Рішення

від 30.09.2024 по справі 137/1249/24

ЛІТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 137/1249/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" вересня 2024 р.

Літинський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Желіховського В.М.

секретаря судових засідань Голота О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Літин за правилами позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Літинської державної нотаріальної контори Вінницької області про зняття арешту,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Літинського районного суду Вінницької області з вказаним позовом, в якому зазначає, що на початку серпня 2024 йому стало відомо, що на домоволодіння житлового будинку по АДРЕСА_1 , з метою забезпечення цивільного позову ОСОБА_2 ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 03 червня 2023 по справі №2-10/2004 р., накладено арешт на належний йому житловий будинок та заборонено виконком Літинської селищної ради видавати ОСОБА_3 свідоцтво про право власності на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 ; заборонено Літинській державній нотаріальній конторі виконувати нотаріальні дії по відчужуванню домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 та заборонено Літинському відділенню Вінницького обласного бюро технічної інвентаризації реєструвати домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

24 березня 2004 року ухвалою Літинського районного суду Вінницької області провадження по справі №2-10/2004 закрито на підставі відмов сторін від позову, арешт майна при цьому не знятий.

Тому, накладення арешту та внесення відповідного запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обмежує його законні права як власника будинку щодо вільного розпорядження майном: унеможливлює укладення договорів відчуження, здачі в оренду, тощо належного йому будинку.

За таких підстав, позивач просить зняти арешт з домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 26.08.2024 відкрито провадження по справі та призначено розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження, призначено судове засідання та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.

Представник відповідача Літинської державної нотаріальної контори Вінницької області в судове засідання не з`явився, надіслали до суду листа про розгляд справи без предстанвика нотаріальної контори, при цьому покладаються на думку суду.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що відповідно до ухвали Літинського районного суду Вінницької області від 03.06.2003 (а.с.5) з метою забезпечення цивільного позову ОСОБА_2 ухвалою Літинського районного суду Віницької області від 03 червня 2023 по справі №2-10/2004 р., накладено арешт на належний йому житловий будинок та заборонено виконком Літинської селищної ради видавати ОСОБА_3 свідоцтво про право власності на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 ; заборонено Літинську державну нотаріальну контору виконувати нотаріальні дії по відчужуванню домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 та заборонено Літинському відділенню Вінницького обласного бюро технічної інвентаризації реєструвати домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Відповідно до ухвали Літинського районного суду Вінницької області від 24.03.2004 (а.с.6) прийнято відмови від позовів ОСОБА_2 до ОСОБА_3 .

Провадження в справі за позовом ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та Літинської селищної ради про визнання недійсним рішення виконкому та сесії селищної ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок, про розподіл спільного майна подружжя за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про витребування майна - будинку АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння та виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з будинку закрити.

Роз`яснено сторонам наслідки закриття провадження в справі, відповідно до вимог ст. 228 ЦПК України.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав (а.с.7) 16.07.2024 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 0522455100:00:003:0782 на підставі державного акту серія ЯД №403784 від 30.10.2007 (а.с.8).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав (а.с.9) 08.08.2024 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на житловий будинок садибного типу по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 22.05.2003 (а.с.10) та технічного паспорту (а.с.12-17).

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною другою статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право, зміна правовідношення, припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року по справі №523/9076/16-ц вказала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

У зв`язку із запровадженням Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна накладені арешти та заборони підлягали обов`язковій реєстрації в цьому Реєстрі в порядку, визначеному Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (п.136 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року №18/5).

Відповідно до Положення про Єдиний держаний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09 червня 1999 року № 31/5, зареєстрованим в Мін`юсті 10 червня 1999 року за № 364/3657, реєстр заборон це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони відчуження та арешти нерухомого майна; тимчасові застереження щодо нерухомого майна та видані витяги з реєстру заборон.

Реєстраторами реєстру заборон є державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з адміністратором і мають повний доступ до реєстру заборон через комп`ютерну мережу; державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та його регіональні філії в частині внесення відомостей щодо податкових застав та арештів, накладених органами державної влади.

Відповідно до п. 2.1 Положення, підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою - реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.

З 1 січня 2013 року відповідно до ст.8, 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводить орган державної реєстрації прав. Державний реєстратор нотаріус є спеціальним суб`єктом, на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у випадку, передбаченому вищевказаним Законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

В позивача як власника спірного майна наявні перешкоди у використанні та розпорядженні своє власністю, у зв`язку з встановленим обтяженням на майно, при цьому підстави встановленого даного обтяження відсутні.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зміст цієї статті полягає, серед іншого, в тому, що має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною першою та другою статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 391 ЦК України, передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зважаючи на те, що позивач є власником нерухомого майна, наявне обтяження обмежує права власника - позивача по справі, підстави для його встановлення та перебування під забороною відсутні, тому такий захід не передбачає жодної мети, а тому суд дійшов висновку, що право ОСОБА_1 на володіння, користування та розпорядження домоволодіння по АДРЕСА_1 , підлягає захисту.

Враховуючи заяву позивача, згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати необхідно залишити за останнім.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 280-289 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зняти арешт на домоволодіння по АДРЕСА_1 , який був накладений ухвалою Літинського району Вінницької області від 03 червня 2003 року по справі №2-10/2004 р.

Апеляційну скаргу на рішення суду сторони можуть подати протягом 30 днів після проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Желіховський В. М.