Рішення

від 17.09.2024 по справі 927/653/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

17 вересня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/653/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О. за участю секретаря судового засідання Одинець І.М.

розглянув у порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (код ЄДРПОУ 00152307), вул. Свіштовська, 3, м. Кременчук, Полтавська обл., 39610;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Норд Оіл», (код ЄДРПОУ 44127086), проспект Перемоги, 62, кімн. 208, м. Чернігів, 14000;

про стягнення 3500000,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Сухорук А.М.;

від відповідача: не з`явився.

Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.

Акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Норд Оіл» про стягнення грошових коштів в сумі 3500000,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що грошові кошти в сумі 3500000,00 грн отримані відповідачем без достатньої правової підстави, а відтак підлягають поверненню позивачу на підставі статті 1212 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.08.2024, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.

Ухвала суду від 17.07.2024 була доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 17.07.2024 о 13:50, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом відповідно до господарського процесуального закону строк не скористався, проти позовних вимог не заперечив, хоча і був своєчасно та належним чином повідомлений.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач мав достатньо часу та можливості надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

З огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 статті 182 ГПК України питань, що підлягали з`ясуванню судом, ухвалою суду від 15.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.08.2024.

У судовому засіданні 29.08.2024 оголошено перерву до 17.09.2024.

У призначене судове засідання відповідач не прибув.

Сторони, в розумінні статті 242 ГПК України, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи в суді, що підтверджується довідками про доставку електронного листа до електронних кабінетів сторін в підсистемі «Електронний суд».

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило, у тому числі і від відповідача, зокрема щодо відкладення розгляду справи та перенесення судового засідання з призначенням на іншу дату, або неможливості прибути в судове засідання особисто чи направити свого представника.

За загальними принципами здійснення судочинства, що, зокрема, відображені у статтях 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, відповідно до положень частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, зважаючи на забезпечену судом можливість реалізації сторонами своїх процесуальних прав та обов`язків сторони у господарському процесі, у тому числі права на судових захист, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

17.09.2024 на підставі статті 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

30.09.2022 Приватним акціонерним товариством «Укртатнафта» на підставі платіжної інструкції № 80121 здійснено перерахування на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Норд Оіл» грошових коштів в сумі 35000000,00 грн.

В графі «Призначення платежу» платником зазначено: «Оплата послуги зг. договору 395/11/2118 від 01.02.2022р. ПДВ 20% 583333,33 грн».

Як зазначає позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, договір за № 395/11/2118 від 01.02.2022 між ПАТ «Укртатнафта» та ТОВ «Норд Оіл» не укладався, послуги не надавались.

Відповідно до витягу із Статуту Акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова компанія «Укртатнафта», затвердженого 21.08.2024 рішенням загальних зборів Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова компанія «Укртатнафта», протокол № 1 від 21.05.2024, рішенням Загальних зборів акціонерів Товариства від 21.05.2024 змінено тип Товариства з публічного на приватне та назву Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова компанія «Укртатнафта» на Акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова компанія «Укртатнафта».

Державна реєстрація відповідних змін здійснена 30.05.2024, № запису 1005851070069000574, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Станом на день ухвалення рішення відповідач доказів повернення коштів не надав, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов`язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Згідно з вимогами статті 1090 ЦК України зміст і форма платіжного доручення та розрахункових документів, що подаються разом з ним, мають відповідати вимогам, встановленим законом і банківськими правилами. Банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами.

Статтею 1091 ЦК України передбачено, що банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.

Судом встановлено, що платіжна інструкція № 80121 від 30.09.2022 відповідає вимогам, встановленим чинним законодавством України, у тому числі банківським правилам.

Згідно з частиною 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Приписами частини 1 статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 ЦК України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 ЦК України).

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 у справі № 903/357/21.

Судом встановлено, що позивачем на підставі платіжної інструкції № 80121 від 30.09.2022 було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача 3500000,00 грн з визначенням призначення платежу «оплата за послуги зг. договору 395/11/2118 від 01.02.2022».

Однак, у матеріалах справи відсутні будь-які докази існування договірних або зобов`язальних відносин між позивачем та відповідачем, як і докази отримання позивачем від відповідача послуг на спірну суму.

Доказів протилежного станом на момент вирішення спору сторонами до суду надано не було.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що грошові кошти в сумі 3500000,00 грн перераховані позивачем на рахунок відповідача за відсутності договірних відносин між сторонами та інших підстав для здійснення їх перерахунку, не можуть вважатися такими, що перебувають у відповідача на законних підставах.

Отже, набуття відповідачем коштів за рахунок позивача внаслідок перерахування їх на рахунок відповідача «згідно з договором», який так і не було укладено, тобто поза підставами, передбаченими договором, є підставою для застосування положень статті 1212 ЦК України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належні та допустимі докази на спростування позовних вимог, суд доходить висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача 3500000,00 грн безпідставно набутих коштів є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено 42000,00 грн судового збору (із застосуванням коефіцієнту 0,8, оскільки позов подано через підсистему «Електронний суд».)

Враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір в сумі 42000,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Норд Оіл» (пр-т Перемоги, буд. 62, кмн. 208, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 44127086) на користь Акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (вул. Свіштовська, 3, м. Кременчук, Полтавська обл., 39610, код ЄДРПОУ 00152307) безпідставно набуті кошти в сумі 3500000,00 грн, судовий збір в сумі 42000,00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 30.09.2024.

З текстом цього рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

У зв`язку з перебуванням судді Кузьменко Т.О. на навчанні, рішення у справі підписано у перший робочий день після усунення обставин, що зумовили відсутність судді.

Суддя Т.О. Кузьменко