Рішення

від 26.09.2024 по справі 368/262/24

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/262/24

2/368/390/24

Рішення

Іменем України

"26" вересня 2024 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Іванюти Т.Є.

при секретарі Вареник О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлику справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Фермерського господарства «Бжділка» (с.Стрітівка, вул. Берегова, 16), Ржищівської міської ради (09230, Київська обл., м. Ржищів, вул. Соборна. 22, код ЄДРПОУ 04358218), Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Дніпро» як правонаступника колгоспу «Дніпро» (09212, Київська область. Обухівський район, с. Стрітівка, вул. Шкільна, 1, код ЄДРПОУ 03754863), Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «їм. Івана Богуна» (09212, Київська область, Обухівський район, с. Стрітівка, код ЄДРПОУ 02771948) про визнання права власності на нежитлову будівлю, -

встановив :

Позивач звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що 29.12.1999 року між Колективним сільськогосподарським підприємством імені Івана Богуна та Фермерським господарством «Бджілка» було укладено бартерну угоду, згідно з якою КГСП ім. Івана Богуна передало Фермерському господарству «Бджілка» у власність цех по виробництву бетонних блоків за адресою: Київська область, Кагарлицький (Обухівський) район, с. Стрітівка, вул. Шевченка, 36а на суму вартості виконаних ФГ «Бджілка» автопослуг загальною вартістю 8000,00 грн.

На виконання вказаної вище бартерної угоди було оформлено накладну №1750 від 29.12.1999 року та 30.12.1999 року було складено податкову накладну.

Крім того, факт передачі КСГП ім. Івана Богуна на користь ФГ «Бджілка» цеху по виробництву бетонних блоків підтверджується копією виписки із протоколу засідання правління КСГП ім. Івана Богуна №1 від 06.01.2000 року, згідно з якою правління КСГП ім. Івана Богуна вирішило передати ФГ «Бджілка» цех по виробництву бетонних блоків вартістю 8000 грн. для розрахунку з ФГ «Бджілка» за надані останнім послуги автомобіля.

Отже, КСГП ім. Івана Богуна передало ФГ «Бджілка» цех по виробництву бетонних блоків за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Стрітівка, вул. Шевченка, 36а на підставі вказаної вище бартерної угоди.

Втім, державної реєстрації права власності за ФГ «Бджілка» щодо вказаного вище цеху по виробництву бетонних блоків проведено не було.

ОСОБА_1 є засновником та головою Фермерського господарства «Бджілка» та відповідно до своїх повноважень розпоряджається майном фермерського господарства.

Оскільки станом на даний час виникла необхідність в установленому законом порядку провести державну реєстрацію права власності щодо цеху по виробництву бетонних блоків за адресою: АДРЕСА_2 та усе майно, що використовується для здійснення сільськогосподарської діяльності ФГ «Бджілка» було передане господарству ОСОБА_1 як засновником фермерського господарства, то позивач просить визнати за ним право власності на зазначену будівлю.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив суд його задоволити.

Представник відповідача Фермерського господарства «Бжділка» в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи.

Представник відповідачаРжищівської міськоїради в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи. Просив слухати справу у його відсутність, щодо вирішення спору покладається на розсуд суду.

Представник відповідача Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Дніпро» в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи. Надіслав відзив в якому проти позову не заперечує.

Представник відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «їм. Івана Богуна» в судове засідання не з`явився, до суду повернулася судова повістка з відміткою, що адресат відсутній. Відповідно до ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця знаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, тобто відповідач належним чином повідомлений про час та місце проведення підготовчого засідання.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

Відповідно положень до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст. 4 ЦПК України) і що також гарантовано ст.124 Конституції України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов`язків учасниками справи, у тому числі й в частині подання ними доказів та заяви клопотань з приводу забезпечення доказів

Так в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є засновником та головою Фермерського господарства «Бджілка».

29.12.1999 року між Колективним сільськогосподарським підприємством імені Івана Богуна та Фермерським господарством «Бджілка» було укладено бартерну угоду, згідно з якою КГСП ім. Івана Богуна передало Фермерському господарству «Бджілка» у власність цех по виробництву бетонних блоків за адресою: АДРЕСА_2 на суму вартості виконаних ФГ «Бджілка» автопослуг загальною вартістю 8000,00 грн.

На виконання вказаної вище бартерної угоди було оформлено накладну №1750 від 29.12.1999 року та 30.12.1999 року було складено податкову накладну.

Крім того, факт передачі КСГП ім. Івана Богуна на користь ФГ «Бджілка» цеху по виробництву бетонних блоків підтверджується копією виписки із протоколу засідання правління КСГП ім. Івана Богуна №1 від 06.01.2000 року, згідно з якою правління КСГП ім. Івана Богуна вирішило передати ФГ «Бджілка» цех по виробництву бетонних блоків вартістю 8000 грн. для розрахунку з ФГ «Бджілка» за надані останнім послуги автомобіля.

Статтею 13 Закону України «Про власність» від 07.02.1991 № 697-XII, який був чинний на момент укладення вказаної вище бартерної угоди, передбачалося, що об`єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про власність», у власності осіб, що ведуть селянське (фермерське) господарство, може бути майно, зазначене в статті 13 цього Закону.

Частиною 3, 4 ст. 17 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20.12.1991 № 2009-XII, який був чинний на момент укладення вказаної вище бартерної угоди, передбачено, що селянське (фермерське) господарство має право придбавати, брати у тимчасове користування, в тому числі і на умовах оренди, майно у підприємств, установ та організацій, інших селянських (фермерських) господарств і громадян. Майнові відносини селянського (фермерського) господарства регулюються цивільним законодавством.

Статтею 4 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року, чинному на момент укладення бартерної угоди, передбачалося, що цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки. Відповідно до цього цивільні права і обов`язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 86 Цивільного кодексу Української РСР відносини власності регулюються Законом України "Про власність", цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 241 Кодексу, за договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує. Договір міни, в якому однією або обома сторонами є державні організації, може бути укладений лише у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Отже, КСГП ім. Івана Богуна передало ФГ «Бджілка» цех по виробництву бетонних блоків за адресою: АДРЕСА_2 на підставі вказаної вище бартерної угоди.

Втім, державної реєстрації права власності за ФГ «Бджілка» щодо вказаного вище цеху по виробництву бетонних блоків проведено не було.

ОСОБА_1 є засновником та головою Фермерського господарства «Бджілка» та відповідно до своїх повноважень розпоряджається майном фермерського господарства.

Оскільки станом на даний час виникла необхідність в установленому законом порядку провести державну реєстрацію права власності щодо цеху по виробництву бетонних блоків за адресою: АДРЕСА_2 та усе майно, що використовується для здійснення сільськогосподарської діяльності ФГ «Бджілка» було передане господарству ОСОБА_1 як засновником фермерського господарства, то позивач вважає за можливе визнати за ним право власності на зазначену будівлю.

Втім, беручи до уваги, що фактичні підстави для проведення державної реєстрації права власності на цех, який є предметом цього позову, у державного реєстратора відсутні, то виникла потреба для визнання за ОСОБА_1 права власності на спірний цех у судовому порядку.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною першою статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом першим частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що обов`язковій державній реєстрації прав підлягає, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація прав проводиться, в тому числі, на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. ст. 3, 15 Цивільного кодексу України кожна особа, має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних свобод і інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних чи трудових відносин.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, підставою вчинення реєстраційних дій щодо права власності може бути рішення суду, що набрало законної сили.

Дане встановлено на підставі копії свідоцтва про державну реєстрацію ФГ «Бджілка», копією виписки із ЄДР щодо ФГ «Бджілка», копії бартерної угоди, копії виписки із протоколу засідання правління КСГП ім. Івана Богуна №1 від 06.01.2000 року, копії накладної, копією податкової накладної.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи, необхідні та достатні для ухвалення даного рішення, отримали достатню оцінку.

Отже, суд вважає, що наявні усі підстави для задоволення цього позову та прийняття судом рішення про визнання за ним права власності на нежитлову будівлю, а саме цеху по виробництву бетонних блоків, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

А тому, слід визнати за ОСОБА_1 право власності на цех по виробництву бетонних блоків, що розташований за адресою АДРЕСА_2 .

На підставівикладеного такеруючись ст.ст. ст. 10, 89, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.13, 18 Закону України «Про власність», ст. 17 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20.12.1991 № 2009-XII, ст. 4, 86, 241 Цивільного кодексу Української РСР, ст. 328, 392 ЦЙК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на цех по виробництву бетонних блоків, що розташований за адресою АДРЕСА_2 .

Рішення суду набуває законної сили відповідно до ст.. 273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом 30 днів .

Повний текст рішення виготовлено 30.09.2024 року.

Суддя: Т.Є. Іванюта.