Рішення

від 23.09.2024 по справі 160/17487/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 рокуСправа №160/17487/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Приватного підприємства "МЕДІНВЕСТ" про стягнення 37483,01 грн., -

УСТАНОВИВ:

02.07.2024р. через систему "Електронний суд" Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося з адміністративним позовом до Приватного підприємства "МЕДІНВЕСТ" та просить:

- стягнути з відповідача на користь держави в особі позивача суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік у розмірі 37483,01 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем у 2023 році не було виконано нормативу щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановленого ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», що становив 1 робоче місце, за що наведеним законом передбачена відповідальність у вигляді застосування до підприємства адміністративно-господарських санкцій, які становлять 37483,01 грн., згідно розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, складеного позивачем та доданого до позову. Вказаний розрахунок адміністративно-господарських санкцій було надіслано відповідачеві у встановленому законодавством порядку, що підтвердженого копією квитанції від 07.03.2024р., однак, відповідач самостійно до 15.04.2024р. вказаної адміністративно-господарської санкції у розмірі 37483,01 грн. не сплатив, тому позивач просить її стягнути з відповідача у судовому порядку (а.с.1-4, 6).

Ухвалою суду від 23.07.2024р. було відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та запропоновано відповідачу - протягом 15 календарних днів після отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України; окрім того, надати докази, що свідчать про створення на підприємстві у 2023 році робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (зокрема, надати копії відповідних наказів, засвідчених у встановленому законодавством порядку); докази подання до центру зайнятості звітів протягом 2023 року про наявність вільних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю на підприємстві; доказів вжиття підприємством самостійно заходів щодо пошуку працівників - осіб з інвалідністю, виходячи з вимог ст.ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України(а.с.19).

15.08.2024р., на виконання вищевказаної ухвали суду засобами поштового зв`язку від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить, зокрема, відмовити в задоволенні даного адміністративного позову посилаючись на те, що з 20.02.2017р. по 08.05.2023р. на підприємстві була працевлаштована особа з інвалідністю ОСОБА_1 (наказ від 17.02..2017р. №5 «Про прийняття на роботу ОСОБА_1 » на посаду менеджер по персоналу) і за її ініціативи була звільнена за угодою сторін (наказ від 05.05.2023р. №9 «Про звільнення ОСОБА_1 »). З моменту звільнення ОСОБА_1 на підприємстві, на підставі наказу від 31.05.2023р. №13 «Про внесення змін до штатного розпису», була створена вакантна посада сестра медична для працевлаштування особи з інвалідністю. Підприємство неодноразово зверталося за допомогою до місцевого відділення Державної служби зайнятості, КНП «Центр ПМСД» БСР ДО, Павлоградської міжрайонної МСЕК та з жовтня по грудень 2023р. подавали щомісячно звітність «Інформація про попит на робочу силу (вакансія)» до Павлоградського відділення Державної служби зайнятості, де у пункту 1.15 зазначено про необхідність наявності у працівника довідки МСЕК про інвалідність з робочою групою, тому вважає, що підприємство вжило всіх можливих заходів для працевлаштування особи з інвалідністю (а.с.24-26).

У відповідності до вимогст. 258 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 5ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Отже, рішення у даній справі приймається судом 23.09.2024р., тобто у межах строку визначеногост.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно дост.229 Кодексу адміністративного судочинства Україниу разі розгляду адміністративної справи за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії для них щодо рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначаєЗакон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII(далі - Закон № 875-XII).

Частиною першоюстатті 18 Закону № 875-XIIпередбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з частиною третьоюстатті 18 цього Законупідприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першоїстатті 19 Закону № 875-XIIдля підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з частиною другоюстатті 19 Закону № 875-XIIпідприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимогстатті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до частини четвертоїстатті 19 цього Законувиконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Частиною шостоюстатті 19 Закону № 875-XIIвстановлено, що Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію, зокрема: про працевлаштованих осіб з інвалідністю; про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Згідно з ч.ч. 12, 13 ст. 19 цього Закону Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно достатті 20 цього Закону. Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Відповідно до ч. 1ст. 20 Закону № 875-XIIпідприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченимстаттею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно дозаконуза рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів) (ч. 3ст. 20 Закону № 875-XII).

Згідно з ч. 4ст. 20 цього Законуадміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першоюстатті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цимЗаконом, не застосовуються строки, визначеністаттею 250 Господарського кодексу України.

Частинами дев`ятою, десятоюстатті 20 Закону № 875-XIIпередбачено, що спори, що виникають із правовідносин за статтями19і20цьогоЗакону, вирішуються Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю або в судовому порядку. Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

Порядок подання інформації про наявність вакансій врегульований наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 р. № 827-22, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 травня 2022 р. за № 565/37901 «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання» (далі Наказ № 827-22).

Згідно п. 1.4. Наказу № 827-22 Форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

Відповідно до п. 1.5. Наказу № 827-22Форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З огляду на вищевикладене, звіт за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення на підприємство для працевлаштування.

Таким чином, вищезазначений Наказ №827-22 зобов`язує суб`єкта господарювання подати дану форму 3-ПН не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії.

Тобто з вищенаведених проаналізованих нормЗакону № 875-XIIта Наказу 827-22слідує, що обов`язок щодо працевлаштування інвалідів покладено як на суб`єктів господарювання так і на державу, від імені якої діють відповідні державні служби зайнятості.

В той же час, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком щодо пошуку цієї категорії громадян для подальшого їх працевлаштування, що покладається вже на відповідні державні служби зайнятості. Тож, обов`язок суб`єкта господарювання полягає у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування інвалідів, створенні умов праці та надання інформації державній службі зайнятості, необхідної для працевлаштування інвалідів.

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало осіб з інвалідністю з причин, незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Такий висновок щодо відповідних норм права викладено у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 826/11977/18.

Згідно ч.5ст.242 Кодексу адміністративного судочинства Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

Так, з наявних матеріалів справи судом встановлено, що за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю у 2023 році, позивачем нараховано відповідачеві адміністративно-господарські санкції у розмірі 37483,01грн., що підтверджується відповідним розрахунком суми адміністративно-господарських санкцій (а.с.6).

При цьому, згідно наведеного розрахунку, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2023 рік у відповідача становила 24 особи (а.с.6).

Як встановлено судом із наданих відповідачем документів, у 2023р., а саме з 20.02.2017р. по 08.05.2023р. у відповідача працювала 1 особа з інвалідністю: ОСОБА_1 (наказ №5 від 17.07.2017р., Наказ №9 від 05.05.2023р.) при середньообліковій численності працівників за 2023 рік24 особи. Зазначене підтверджується копіями наказів про прийняття на роботу та про звільнення, копіями документів на підтвердження інвалідності працівника (довідка МСЕК № 615813 інвалідність ІІІ групи, безстроково, пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 ) (а.с.27,28,29).

Також, з жовтня по грудень 2023 року відповідачем до центру зайнятості подавалися звіти згідно форми№ 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» від 05.10.2023р., від 01.11.2023р. та від 01.12.2023р. Вказані звіти містили інформацію про наявність у відповідача вільних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості1 вакансія (сестра медична) - (а.с.33-35,36-38,39-41).

Крім цього, підприємство самостійно зверталося до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Богданівської сільської ради Дніпропетровської області та Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради, з приводу допомоги в пошуку особи з інвалідністю за спеціальністю сестра медична, що підтверджується копіями листів №372 від 14.08.2024р. та №65 від 14.08.2024р. (а.с.31,32).

А отже, із наявних матеріалів справи вбачається, що відповідач вжив всіх залежних від нього заходів для недопущення порушення правил здійснення господарської діяльності, яке полягає у необхідності створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно до встановленого нормативу ч.1ст.19 Закону №875-XIIу кількості 1 робоче місце.

З огляду на вищевикладене, посилання позивача на невиконання відповідачем встановленого законодавством нормативу відповідно до вимог ч.1ст. 19 Закону № 875-XII, який становив 1 особа та за яким позивачем було нараховано відповідачеві адміністративно-господарські санкції у сумі 37483,01 грн., є безпідставним та необґрунтованим, адже наведені доводи позивача спростовуються наявними доказами у справі, а саме: копіями наказів про прийняття на роботу та про звільнення, копіями документів на підтвердження інвалідності працівників, копіями поданих звітів форми № 3-ПН та копіями відповідних листів (а.с. 27,28,29,31,32,33-41).

Тож, із встановлених судом обставин справи видно, що відповідач виконав свій обов`язок щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановленого ч.1ст.19 Закону № 875-XIIвідповідно до нормативу, та забезпечено працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 1 особи на основне місце роботи у 2023 році, а саме: ОСОБА_1 (Наказ №5 від 17.02.2017р..), а також створенням ще одного робочого місця для працевлаштуванння особи з інвалідністю (медична сестра) при середньообліковій численності працівників за 2023 рік24 особи, що підтверджується навединими вище доказами.

Таким чином, із наведених, встановлених судом обставин та аналізу норм чинного законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за вищенаведеним розрахунком у розмірі 37483,01 грн., оскільки порушення вимогст.19 Закону №875-XII, з боку відповідача, позивачем не доведено та спростовановищенаведеними дослідженими копіями доказів, у зв`язку з чим нарахування позивачем відповідачеві адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, згідно розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (а.с.6) є безпідставним та необґрунтованим.

Також, при вирішенні даної справи судом враховується і наступне.

Відповідно дост. 216 Господарського кодексу Україниучасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ч.1, ч.2ст. 218 Господарського кодексу Українивстановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Тобто, з наведених норм чинного законодавства України видно, що відповідач несе господарсько-правову відповідальність у вигляді застосування до останнього адміністративно-господарських санкцій саме у разі вчинення правопорушення у сфері господарювання, а невід`ємним елементом правопорушення є наявність вини відповідача та причинний зв`язок між правопорушенням та його наслідками у вигляді не працевлаштування інвалідів і лише у разі, якщо відповідачем не було вжито усіх залежних заходів для недопущення господарського правопорушення.

Так, з наведених вище досліджених судом документів вбачається, що відповідач не вчиняв правопорушення у сфері господарювання щодо соціального захисту прав та законних інтересів осіб з інвалідністю, оскільки відповідач виконав всі необхідні від нього вимогиЗакону № 875-XIIщодо створення на підприємстві 1 робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023р., а отже, суд приходить до висновку про відсутність вчинення відповідачем правопорушення у сфері господарювання, встановленихЗаконом №875-ХІІ.

У відповідності до вимогст. 73 Кодексу адміністративного судочинства Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно дост. 90 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Проте, з урахуванням встановлених судом обставин справи, позивачем жодними належними та допустимими доказами не доведено невиконання відповідачем вимогст.19 Закону №875-XIIщодо недотримання вимог законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю у 2023р. на підприємстві відповідача.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за вищезазначеним розрахунком є безпідставними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства України, оскільки вчинення відповідачем правопорушення щодо відсутності працевлаштованих осіб з інвалідністю у 2023 році згідно наданих документів, судом не встановлена, позивачем не доведена та спростовується вище досліджуваними доказами, відповідно, у адміністративного суду відсутні і підстави для задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що судові витрати понесені позивачем, підлягають стягненню з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень лише при задоволенні позову позивача, який не є суб`єктом владних повноважень згідно до вимог ч.1ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте, враховуючи те, що суд не знайшов підстав для задоволення даного адміністративного позову, а також і те, що позивачем у справі є суб`єкт владних повноважень, судові витрати понесені позивачем по сплаті судового збору покладаються на позивача за нормами ч.1ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючисьст. ст.2-10,11,12,47,72-77,94,122,132,139,193,241-246,250,251,257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Приватного підприємства "МЕДІНВЕСТ" про стягнення 37483,01 грн. - відмовити повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача з урахуванням вимогст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимогстатті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначеністаттею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва