Рішення

від 19.09.2024 по справі 522/596/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/596/24

Провадження № 2/522/2214/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Навроцької Є.І.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 12.01.2024 року надійшов позов ОСОБА_1 , який подано адвокатом Клименко Олегом Вікторовичем, до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтуванняпозовних вимогзазначено,що ОСОБА_1 на правіприватної власностіналежить квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 02.07.2002 року. З 2016 року та до теперішнього часу у вказаній квартирі зареєстрована за місцем проживання ОСОБА_2 , однак відповідачка у квартирі не мешкає, комунальні послуги не сплачує, з реєстраційного обліку у квартирі добровільно не знялася. Тому позивачка просила суд визнати відповідачку такою, що втратила право користування вищевказаною квартирою.

Матеріали позову суддя отримала 15.01.2024 року.

Відповідно до Єдиного державного демографічного реєстру, відповідь № 406072 від 15.01.2024 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 18.01.2024 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду в загальному позовному провадженні з призначенням підготовчого засідання на 26.02.2024 року.

У підготовче засідання 26.02.2024 року сторони не з`явилися, розгляд справи відкладено на 22.04.2024 року.

У підготовче засідання 22.04.2024 року сторони не з`явилися, представник ОСОБА_1 адвокат Клименко О.В. на електронну адресу суду надав заяву, в якій просив витребувати з Адміністрації Державної прикордонної служби України інформацію про перетинання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кордону України за період з 01.01.2016 року по теперішній час.

В обґрунтування заяви зазначено, що донька позивачки, відповідачка по справі ОСОБА_2 , у 2016 році виїхала за кордон в російську федерацію, до теперішнього часу не поверталася. Адвокат ОСОБА_1 адвокат Клименко О.В. самостійно звертався до прикордонної служби з запитом, про надання вищевказаної інформації, проте в отриманій відповіді зазначено, що така інформація є інформацією з обмеженим доступом, а тому може бути отримана лише на підставі судового рішення.

Розгляд справи відкладено на 27.05.2024 року.

Ухвалою суду від 22.04.2024 року витребувано з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію з обмеженим доступом, а саме: відомості щодо перетину громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,державного кордонуУкраїни уперіод з01січня 2016року потеперішній час.

08.05.2024 року на електронну адресу суду та 14.05.2024 року на адресу суду поштою з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надійшла інформація щодо перетинання ОСОБА_3 державного кордону України в період з 08.11.2017 року по 07.05.2024 року.

У підготовче засідання 27.05.2024 року сторони не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Відповідачка відзив суду не надавала.

Ухвалою суду від 27.05.2024 року по справі закрито підготовче засідання та справу призначено до розгляду по суті на 03.07.2024 року.

У судове засідання 03.07.2024 року сторони не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Розгляд справи відкладено на 19.09.2024 року.

У судове засідання 19.09.2024 року сторони з`явилися, від представника ОСОБА_1 адвоката Клименко О.В. до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача та її представника, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 про час, дату та місце судового розгляду була повідомлена належним чином за місцем реєстрації, причини неявки суду не повідомлено, відзив суду не надавала. Заяв по суті справи також не було надано.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно до п.п. 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Крім того, ухвала суду про відкриття провадження у даній справі розмішена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на електронному сайті Приморського районного суду м. Одеси, тобто ухвала суду є доступною для ознайомлення та загальновідомою.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд, у зв`язку з неявкою і ненаданням відповідачкою відзиву на позов, ухвалив слухати справу у відсутності відповідачки, згідно ст.ст. 280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно дост.268ЦПК Українита узв`язку зперебуванням суддіДомусчі Л.В.з 24.09.2024року по27.09.2024рокуна лікарняному, датою складення цього судового рішення є 30.09.2024 року.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено,що 02.07.2002 року ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) уклали договір купівлі проваджу нерухомого майна, згідно якого продавець продав, а покупець купила квартиру під номером АДРЕСА_1 , котра складається з чотирьох житлових кімнат площею 73,3 кв.в. і має загальну площу 103,4 кв.м. Даний договір посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Кривошеєм Б.І. 02.07.2002 року, зареєстровано у реєстрі за № 4117. (а.с. 5)

Таким чином позивачка на момент винесення рішення є власником квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до Довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № О1-249335-ф/л від 14.12.2023 року за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 17.07.2002 року;

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 14.11.2003 року;

- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 17.07.2009 року;

- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 17.07.2002 року. (а.с. 6)

З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 20.10.2012 року судом встановлено, що ОСОБА_6 20.10.2012 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 , після реєстрації шлюбу взяла собі прізвище чоловіка- ОСОБА_9 .(а.с. 10)

Відповідно до листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 19-31032/18-24 від 07.05.2024 року щодо перетинання ОСОБА_3 державного кордону України в період з 08.11.2017 року по 07.05.2024 року судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 04.08.2019 року перетнула кордон України у напрямку «виїзд» через пропускний пункт «Бачівськ» (а.с. 40-42)

Таким чином суд вбачає, що відповідачка ОСОБА_2 з 04.08.2019 року не знаходиться на території України, а тому суд вважає доведеним належним чином доказ про не проживання у квартирі АДРЕСА_1 більш одного року.

У відповідності до ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Статтею 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ст. ст. 316, 317,319, 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь - які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь яких порушень його прав хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Способи захисту права власності передбачені ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України одним із засобів захисту права власності є усунення перешкод у здійсненні власником майна права користування та розпорядження своїм майном.

Тобто власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України власник будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і має право розпоряджатись своїм житлом на власний розсуд.

Відповідно з положеннями ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Отже,на підставінаведеного судомвстановлено,що відповідачка втратила право користування зазначеним нерухомим майном, оскільки не проживає в даному будинку з 2019 року, тобто понад 5 років, її особистих речей в будинку немає.

Рішення суду про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, відповідно є підставою дня зняття цієї особи з реєстрації, крім того, відповідно до ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організації, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, оскільки відповідачка у належній позивачу квартирі не проживає без поважних причин понад один рік, не сплачує комунальні послуги, будучи зареєстрованою у ній, що порушує права та законні інтереси позивачки, як власника майна, на свій розсуд володіти, користуватись і розпоряджатись цим майном, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та визнання ОСОБА_2 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 15, 16, 316, 317, 319, 321, 328, 383, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 14, 49, 76-81, 89, 141, 209, 210, 223, 247, 259, 263-265, 268, 280-282, 353, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 30.09.2024 року.

Суддя: Домусчі Л.В.