Рішення

від 26.09.2024 по справі 333/4663/24

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Єдиний унікальний номер справи 333/4663/24

Номер провадження 2/333/3270/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

26 вересня 2024 року місто Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжяу складі: за участю: головуючого - судді секретаря судового засіданняСтоматова Е.Г. Бережної Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування (вул. Чумаченка, буд. 32, м. Запоріжжя, 69104), служба у справах дітей Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області, як орган опіки та піклування (вул. Соборна, буд. 23, смт Кушугум, Запорізька область, 70450) про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

21 травня 2024 року, позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд: позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 перебував з ОСОБА_2 у шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача з відповідачем народився спільний син - ОСОБА_3 . Спільне життя з ОСОБА_2 не склалося через відсутність між ними взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини. Фактичні шлюбні відносини між ними по справі припинені у 2011 році. 17 вересня 2020 року рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя шлюб між сторонами було розірвано. Після фактичного припинення відносин з Відповідачкою, син - ОСОБА_3 , залишився проживати разом з позивачем по справі за адресою: АДРЕСА_3 . Станом на сьогодні син продовжує проживати разом з позивачем та знаходиться на його повному матеріальному утриманні. Мати дитини участі у вихованні та розвитку дитини не приймає. Таким чином, звернення до суду обумовлено тим, що всі потреби дитини в їжі, одязі, медикаментах, шкільному приладді задовольняє самостійно позивач. ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов?язків, участі в утриманні та вихованні дитини не приймає, не піклується про її стан здоров?я, фізичний та духовний розвиток, не надає жодної матеріальної допомоги. Своєю байдужістю та повною незацікавленістю в житті нашого сина ОСОБА_2 демонструє повне відсторонення від підтримання відносин зі своєю дитиною, абстрагування від своїх прямих обов?язків, як матері та відсутність будь-якого бажання налагодити спілкування чи зв?язок з ОСОБА_3 . Таким чином, мати дитини, ОСОБА_2 повністю самоусунулась від виховання спільного сина, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя. Викладені обставини свідчать про винну поведінку ОСОБА_4 щодо ухилення від виконання своїх батьківських обов?язків, по є підставою для позбавлення її батьківських прав відносно неповнолітньої сина, ОСОБА_3 .

03 червня 2024 року постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 10 год 00 хв 08 липня 2024 року.

21 червня 2024 року від представника РА ЗМР по Комунарському району надійшов акт обстеження умов проживання.

08 липня 2024 року від представника виконавчого комітету Кушугумської селищної ради висновок № 9 щодо доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 08 липня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач та його представник не з`явились надали суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, підтримують позовні вимоги та просять їх задовольнити в повному обсязі.

У судове засідання відповідач не з`явилась, причину неявки суду не повідомила, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином шляхом направлення на адресу місця її реєстрації судової повістки разом з копіями відповідних документів, яку відповідно до трекінгу повідомлень Укрпошти 09 червня 2024 року була не вручена працівниками пошти у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктом 991 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, встановлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Отже, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена 09 червня 2024 року.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 по справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) та Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження № 12-109гс19); від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18).

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У судове засідання представник третьої особи - Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування не з`явився, але надали суду заяву про розгляд справи без їх участі, просять прийняти рішення в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 ..

У судове засідання представник третьої особи - служба у справах дітей Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області, як орган опіки та піклування не з`явився, але надали суду заяву про розгляд справи без їх участі, просять прийняти рішення на розсуд суду.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Так як, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання та не подав відзив, а позивач та її представник не заперечують проти такого вирішення справи, то відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 17 вересня 2020 року шлюб зареєстрований 06 серпня 2010 року Комунарським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 511 між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , розірвано. Рішення суду набрало законної сили 20 жовтня 2020 року. /а.с.7-8/

Відповідно до свідоцтва про народження, виданого Кушугумськую селищною радою, Запорізький район, Запорізька область, Україна, Серія НОМЕР_1 , актовий запис № 86, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками є: мати - ОСОБА_2 , батько - ОСОБА_3 ./а.с.9/

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади № 2024/004447934 від 02 травня 2024 року та № 2024/004447981 від 02 травня 2024 року. /а.с.17,18/

Відповідно до характеристики учня 7-а класу Кушугумської гімназії «Інтелект» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вих № 01-13/163 від 01 травня 2024 року вбачається, що ОСОБА_3 навчається в гімназії з 1 вересня 2017року. Під час дистанційного навчання виходить на онлайн уроки та відвідує школу у змішаному форматі. Завдання виконує систематично. На зауваження вчителів реагує своєчасно. Данило має середній рівень навчальних досягнень. Хлопчик має несталий інтерес до навчання. На уроках часто пасивний, неуважний, часто відволікається. Деякі предмети даються важко, але є наполегливість. Данило дисциплінований, виконує норми та правила поведінки, займається спортом, відвідує секцію боксу. Батько, ОСОБА_1 , бере участь у житті класу, регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться життям дитини, забезпечує відвідування спортивних секцій, контролює навчання дитини. Мати, ОСОБА_2 , із дитиною не спілкується з сім?єю не проживає. У виховані дитини участі не бере. З класним керівником на зв?язок не виходила, на батьківські збори не з?являлася. /а.с.11/

Із довідки КЗ «Центр культури, спорту та дозвілля» від 02 травня 2024 року №15 вбачається: « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відвідує спортивну секцію з боксу КЗ «Центр культури, спорту та дозвілля з 09 вересня 2019 року за заявою батька, ОСОБА_1 . Батько, ОСОБА_1 , бере активну участь у житті свого сина, цікавиться спортивними досягненнями дитини, забезпечує регулярне відвідування тренувань з боксу./а.с.10/

Відповідно до відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 10 липня 2024 року, ОСОБА_5 05 травня 2024 року о 21:05:20 виїхала через пункт пропуску - «Рава-Руська». /а.с.61/

Допитаний у судовому засіданні малолітній ОСОБА_3 пояснив, що з мамою останній раз бачився коли йому було 6 років, з того моменту він з нею не спілкується, не підтримуює ніякого зв`язку. Проживає з батьком, бабусею та дідусем. З родичами по лінії матері не спілкується.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Суд вважає встановленою наявність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги позивача.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 15.05.2019 (справа №490/10338/15-ц) вказав, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

За змістом положень частин 7, 8 статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Звертаючись до суду із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 , позивач посилається на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, не приймає участі у житті дитини, не піклується про її здоров`я та розвиток, про її фізичний та духовний стан.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Згідно з нормами статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, крім того, відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства, а також ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності встановленої законом.

Статтею 11 Закону України Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року, № 2402-III передбачено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Згідно частин 1, 2 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Суд бере до уваги прецедентну практику Європейського суду з прав людини, а саме: право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкоджати цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», пункт 49, рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 47), розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49), у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).

Невжиття заходів щодо спілкування з дитиною, турботи про неї, розцінюється як свідоме нехтування відповідачем своїми обов`язками, сукупність зібраних у справі доказів свідчить про те, що відповідач не має прагнення спілкуватися з дитиною, сприяти засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не проявляє інтересу до його внутрішнього світу, що суперечить положенням ст.18 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 27 вересня 1991 року), з яких випливає, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини, найвищі інтереси є предметом їх основного піклування.

ОСОБА_2 , яка є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків по її вихованню, навчанню, матеріальному забезпеченню.

За нормою п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Відповідно ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно з висновком відділом «Служба у справах дітей» Кушугумської селищної ради № 9 від 26 червня 2024 року «щодо доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно її неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », керуючись п.4,5 ст. 19 Сімейного Кодексу, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 5 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей - сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування», п.8 Постанови КМУ від 24.08.2008 N?866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов?язаних із захистом прав дитини» та враховуючи все вищезазначене відділ «Служба у справах дітей» Кушугумської селищної ради як представник органу опіки та піклування Кушугумської селищної ради Запорізького району, Запорізької області, діючи виключно в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ../а.с.53-54/

Судом установлено, що відповідач безвідповідально відноситься до виховання дитини, свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків у відношенні неповнолітнього ОСОБА_6 , не піклується про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, не переймається здобуттям нею освіти, у зв`язку з цим суд позбавляє її батьківських прав у відношенні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову. Позивачем зазначена вимога не зазначена.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст.259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування (вул. Чумаченка, буд. 32, м. Запоріжжя, 69104), служба у справах дітей Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області, як орган опіки та піклування (вул. Соборна, буд. 23, смт Кушугум, Запорізька область, 70450) про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у відношенні її неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Сторонам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Повний текст судового рішення складено 30 вересня 2024 року.

Суддя Комунарського районного суду

міста Запоріжжя Е.Г.Стоматов