Ухвала

від 26.09.2024 по справі 199/7555/24

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/7555/24

(2-з/199/108/24)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня2024 року м. Дніпро

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Богун О.О., розглянувши заяву адвоката Котової Ірини Миколаївни поданої в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред`явлення позовної зави, -

В С Т А Н О В И В:

25 вересня2024 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська надійшла заява адвоката Котової Ірини Миколаївни поданої в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред`явлення позовної зави.

Заява обґрунтованатим,що предметом позову з яким має намір звернутися позивач є нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 .

На даний час існують ризики, які можуть вплинути на виконання майбутнього рішення суду в разі задоволення позову про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, зобов`язання державного реєстратора скасувати запис та реєстрацію права власносіт, визнання права власності на нерухоме майно незаконним та його скасування.

У зв`язку з чим, просить суд вжити заходи забезпечення позову до подання позову шляхом накладення заборони будь-яким особам, у тому числі суб?єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії у будь-який спосіб, спрямовані на відчуження нерухомого майна, а також на реєстрацію, виникнення, переходу чи припинення речових прав на нерухоме майно, у тому числі шляхом укладення договору купівлі продажу, дарування, міни, вчинення заповіту, іпотеки, тощо, відносно нерухомого майна, квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер нерухомого майна 2423238912101.

Ознайомившись із доводами клопотання про забезпечення позову, розглянувши матеріали позовної заяви, приходжу до такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до відповіді №816368 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_3 , належить на праві власності ОСОБА_2 , яка є відповідачем-3 у позовній заяві з якою має намір звернутися позивач.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Зокрема, заява про забезпечення позову повинна містити причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Тобто, законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Так, відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Види забезпечення позову визначені статтею 150 ЦПК України та мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Викладені заявником обставини, виходячи з положень статті 151 ЦПК України, є достатніми для обґрунтованого припущення позивачки, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заборона вчиняти дії щодо зміни цільового призначення, здійсненні перетворення, поділу, об`єднання спірного нерухомого майна не обмежить прав на володіння вказаним нерухомим майном.

Саме такий вид забезпечення позову є співмірним заявленим позовним вимогам, забезпечить ухиленню від виконання рішення, у випадку задоволення позовних вимог і, в той же час відповідач не позбавляється можливості володіти і користуватися належним йому майном, а тому заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву адвоката Котової Ірини Миколаївни поданої в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред`явлення позовної зави, задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо відчуження, в тому числі шляхом укладення договору купівлі продажу, дарування, міни, іпотеки, передачі в оренду, поділу об`єкта та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно стосовно нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_3 .

Ухвала набирає чинності з дня постановлення 26.09.2024 року.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дняїї проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Строк пред`явлення ухвали до виконання три роки - до 26.09.2027 року.

Суддя О.О. Богун

26.09.2024