Рішення

від 23.09.2024 по справі 918/735/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" вересня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/735/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради

до відповідача Спільного українсько-бельгійського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейкарц і Партнери. України"

про стягнення в сумі 114 699 грн. 60 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: не з`явився;

Від прокуратури: Гіліс Ірина Володимирівна (в залі суду);

Від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

09 серпня 2024 року Рівненська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Рівненської міської ради звернулася до господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Спільного українсько-бельгійського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейкарц і Партнери. України" про стягнення в сумі 114 699 грн. 60 коп.

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що відповідач у період, зокрема з 01 жовтня 2022 року по 01 серпня 2024 року користувався земельною ділянкою площею 0,0739 га, кадастровий номер 5610100000:01:026:0098, розташованою на вул. Словацького, 9 у м. Рівному, не оформлюючи права користування цією земельною ділянкою і не сплачуючи коштів за таке користування, внаслідок чого відповідач безпідставно зберіг кошти за рахунок Міськради як власника земельної ділянки у розмірі орендної плати, що підлягають стягненню на користь позивача згідно з положеннями статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову, або будь-які інші письмові заперечення по суті спору.

Суд зазначає, що до матеріалів справи (до позовної заяви) залучені належні докази виконання позивачем вимог ст. 172 ГПК України - надіслання відповідачам копії позовної заяви та копій доданих до неї документів листом з описом вкладення на адресу місця проживання відповідача, яка також є офіційною адресою його місця проживання згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Судом також були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про відкриття судом провадження у справі - відповідна ухвала суду надсилалася на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до пункту 11 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день: якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суд зазначає, що Спільне українсько-бельгійське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейкарц і Партнери. України" має зареєстрований електронний кабінет.

З огляду на викладене, Спільне українсько-бельгійське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейкарц і Партнери. України" вважається повідомленим про розгляд справи № 918/735/24 належним чином, оскільки судом виконано всі покладені на нього обов`язки, а відповідач проявив протиправну процесуальну бездіяльність.

З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними у справі матеріалами.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даного спору, останній не скористалися свої процесуальним правом на подачу відзиву або будь-яких інших пояснень, тому вважає можливим здійснювати розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 23 вересня 2024 року представник органу прокуратури підтримав позов. Представники відповідача не з`явився.

Заяви та клопотання у справі.

Заяви та клопотання учасниками процесу не подавалося.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненського області від 12 серпня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 918/735/24 за позовною заявою Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради до відповідача Спільного українсько-бельгійського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейкарц і Партнери. України" про стягнення в сумі 114 699 грн. 60 коп., визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у змішаній (паперовій та електронній) формі, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 09 вересня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненського області від 09 вересня 2024 року відкладено розгляд справи по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 23 вересня 2024 року.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, зокрема інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомо майна Спільне українсько-бельгійське підприємство в формі товариства з обмеженою відповідальністю "Рейкарц і партнери. Україна" є власником нерухомого майна будівлі, готелю, загальною площею 2284,4 кв. м, що розташована за адресою: вул. Словацького, буд. 9, м. Рівне.

Право власності на вказаний об`єкт нерухомості зареєстровано за відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 20 грудня 2012 року № 1322.

Відповідно до пункту 1.3 договору купівлі-продажу від 20 грудня 2012 року № 1322, укладеного між ОСОБА_1 та Спільним українсько-бельгійським підприємством в формі товариства з обмеженою відповідальністю "Рейкарц і партнери. Україна", цегляна будівля адміністративно-офісного центру з приміщенням банку загальною площею 2372,8 кв. м розташована на земельній ділянці площею 739 кв. м, наданій в оренду, відповідно до договору оренди від 08 лютого 2008 року №040858300040, кадастровий номер 5610100000:01:026:0098.

З матеріалів справи встановлено, що 08 лютого 2008 року за № 040858300040 між Рівненською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:026:0098 площею 0,0739 га терміном на 49 років з правом пролонгації.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначений договір оренди припинено 25 грудня 2015 року на підставі рішення Рівненського міського суду від 24 листопада 2015 року у справі № 569/14170/15-ц.

Так, у рішенні Рівненського міського суду від 24 листопада 2015 року у справі № 569/14170/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Міськради про розірвання договору оренди землі від 08 грудня 2008 року встановлено, що 20 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та Спільним українсько-бельгійським підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейкарц і партнери. Україна" укладено договір купівлі-продажу будівлі адміністративно-офісного центру з приміщенням банку, що знаходиться на АДРЕСА_1 .

Рішенням Рівненської міської ради від 15 травня 2014 року № 3998 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки на вул. Словацького, 9" надано Спільному українсько-бельгійському підприємству в формі товариства з обмеженою відповідальністю "Рейкарц і партнери. Україна" дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 739 кв. м на вул. Словацького, 9 в оренду на сорок дев`ять років для будівництва та обслуговування будівель кредитно-фінансових установ і для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (для обслуговування будівлі адміністративно-офісного центру з приміщеннями банку та готелю), з використанням земельної ділянки тільки за цільовим призначенням. Таке рішення прийняте на підставі заяви відповідача від 04 жовтня 2013 року.

Як видно з матеріалів справи, згодом було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Словацького, 9 в м. Рівному відкликаний відповідачем на доопрацювання.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, власником земельної ділянки площею 0,0739 га, кадастровий номер 5610100000:01:026:0098, розташованої за адресою: вул. Словацького, буд. 9, м. Рівне, є територіальна громада міста Рівного в особі Рівненської міської ради.

Відомості про реєстрацію іншого речового права, про державну реєстрацію іпотеки та державну реєстрацію обтяжень щодо спірної земельної ділянки відсутні.

В подальшому, рішення Рівненською міською радою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 відповідачу не приймалось.

З урахуванням наведеного, Рівненською окружною прокуратурою 22 вересня 2022 року до господарського суду Рівненської області подано позов в інтересах держави в особі Рівненської міської ради до Спільним українсько-бельгійським підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейкарц і партнери. Україна" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 583 984 грн. 90 коп.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 24 жовтня 2023 року у справі№ 918/779/23 частково задоволено позов Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради до ТОВ "Рейкарц і партнери. Україна" та стягнуто на користь органу місцевого самоврядування 165 948 грн. 14 коп., щодо стягнення 418 036 грн. 76 коп. - відмовлено.

16 листопада 2023 року вказане рішення набрало законної сили.

Зокрема, вищевказаним рішенням суду встановлено, що відповідач, як власник нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, користується нею, однак плату за землю не вносить, тим самим фактично збільшує свої доходи, а позивач в свою чергу втратив належне йому майно (кошти від орендної плати), а відтак, суд дійшов висновку про стягнення з ТОВ "Рейкарц і партнери. Україна" на користь Рівненської міської ради 165 948 грн. 14 коп. безпідставно збережених коштів (плати за користування земельною ділянкою за період з 01 жовтня 2019 року по 30 вересня 2022 року).

Прокуратура зазначає, що відповідач будучи власником нерухомого майна у період з 01 жовтня 2022 року по 01 серпня 2024 року продовжував користуватися спірною земельною ділянкою комунальної власності без правовстановлюючих документів, орендна плата або земельний податок останнім в повному обсязі не сплачувались, що підтверджується інформаціями Головного управління ДПС у Рівненській області від 01 липня 2024 року, від 02 серпня 2024 року та Рівненської міської ради від 09 липня 2024 року.

Зважаючи на викладені обставини, на переконання прокуратури, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки комунальної власності площею 0,0739 га кадастровий номер, на якій розміщений належний йому на праві власності об`єкт нерухомості, в період з 01 жовтня 2022 року по 01 серпня 2024 року без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти у вигляді орендної плати, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення, джерела права й акти їх застосування та висновок суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги в даній справі підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Як вбачається із положень ст. 120 ЗК України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Правовий механізм переходу права на землю, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у 377 ЦК України.

Водночас, за змістом ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на ці положення, власник нерухомого майна не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Таким чином, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно, у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Отже, рішенням господарського суду Рівненської області від 24 жовтня 2023 року у справі № 918/779/22, яке набрало законної сили 16 листопада 2023 року, з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙКАРЦ і ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА" стягнуто безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою за період з 01 жовтня 2019 року по 30 вересня 2022 року в сумі 165 948 грн. 14 коп.

Однак, відповідач, набувши 20 грудня 2012 року право власності на об`єкт нерухомого майна - будівля, готель загальною площею 2284,4 кв. м, упродовж тривалого часу не оформило правовідносини щодо користування земельною ділянкою площею 0,0739 га, кадастровий номер 5610100000:01:026:0098, в т.ч. за період з 01 жовтня 2022 року по 01 серпня 2024 року включно.

Законодавцем встановлено, що відповідно до положень ст. 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Частиною 2 ст. 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно зі ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землі є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За приписами ст. 14.1.147 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5).

За приписами ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про оренду землі" та п.14.1.136 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно ст. 288.5.1 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Статтею 287 ПК України передбачено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.

Так, згідно інформацій ДПС у Рівненській області від 01 липня 2024 року № 9489/5/17-00-04-01-07 та від 02 серпня 2024 року № 10324/5/17-00-04-01-07 Спільне українсько-бельгійське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейкарц і Партнери. України" фактично сплатило до бюджету Рівненської міської ради земельного податку у 2022 році - в сумі 35 107 грн. 29 коп., у 2023 році - 40 239 грн. 69 коп., у 2024 році - 24 890 грн. 15 коп.

Розрахунок земельного податку за період з 2022 по 2024 роки здійснюється платником за ставкою, яка встановлена для категорії земель громадської забудови рішеннями Рівненської міської ради "Про встановлення податку на майно в частині плати за землю" від 24 червня 2021 року № 780 зі змінами від 08 грудня 2023 року № 1207 у розмірі 1% нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

В той же час, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно слідує, що на даний час земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:026:0098, площею 0,0739 є не наданою у власність, користування та перебуває у землях запасу комунальної власності територіальної громади міста Рівного в особі Рівненської міської ради.

З урахуванням наведеного, Спільне українсько-бельгійське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейкарц і Партнери. України", як фактичний користувач земельної ділянки комунальної власності площею 0,0739 га, кадастровий номер 5610100000:01:026:0098, на якій розміщений об`єкт нерухомості, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти у вигляді орендної плати, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Суд зазначає, що з огляду на викладене, зазначені кошти підлягають стягненню з Спільне українсько-бельгійське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейкарц і Партнери. України" на користь Рівненської міської ради.

Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст. 1214 ЦК України, відповідач міг дізнатися про володіння майном без достатньої правової підстави, з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомості, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:026:0098.

З аналізу змісту норм статей 1212-1214 ЦК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

Отже, суд зазначає, що у даному випадку наявні всі три ознаки.

По-перше, відповідач дійсно зберіг у себе майно (кошти), у вигляді орендної плати, що мала бути сплачена за володіння і користування спірною земельною ділянкою.

Так, набуте відповідачем нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, є органічно і нерозривно пов`язане з цією земельною ділянкою. Тому, визнання за відповідачем права власності на будівлю автоматично призвело до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташована ця будівля.

Відсутність укладеного договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.

По-друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно ст. 206 ЗК України, п. п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно в даному випадку відсутні. Так само відсутні правові підстави для ненарахування, несплати орендної плати за землю тощо.

По-третє, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. Власником вказаної земельної ділянки є територіальна громада в особі Рівненської міської ради.

Збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування норм, передбачених статтями 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

За допомогою цих норм навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

На відміну від зобов`язань, які виникають із завдання шкоди, для стягнення безпідставно збереженого майна (коштів) за п. 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК України, вина не має значення, оскільки незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під визначення "виправданого очікування" відповідно до загальновизнаної практики Європейського суду з прав людини.

Так, п. 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" від 03 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У даних правовідносинах неотриманні кошти від оренди землі підпадають під визначення Європейським судом з прав людини «виправданого очікування» щодо отримання можливості ефективного використання права комунальної власності територіальної громади Рівненської міської ради.

Як вже зазначалось вище, норми ст. ст. 1212-1214 ЦК України регламентують кондикційне зобов`язання, яке виникає з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Тобто, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

З огляду на викладене, Спільне українсько-бельгійське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейкарц і Партнери. України" як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі № 646/473/19.

Отже, у даному випадку обов`язок відповідача сплатити суму безпідставно збережених коштів виникає в силу самого користування ним спірною земельною ділянкою без сплати орендної плати, і не залежить від того, чи сталося це внаслідок поведінки набувача, потерпілого чи інших осіб, або сталось поза їх волею.

При цьому, відновлення порушених прав Рівненської міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для Спільного українсько-бельгійського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейкарц і Партнери. України" жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які остання мала би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідно до положень статей 1212-1214 ЦК України, кошти, у вигляді несплаченої орендної плати, збережені Спільним українсько-бельгійським підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейкарц і Партнери. України" у розмірі 114 699 грн. 60 коп., підлягають стягненню на користь Рівненської міської ради.

Згідно з правилами статті 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

На переконання суду, при розгляді даної справи судом враховано вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3 та 5 статті 53 ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За змістом частин 1, 3, 4, 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року зі справи № 806/1000/17).

У даному випадку загроза порушення інтересів держави полягає у нераціональному та неефективному використанні бюджетних коштів.

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у даних правовідносинах, є Рівненська міська рада.

З наявних в матеріалах справи листів прокуратури та позивача слідує, що Рівненська міська рада, будучи безпосередньо обізнаною про використання відповідачем земельної ділянки без укладення договору оренди земельної ділянки, без сплати орендної плати, не вчиняла належні дії щодо захисту інтересів держави по стягненню безпідставно збережених коштів орендної плати.

З огляду на зазначене, суд зробив висновок, що, звертаючись до суду із позовом у даній справі, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, які, попри те, не здійснює захист прав та інтересів держави у спірних правовідносинах.

Розглядаючи цей спір суд керувався процесуальними стандартами та вимогами щодо обов`язку доказування і подання доказів; належності, допустимості та достовірності доказів; змагальності сторін та іншими правилами процесуального закону.

Висновки суду.

Суд встановив обставини щодо обґрунтованості позовних вимог, зокрема про стягнення з відповідача 114 699 грн. 60 коп. безпідставно збережених коштів.

Судові витрати.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 2 422 грн. 40 коп. у зв`язку з задоволенням позову покладається на відповідача та підлягає до стягнення на користь органу прокуратури.

Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Спільного українсько-бельгійського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейкарц і Партнери. України" (79008, м. Львів, вул. Друкарська, буд. 9, код ЄДРПОУ 30478157) на користь Рівненської міської ради (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 12-А, код ЄДРПОУ 34847334) безпідставно збережені кошти в розмірі 114 699 (сто чотирнадцять тисяч шістсот дев`яносто дев`ять) грн. 60 коп.

3. Стягнути з Спільного українсько-бельгійського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейкарц і Партнери. України" (79008, м. Львів, вул. Друкарська, буд. 9, код ЄДРПОУ 30478157) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 Липня, будинок 52, код ЄДРПОУ 02910077) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн. 40 коп. судового збору.

4. Видати накази після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30 вересня 2024 року.

Суддя Войтюк В.Р.