Рішення

від 19.09.2024 по справі 555/1428/24

БЕРЕЗНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 555/1428/24

Номер провадження 2/555/454/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" вересня 2024 р.

Березнівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Мельничук Н. В.

при секретарі Кравчук С. Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Березне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 звернулася ізпозовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,обґрунтування якогопокликається нате, що Відповідно до Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 27 червня 2018 року з відповідача на її користь стягуються аліменти на утримання неповнолітніх дітей, дочки ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі по 1000 (одній тисячі) грн. на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідач є батьком її дітей, що підтверджується свідоцтвами про народження дітей серія НОМЕР_1 , серія НОМЕР_2 . Самостійно вона не в змозі забезпечити зростаючих потреб дітей.

Клопотання, процесуальні дії у справі.

03 липня 2024 року було відкрито провадження у вказаній цивільній справі.

Будь-які заяви чи клопотання щодо проведення процесуальних дій, в тому числі забезпечення позову, забезпечення доказів, зупинення і поновлення провадження у справі, учасниками справи не заявлялися.

У судове засідання позивач не з"явилася - в позові просить розглянути справу без її участі, не заперечує щодо ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з"явився, хоча про час та місце слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку, що стверджується поштовим повідомленням. Суд ухвалив розглянути справу за відсутності відповідача у порядку заочного провадження.

Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Судом встановлено, що рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 27 червня 2018 року з відповідача на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання неповнолітніх дітей, дочки ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі по 1000 (одній тисячі) грн. на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідач є батьком дітей, що підтверджується свідоцтвами про народження дітей серія НОМЕР_1 , серія НОМЕР_2 .

Аліменти, які стягуються з відповідача, в умовах збільшення рівня цін, є недостатніми для матеріального утримання їх спільної дитини, що ставить дитину у скрутне матеріальне становище. Позивач самостійно власними силами, намагається матеріально забезпечити, доглядати та виховувати неповнолітню дитину, а також виконувати всі інші обов`язки покладені на неї законом та необхідні для належного утримання дитини. Відповідач офіційно працевлаштований, отримує дохід у вигляді заробітної плати. Сторони не дійшли домовленості щодо зміни способу стягнення аліментів.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином вказаним вище судовим рішенням був встановлений обов`язок відповідача по сплаті аліментів на утримання своєї дитини та визначено їх розмір.

Статтями 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що батько та мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Окрім того, ратифікувавши у 1991 році Конвенцію про права дитини 1989 року, Україна прийняла на себе міжнародно-правові зобов`язання по здійсненню міжнародних стандартів прав дитини, відповідно з якими вона повинна забезпечити добробут, охорону здоров`я, житло, освіту для кожної дитини без будь-якої дискримінації, забезпечити якнайкраще здійснення інтересів і прав дитини в усіх сферах суспільного життя. Норми цієї Конвенції, відповідно до ст. 9 Конституції України діють як складова національного законодавства України з 27 вересня 1991 року, тобто з часу її ратифікації Україною.

Відповідно до ч. 3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частина перша ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Ураховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до ст.ст. 183, 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, визначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі, та навпаки).

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс14.

Отже, виходячи з вище викладеного, вважаю, що позов про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини в частині зміни способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку заробітку (доходу) платника аліментів може бути задоволений, оскільки саме одержувач аліментів наділений правом вибору способу стягнення аліментів.

Положеннями ч. 2 ст. 182 Сімейного Кодексу України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ч. 1,5 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Окрім того, при розгляді позовів про зміну розміру аліментів застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 181 «Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину», ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

У положеннях ст. 2 ЦПК України зазначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до норм ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України віл 27.02.1991 року № 789-ХІІ і набула чинності для України 27.09.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із ст. 27 вищезазначеної Конвенції, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-1V суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права, а в силу статті 9 Конституції України Конвенція є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов`язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-IV).

У рішенні «Хант проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2). і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Отже, батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), чи визнаний шлюб недійсним, чи позбавлені вони батьківських прав, чи дитина від них відібрана тимчасово без позбавлення батьківських прав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.247,258,259,263-265 ЦПК України, на підставі ст.ст.181,182,192 СК України, , суд,

В И Р І Ш И В :

Змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються із ОСОБА_2 , жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , жительки м.Березне Рівненської області аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1000 ( однієї тисячі) грн. щомісячно на дитину на 1/3 частку від заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Апеляційну скаргу може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду до Рівненського апеляційного суду через Березнівський районний суд Рівненської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель вуАДРЕСА_2 .

.

Суддя: Мельничук Н. В.