Ухвала

від 30.09.2024 по справі 214/8493/24

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/8493/24

2/214/4618/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у відкритті провадження по цивільній справі

30 вересня 2024 року м. Кривий Ріг

Суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Євтушенко О.І., дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , про зняття арешту з майна, внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо припинення обтяження, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою 27.09.2024, в якій просить суд: зняти арешт з усього належного йому майна, накладений постановою Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), із внесенням відповідних записів та змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме: запис про обтяження 3816024 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, зареєстроване 02.10.2006, підстава виникнення обтяження постанова серія АА №021695 від 06.05.2003 ВДВС Саксаганського РУЮ м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, об`єкт обтяження невизначене майно, усе майно.

За результатами автоматизованого розподілу на підставі протоколу матеріали позовної заяви передано в провадження судді Євтушенку О.І. 27.09.2024.

Відповідно до ч.1 ст.187 ЦПК України, суд відкриває провадження у справі за позовною заявою за відсутності підстав для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті провадження.

Ознайомившись з позовною заявою, долученими до неї доказами, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті провадження з наступних підстав.

Відповідно дост.55 Конституції України,права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з ч.1ст.4 ЦПК України,кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст.5 ЦПК України). Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до ст.ст.15,16 ЦК Українирозглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Дослідженням змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів встановлено, що звернення ОСОБА_1 до суду обумовлене наявністю в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, який є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, записів про обтяження (арешт) нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , який накладено державним виконавцем Саксаганського відділу ДВС в м. Кривому Розі постановою серії АА №021695 від 06.05.2003 (з оригіналу серії АА №767371 від 06.05.2003) в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-392, виданого 08.01.2003 Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на виконання рішення суду про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у сумі 25694 грн. 00 коп. За архівними даними Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, таке рішення дійсно ухвалювалось, в архіві суду воно наявне з відміткою про набрання законної сили 10.02.2003.

Наразі жодне з виконавчих проваджень на примусовому виконанні у відділі ДВС не перебуває, а те провадження знищене за закінченням терміну їх зберігання, відомості про ОСОБА_1 як боржника в Єдиному реєстрі боржників відсутні. Дізнавшись про накладення арешту на майно, позивач звернувся до відділу ДВС із заявою про зняття арешту, однак отримав відмову. У зв`язку з цим він не має можливості вільно реалізовувати своє право власності на належне йому майно. Не маючи статусу боржника з огляду на відсутність виконавчих проваджень та їх знищення, а також відсутність у відповідача інформації про погашення заборгованості перед стягувачем ОСОБА_2 , що виключає можливість зняття арешту позасудово, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. Посилаючись на ст.ст.319, 321, 391, 396 ЦК України, позивач вважає, що має право на зняття арешту з належного йому нерухомого майна відповідно до ст.ст.51, 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню. Водночас, у випадку повного виконання виконавчого документа чи у разі, якщо судове рішення, яке було підставою для видачі виконавчого листа скасовано, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні. Наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №2-356/12, від 03.11.2021 у справі №161/14034/20, від 22.12.2021 у справі №645/6694/15.

Однак, ч.1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» наділяє виключним правом на звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна особу, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Водночас, відповідно дост.447ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їхні права чи свободи. Порядок подання такої скарги регламентовано розділом 7 ЦПК України, адже вимоги сторони виконавчого провадження про зняття арешту з майна розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця,оскільки є процесуальною дією державного виконавця, вчиненою в рамках виконавчо-процесуальних відносин, що виникли між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Аналогічні правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 904/51/19 та постановах Верховного Суду від 29.07.2020 у справі №161/3171/19 та від 24.05.2021 у справі №712/12136/18.

Так, з позову та долучених до нього матеріалів слідує, що ОСОБА_1 пред`явив позов, зі змісту якого не вбачається спору між сторонами про право власності (володіння, користування розпорядження) на майно, на яке накладено арешт, і таке право позивача ніким не оспорюється, не містить позов і матеріально-правових вимог безпосередньо до відповідача. Суть позову стосується зняття арешту з майна, належного ОСОБА_1 , обтяженого вжитими державним виконавцем заходами забезпечення виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення, в якому ОСОБА_1 був боржником.

Отже, враховуючи, що позивач був боржником в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-392, виданого 08.01.2003 Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на виконання рішення суду про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у сумі 25694 грн. 00 коп., й арешт накладено державним виконавцем на його майно в порядку виконання рішення суду, ухваленого за правилами цивільного судочинства, тому законом для боржника як сторони виконавчого провадження встановлений інший порядок захисту його майнових прав шляхом оскарження дій, рішень чи бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, незалежно від наявності виконавчого провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суддя при вирішенні питання про відкриття провадження по справі відмовляє у такому відкритті.

Зважаючи на наведені положення, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження по справі, оскільки пред`явлений ОСОБА_1 позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства за правилами позовного провадження.

Керуючись ст.ст.186 ч.1 п.1, 260, 261, 353-355 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У відкритті провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , про зняття арешту з майна, внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо припинення обтяження відмовити.

Роз`яснити ОСОБА_1 його право звернення до суду у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби в порядку, визначеному розділом VІІЦивільного процесуального кодексу України.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом 15 днів з дня її підписання безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Ухвалу складено та підписано 30.09.2024.

Суддя О.І. Євтушенко