Рішення

від 17.09.2024 по справі 756/5652/24

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

17.09.2024 Справа № 756/5652/24

Справа №756/5652/24

Провадження №2/756/3117/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року Оболонський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Тихої О.О., за участі секретаря судового засідання Косянчук Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Центр надання адміністративних послуг Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання права власності на майно,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного суду м. Києва з позовом про визнання про визнання права власності на майно, в якому просила визнати за нею право власності на частку гаражу № НОМЕР_1 , розташованого у гаражному кооперативі «Мінський», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Кульженків, 1, а також частку автомобіля марки ВАЗ 21061, 1988 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , на які право власності ОСОБА_2 припинено рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26.08.2021 у цивільній справі № 756/12099/19.

В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26.08.2021 у цивільній справі № 756/12099/19 позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ гаражного боксу між власниками та виплату грошової компенсації вартості частини автомобіля задоволено та припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 у спільному з ОСОБА_1 майні, яке складається із 1/4 частки гаражу № НОМЕР_1 , розташованого у гаражному кооперативі «Мінський», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Кульженків, 1; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості 1/4 частки гаражу № НОМЕР_1 , розташованого у гаражному кооперативі «Мінський», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Кульженків, 1, у розмірі 49 981,51 грн.; припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 у спільному з ОСОБА_1 майні, яке складається із 1/4 частки автомобіля марки ВАЗ 21061, 1988 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3 , тип ТЗ - легковий седан, реєстраційний № НОМЕР_2 ; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості 1/4 частки автомобіля марки ВАЗ 21061, 1988 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3 , тип ТЗ - легковий седан, реєстраційний № НОМЕР_2 , у розмірі 5801 грн.

На підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26.08.2021 у цивільній справі № 756/12099/19 було видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження № 72853892, в рамках якого ОСОБА_1 була виплачена ОСОБА_2 компенсація вартості 1/4 частки гаражу № НОМЕР_1 , розташованого у гаражному кооперативі «Мінський», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Кульженків, 1, у розмірі 49 981,51 грн.

При цьому, питання визнання права власності за ОСОБА_1 на частки у спільному майні, право власності ОСОБА_2 на які припинено за рішенням суду, в рамках цивільної справи № 756/12099/19 не розглядалось. У зв`язку з наведеним позивач ОСОБА_1 позбавлена можливості зареєструвати за собою право власності на вказане майно, оскільки в рішенні суду відсутній відповідний висновок про визнання за нею права власності на майно, за яке з неї стягнуто компенсацію та припинено право власності за відповідачем, а тому позивач змушена звернутись до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді від 06.05.2024 у справі відкрито провадження, справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, позов підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся. Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, надіслали до суду пояснення, в яких зазначили, що Центр надання адміністративних послуг Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації не має у своєму розпорядженні доказів по вказаній справі, які б могли мати значення для справи, а ухвалення рішення про визнання за позивачем права власності на майно жодним чином не вплине на права та обов`язки центру. Справу просили розглянути за відсутності представника центру.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін у справі за наявними матеріалами справи та ухвалити заочне рішення відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають ураховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, по захист якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 16 листопада 2022 року у справі № 911/3135/20.

Крім того, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 16 листопада 2022 року у справі № 911/3135/20, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26.08.2021 у цивільній справі № 756/12099/19 позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ гаражного боксу між власниками та виплату грошової компенсації вартості частини автомобіля задоволено та припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 у спільному з ОСОБА_1 майні, яке складається із 1/4 частки гаражу № НОМЕР_1 , розташованого у гаражному кооперативі «Мінський», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Кульженків, 1; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості 1/4 частки гаражу № НОМЕР_1 , розташованого у гаражному кооперативі «Мінський», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Кульженків, 1, у розмірі 49 981,51 грн.; припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 у спільному з ОСОБА_1 майні, яке складається із 1/4 частки автомобіля марки ВАЗ 21061, 1988 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3 , тип ТЗ - легковий седан, реєстраційний № НОМЕР_2 ; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості 1/4 частки автомобіля марки ВАЗ 21061, 1988 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3 , тип ТЗ - легковий седан, реєстраційний № НОМЕР_2 , у розмірі 5801 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 07.12.2021 рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26.08.2021 року змінено в частині розподілу судових витрат, в іншій частині вказане рішення залишено без змін.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Статтею 316 ЦК України передбачено що правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частинами першою, другою статті 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до частин першої-третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання (ст. 364 ЦК України).

Відповідно до статті 183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

У справі за позовом одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачеві частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники-відповідачі; чи сплачують інші співвласники, які володіють та користуються майном, матеріальну компенсацію позивачеві за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію у рахунок визнання за ними права власності на спільне майно, та чи не становитиме це для них надмірний тягар.

Як вже встановлено судом вище, за судовим рішенням, яке набрало законної сили, у межах заявлених позовних вимог, між сторонами, як співвласниками, в порядку ст. 364 ЦК України поділене спільне нерухоме та рухоме майно, яке, у розумінні ст. 183 ЦК України, є неподільним, шляхом припинення права спільної часткової власності ОСОБА_2 на частку у майні та стягнення, у свою чергу, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсації за частки у спільному майні.

Проте, питання визнання права власності за ОСОБА_1 на частки у спільному майні, право власності ОСОБА_2 на які припинено за вказаним рішенням суду, не розглядалось, у рішенні відсутній висновок про визнання за ОСОБА_1 права власності на майно, за яке з неї стягнуто компенсацію на користь ОСОБА_2 .

Відповідно до платіжної інструкції № 0.0.3243097241.1 від 11.10.2023 позивачем ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_2 , відкритий в АТ "Універсал Банк", перераховано компенсацію за частку гаражу № НОМЕР_1 , розташованого у гаражному кооперативі «Мінський», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Кульженків, 1, в сумі 49 981,51 грн.

Разом з тим, з витягу з Державного реєстру речових прав № 360642202 від 01.01.2024 вбачається, що державним реєстратором на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26.08.2021 у справі № 756/12099/19 лише зареєстровано припинення з 14.11.2023 права спільної часткової власності ОСОБА_2 на частку гаражу № НОМЕР_1 , розташованого у гаражному кооперативі «Мінський», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Кульженків, 1.

Речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно з приписами статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Аналіз зазначених приписів Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» свідчить про те, що державний реєстратор одночасно зі здійсненням реєстрації припинення речового права проводить державну реєстрацію набуття відповідного права чи обтяження шляхом виконання судового рішення про одночасне визнання такого речового права або шляхом відновлення попереднього запису про речові права.

Проте, державним реєстратором під час реєстрації припинення права спільної часткової власності ОСОБА_2 на нерухоме майно - частку гаражу № НОМЕР_1 , розташованого у гаражному кооперативі «Мінський», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Кульженків, 1, право власності позивача ОСОБА_1 на вказану частку у нерухомому майні не зареєстроване.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, з огляду, зокрема, на безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/16981/17.

Встановивши вказані вище обставини суд вважає, що вимога позивача про визнання за нею права власності на частку гаражу № НОМЕР_1 , розташованого у гаражному кооперативі «Мінський», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Кульженків, 1, є тією вимогою, яка забезпечує досягнення мети поданого позову, а задоволення такої вимоги призводить до остаточного вирішення спору між сторонами, у зв`язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд відмовляє у задоволенні позову в частині визнання права власності за позивачем на частку автомобіля марки ВАЗ 21061, 1988 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , оскільки позивачем не надано доказів виплати відповідачу ОСОБА_2 компенсації вартості частки у праві спільної часткової власності на вказаний автомобіль.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 6 ст. 141 ЦПК України встановлено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на те, що позивач звільнена від сплати судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог майнового характеру, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Центр надання адміністративних послуг Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання права власності на майно - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку гаражу № НОМЕР_1 , розташованого у гаражному кооперативі «Мінський», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Кульженків, 1.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави, в особі Державної судової адміністрації України, судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа - Центр надання адміністративних послуг Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, код ЄДРПОУ - 42436885, місцезнаходження: 04205, м. Київ, вул. Левка Лук`яненка, 16.

Суддя О.О. Тиха