Рішення

від 27.09.2024 по справі 140/6520/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2024 року ЛуцькСправа № 140/6520/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) з позовними вимогами про:

визнання протиправною бездіяльності, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті за період з 01 січня 2016 року по 06 листопада 2017 року індексації грошового забезпечення, відповідно до вимогЗакону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року;

зобов`язання нарахувати та виплатити у період з 01 січня 2016 року по 06 листопада 2017 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до вимогЗакону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються г рошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум;

визнання протиправною бездіяльності, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що проходив військову службу у Збройних силах України, в тому числі у Військовій частині НОМЕР_1 та на даний час позивач виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Станом на день виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 з ним не проведено розрахунків щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 06 листопада 2017 року у належному розмірі.

З метою здійснення нарахування та виплати індексації за вказаний період представник позивача звернувся до відповідача із заявою у якій просив нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 06 листопада 2017 року з визначенням базового місяця для обчислення індексації січень 2008 року, на що листом від 12 березня 2024 року відповідач повідомив про відсутність правових підстав для здійснення перерахунку та виплати такої індексації.

Позивач вважає, що невиплата індексації грошового забезпечення порушує його права, оскільки індексація грошових доходів є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів нарахування індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для юридичних осіб-роботодавців незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Позивач також зазначив, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовцям має здійснюватися з місяця, наступного за місяцем останнього підвищення окладів військовослужбовців відповідно до рішення Уряду. Грошове забезпечення військовослужбовців до 01 березня 2018 року визначалосяпостановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294«Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», яка набрала чинності 01 січня 2008 року. Тому для нарахування індексації у період з січня 2016 року по лютий 2018 року саме січень 2008 року є базовим місяцем для проведення індексації.

Крім того позивач вважає, що набув право на виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати відповідно доЗакону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» №2050-IIIта Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженогопостановою КМУ від 21 лютого 2001 року №159.

Зазначає, що відповідно достатті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. При цьому, нормистатей 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

З урахуванням наведеного позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву від 29 липня 2024 року Військова частина НОМЕР_1 позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування цієї позиції відповідач вказав, що під час проходження військової служби позивачу виплачувалось належне грошове забезпечення, яке обчислювалось та нараховувалось у межах виділеного фінансування.

Проведення індексації перебуває у прямій залежності від фінансових ресурсів відповідних бюджетів та не може виходити за їх межі. Розрахунком фонду грошового забезпечення військової частини НОМЕР_1 на 2016, 2017, 2018 роки, що затверджені розпорядником коштів вищого рівня, не передбачено асигнувань для проведення індексації грошового забезпечення. Відтак, у відповідача були відсутні фінансові ресурси для виплати індексації.

Заперечуючи доводи позову про необхідність врахування січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення у період з 01 січня 2016 року по 06 листопада 2017 року, відповідач зазначив, щопостановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів(далі - Постанова №1013) були не лише внесені суттєві зміни до Порядку №1078, а й підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери, окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців. Поряд з тим пунктом 3 Постанови №1013 визначено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку №1078.

Зазначає, що визначення базового місяця для розрахунку індексації належить до дискреційних повноважень Міністерства оборони України.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що доводи позивача про необхідність застосування січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01 січня 2016 року по 06 листопада 2017 року не є обґрунтованими.

З наведених підстав просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені сторонами у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних силах України, в тому числі у період з 01 січня 2016 року по 06 листопада 2017 року у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з послужного списку позивача (а.с.10-11).

Згідно відомостей, відображених у картці особового рахунку військовослужбовця - прапорщика ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 30 грудня 2016 року, позивачу Військовою частиною НОМЕР_1 була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення у березні 2016 року в сумі 577,95 грн та 342,29 грн, у квітні 2016 року в сумі 880,16 грн (а.с.37).

Згідно відомостей, відображених у картці особового рахунку військовослужбовця за період з 01 січня 2017 року по 30 грудня 2017 року індексація грошового забезпечення Військовою частиною НОМЕР_1 позивачу не нараховувалась та не виплачувалась (а.с.35-36).

На звернення позивача про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 06 листопада 2017 року, виходячи з січня 2008 року як базового місяця, відповідач листом від 12 березня 2024 року №410 повідомив, що правові підстави для здійснення перерахунку та виплати позивачу індексації грошового забезпечення у період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 за період з 01 січня 2016 року по 06 листопада 2017 року з визначенням базового місяця для обчислення індексації січень 2008 року, відсутні. Тому немає підстав для здійснення нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (а.с.12-13).

З вищенаведеного слідує, що за спірний період з 01 січня 2016 року по 06 листопада 2017 року позивачу індексація грошового забезпечення нараховувалась та виплачувалась у неналежному розмірі.

Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період період з 01 січня 2016 року по 06 листопада 2017 року з визначенням базового місяця для обчислення індексації січень 2008 року протиправною, звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно достатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умови і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Як визначено пунктом 2статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІПро соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей(далі - Закон №2011-ХІІ), до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (пункт 3статті 9 Закону №2011-ХІІ).

Згідно з статтями18,19 Закону України від 05 жовтня 2000 року №2017-IIIПро державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантіїзаконами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

ПреамбулоюЗакону України від 03 липня 1991 року №1282-XIIПро індексацію грошових доходів населення(далі - Закон №1282-ХІІ) передбачено, що цейЗаконвизначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановленихКонституцією Українигарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

За змістомстатті 1 Закону №1282-XIIіндексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За приписамистатті 2 Закону №1282-XIIоб`єктами індексації є грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення в межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно зістаттею 3 Закону №1282-ХІІіндекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

При цьому відповідно до визначення, яке міститься в абзаці третьомустатті 1 Закону №1282-ХІІ, індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Відповідно до частини першоїстатті 4 Закону №1282-XII(зі змінами, внесенимиЗаконом України від 24 грудня 2015 року №911-VIIIПро внесення змін до деяких законодавчих актів України, який набрав чинності 01 січня 2016 року) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Як встановленостаттею 6 Закону №1282-XII, у разі виникнення обставин, передбаченихстаттею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частини перша, друга, шостастатті 5 Закону №1282-XII).

Статтею 9 Закону №1282-ХІІвизначено, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078(далі - Порядок №1078, зі змінами, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Як визначено пунктом 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікуванняЗакону України від 6 лютого 2003 року №491-IVПро внесення змін до Закону УкраїниПро індексацію грошових доходів населення. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. При цьому положеннямиЗакону №1282-XIIта Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.

Покликання відповідача на відсутність відповідного фінансування для виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям суд вважає необґрунтованим та наголошує, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Такі ж висновки викладені в постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19.

Суд відхиляє твердження відповідача про наявність у нього дискреційних повноважень при обчисленні індексації.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21, дискреційними повноваженнями є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням словаможе. Повноваження ж державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.

Абзацами першим-п`ятим пункту 5 Порядку №1078 (у редакціїпостанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013, яка застосовується з 01 грудня 2015 року, далі - Постанова №1013) установлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Аналіз наведених норм законодавства України дає суду підстави дійти висновку, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру; механізм індексації має універсальний характер. Правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

Встановлений порядок нарахування індексації означає, що місяцем, від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін до досягнення ним порогу 103 відсотка, є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою.

Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку №1078 для визначеннябазовогомісяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата (грошове забезпечення) зросло за рахунок постійних складових. Місяць підвищення посадового окладу і є початком відліку для обчислення індексу споживчих цін. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому нарахування індексації проводиться у місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Такий порядок обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації (з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник) згідно з пунктом 10-2 Порядку №1078 стосується і у випадку переведення працівників (у тому числі військовослужбовців) на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб(далі - Постанова №1294) затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців. Відповідно до пункту 13 указаної Постанови вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.

Надалі зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась лише з 01 березня 2018 року у зв`язку з набранням чинностіпостановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб(далі - Постанова №704).

Отже, з січня 2008 року по 28 лютого 2018 року посадовий оклад військовослужбовців не змінювався.

Таким чином, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення з січня 2016 року (по 28 лютого 2018 року) є саме січень 2008 року, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.

При вирішенні спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21, від 29 листопада 2021 року у справі №120/313/20-а, які полягають, зокрема, у такому.

За змістом пункту 5 Порядку №1078 підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця. Отже, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов`язати до її вчинення в судовому порядку. Аналіз пункту 5 Порядку №1078 свідчить про те, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пов`язується з місяцем підвищенням тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець. Отже, збільшення грошового забезпечення не за рахунок зростання тарифної ставки (окладу), а завдяки додатковим видам грошового забезпечення, не дає підстав вважати відповідний місяць базовим для подальшої індексації.

Тому суд погоджується із доводами позивача щодо необхідності врахування при проведенні індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 06 листопада 2017 року, як місяця для нарахування індексації відповідно до Порядку №1078 січня 2008 року, оскільки у період з січня 2008 року по березень 2018 року посадові оклади військовослужбовців не змінювались.

При вирішенні позову у вказаній вище частині позовних вимог суд також враховує обраний Верховним Судом у постанові від 12.05.2022 у справі №580/3335/21 спосіб захисту порушеного права. Так у вказанійпостанові Верховний Судз метою ефективного захисту порушеного права позивача на отримання в повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 14 січня 2017 року по 28 лютого 2018 року дійшов висновку про необхідність визначення січня 2008 року базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача за вказаний період та змінив рішення судів попередніх інстанцій в цій частині.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 перебуваючи на військовій службі, мав право на отримання індексації грошового забезпечення у період з 01 січня 2016 року по 06 листопада 2017 року й на підставізаконуу відповідача існував обов`язок вчинити конкретні дії на користь позивача (нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення), але цей обов`язок не був виконаний, то це є проявом бездіяльності. За таких обставин та з урахуванням наведених вище положень законодавства суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 06 листопада 2017 року із застосуванням січня 2008 року, як базового місяця індексації; зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 06 листопада 2017 року, вважаючи січень 2008 року місяцем, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум. Саме такий спосіб захисту порушеного права буде належним та ефективним.

При вирішенні спору судом враховано, що відповідно до пункту 2 Порядку №44 виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом УкраїниПро податок з доходів фізичних осіб.

Пункти 4 та 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З аналізу наведених норм вбачається, що належна до виплати позивачу сума індексації грошового забезпечення відноситься до виплат, право на які позивач набув у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, тому в розглядуваному випадку підлягає застосуванню Порядок №44.

Така позиція відповідає висновкам постанови Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №812/1048/17, згідно з якими механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.

Отже, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.

Згідно ізстаттями1,3 Закону №2050-ІІІпідприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьомуЗаконіслід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:

пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

соціальні виплати;

стипендії;

заробітна плата (грошове забезпечення)

сума індексації грошових доходів громадян;

суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до пункту 1 Порядку №159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (пункт 2 Порядку № 159).

Детальний перелік грошових доходів, що підлягають компенсації, наведено у пункті 3 Порядку №159, яким встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян.

З аналізу нормЗакону №2050-ІІІта Порядку № 159 вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:

1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;

2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);

3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);

4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;

5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги (такі висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20).

Ухвалюючи постанову у справі № 240/11882/19 Верховний Суд виходив із аналізу нормЗакону №2050-ІІІ,відповідно до статті 2 якого компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьомуЗаконі №2050-ІІІслід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).

Індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 березня 2023 року у справі №620/7687/21). На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013.

Колегія суддів Верховного Суду, розглядаючи справу № 240/11882/19, вказала, що враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року. Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів. Вказана правова позиція підтримана у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20.

З покликанням на аналогічні висновки, сформульовані у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018року у справі №810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17, Верховний Суд у справі №240/11882/19 висновував, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положеньстатей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІдають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Відтак, враховуючи правові позиції Верховного Суду,з метою повного та ефективного захисту порушеного права позивача позов в цій частині належить задовольнити та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 06 листопада 2017 року за весь час затримки виплати.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями243-246,255,262,295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 06 листопада 2017 року із застосуванням січня 2008 року, як базового місяця індексації.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 06 листопада 2017 року із встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням виплачених сум.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 06 листопада 2017 року за весь час затримки виплати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Суддя Т.М.Димарчук