням строків оплати, що підтверджується платіжними дорученнями, то позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до наданої відповіді на відзив, позивачем було зазначено суду, що в рамках справи №916/2002/24 позивач стягує з відповідача пеню та штрафні санкції саме за Договором поставки №1192-К.

За поясненнями позивача, посилання представника відповідача на те, що було оплату здійснено в строк та в повному обсязі є хибними, оскільки останній посилається на квитанцію №473 від 29.10.2020 року на суму 300690,00 грн.

Також позивачем було зазначено суду, що позивач, як і відповідач не заперечує факт надходження коштів в розмірі 300690,00 грн., однак, вказані кошти відповідно до "Руху коштів за інтервал дат по контрагентам від "АТ КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК"", були з призначенням платежу від відповідача, в призначенні платежу було вказано "Часткова сплата по боргу згідно дог. №1191-К від 28.02.2020р.", дійсно за Договором №1191-К відповідач також несвоєчасно сплачував грошові кошти.

Однак, як зазначає позивач, справа №916/2002/24 стосується лише Договору №1192-К, а не Договору №1191-К.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як з`ясовано судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю Агро Арена, як постачальником, та Фермерським господарством Рідний край 1, як покупцем, виникли на підставі укладеного між ними Договору поставки №1192-К.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).

За положеннями статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною першою статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до статті 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша статті 691 Цивільного кодексу України).

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

За матеріалами справи судом встановлено, що у Специфікації №1 до Договору сторонами було узгоджено, що оплата товару здійснюється у строк: до 01.03.2020р. 29023,32 грн., до 01.08.2020р. 116093,28 грн. Також, у Специфікації №2 до Договору визначено, що оплата товару здійснюється у строк до 01.08.2020р. у розмірі 26496,49 грн.

За наявними матеріалами справи судом з`ясовано, що позивачем на користь відповідача було здійснено поставку товару, відповідно до видаткової накладної №2625 від 19.05.2020р. на суму 26496,49 грн., відповідно до видаткової накладної №1641 від 08.04.2020р. на суму 145116,60 грн.

Відповідно до наданих позивачем документів, а саме виписки по руху коштів, вбачається, що 29.10.2020р. відповідачем було оплачено 140190,00 грн., з посиланням як часткова оплата боргу за Договором №1191-К від 28.02.2020р. та 04.08.2021р. 31423,09грн., та зворотнього відповідачем не було доведено суду.

На спростування доводів відповідача щодо оплати всього боргу та відсутності заборгованості перед позивачем, суд зазначає, що у платіжній інструкції №473 від 29.10.2020р. зазначено у призначені платежу - часткова оплата за Договором №1191-К від 28.02.2020р., який взагалі не входить до предмету розгляду даної справи, оскільки позивачем у даній справі заявлено вимоги про стягнення заборгованості, яка виникла у відповідача перед позивачем за Договором №1192-К від 28.02.2020р.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов`язань за умовами Договором №1192-К від 28.02.2020р., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Позивачем було здійснено нарахування штрафу, інфляційних втрат та пені, оглянувши такі розрахунки позивача, суд зазначає щодо їх помилковості в частині визначення періоду здійснення таких нарахувань, оскільки день оплати відповідачем заборгованості, тобто день фактичної сплати не повинен враховуватись у такі нарахування, тобто не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та штрафних санкцій.

Поряд з цим, при здійснені самих нарахувань позивачем вірно було визначено період нарахувань, хоч ним і було у період зазначено день оплати, однак при виконанні розрахунку фактичний день оплати включено ним не було.

Позивачем було здійснено нарахування штрафу, відповідно до п. 7. 10 Договору та розмір штрафу становить 68645,24 грн., суд перевіривши нарахування позивача вважає такі нарахування вірними та вимоги про стягнення штрафу у розмірі 40% від вартості неоплаченого товару правомірними.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів й отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем було здійснено нарахування інфляційні втрати у розмірі 5042,46 грн.

Суд, переривши розрахунок інфляційних втрат позивача, вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про стягнення правомірними.

Також позивачем, відповідно до п. 7.13. Договору у редакції Додатку №2 від 01.08.2020р. було здійснено нарахування штрафу, що за своєю природою є нарахуванням відсотків річних, із погодженим сторонами розміром у договорі.

Позивачем було здійснено нарахування пенв у розмірі 17579,06 грн.

Суд, переривши розрахунок позивача, вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про стягнення правомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 3028,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Арена задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фермерського господарства Рідний край 1 (66502, Одеська обл., Любашівський район, смт. Любашівка, вул. 8-го Березня , 33; код ЄДРПОУ 41011108) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Арена (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 144/1; код ЄДРПОУ 40724098) штраф у розмірі 68645 (шістдесят вісім тисяч шістсот сорок п`ять) грн. 24 коп., інфляційні втрати у розмірі 5042 (п`ять тисяч сорок дві) грн. 46 коп., пеню у розмірі 17579 (сімнадцять тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять) грн. 06 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Повний текст рішення складено 30 вересня 2024 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко