Рішення

від 17.09.2024 по справі 522/16106/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 522/16106/23

Провадження № 2/947/3570/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2024 року

Київський районний суд м.Одеси в складі:

Головуючого - судді Луняченка В.О.,

за участю секретаря судового засідання Макаренко Г.В.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального сервісного центру МВС №5142 про перереєстрацію транспортного засобу на нового власника,-

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 16.08.2023 надійшла заява ОСОБА_3 до Територіального Сервісного центру МВС №5142 про поновлення строку перереєстрації транспортного засобу «Mitsubishi Galant», р/н НОМЕР_1 , 1994 року випуску, до 18.08.2024 року та відшкодувати моральної шкоди з відповідача у розмірі 1073,60 грн.

Суд, ухвалою від 22.08.2023 , залишив позов без руху із вимогами про уточнення даних позивача та відповідача та засвідчення наданих доказів.

01.09.2023 була надана уточнена позовна заява , за змістом якої були визначені дані відповідача .

05 вересня 2023 року судом була передана справа за підсудністю , за місцем розташування відповідача , до Малиновського районного суду м. Одеси.

У хвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 29.09.2023 , у звязку із помилковістю направлення справи, справа була передана до Київського районного суду м. Одеси, за місцем зареєстрованого перебування відповідача.

Ухвалою від 04.12.2023 року суддею Київського районного суду м. Одеси було відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_4 , звязку із підсудністю справи судам адміністративної юрисдикції.

Постановою Одеського апеляційного суду від 11.04.2024 апеляційна скарга ОСОБА_1 була задоволена та справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна інстанція вказала що з позовної заяви вбачається спір про право володіння , користування та розпорядження майном , тому справа повинна розглядатись за правилами цивільного судочинства.

Як встановлено судом позивач звернувся до суду з позовом до Територіального сервісного центру МВС №5142 для поновлення строку для здійснення перереєстрації транспортного засобу Mitsubishi Galant, 1994 р.в. номерний знак НОМЕР_1 на нового власника на підставі виданої йому довіреності.

Згідно довіреності від 26.02.2017 року ОСОБА_5 діючий від імені ОСОБА_6 за довіреністю з правом передоручення, уповноважив ОСОБА_1 , представляти інтереси власника в будь-яких установах, організаціях, підприємствах, з усіх питань , що стосуються експлуатація та розпорядження ( продати, здавати в оренду, обмінювати, страхувати, проходити техогляд, слідкувати за технічним станом, ремонтувати) автомобіль «Mitsubishi Galant», р/н НОМЕР_1 , 1994 року випуску.

Довіреність, у вигляді передоручення, завірена нотаріальна та дійсна до 18.08.20020 року, що відповідає строку дії основної довіреності ( а/с 15).

Згідно заяви від 18.08.2020 року ОСОБА_1 звернувся до територіального сервісного центру №5142 для подачі документів на перереєстрацію вказаного транспортного засобу ( а/с 17).

Вбачається зі справи, що листом від 19.08.2020 відповідач повідомив позивача про те, що на вказаний транспортний засіб, який позивач мав намір перереєструвати на підставі довіреності, накладено арешт виконавчою службою Овідіопольського РВ ДВС ГТУЮ в Одеській області від 12.04.2013 року ( а/с 11 ).

У справі наявна постанова Головного державного виконавця Овідіопольського РВ ДВС ГТУЮ в Одеській області від 14.03.2017, якою припинено чинність арешту боржника ОСОБА_6 , і скасовано арешт, накладений постановою 12.03.2013 на автомобіль Mitsubishi Galant, 1994 р.в. номерний знак НОМЕР_1 ( а/с 12 ).

Отже, позивач звернувся до відповідача про перереєстрацію на нового власника транспортного засобу в останній день строку дії довіреності, якою власником ТЗ було уповноважено позивача на розпорядження автомобілем. У зв`язку з відмовою в цей день у перереєстрації, позивачем було втрачено відповідне право, тому він просить поновити його право на відповідне звернення.

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема,Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України ).

На підставі ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Правовідносини, пов`язані із захистом право володіння, користування та розпорядження майном врегульовані Цивільним кодексом України.

Відповідно достатті 316 ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 328 ЦК Українивизначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини першої статті 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

При цьому приписами статті 179 ЦК України визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє ( ч.1 ст. 237 ЦК України).

Згідно ч.1,3 ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє, при цьому представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Частинами першою та третьою статті 244 ЦК України визначено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Як зазначено у ч.1,2 ст. 247 ЦК України строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії. Строк довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку основної довіреності, на підставі якої вона видана.

Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 (далі - Порядок № 1200) та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

В силу пункту 41 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року N1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 року N1371) забороняється перереєстрація на нового власника та зняття з обліку транспортних засобів, які перебувають в розшуку або щодо яких у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів є відомості про накладення арешту або заборону на зняття з обліку та/або перереєстрацію на підставі судового рішення чи постанови державного або приватного виконавця.

Перереєстрація на нового власника транспортного засобу, щодо якого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна є відомості про обмеження відчуження, здійснюється за наявності письмової згоди обтяжувача (заставодержателя), крім випадків переходу права власності на транспортний засіб у порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки в спільному майні.

У даному випадку судом встановлено, що 18.08.2020 року, тобто в останній день свої повноважень , визначних у довіреності , ОСОБА_1 звернувся для перереєстрації транспортного засобу але не зміг здійснити переоформлення транспортного засобу, по незалежним від нього причинам.

Так під час оформлення перереєстрація було з`ясовано факт наявності в електронному реєстрі не знятого обтяження на вказаний транспортний засіб, що призвело до усної відмови у здійсненні перереєстрації а у подальшому, після з`ясування того факту що вказане обтяжене було знято раніше подальша перереєстрація виявилась неможливою внаслідок відсутності у ОСОБА_1 повноважень.

При розгляді даного питання судом враховується відсутність законних підтавав для перереєстрації транспортного засобу на самого представника , так як це заборонено ч.3 ст. 238 ЦК України.

Діючим законодавством не передбачено судом продовження строку дії довіреності , а фактично саме такі вимоги заявляються позивачем та підтримуються його представником.

Також не передбачено і можливість продовження строку на перереєстрацію , так як це є втручанням у дискреційні повноваження відповідних органів і фактично знов пов`язані із вимогами про прийняття заяви від особи строк дії повноважень якої сплинув, тобто на право особи здійснювати повноваження по довіреності яка не є чинною.

У випадку, якщо особа незгодна із діями відповідного суб`єкта владних повноважень та вважає що подання документів на перереєстрацію відбулось під час дії довіреності але перереєстрація не була здійснена в наслідку неправомірних дій і повинна бути проведена, вона має право оскаржити її дії у відповідності до вимог чинного законодавства.

Водночас особа, на яку повинно було бути здійснена реєстрація даного транспортного засобу, якщо вона вважає що її права як фактичного власника даного транспортного засобу порушуються неможливістю підтвердження факту придбання їм транспортного засобу на законних підставах має особисте право на захист свого права.

За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Виходячи з викладеного та враховуючи положення статей 317, 319, 321 ЦК України власник майна має право на захист свого права власності в разі порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Таким чином особа, яка придбала вказаний транспортний засіб, але внаслідок зазначених обставин не має можливості здійснити перереєстрацію права власності має право звернутись до суду із вимогами до колишнього власника про визнання за ним права власності на вказаний транспортний засіб.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню в наслідок неможливості для нього продовження строку на здійснення виконання представництва строк дії якого, визначений у довіреності , сплив.

Крім того підставами відмови є і недоведеність позивачем самого факту порушення його права , так як з момент спливу строку дії довіреності він втратив право користування та представництва інтересів власника.

Зазначені обставини є підставою для відмови у задоволені як основної вимоги так і похідної від неї вимоги про стягнення моральної шкоди.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_2 АДРЕСА_1 ) до Територіального сервісного центру МВС №5142 ( код ЄДРПОУ 43611850 м.Одеса, вул. Аеропортівська, 27/1) щодо поновлення строку перереєстрації транспортного засобу марки Mitsubishi Galant 1994 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 до 18.08.2024 року; відшкодування моральної шкоди у розмірі 1073,60 гривень.

Повне судове рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 27.09.24.

Суддя В. О. Луняченко