Рішення

від 20.09.2024 по справі 348/1670/24

НАДВІРНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/1670/24

Провадження № 2/348/852/24

20 вересня 2024 року Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі судді Матолич В.В., за участю секретаря судового засідання Буратчук О.В., розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у м. Надвірна Івано-Франківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» таДержавного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Надвірнянське лісове господарство» про стягнення коштів з оплати праці,

інші учасники: представник позивача ОСОБА_2 .

Процесуальні дії у справі.

11.07.2024 ОСОБА_1 пред`явила позов, відповідно до якого просить стягнути із Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на її користь: компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за період роботи з 11.01.2023 до 30.06.2023 у кількості 13 днів та за період з 01.05.2024 до 24.05.2024 у кількості 2 дні з відрахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів в дохід держави; компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за кожні три роки безперервної роботи в лісовому господарстві за період роботи з 01.01.2010 до 24.05.2024 в кількості 116 днів з відрахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів в дохід держави; заборгованість з виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності за листками непрацездатності: N7056685-2013342721-1 за період з 03.03.2023 до 16.03.2023; N7242532-2013681494-1 за період з 17.03.2023 до 20.03.2023; N7242532-2013728514-1 за період з 21.03.2023 до 24.03.2023; N7242532-2013835342-1 за період з 25.03.2023 до 27.03.2023; N7242532-2013888636-1 за період з 28.03.2023 до 30.03.2023; N7588915-2014321302-1 за період з 17.04.2023 до 21.04.2023 N7588915-2014425797-1 за період з 22.04.2023 до 26.04.2023; N7827619-2014758842-1 за період з 09.05.2023 до 22.05.2023; N8029820-2015145510-1 за період з 30.05.2023 до 05.06.2023; N8029820-2015224237-1 за період з 06.06.2023 до 09.06.2023; N8170016-2015415209-1 за період з 16.06.2023 до 19.06.2023, та за період перебування нa стаціонарному та амбулаторному лікуванні з 30.04.2024 до 24.05.2024; середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 15 грудня 2023 року до 30 квітня 2024 poку з відрахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів в дохід держави; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позову наведено таке. Відповідно до рішення суду позивача було поновлено на посаді провідного бухгалтера у філії "Надвірнянське лісове господарство". 24.05.2024 позивача звільнили з роботи за власним бажанням, але при звільненні позивачу не було виплачено всіх сум, які підлягали до виплати. Так, їй не було виплачено компенсації за дні перебування на лікарняному, незважаючи на те, що лікарняні листки були сформовані у електронній формі і мають статус "готовий до оплати", та відповідач мав доступ до електронних листків непрацездатності. Крім цього, за час перебування позивача на стаціонарному та амбулаторному лікуванні електронні листки непрацездатності у період з 30.04.2024 до 24.05.2024 не могли бути сформовані лікарем, оскільки згідно з даними в електронній системі позивач числилася як звільнена. У зв`язку з цим за цей період позивач надала відповідачам виписки з медичної карти про перебування на лікуванні, однак відповідач компенсацію за тимчасову непрацездатність позивачу не виплатив. Також при звільненні позивача відповідачі не здійснили виплату грошової компенсації за всі не використані дні щорічної та додаткової відпустки, а саме: не виплатили грошову компенсацію за не використані дні щорічної відпустки за період роботи з 11.01.2023 до 30.06.2023 та за період роботи з 01.05.2024 по 24.05.2024. Крім цього, не виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за кожні три роки безперервної роботи в лісовому господарстві, як працівнику, яка на 1 січня 1997 року працювала в галузі лісового господарства на посадах, професіях, роботах, що давало їй право на додаткову відпустку тривалістю 24 робочих дні за кожні три роки безперервної роботи в лісовому господарстві, згідно з колективним договором, за період роботи з 01.01.2010 до 27.05.2024. Позивач вважає, що розрахунок грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки є таким: за період роботи з 11.01.2023 до 30.06.2023 - 13 календарних днів - 15600,00 гривень; за період роботи з 01.05.2024 до 24.05.2024 - 2 календарні дні - 2457,14 гривень; за невикористані дні додаткової відпустки за період з 01.01.2010 до 27.05.2024 - 116 календарних днів - 142514,12 гривень. Позивачу не виплатили середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 грудня 2023 року до 29 квітня 2024 року, тобто за час протягом якого тривав розгляд справи у суді апеляційної інстанції до моменту фактичного поновлення позивача на роботі 30.04.2024. Враховуючи те, що відповідачі у день звільнення не провели повний розрахунок з позивачем, то за час затримки розрахунку при звільненні на користь позивача слід стягнути середній заробіток. Крім цього, сторона позивача просить здійснити розподіл докукментально підтверджених судових витрат і у разі задоволення позову стягнути їх з протилежної сторони на користь позивача.

12.07.2024 суд прийняв заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив проводити судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

03.09.2024 представник відповідачів подав відзив, відповідно до якого просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В обгрунтування позову зазначив таке. На виконання вимог рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 14.12.2023, яке набрало законної сили 01.04.2024 позивача поновили на роботі 30.04.2024 та 07.05.2024 їй було виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі визначеному рішенням суду. Кошти перерахували на рахунок виконавчої служби. При звільненні позивачу було нараховано компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, тривалістю 23 календарні дні та додаткової соціальної відпустки, тривалістю 10 календарних днів, у розмірі 29212,92 гривні. Виплата відбулася не у день звільнення, 24.05.2024, а 29.05.2024, оскільки відповідачу не були відомі реквізити рахунку позивача. Виплачувати компенсацію за додаткову відпустку, передбачену колективним договором відповідач відмовляється, оскільки відповідно до Закону України "Про дерадянізацію законодавства України" від 21.04.2022 на території України припинив дію Указ Президії Верховної Ради СРСР "Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на роботах у лісовій промисловості і лісовому господарстві" від 13.11.1979 №1044-10. Виплата позивачу за період тимчасової непрацездатності з 30.04.2024 до 24.05.2024 не була здійснена, оскільки за цей час їй не було оформлено електронних листків непрацездатності. Через те, що позивача не було на роботі у період з 11.01.2023 до 02.03.2023 електронні листки непрацездатності N7056685-2013342721-1 за період з 03.03.2023 до 16.03.2023; N7242532-2013681494-1 за період з 17.03.2023 до 20.03.2023; N7242532-2013728514-1 за період з 21.03.2023 до 24.03.2023; N7242532-2013835342-1 за період з 25.03.2023 до 27.03.2023, не були оплачені. Листки непрацездатності: N7588915-2014321302-1, N7588915-2014425797-1; N7827619-2014758842-1; N8029820-2015145510-1; N8029820-2015224237-1, N8170016-2015415209-1, оплачені. Відсутність працівника на роботі з нез`ясованих причин не входить до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку. Крім цього, щодо заявлених у позові сум існує спір, а у такому випадку у день звільнення роботодавець зобов`язаний виплатити працівнику тільки безспірну суму.

У ході судового розгляду представник позивача позов підтримала, додатково зазначила, що картковий рахунок позивача для отримання заробітної плати не змінювався тривалий час і при поновленні на роботі позивач про це зазначила бухгалтеру. Тому вважає, що затримувати розрахунок при звільненні у роботодавця не було поважних причин.

19.09.2024 представник відповідачів подав клопотання, відповідно до якого зазначив, що викладену у відзиві позицію відповідачі підтримують, просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Суд встановив:

14.12.2023 Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області ухвалив рішення, згідно з яким: визнав незаконним та скасував наказ про звільнення позивача з роботи, поновив позивача на займаній посаді з 30.06.2023, стягнув на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу. Дане рішення в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання. 01.04.2024 дане рішення набрало законної сили та було змінене судом апеляційної інстації в частині визначення дати поновлення - 01.07.2023.

Відповідно до копії наказу від 30.04.2024 №94к, на виконання рішення суду наказ про звільнення позивача з займаної посади було скасовано, ОСОБА_1 поновили на роботі з 01.07.2023.

10.05.2024 позивач подала заяву про звільнення з займаної посади за власним бажанням з 27.05.2024. 24.05.2024 позивача звільнили з займаної посади за власним бажанням, що підтверджується копією наказу від 14.05.2024 №111к. Позивача ознайомили з цим наказом 25.05.2024.

24.05.2024 позивачу було надіслано повідомлення про необхідність отримати трудову книжку та повідомити реквізити для проведення розрахунку. Крім цього їй надіслали аркуш про ознайомлення з наказом про звільнення.

30.05.2024 позивачу надіслали поштою трудову книжку, на підставі її заяви від 25.05.2024.

Згідно з копією трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач з 04.08.1993 позивач безперервно працювала в лісовому господарстві.

Відповідно до інформації з електронного кабінету позивача на сайті Пенсійного фонду України, станом на 11.07.2024 "Готові до сплати" є такі електронні листки непрацездатності: N7588915-2014321302-1 за період з 17.04.2023 до 21.04.2023; N7242532-2013888636-1 за період з 28.03.2023 до 30.03.2023; N7242532-2013835342-1 за період з 25.03.2023 до 27.03.2023; N7242532-2013728514-1 за період з 21.03.2023 до 24.03.2023; N7242532-2013681494-1 за період з 17.03.2023 до 20.03.2023; N7056685-2013342721-1 за період з 03.03.2023 до 16.03.2023; N8029820-2015224237-1 за період з 06.06.2023 до 09.06.2023; N8029820-2015145510-1 за період з 30.05.2023 до 05.06.2023; N7827619-2014758842-1 за період з 09.05.2023 до 22.05.2023; N8170016-2015415209-1 за період з 16.06.2023 до 19.06.2023. Статус на "Оплачено" по цих листках непрацездатності не змінено. Листок непрацездатності N7588915-2014425797-1 за період з 22.04.2023 до 26.04.2023 має статус "Оплачений".

Згіно з листом від 14.07.2024 відповідач повідомив позивачу, що рішення щодо виплати коштів буде прийняте відповідачем за результатами розгляду справи №348/1670/24 судом.

17.05.2024 відповідач надіслав позивачу лист, відповідно до якого просив її з`явитися на роботу з метою пояснення причин відсутності на робочому місці у період з 01.05.2024 до 17.05.2024.

23.05.2024 позивач подала відповідачу заяву, згідно з якою зазначила, що була відсутня на робочому місці у період з 01.05.2024 до 17.05.2024 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю і надала такі документи: виписку з медичної карти №2594, медичний висновок від 13.05.2024 №3967-2В67-5ААВ-3Т5.

Згідно з копією виписки з медичної карти стаціонарного хворого №2594 позивач перебувала на стаціонарному лікуванні у період з 30.04.2024 до 10.05.2024.

Крім цього, позивач перебувала на амбулаторному лікуванні у період з 13.05.2024 до 24.05.2024, що підтверджується інформаційними довідками з електронної системи охорони здоров`я щодо формування медичного висновку від 13.05.2024 №3967-2В67-5ААВ-3Т5Х, від 17.05.2024 №НМЕК-39РВ-63РН-АЕ96 та від 21.05.2024 №23ЕР-39Е8-4Т23-39СР.

Згідно з випискою за карткрвим рахунком позивача 10.05.2024 відповідач на виконання рішення суду здійснив виплату компенсації позивачу за вимушений прогул, а 29.05.2024 відповідач провів з позивачем розрахунок при звільненні.

Відповідно до довідки про доходи від 04.10.2023 посадовий оклад позивача становив 25800,00 гривень. За період з 11.01.2023 до 30.06.2023 позивач жодного дня не працювала. У квітні 2023 року позивачу було нараховано 10051,18 гривень (лікарняні та чергова відпустка), у травні 2023 року - 23901,22 гривень (додаткова відпустка та лікарняний), у червні 2023 року - 37408,07 гривень (лікарняний та розрахункові).

Оцінка суду.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Як встановлено судом позивач була поновлена на роботі за рішенням суду з 01.07.2023. Відповідачі рішення суду щодо поновлення позивача на роботі виконали з невиправданою затримкою, а саме 30.04.2024, незважаючи на те, що рішення суду в частині поновлення позивача на роботі було допущено до негайного виконання.

Відповідно до ст.236 КЗпП України у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в пероід затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 15.12.2023 до 29.04.2024.

24.05.2024 позивач була звільнена з займаної посади на підставі заяви про звільнення за власним бажання.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Судом встановлено, що відповідачі невчасно, а саме з затримкою на 5 днів, виплатили позивачу неоспорювану суму розрахунку при звільненні. Причину невчасної виплати розрахунку, яку зазначено у відзиві, суд оцінює критично, оскільки ще 30.04.2024 у ході здійснення виконавчого провадження щодо поновлення на роботі позивача, роботодавець повинен був з`ясувати банківські реквізити рахунку для зарахування їй заробітної плати. Чому саме цю інформацію роботодавець не отримав при поновленні працівника залишається незрозумілим. Крім цього, сторона позивача зазначила, що реквізити банківського рахунку позивача залишалися незмінними з моменту її звільнення і були відомі відповідачам, оскільки за час її роботи позивач отримувала заробітну плату саме на цей рахунок і після звільнення продовжувала ним користуватися. Крім цього, при поновленні на роботі позивач повідомила ці дані роботодавцю.

За таких обставин, суд доходить висновку, що за час затримки розрахунку при звільненні з відповідача на користь позивача слід стягнути компенсацію, визначену ч.1 ст.117 КЗпП України за 5 днів затримки виплати неоспорюваної суми розрахунку.

За час роботи на займаній посаді позивач була відсутня на роботі у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, це підтверджується електронними листками непрацездатності: N7588915-2014321302-1 за період з 17.04.2023 до 21.04.2023; N7242532-2013888636-1 за період з 28.03.2023 до 30.03.2023; N7242532-2013835342-1 за період з 25.03.2023 до 27.03.2023; N7242532-2013728514-1 за період з 21.03.2023 до 24.03.2023; N7242532-2013681494-1 за період з 17.03.2023 до 20.03.2023; N7056685-2013342721-1 за період з 03.03.2023 до 16.03.2023; N8029820-2015224237-1 за період з 06.06.2023 до 09.06.2023; N8029820-2015145510-1 за період з 30.05.2023 до 05.06.2023; N7827619-2014758842-1 за період з 09.05.2023 до 22.05.2023; N8170016-2015415209-1 за період з 16.06.2023 до 19.06.2023. Ці листки непрацездатності мають статус "Готовий до сплати" та не були оплачені роботодавцем, тому позивач має право на отримання оплати вказаних днів тимчасової непрацездатності. Листок непрацездатності N7588915-2014425797-1 за період з 22.04.2023 до 26.04.2023 має статус "Оплачений", а тому у стягненні коштів за даним листком непрацездатності слід відмовити.

Що стосується заперечень сторони відповідачів, наведених у відзиві на позов, слід зазначити, що на підтвердження оплати листків непрацездатності: N7588915-2014321302-1, N7827619-2014758842-1; N8029820-2015145510-1; N8029820-2015224237-1, N8170016-2015415209-1, сторона відповідача доказів не надала, натомість сторона позивача подала докази того, що ці листки непрацездатності не були оплачені станом на 11.07.2024, а також лист згідно з яким відповідач зазначив, що розрахунок з позивачем буде проведено за результатами розгляду справи судом. За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами обставину оплати позивачу вказаних лікарняних.

Також суд критично оцінює доводи сторони відповідачів щодо відсутності підстав для оплати листків непрацездатності N7056685-2013342721-1 за період з 03.03.2023 до 16.03.2023; N7242532-2013681494-1 за період з 17.03.2023 до 20.03.2023; N7242532-2013728514-1 за період з 21.03.2023 до 24.03.2023; N7242532-2013835342-1 за період з 25.03.2023 до 27.03.2023, оскільки позивач була відсутня на робочому місці у період з у період з 11.01.2023 до 02.03.2023. Так, за період коли були видані вказані листки непрацездатності позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем. Тимчасова непрацездатність позивача належно підтверджена листками непрацездатності і за таких обставин у роботодавця є правові підстави для здійснення відповідних виплат. Питання відсутності працівника на роботі без поважних причин може бути підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, однак не є підставою, що визначена законом, для непроведення виплати у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю працівника.

Крім цього, у період з 30.04.2024 до 24.05.2024 позивач перебувала спершу на стаціонарному лікуванні, а потім на амбулаторному лікуванні. Наведене, підтверджуєть доказами наданими позивачем. В цей період позивача поновили на роботі і вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем.

У відзиві сторона відповідачів зазначила, що докази, надані позивачами не є належними доказами, які можуть бути подані на підтвердження тимчасової непрацездатності позивача. Належними доказами сторона відповідача вважає виключно електронний листок непрацездатності.

Незважаючи на те, що законодавством дійсно визначено, що роботодавець здійснює оплату лікарняних виключно на підставі електронного листка непрацездатності, суд вважає за необхідне зазначити таке. 30.04.2024 позивача поновили на роботі. Цього ж дня вона поступила на стаціонарне лікування до медичного закладу. Електронний листок непрацездатності позивачу не змогли при цьому оформити, як зазначає представник позивача, оскільки в електронній базі даних позивач числилася як працівник, якого було звільнено з роботи. Та незважаючи на це, суду надані достовірні докази того, що позивач дійсно хворіла через що звернулася за медичною допомогою. І відповідно до виписки з медичної карти та медичних висновків у період з 30.04.2024 до 24.05.2024 не могла виконувати трудові обов`язки у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

За таких обставин, суд доходить висновку, що надані позивачем медичні документи є належними доказами тимчавової непрацездатності позивача, електронний листок непрацездатності не був оформлений не з вини позивача, а отже період тимчасової непрацездатності позивача має бути оплачений, оскільки сторона позивача за допомогою належних та достовірних доказів довела обставину - тимчасової непрацездатності позивача у період з 30.04.2024 до 10.05.2024 та з 13.05.2024 до 24.05.2024.

Додатково суд зазначає таке. Оплата перших 5 днів тимчасової непрацездатності за загальним захворюванням здійснюється за рахунок коштів роботодавця. Якщо період непрацездатності триває понад 5 днів - з 6-го дня страхову виплату фінансує Пенсійний фонд України. За таких обставин з відповідача (роботодавця) слід стягнути допомогу у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю позивача за листками непрацездатності: N7056685-2013342721-1 за період з 03.03.2023 до 07.03.2023; N7242532-2013681494-1 за період з 17.03.2023 до 20.03.2023; N7242532-2013728514-1 за період з 21.03.2023 до 24.03.2023; N7242532-2013835342-1 за період з 25.03.2023 до 27.03.2023; N7242532-2013888636-1 за період з 28.03.2023 до 30.03.2023; N7588915-2014321302-1 за період з 17.04.2023 до 21.04.2023; N7827619-2014758842-1 за період з 09.05.2023 до 13.05.2023; N8029820-2015145510-1 за період з 30.05.2023 до 03.06.2023; N8029820-2015224237-1 за період з 06.06.2023 до 09.06.2023; N8170016-2015415209-1 за період з 16.06.2023 до 19.06.2023, та за період перебування нa стаціонарному та амбулаторному лікуванні з 30.04.2024 до 04.05.2024 та з 13.05.2024 до 17.05.2024, з відрахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів в дохід держави, та відмовити у позові в частині стягнення коштів з відповідачів за періоди тимчасової непрацездатності позивача понад 5 днів.

Відповідно до п.6.17 Колективного договору Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 2023 року роботодавець зобов`язаний зберегти за працівниками, які на 1 січня 1997 року працювали і продовжують працювати в галузі на посадах, професіях, роботах, що давало їм право на додаткову відпустку тривалістю 24 робочих дні за кожні три роки безперервної роботи в лісовому господарстві, згідно постанови Верховної Ради України від 15 листопада 1996р. №505/96.

У ході судового розгляду було встановлено, що до 01.01.2010 позивачу надавали таку відпустку. Крім цього, право працівників на вказаний вид відпустки закріплене у колективному договорі, положення якого не були змінені у зв`язку зі зімною законодавства.

Відповідно до ст.9-1 КЗпП України підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Згідно зі ст.13 КЗпП України колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Враховуючи те, що незважаючи на зміну законодавства з колективного договору не було виключене положення щодо обов`язку роботодавця зберегти за працівниками право на додаткову відпустку тривалістю 24 робочих дні за кожні три роки безперервної роботи у лісовому господарстві, суд доходить до висновку, що відмова у виплаті позивачу компенсації за невикористані дні такої відпустки, суперечить чинному колективному договору. А оскільки позивач станом на 01.01.1997 працювала і продовжувала працювати в лісовому господарстві і після 01.01.2010 не використовувала додаткову відпустку, передбачену п.6.17. Колективного договору, при проведенні з нею розрахунку при звільненні, їй мала бути виплачена компенсація за невикористані дні такої додаткової відпустки.

Крім цього, за період роботи з 11.01.2023 до 30.06.2023 та з 01.05.2024 до 24.05.2024 позивачу не було виплачено компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки, тривалість якої встановлена у 28 календарних днів на рік для категорії посад, на якій працювала позивач (п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 №570). За вказаний період у позивача виникло право на щорічну основну відпустку тривалістю 15 календаних днів. Доказів проведення виплати компенсації за ці дні відпустки відповідачі не надали. У відзиві зазначили, що долучають довідку про здійснення такої виплати, однак у ході судового розгляду, шляхом огляду відповідної гілки у під-системі Електронний суд, було встановлено, що довідку не було долучено представником відповідачів до відзиву.

За таких обставин, враховуючи те, що відповідач не довів, що компенсація за вказані дні щорічної основоної відпустки була виплачена позивачу, а також не навів доводів чому така компенсація не повинна бути виплачена і не надав суду доказів на підтвердження існування таких обставин, суд доходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині також підлагають до задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

За наведених вище обставин, суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні, визначену ч.1 ст.117 КЗпП України за період з 30.05.2024 до 19.09.2024 (затримка виплати оспорюваної суми розрахунку).

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, яким визначено таке. Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п`ятого пункту 4 цього Порядку. Так, якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Судом встановлено, посадовий (місячний) оклад позивача становив 25800,00 гривень, і саме з розміру посадового окладу слід вираховувати середньоденну заробітну плату позивача. З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 слід виплатити: 63885,64 гривень - допомоги у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності; 18428,68 гривень - компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки; 142514,12 гривень - компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, відповідно до п.6.17 Колективного договору; 115485,58 гривень - середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у зв`язку з затримкою виконання рішення суду; 103199,88 гривень - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Виплату вказаних сум слід здійснити з вирахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів в дохід держави.

З наведених підстав суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.

При цьому суд враховує, що, як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, а тільки на ті доводи, які є істотними для вирішення спору по суті (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Щодо стягнення судових витрат.

Згідно з п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до вимог ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Сторона позивача на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу надала копію договору від 25.06.2024, відповідно до якого зазначено, що за надання послуг визначених договором представник отримує гонорар у розмірі 15000,00 гривень, акт приймання наданих послуг від 10.07.2024, відповідно до якого вартість однієї години роботи адвоката над справою становить 1000,00 гривень, а також вказано помісячно скільки часу та на які види послуг витратила представник у даній справі та платіжну інструкцію з заключною випискою, відповідно до яких позивач у повному обсязі виплатила гонорар представнику.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Враховуючи те, що розмір витрат на правничу допомогу позивача відповідає складності справи, тривалості її розгляду та якості надання послуг, суд доходить висновку, що з відповідача - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», на користь позивача слід стягнути зазначені витрати.

Що стосується судового збору за подання позову, то на підставі ст.141 ЦПК України, його слід стягнути з відповідача - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь держави з урахуванням того, що суд задовольнив позов, а позивач звільнена від сплати судового збору при поданні такої позовної заяви. Розмір судового збору визначається у відсотковому співвідношення до ціни позову, оскільки позивачем заявлено 5 позовних вимог майнового характеру та становить 4435,14 гривень.

Керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» таДержавного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Надвірнянське лісове господарство» про стягнення коштів з оплати праці,задовольнити частково.

Стягнути із Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за період роботи з 11.01.2023 до 30.06.2023 у кількості 13 днів та за період з 01.05.2024 до 24.05.2024 у кількості 2 дні з відрахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів в дохід держави, у розмірі 18428 (вісімнадцять тисяч чотириста двадцять вісім) гривень 68 копійок.

Стягнути із Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за кожні три роки безперервної роботи в лісовому господарстві за період роботи з 01.01.2010 до 24.05.2024 в кількості 116 днів з відрахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів в дохід держави, у розмірі 142514 (сто сорок дві тисячі п`ятсот чотирнадцять) гривень 12 копійок.

Стягнути із Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності за листками непрацездатності: N7056685-2013342721-1 за період з 03.03.2023 до 07.03.2023; N7242532-2013681494-1 за період з 17.03.2023 до 20.03.2023; N7242532-2013728514-1 за період з 21.03.2023 до 24.03.2023; N7242532-2013835342-1 за період з 25.03.2023 до 27.03.2023; N7242532-2013888636-1 за період з 28.03.2023 до 30.03.2023; N7588915-2014321302-1 за період з 17.04.2023 до 21.04.2023; N7827619-2014758842-1 за період з 09.05.2023 до 13.05.2023; N8029820-2015145510-1 за період з 30.05.2023 до 03.06.2023; N8029820-2015224237-1 за період з 06.06.2023 до 09.06.2023; N8170016-2015415209-1 за період з 16.06.2023 до 19.06.2023, та за період перебування нa стаціонарному та амбулаторному лікуванні з 30.04.2024 до 04.05.2024 та з 13.05.2024 до 17.05.2024 з відрахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів в дохід держави, у розмірі 63885 (шістдесят три тисячі вісімсот вісімдесят п`ять) гривень 64 копійки.

Стягнути із Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 15 грудня 2023 року до 29 квітня 2024 poку з відрахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів в дохід держави у розмірі 115485 (сто п`ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят п`ять) гривень 58 копійок.

Стягнути із Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з відрахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів в дохід держави у розмірі 103199 (сто три тисячі сто дев`яносто дев`ять) гривень 88 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"на користь держави судовий збір в розмірі 4435 гривень 14 копійок.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"на користь ОСОБА_1 судові витрити на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідачі:

Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", ідентифікаційний код 44768034, місцезнаходження: вул. Шота Руставеллі, 9а, м. Київ;

Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України"в особі філії "Надвірнянське лісове господарство", ідентифікаційний код 45111957, місцезнаходження: вул. Соборна, 163, м. Надвірна, Івано-Франківська область.

Повний текст судового рішення складено 26.09.2024.

Суддя Матолич В.В.