Справа № 761/16244/21
Провадження № 2/761/668/2024
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Сіромашенко Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Дем`янчук С.Р.,
представника позивачів Мкртичевої М.І. ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
представника 3-ї особи ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Комунального некомерційного підприємства Київськоа обласної ради «Київської обласна клінічна лікарня», 3-я особа: ОСОБА_8 про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи, -
В С Т А Н О В И В:
У травні 2021 позивачі, інтереси яких представлені адвокатом Мкртичевою М.І., звернулися до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня», в якому уточнивши позовні вимоги просила: 1) стягнути з відповідача на користь позивачки ОСОБА_4 моральну шкоду, завдану смертю ОСОБА_9 у розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч гривень 00 копійок); 2) стягнути з відповідача на користь позивачки ОСОБА_4 , як законного представника ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , моральну шкоду, завдану смертю ОСОБА_9 у розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч гривень 00 копійок); 3) стягнути з відповідача на користь позивачки ОСОБА_6 моральну шкоду, завдану смертю ОСОБА_9 у розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч гривень 00 копійок); 4) стягнути з відповідача на користь позивачки ОСОБА_7 моральну шкоду, завдану смертю ОСОБА_9 у розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч гривень 00 копійок); 5) стягнути з відповідача на користь позивачки ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 11 427,07 грн.; 6) стягнути з відповідача на користь позивачки ОСОБА_7 матеріальну шкоду у розмірі 58 350,00 грн. та судові витрати.
Позов обґрунтовує тим, що приблизно з 2009 року чоловік позивачки ОСОБА_4 - ОСОБА_9 почав стрімко набирати вагу та мав захворювання, ожиріння різного ступеню. Зазначає, що супутніх суттєвих проблем зі здоров`ям чоловік позивачки не мав, завжди слідкував за станом свого здоров`я та з чіткою періодичністю здавав аналізи, спостерігався у лікаря-кардіолога. У зв`язку зі збільшенням ваги, у супроводі дочки ОСОБА_7 або дружини, він звертався до дієтологів та інших лікарів, які рекомендували йому заняття спортом, однак такі заняття не давали жодних результатів, а вага збільшувалась. Зазначає, що коли маса тіла ОСОБА_9 збільшилась до 150 кг., останній за результатами пошуку варіантів вирішення проблеми зайвої ваги розглядав можливість проведення операції - резекції шлунку (видалення частини шлунку). Вказує, що для консультації щодо можливості проведення такої операції, у супроводі дружини, ОСОБА_9 звернувся до лікаря, який спеціалізувався на проведенні такого роду операцій, а саме ОСОБА_10 , який є професором кафедри хірургії та проктології Запорізької медичної академії післядипломної освіти на базі Запорізької міської багатопрофільної клінічної лікарні № 9. Однак, після проведення обстеження ОСОБА_9 лікарем ОСОБА_10 було повідомлено про неможливість проведення операції з резекції шлунку та запропоновано здійснити іншу операцію зі встановлення баріатричного балону. 04.07.2017 у Запорізькій міській багатопрофільній клінічній лікарні № 9 ОСОБА_9 було проведено операцію зі встановлення баріатричного балону, яка пройшла успішно та без ускладнень, після чого пацієнт в задовільному стані був виписаний з лікарні. Втім, навіть після встановлення баріатричного балону, ОСОБА_9 продовжував набирати вагу, а тому зі сплином строку, на котрий було встановлено балон, почав шукати лікарів для вилучення балону. Вказує, що в результаті пошуку лікарів, в телефонному режимі в одному з медичних закладів йому порекомендували звернутися до лікаря ОСОБА_11 .. 08.04.2019 ОСОБА_9 звернувся до Київської обласної клінічної лікарні з метою видалення баріатричного балону. Цього ж дня ним було здано ряд аналізів та проконсультовано про порядок проведення хірургічного втручання. За попередніми прогнозами лікарів Київської обласної клінічної лікарні операція мала бути проведена протягом години. Однак, 09.04.2019 під час проведення планового оперативного втручання в хірургічному корпусі №2 Київської обласної клінічної лікарні ОСОБА_9 ввели анестезію, від чого останній увійшов у стан клінічної смерті, а ІНФОРМАЦІЯ_3 настала його біологічна смерть. Згідно з медичною картою стаціонарного хворого № 76127 заключний клінічний діагноз у ОСОБА_9 «Морбідне ожиріння (ІМТ 57) Синдром Піквіка. Постреанімаційна хвороба на фоні рефлекторної зупинки серцевої діяльності на ввідному наркозі від 09.04.2019. Гіпоксія головного мозку.. Набряк-набухання головного мозку. ІХС. Атеросклеротичний кардіосклероз СНІІБ. Фіброз легень. Ателектаз нижніх часток обох легень. Хронічна легенева недостатність ІІ-ІІІст. Посттромбофлебічний синдром обох нижніх кінцівок. Змішана форма. Хронічна імфо-венозна недостатність обох н/к ІІІ (третьої) ст. ЖКХ: хронічний калькульозний холецистит (камененосійство).». 03.09.2019 адвокат Димов Д.Ф. в інтересах ОСОБА_4 звернувся до Департаменту охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації із заявою від 30.08.2019 про проведення клініко-експертної оцінки якості та обсягів медичної допомоги, що проводиться у випадку смерті пацієнта, оскільки 09.04.2019 під час проведення планового оперативного втручання в хірургічному корпусі №2 Київської обласної клінічної лікарні чоловіку ОСОБА_4 - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ввели анестезію, від чого останній увійшов у стан клінічної смерті та ІНФОРМАЦІЯ_3 настала його біологічна смерть. Департаментом охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації за зверненням адвоката відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України № 05.02.2016 № 69 проведено клініко-експертну оцінку якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування ОСОБА_9 в умовах Комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» (хірургія - ОСОБА_12 , анестезіологія - ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ендоскопія - ОСОБА_14 ), за результатами котрого складено висновок від 17.10.2019, згідно якого утвореною комісією було встановлено: «Не надані локальні клінічні протоколи надання медичної допомоги анестезіологічного та хірургічного профілю, що утруднює оцінку проведення дій лікарів. Однак, з розглянутої медичної документації зроблені наступні висновки: перед проведенням анестезії не враховано прогностичні критерії «важкої інкубації» у пацієнта з індексом маси тіла 57; медична документація частково ведеться з порушенням наказу МОЗ України від 14.02.2012 № 110, відсутній запис огляду пацієнта завідувачем відділення інтенсивної терапії та при поступленні пацієнта у відділення. Крім того, згідно «Листа анестезії» від 09.04.2019 в медичній карті стаціонарного хворого для гр. ОСОБА_9 було проведено 5 невдалих спроб інкубації (12.10., 12.15, 12.20, 12.30, 12.35), порушенням вимог «Клінічний протокол надання медичної допомоги хворим зі складною інкубацією трахеї», затвердженим наказом МОЗ України від 03.07.2006 №430 «Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Анастезіологія та інтенсивна терапія» (допускається не більше 3 спроб інтрубації), під час яких рівень кисню в крові знизився до 70%. Однак, протягом двох діб не була забезпечена адекватна штучна вентиляція легенів у масковий спосіб. Внаслідок чого ймовірно настала гіпоксія головного мозку та зупинка серцевої діяльності. Вказує, що 12.04.2019 до чергової частини Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 було подано повідомлення про вчинення злочину, про що 13.04.2019 було внесено відомості до ЄРДР за № 12019100100003513 з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 140 КК України. В даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 та ОСОБА_7 визнані потерпілими. Наразі, досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у місті Києві. Крім того, внаслідок лікарської недбалості ОСОБА_4 залишилась без чоловіка, підтримки та опори. Наразі самостійно виховує трьох дітей: малолітнього сина та повнолітніх дочок, які залишилися напівсиротами, без турботи батька, яка їм так потрібна. Зазначає, що смерть батька завдала моральних страждань кожному члену сім`ї, позивачі також перенесли порушення звичного способу життя, так як змушені були звертатися до правоохоронних та судових органів для захисту свої прав. Вказує, що сім`ї померлого було завдано нервового стресу, глибоких душевних та фізичних страждань внаслідок смерті чоловіка та батька ОСОБА_9 , що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків та вимагало від них додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2021 вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.05.2021 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
07.02.2023 представником Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» подано відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що лікування та оперативне втручання ОСОБА_9 проводилось лікарями Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» у відповідності з медичними протоколами, жодних порушень протоколів надання медичної допомоги лікарями допущено не було. Зазначає, що позивачі в позові посилаються на висновок за результатами клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування гр. ОСОБА_9 в умовах Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» від 17.10.2019 та вказують на те, що внаслідок неналежного виконання медичними працівниками своїх професійних обов`язків, недбалого чи не сумлінного до них ставлення, помер гр. ОСОБА_9 .. Однак, з вищевказаного висновку не вбачається, що виявлені комісією порушення, навіть якщо вони, дійсно, мали місце, призвели або могли призвести до смерті гр. ОСОБА_9 . Крім того, у вказаному висновку відсутні дані про будь-яких осіб, які допустили вказані порушення, а тому жодного значення для розгляду даної справи вказаний висновок немає, оскільки не містить відомостей, які становлять предмет доказування у справі. Зазначає, що згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 131 від 13.04.2019 та довідкою про причину смерті, смерть ОСОБА_9 настала внаслідок захворювання -1 , а не ускладнення внаслідок терапевтичної та хірургічної допомоги - 9, причина смерті встановлена патологоанатомом; хвороба (патологічні стани), що призвели до смерті: а) церебральна недостатність, інфаркт головного мозку; інші суттєві стани, які (конкуруючі, поєднанні, фонові), які сприяли смерті, але не пов`язані із захворюванням чи його ускладненням, яке безпосередньо являється причиною смерті: цукровий діабет, ішемічна хвороба серця. А тому, причинно-наслідковий зв`язок між причиною смерті ОСОБА_9 та його лікуванням чи оперативним втручанням лікарями Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» не підтверджено. Крім того, позивачі не надали жодних доказів, які б підтверджували розмір моральної шкоди у сумі 500 000,00 грн. кожному із них і не зазначили розрахунку з чого вони виходили, визнаючи саме такий її розмір, не надано будь-яких доказів на підтвердження змін в організації їх життя, їхніх фізичних, душевних, психічних страждань, будь-яких інших негативних наслідків, з якими закон пов`язує можливість стягнення моральної шкоди.
В березні 2023 представником позивачів було подано відповідь на відзив.
Прокольною ухвалою суду від 07.03.2024 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивачів позов підтримала, просила задовольнити та ухвалити відповідне рішення, надала пояснення, аналогічні викладеним в позові.
Представник відповідача у судовому засіданніпозов не визнала, просила відмовити в його задоволенні посилаючись на відзив.
Представник третьої особи у судовому засіданні заперечив проти позову, просив відмовити в його задоволенні та ухвалити відповідне рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Судом встановлено, що 02.10.2017 чоловік позивачки ОСОБА_4 та батько інших позивачів - ОСОБА_9 , звернувся до лікаря ОСОБА_10 , який є професором кафедри хірургії та проктології Запорізької медичної академії післядипломної освіти на базі Запорізької міської багатопрофільної клінічної лікарні № 9.
04.07.2017 ОСОБА_9 була проведена операція із встановлення баріатричного балону, після чого 05.10.2017 ОСОБА_9 в задовільному стані було виписано з лікарні.
28.01.2019 року ОСОБА_9 звернувся за консультацією до ТОВ «Спеціалізована клініка «Добрий прогноз», де після консультації лікаря хірурга, обстеження, консультації з анестезіологом та погодження проведення операції, у зв`язку з неможливістю визначення дати операції та необхідності її проведення, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 продовжили пошук лікарів для проведення операції.
08.04.2019 ОСОБА_9 звернувся до Київської обласної клінічної лікарні з метою видалення баріатричного балону, де ним було здано ряд аналізів та проконсультовано про порядок проведення хірургічного втручання.
09.04.2019 під час проведення планового оперативного втручання в хірургічному корпусі №2 Київської обласної клінічної лікарні ОСОБА_9 ввели анестезію. Після цього останній увійшов у стан клінічної смерті.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 помер, про що 13 квітня 2019 Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві складено відповідний запис №6335, що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серії № НОМЕР_1 від 13 квітня 2019.
Відповідно до Лікарського свідоцтва про смерть №131 від 13 квітня 2019 року ОСОБА_9 причиною смерті стало «Церабральна недостатність» «Інфаркт головного мозку». Відповідно до розділу ІІ Лікарського свідоцтва про смерть зазначено, що інші суттєві стани, які сприяли смерті, але не пов`язані із захворюванням чи його ускладненням, яке безпосередньо являється причиною смерті - «Цукровий діабет, Ішемічна хвороба серця».
12.04.2019 до чергової частини Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 було подано повідомлення про вчинення злочину, про що 13.04.2019 було внесено відомості до ЄРДР за № 12019100100003513 з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 140 КК України.
Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснювалося слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у місті Києві.
В даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 та ОСОБА_7 були визнані потерпілими.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14.07.2023 кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 140 КК України, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № від 14.04.2019, закрито на підставі абзацу 2 пункту 10 частини 1 ст. 284 КПК України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20.11.2023 залишено без змін ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14.07.2023.
Згідно ст.8 Європейської хартії прав пацієнтів кожен має право на доступність якісного медичного обслуговування на основі специфікації і в точній відповідності до стандартів.
За змістом ч.1 ст.49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.
Згідно з пунктами «а», «д», «ї» частини першої статті 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров`я людини; кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров`я; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я.
Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 8 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров`я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Згідно зі статтею 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, установлених договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 2 статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, а також визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За змістом ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я: 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно п.1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
Відповідно до ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
Частиною 1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Отже, для застосування цих норм обов`язковою умовою є настання смерті родича позивачів внаслідок протиправних дій працівників відповідача. Тобто необхідні такі обов`язкові складові, як: вина, дія чи бездіяльність особи, внаслідок яких настала смерть потерпілого (винне діяння, наслідок, причинний зв`язок.).
Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995, «відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: 1) наявність такої шкоди, 2) нротиправність діяння її заподіювача, 3) наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та 4) вини останнього в її заподіянні. Суд. зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору». Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.
Такий же правовий висновок зроблено в Постанові Верховного Суду від 29 квітня 2021 року у справі № 910/4676/19, відповідно до якого зауважено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. При цьому для встановлення деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Так, на підтвердження позовних вимог представник позивачів посилається на висновок експерта № 031-20-21 від 01.11.2021, висновок експертного дослідження № 064-8-2021 від 01.09.2021; висновок за результатами клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування гр. ОСОБА_9 в умовах КЗ Київської облсної ради «Київська обласна клінічна лікарня», складений Департаментом охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації; обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019100100003513 за обвинуваченням ОСОБА_8 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначеними документами, позивач стверджує, що вони підтверджують ту обставину, що під час проведення планового оперативного втручання в хірургічному корпусі № 2 Київської обласної клінічної лікарні ОСОБА_9 вели анестезію, від чого він увійшов у стан клінічної смерті, а ІНФОРМАЦІЯ_3 настала його біологічна смерть, у зв`язку з чим ОСОБА_9 помер внаслідок неналежного виконання медичними працівниками своїх професійних обов`язків, внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення.
Разом з тим, кандидатом медичних наук, доцентом кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Національного університету охорони здоров`я України імені П.Л. Шупика ОСОБА_15 , як експертом з питань в галузі судово-медичної експертизи, була надана експертна оцінка висновку експерта №031-20-2021 Київського КБСМЕ від 09.02.-01.11.2021 р. За результатами проведеного вивчення судово-медичної докуменетації щодо надання медичної допомоги ОСОБА_9 , 1975 р.н. зроблено, зокрема, висновок про те, що основною причиною смерті пацієнта слід вважати постреанімаційну хворобу на фоні рефлекторної зупинки серцевої діяльності на тлі гіпоксії з наступними ускладненнями постреанімаційної хвороби, с саме набряку -набухання головного мозку. Прямого причинно-наслідкого зв`язку між діями лікаря-анастезіолога ОСОБА_8 експерт не вбачає. При цьому зазначено на те, що про кваліфікованість анастезіолога ОСОБА_8 свідчать і успішні реанімаційні заходи, які дзволили реанімувати ОСОБА_9 після зупинки кровообігу.
Також з висновку експертів з питань в галузі судово-медичої експертизи Центру судово-медичних послуг «МіБі-Лекс», оформленого 09.02.2022, вбачається, що смерть ОСОБА_9 настала внаслідок гострої форми ішемічної хвороби серця. Прямий причинно-наслідковий зв`язок між діями (бездіяльністю) лікаря-анастезіолога ОСОБА_16 та смертю ОСОБА_9 відсутній, оскільки смерть останнього настала від гострої форми ішемічної хвороби серця, а наявність стану асфіксії, як вказано у висновку експерта №031-20-21 Київського КБСМЕ від 09.02.-01.11.2021 р. під час проведення медичних маніпуляцій 09.04.2019 р. у ОСОБА_9 не доведена об`єктивними судово-медичними та клінічними даними. Зауважено на те, що у висновку експерта №031-20-21 Київського КБСМЕ від 09.02.-01.11.2021 р. медичні дані з медичної карти стаціонарного хворого наведено не в повній мірі, а фрагментарно, що не відповідає п.24 Правил проведення комісійних судово-медичних експертиз в бюро судово-медичної експертизи (наказ МОЗ України від 17.01.95 р. №6), згідно якого «При проведенні екпертизи зі справи про притягнення медичних працівників до кримінальної відповідальності за «професійні правопорушення» в протокольній частині повинні бути детально викладені дані всіх наявних медичних документів…». Таким чином, висновок експерта №031-20-21 Київського КБСМЕ від 09.02.-01.11.2021 р. не відповідає нормативним документам, які регламентують даний вид експертгної діяльності. Крім того, експертами зазначено на те, що звертає на себе увагу невідповідність даних патологоанатомічного розтину ОСОБА_9 , де відсутні дані щодо трахеотомії (розсічення гортані), яка проводилася згідно протоколу проведення трахеостомії від ІНФОРМАЦІЯ_3. Даний висновок був складений комісією спеціалістів, а саме: директором Центру, професором, доктором медичних наук, судово-медичним експертом вищої лікарської категорії ОСОБА_17 та професором, доктором медичних наук, судово-медичним експертом вищої лікарської категорії ОСОБА_18 .
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наданий представником позивачів висновок експертного дослідження № 031-20-21 від 01.11.2021 року не може слугувати достатнім та беззаперечним доказом на підтвердження вини лікарів Комунального некомерційного підприємства Київськоа обласної ради «Київської обласна клінічна лікарня» у заподіянні шкоди здоров`ю ОСОБА_9 , так само як і щодо існування безпосереднього причинного зв`язку між їх діями та смертю останнього.
Стосовно інших зазначених вище доказів суд вважає, що вони взагалі не можуть бути взяті судом до уваги та вважатися належними та допустими у відповідності до ст.ст.77-78 ЦПК України, оскільки зазначений висновок екпертного дослідження № 064-8-2021 від 01.09.2021 був складений саме за результатами проведеного судово-медичного дослідження гістологічних препаратів, а тому він взагалі не містить будь-яких даних щодо наявності вини працівників відповідача, а також причинного зв`язку між їх діями та шкодою. В той же час і висновок Департаменту охорони здоров`я не містить необхідних складових для встановлення деліктної відповідальності. Також за результатами розгляду матеріалів обвинувального акту кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, відомості про яке було внесено до ЄРДР 14.04.2019 за № 12019100100003513, було закрито на підставі абз.2 п.10 ч.1 ст.284 КК України.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити на те, що згідно правил ч.4 ст.82 ЦПК України лише обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для суду. Отже, тільки вирок суду може бути належним та достатнім доказом у справі.
Аналогічну позицію Верховний Суд виклав, зокрема, у постанові від 27.07.2021 по справі № 910/8482/18 (910/4866/21).
Таким чином, судовим розглядом не встановлено, що між діями або бездіяльістю лікарів відповідача у справі та смертю ОСОБА_9 наявний причинно-наслідковий зв`язок. Відсутній вирок суду, яким було б засуджено будь-кого з працівників відповідача; відсутній будь-який належний та допустимий доказ притягнення працівників відповідача, лікаря ОСОБА_8 до будь-якого виду відповідальності за неналежне виконання професійних обов`язків при лікуванні ОСОБА_9 .
Отже, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачів є безпідставними та необґрунтованими, які не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача.
Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, судові витрати у цій справі відносяться у рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 77-81,141,259,263,264,265,268,278 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня», 3-я особа: ОСОБА_8 про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи, залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Н.В. Сіромашенко
Суд | Шевченківський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 27.08.2024 |
Оприлюднено | 02.10.2024 |
Номер документу | 121965818 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про відшкодування шкоди, з них завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві |
Цивільне
Шевченківський районний суд міста Києва
Сіромашенко Н. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні