Рішення

від 16.09.2024 по справі 468/2938/23

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 468/2938/23

2/468/140/24

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

16.09.2024 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Янчук С.В., за участю секретаря судового засідання - Онофрійчук М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Зоря Інгулу»про визнання права власності на житловий будинок,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на житловий будинок. На обґрунтування вимог позивач в заяві зазначив, що в 1993 році він, як переселенець, отримав у МКСП «Зоря Інгулу» (правонаступником якого є відповідач по справі Товариство з додатковою відповідальністю «Зоря Інгулу») житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням виконавчого комітету Баштанської міської ради народних депутатів від 17.08.1993 року №147, було затверджено акт передачі позивачу вищевказаного житлового та доручено Баштанському БТІ зареєструвати за ним право власності на даний житловий будинок, реєстрацію якого було проведено 14.09.1993 року. У грудні 2023 року позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно з метою реєстрації свого права власності на даний будинок, але йому було відмовлено через те, що він не надав належних правовстановлюючих документів. На підставі викладеного позивач просив суд визнати за ним право власності на вказаний житловий будинок з допоміжними будівлями та спорудами.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за її та позивача відсутності, а також підтримання позову в повному обсязі, заперечень щодо ухвалення заочного рішення не надходило.

Представник відповідача до суду не з`явився, про час слухання справи повідомлялися вчасно та належним чином. До суду не надходило клопотань про відкладення розгляду справи та відзиву на позов.

З огляду на те, що учасники належним чином повідомлені, відповідач не з`явився в судове засідання та не подав відзив, суд ухвалив про заочний розгляд справи.

Дослідивши наявні у справі матеріали (копію рішення виконавчого комітету Баштанської міської ради від 17.08.1993 року №147; копію акту про передачу житлового будинку як переселенцю ОСОБА_1 ; копію витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва; копію технічного паспорта на житловий будинок; копію архівних довідок від 13.09.2023 року; довідку Товариства з додатковою відповідальністю «Зоря Інгулу» від 22.11.2023 року; рішення державного реєстратора від 11.12.2023 року про відмову в проведенні реєстраційних дій; довідку КП "Баштанське РБТІ" від 19.12.2023 року; копію рішення Баштанської міської ради від 27.10.2000 року №10 Про перейменування вулиць; копію домової книги; звіт про визначення оціночної вартості житлового будинку; Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), суд приходить до висновку про можливість задоволення позову.

В судовому засіданні встановлено, що у 1989 році позивач на підставі переселенського квитка отримав у МКСП «Зоря Інгулу» (правонаступником якого є відповідач по справі Товариство з додатковою відповідальністю «Зоря Інгулу») житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який був власністю МКСП «Зоря Інгулу». В 1989 році було складено акт про передачу переселенцю ОСОБА_1 вищевказаного житлового будинку.

З наявної в матеріалах справи довідки Товариства з додатковою відповідальністю «Зоря Інгулу» від 22.11.2023 року вбачається, що у позивача перед даним товариством відсутня заборгованість за вищевказаний переселенський житловий будинок та вказаний будинок знято з балансу товариства. В зв`язку з чим 17.08.1993 року рішенням виконавчого комітету Баштанської міської ради народних депутатів за №147 було вирішено питання про передачу в особисту власність житлові будинки, зокрема, вищевказаний будинок позивачу ОСОБА_1 та доручено Баштанському БТІ зареєструвати за позивачем даний житловий будинок. Починаючи з 14.09.1993 року даний будинок на підставі вказаного рішення був зареєстрований БТІ за позивачем.

З наявної в матеріалах справи копії технічного паспорту вбачається, що даний будинок складається з: житлового будинку А1 1988 року побудови площею 80,40 кв.м., сіни а1 1989 року побудови площею 27,10 кв.м., кладови В1 1990 року побудови площею 7,10 кв.м., гаражу Ж1 1990 року побудови площею 16.60 кв.м., сараю Е1 1990 року побудови площею 19.4 кв.м., убиральні З1 1990 року побудови площею 1.0 кв.м., огорожі №2,№3, замощення №І.

Згідно довідки аріхівного відділу Баштанської райдержадміністрації від 13.09.2023 року, рішенням виконкому Баштанської міської ради народних депутатів від 23.11.1993 року №207 було затверджено самовільно збудовані позивачем будівницва, відхилення від проектів в домоволодіннях, а саме: кладова В1, гараж Ж1, сарай Е1, уборна З1, добудовані стіни а1, спорудження №2 ворота, №3 забор, №П замощення.

11 грудня 2023 року державний реєстратор розглянувши заяву позивача про реєстрацію права власності на даний будинок, виніс рішення про відмову в проведенні реєстрації в зв`язку з тим, що наданий акт про передачу будинку у власність переселенцю був затверджений виконкомом не районної, а міської Ради депутатів.

Встановлені судом обставини свідчать, що вищевказаний житловий будинок був отриманий позивачем на підставі відповідного акту про передачу житлового будинку переселенцю згідно з переселенським квитком.

На той час діяли норми Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР від 31 січня 1966 року за погодженням з Верховним Судом УРСР від 15 січня 1966 року.

Зі змісту даної інструкції слідує, що акти про передачу будинків у власність переселенцям при наявності рішень про це виконкомів районних Рад депутатів трудящих і довідок фінансових відділів про остаточний розрахунок переселенця за одержану будівлю, нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу будинків та рішення суду про визнання угоди про відчуження будинку, складеної з порушенням встановленої законом форми, дійсною є самостійними правовстановлюючими документами (п. 9, 18, 21 Додатку №1 до Інструкції).

Отже отримання житла переселенцем на підставі відповідного акту є самостійною підставою набуття права власності на житло, тому вказаний будинок перейшов у власність позивача як переселенцю на підставі акту про передачу будинку, затвердженого рішенням виконавчого комітету місцевої ради та відомостей попереднього власника про остаточний розрахунок переселенця за одержану будівлю.

Саме вказані факти дають підстави для висновку про отримання позивачем спірного будинку у власність, при цьому, втрата в подальшому чинності нормативних актів, які передбачали можливість реєстрації за переселенцями житлових будинків на підставі описаних вище документів, не може бути підставою для відмови у визнанні права власності на цей будинок, оскільки на час отримання його у власність вказані норми діяли та наявні правовстановлюючі документи були достатніми для реєстрації права власності на житловий будинок.

Крім того, здійснивши державну реєстрацію в КП «Баштанське БТІ» права власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , який позивач ОСОБА_1 отримав у власність на підставі Акту від 1989 року, держава цим самим визнала його право власності на спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, як таке, що виникло на не заборонених законом підставах.

Вказані обставини у комплексі вказують на факт набуття позивчем ОСОБА_1 права власності на спірний житловий будинок з допоміжними будівлями та спорудами на підставі акту про передачу будинку, затвердженого рішенням виконавчого комітету місцевої ради та відомостей попереднього власника про остаточний розрахунок переселенця за одержану будівлю.

В силу вимог ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно дост. 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ст. 392 ЦК Українипередбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності..

Сукупність встановлених судом обставин свідчать про наявність достатніх підстав для задоволення позовущодо визнання за позивачем права власності на спірний житловий будинок з допоміжними будівлями та спорудами, з метою захисту права власності останнього.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.

Згідно зі ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України», в контексті вказаної Конвенції поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло.

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» Європейський суд з прав людини визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення Європейського суду з прав людини по справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.

При цьому, в даному випадку позивач отримав для проживання будинок в 1989 році, більше тридцяти років проживає в ньому, як у власному житлі, отримав вказане житло на законних існуючих на той час підставах та у визначеному на той час порядку зареєстрував своє право власності на такий будинок в БТІ.

З урахуванням вищевикладеного, відсутності заперечень проти позову у відповідача, керуючись принципами верховенства права, пропорційності та завдань цивільного судочинства, суд приходить до висновку наявності достаніх підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12;13;82;200ч.3; 206 ч.4; 264; 265ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Зоря Інгулу»про визнання права власності на житловий будинок задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з допоміжними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який складається з: житлового будинку А1 1988 року побудови площею 80,40 кв.м., сіни а1 1989 року побудови площею 27,10 кв.м., кладови В1 1990 року побудови площею 7,10 кв.м., гаражу Ж1 1990 року побудови площею 16.60 кв.м., сараю Е1 1990 року побудови площею 19.4 кв.м., убиральні З1 1990 року побудови площею 1.0 кв.м., огорожі №2,№3, замощення №І.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 5ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 ( місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю «Зоря Інгулу» (вул. Ювілейна, 86 м. Баштанка Баштанського району Миколаївської області, 56101, код ЄДРПОУ 03106555).

Повне судове рішення складене 16.09.2024 року.

Суддя: