Рішення

від 25.09.2024 по справі 372/480/24

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/480/24

Провадження № 2-879/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

25 вересня 2024 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Проць Т.В.

при секретарі Лимаренко О.О.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника органу опіки та піклування ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітньої дитини, визнання таким, що виховує та утримує малолітню доньку, третя особа орган опіки та піклування Виконкому Обухівської міської ради,-

ВСТАНОВИВ:

В січні 2024 року представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивував тим, що 15.10.2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, від якого мають спільну дитину - доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після евакуації з м. Маріуполь, де проживало подружжя до початку військової агресії рф, відповідачка перебувала в стані сильного стресу, а тому прийняла рішення повернутися до м.Маріуполя та залишити доньку на виховання батька. На даний час, позивач самостійно виховує та утримує доньку, проживає з нею за адресою: АДРЕСА_1 . Просить шлюб між сторонами розірвати, визначити місце проживання малолітньої дочки ОСОБА_5 разом із батьком ОСОБА_1 за його місцем проживання та визнати останнього таким, що виховує та утримує малолітню дочку ОСОБА_5 .

Ухвалою судді від 29.01.2024 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 05.02.2024 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.

06.03.2024 року на адресу суду надійшов лист Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області за № 67/02-02 від 05.03.2024 року про відмову ОСОБА_1 у задоволенні звернення щодо визначення місця проживання малолітньої дочки разом з батьком у зв`язку з відсутністю спору між батьками.

19.06.2024 року на адресу суду надійшов лист Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області за № 238/02-02 від 19.06.2024 року, в якому вказано, що комісією з питань захисту прав дитини було встановлено, що малолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживає зі своїм батьком ОСОБА_1 за адресою його фактичного проживання. Мати ОСОБА_4 із сім`єю не проживає, точне місце її перебування не встановлено, отже питання про місце проживання малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не є спірним.

Ухвалою суду від 02.07.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали. Пояснили, що сторони з жовтня 2016 року перебували у зареєстрованому шлюбі, проживали в м.Маріуполь. 15.08.2021 року у подружжя народилась донька ОСОБА_5 . Після початку військової агресії рф подружжям було прийнято рішення про евакуацію та вони виїхали до м.Києва. Через кілька місяців відповідач прийняла рішення повернутися до м.Маріуполя де залишились проживати її батьки. Кілька раз телефонувала. Відповідач з донькою в січні 2024 року переїхав проживати до м.Обухів. В травні 2024 року відповідач навідалась до їх місця проживання, мала намір забрати дитину та виїхати з нею на тимчасово окуповану територію. Позивач з такими намірами відповідача не погодився та перешкодив їй це зробити. Звертався до поліції та органу опіки та піклування. Просить розірвати шлюб з відповідачем, оскільки він фактично припинив своє існування, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить його інтересам. З метою перешкодити можливому вивезенню відповідачем на тимчасово окуповану триторію дочки ОСОБА_5 просить задовольнити інші вимоги позивача. Вважає, що рішення суду про визначення місця проживання малолітньої доньки з ним та визнання його таким, що виховує доньку надасть йому одноосібне право вирішувати питання щодо подальшого виховання та утримання доньки.

Представник органу опіки та піклування щодо задоволення позову покладалась на розсуд суду. Зазначила, що відповідач звертався до третьої особи з заявою про визначення місця проживання дитини. Відповідна комісія виходила на місце, обстежувала умови проживання. Дитина дійсно проживає з батьком, забезпечена всім необхідним. Відповідача було запрошено на комісію, однак вона не з`явилась, місце її перебування достовірно не відомо, спору між сторонами щодо місця проживання немає.

Заслухавши учасників процесу, вивчивши позовну заяву та дослідивши письмові докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 15.10.2016 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про її народження серії НОМЕР_2 .

Після початку військової агресії рф, позивач разом з донькою виїхали з м. Маріуополь та почали проживати за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № 19-1/01/24 від 19.01.2024 року та довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 3255-5003085866 від 08.01.2024 року та № 3255-5003085839 від 08.01.2024 року.

Згідно довідки від 29.04.2022 року № 3009-5001450851 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ст. 51 Конституції України, ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу не допускається.

Виходячи з доводів позивача, суд приходить до висновку, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі позивача, подальше збереження шлюбу суперечить його інтересам, а тому шлюб доцільно розірвати.

Щодо вимоги про визначення місця проживання малолітньої дитини, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Як вбачається з інформації виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області за № 238/02-02 від 19.06.2024 року, на засіданні комісії з питань захисту прав дитини встановлено, що місце перебування чи проживання матері малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 не встановлено, отже питання про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не є спірним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18) зроблено висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту потрібно встановити, які саме права (правомірні інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного права чи неправомірність або неефективність вибраного позивачем способу захисту прав, які суд за результатами вирішення спору вважатиме порушеними, невизнаними або оспорюваними, є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в позові.

Зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання.

При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша та четверта статті 12 ЦПК України).

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження наявності спору між сторонами, порушення чи оспорювання його прав відповідачем щодо визначення місця проживання їх спільної доньки разом з ним.

Надані позивачем суду скріншоти телефонних повідомлень за березень 2024 року, які за його доводами належать йому та відповідачці; наміри ОСОБА_4 забрати та вивезти дитину на тимчасово окуповану територію, що підтвержується зверненням до поліції та відповіддю начальника Обухівського РУП від 24.05.2024 року не підтверджують наявність спору між батьками, не доводять порушень прав позивача. Крім того, суд звертає увагу, що доказів, які б підтверджували доводи позивача на час подачі позову останнім подано не було. Всі доводи ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 щодо підстав для позову стосуються можливих дій відповідача в подальшому.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували спір між ним та матір`ю дитини щодо місця проживання дитини, підстави зазначені позивачем у позовній заяві та встановлені під час розгляду справи в суді для визначення місця проживання доньки разом із ним, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визначення місця проживання дитини з батьком.

Крім того, суду позивачем не доведено належними та допустимими доказами підстав для визнання його таким, що виховує та утримує малолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не зазначено хто таку обставину оспорює, яке значення вона буде мати для нього, тобто яка мета встановлення такої обставини. Посиланя, що визнання вказаної обставини в судовому порядку надасть йому можливість одноособово вирішувати питання щодо виховання доньки, в силу положень СК України є помилковими. На переконання суду утримання та виховання дитини підтверджується відмінними від судового рішення документами.

Враховуюч вищевикладене позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 56, 141, 157, 160, 161 СК України, ст.ст.4, 12, 13, 76-82, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 280, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , зареєстрований 15 жовтня 2016 року Маріупольським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №776 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 30 вересня 2024 року.

Суддя: Т.В.Проць