Рішення

від 26.09.2024 по справі 200/4890/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2024 року Справа№200/4890/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

16 липня 2024 року через систему «Електронний суд» до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області, Державної податкової служби України, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дій відповідачів щодо внесення до електронного кабінету, інтегрованої картки та інших інформаційних систем ДПС, ведення яких здійснюється відповідачами, інформації про наявність у ОСОБА_1 грошового зобов`язання - недоїмки з ЄСВ в розмірі 49248,21 грн., нарахування якої здійснено самостійно податковим органом в період з 20.01.2015 р. по 19.01.2021 р. без винесення податкової вимоги.

- визнати протиправним та скасувати рішення №18093/6/99-00-24-03-01-06 від 14.06.2024 р., винесене ДПС, про відмову в задоволенні скарги від 28.05.2024 р;

- зобов`язати відповідачів виключити з електронного кабінету, інтегрованої картки та інших інформаційних систем ДПС, внесення податкової інформації до яких здійснюється відповідачами, інформацію про наявність у ОСОБА_1 грошового зобов`язання - недоїмки з ЄСВ в розмірі 49248,21 грн., нарахування якої здійснено самостійно податковим органом в період з 20.01.2015 по 19.01.2021 без винесення податкової вимоги.

Так, у своєму позові вказує, що вона з 23.06.2006 по 06.09.2021 була зареєстрована як ФОП за адресою АДРЕСА_1 , та перебувала на обліку в ГУ ДПС у Донецькій області.

Зазначає, що 20.03.2024 нею, як фізичною особою в електронному кабінеті платника на сайті ДПС України виявлена заборгованість зі сплати ЄСВ в сумі 49248,21 грн. борг фізичної особи підприємця.

Звертає увагу суду на те, що вона не отримувала жодних податкових вимог щодо сплати ЄСВ у визначеній самостійно податковим органом сумі 49248,21 грн., і ці нарахування не можуть існувати, оскільки в період здійснення підприємницької діяльності (в тому числі, але не виключно, після 14.04.2014 р. з дати окупації м. Донецька та припинення діяльності ФОП в м. Донецьку ОСОБА_1 , а також, після 01.01.2017 р. з дати покладення обов`язку сплати ЄСВ на всіх ФОП незалежно від того, чи здійснювалась ними підприємницька діяльність), перебувала в трудових відносинах з ТОВ «АЙЛЕС», де отримувала заробітну плату, з якої щомісячно сплачувався ЄСВ.

Позивач рахує, що податковий борг з ЄСВ в сумі 49 248,21 грн утворився поза межами встановленої законодавством України процедури (відсутність податкової вимоги для формування заборгованості ФОП та фіз.особи), в подвійному розмірі, а вона безпідставно та незаконно рахується боржником.

Позивач також вказує, що на запит її представника ГУ ДПС у Донецькій області листом від 08.04.2024 повідомило її щодо періоду формуванні боргу з ЄСВ , зокрема за 4 квартал 2014 року- 4 квартал 2020 року; щодо відсутності видання та надсилання податкової вимоги з підстав, які не передбачені законодавством України. Зазначає, що вказана відповідь містить не повну інформацію щодо запиту її представника, крім того не вирішено питання, зокрема, щодо прийняття рішення про скасування документів / рішень / виключення інформації з картки платника податків ОСОБА_1 про нарахування, в той час коли оплата ЄСВ була передбачена тільки для ФОП, які отримували дохід. ФОП ОСОБА_1 з 2014 року (і в більш ранній період) не отримувала дохід від підприємницької діяльності.

Після отримання вказаної відповіді від 08.04.2024 р., 09.04.2024 представник позивача, з урахуванням отриманої інформації, звернулась до ГУ ДПС у Донецькій області з адвокатським запитом, в якому просила надати інформацію щодо наявної заборгованості зі сплати ЄСВ стосовно позивача, проте ГУ ДПС у Донецькій області відмовило у видачі податкової вимоги, відмовило у виключенні з інформаційно-комунікаційної системи фактично неіснуючого боргу з ЄСВ в сумі 49248,21 грн., нарахованого з 7 порушенням вказаних вище норм законодавства України та правових позицій Верховного Суду, а також нарахованого в порушення процедури та такого , який є неузгодженим, оскільки податкова вимога не видавалась, право на її оскарження не реалізовувалось.

28.05.2024 на адресу Державної податкової служби України направлена скарга на дії та на бездіяльність посадових осіб ГУ ДПС в Донецькій області, які призвели до порушення прав позивача та до створення перешкод для здійснення нею її прав на оскарження податкової вимоги.

14.06.2024 р. на електронну пошту представника позивача адвоката Тернової В.О, а 20.06.2024 р. поштою надійшла відповідь Державної податкової служби України №18093/6/99-00-24-03-01-06 від 14.06.2024 на скаргу, відповідно до якої у задоволенні скарги відмовлено з тих причин, що начебто недоїмка з ЄСВ нарахована вірно, а податкова вимога начебто не підлягає виданню по недоїмці з ЄСВ, що повністю суперечить вказаним вище положенням законодавства України.

Будучи не згодною з вказаними вище діями відповідачів, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.

Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області не погодившись з позовом надало до суду відзив, в якому представник вказує, що згідно з даними інформаційнокомунікаційної системи «Податковий блок» ДПС України ОСОБА_1 з 23.06.2006 перебуває на обліку як фізична особа - підприємець в Головному управлінні ДПС у Донецькій області, Східна Державна податкова інспекція (Ворошиловський район м. Донецьк - 562) зі станом «11» припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті). Позивачем як фізичною особою підприємцем, припинено підприємницьку діяльність 06.09.2021 (дата державної реєстрації припинення у Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань), номер проведення державної реєстрації припинення 2002660060005025652.

Одночасно зазначає, що у періоді з 01.01.2012 по 06.09.2021 позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування та має реєстраційний номер платника єдиного внеску 05-15-11-98708 від 27.06.2006.

За даними ІКС «Податковий блок», станом на 30.07.2024, по коду платежу 71040000 (Єдиний внесок для фізичних осіб підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 49 248,21 грн за період з 01.10.2014 по 31.12.2020, згідно нарахування зобов`язань в автоматичному режимі на центральному рівні, а саме: - 1267,95 грн за ІV квартал 2014 року, термін сплати до 20.01.2015 (включно); т 1267,95 грн за І квартал 2015 року, термін сплати до 20.04.2015 (включно); - 1267,95 грн за ІІ квартал 2015 року, термін сплати до 20.07.2015 (включно); - 1323,47 грн за ІІІ квартал 2015 року, термін сплати до 19.10.2015 (включно); - 1434,51 грн за ІV квартал 2015 року, термін сплати до 19.01.2016 (включно); - 909,48 грн за І квартал 2016 року, термін сплати до 19.04.2016 (включно); - 941,16 грн за ІІ квартал 2016 року, термін сплати до 19.07.2016 (включно); - 957,00 грн за ІІІ квартал 2016 року, термін сплати до 19.10.2016 (включно); - 990,00 грн за ІV квартал 2016 року, термін сплати до 19.01.2017 (включно); - 2112,00 грн за І квартал 2017 року, термін сплати до 19.04.2017 (включно); - 2112,00 грн за ІІ квартал 2017 року, термін сплати до 19.07.2017 (включно); - 2112,00 грн за ІІІ квартал 2017 року, термін сплати до 19.10.2017 (включно); - 2112,00 грн за ІV квартал 2017 року, термін сплати до 19.01.2018 (включно); - 2457,18 грн за І квартал 2018 року, термін сплати до 19.04.2018 (включно); - 2457,18 грн за ІІ квартал 2018 року, термін сплати до 19.07.2018 (включно); - 2457,18 грн за ІІІ квартал 2018 року, термін сплати до 19.10.2018 (включно); - 2457,18 грн за ІV квартал 2018 року, термін сплати до 21.01.2019 (включно); - 2754,18 грн за І квартал 2019 року, термін сплати до 19.04.2019 (включно); - 2754,18 грн за ІІ квартал 2019 року, термін сплати до 19.07.2019 (включно); - 2754,18 грн за ІІІ квартал 2019 року, термін сплати до 21.10.2019 (включно); - 2754,18 грн за ІV квартал 2019 року, термін сплати до 20.01.2020 (включно); - 2078,12 грн за І квартал 2020 року, термін сплати до 21.04.2020 (включно); - 1039,06 грн за ІІ квартал 2020 року, термін сплати до 20.07.2020 (включно); - 3178,12 грн за ІІІ квартал 2020 року, термін сплати до 19.10.2020 (включно); - 3300,00 грн за ІV квартал 2020 року, термін сплати до 19.01.2021 (включно), яка відповідає обліковим даним та обраній системі оподаткування позивача.

Водночас, відповідач зазначає, що Законом України від 13 травня 2020 року №592-IХ «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» внесено зміни до Закону №2464, які набули чинності з 01 січня 2021 року, зокрема, статтю 4 Закону № 2464 доповнено частиною шостою, згідно з якою передбачено звільнення від сплати за себе єдиного внеску, зокрема, фізичних осіб підприємців, які мають основне місце роботи, за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Враховуючи зазначене, лише з 01.01.2021 фізичні особи - підприємці, які одночасно мали основне місце роботи, почали звільнятись від сплати єдиного внеску за себе за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено за таких осіб страховий внесок у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Отже, питання щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які є одночасно найманими працівниками, законодавчо врегульовано як до 01.01.2021, так і після цієї дати.

Крім того, представник ГУ ДПС у Донецькій області вказав, що за даними державного реєстру фізичних осіб місце проживання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ): АДРЕСА_1 . Згідно з Додатком 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії розмежування» (зі змінами) місто Донецьк Донецької області є населеним пунктом, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Згідно з Переліком територій, які тимчасово окуповані Російською Федерацією, що затверджені наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» вся територія Донецького району Донецької області є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України з 07.04.2014. З огляду на вищезазначене, представник акцентує увагу, що Головним управлінням ДПС у Донецькій області вимога про сплату боргу (недоїмки) позивачу не виносилась та не надсилалась.

Щодо результатів перевірки скарги представник вказує, що Державною податковою службою України письмово повідомлено адвоката Тернову Вікторію про результати перевірки скарги від 28.05.2024 №28/05-5, надано відповідь листом від 14.06.2024 №18093/5/99-00-24-03-01-06, який позивач просить скасувати.

У зв`язку з вищевикладеним представник ГУ ДПС у Донецькій області просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування рішення у повному обсязі.

Державна податкова служба України у відзиві на позов повністю підтримала доводи, що наведені Головним управлінням ДПС у своєму відзиві та виклала в ньому аналогічну правову позицію.

Ухвалою суду від 26 липня 2024 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи. Витребувано у Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області та Державної податкової служби України: інтегровану картку платника з єдиного внеску на позивача з 01.10.2014 по сьогоднішній день; розрахунок суми єдиного внеску, визначеної за період ІV квартал 2014 року - І, ІІ, ІІІ, ІІІІ квартали 2020 року із наведенням розрахунків згідно ставки єдиного внеску за ці періоди; розрахунок всієї суми боргу позивача з єдиного внеску за весь період його виникнення по день розгляду справи судом; довідку про суму боргу позивача з єдиного внеску станом на день розгляду справи.

Ухвалою від 26 вересня 2024 року суд відмовив у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Донецькій області про проведення розгляду цієї справи в порядку загального позовного провадження.

Відповідно до статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який було неодноразово продовжено та який триває станом на дату розгляду цієї справи.

02 березня 2022 року опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану року, судам України рекомендовано за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя.

Донецький окружний адміністративний суд продовжує свою роботу у дистанційному режимі.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Відповідно достатті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищезазначене, та зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, заяв від учасників справи про поновлення/продовження процесуальних строків, для вчинення процесуальних дій, у відповідності до положень п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, до суду не надходило, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд проводить розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

З`ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановленонаступне.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 23.06.2006 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем та 06.09.2021 офіційно припинила підприємницьку діяльність на підставі власного рішення, номер проведення державної реєстрації припинення - 2002660060005025652.

Згідно з даними ІКС «Податковий блок» позивач перебувала на обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області (Східна ДПІ (Ворошилівський р-н м. Донецьк)) як фізична особа - підприємець з 23.06.2006, у господарській діяльності застосовувала спрощену систему оподаткування.

Позивач надала копію трудової книжки від 01.09.2008 серії НОМЕР_2 відповідно до якої з 03.01.2012 до теперішнього часу працює в ТОВ «АЙЛЕС» (код 35484631):

- з 03.01.2012 р. по 03.09.2013 р. на посаді фінансового директора;

- з 03.09.2013 р. на посаді директора ТОВ «АЙЛЕС».

Відповідно до інформації, наданої ПФУ в довідках форми ОК-5 від 14.08.2024 р. та ОК-7 від 14.08.2024 р. весь цей період часу, в тому числі з 20.01.2015 по 19.01.2021, ОСОБА_1 отримувала заробітну плату в ТОВ «АЙЛЕС» (код 35484631), з її заробітної плати щомісяця здійснювалось відрахування ЄСВ.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли, суд виходить з такого.

Щодо строку звернення до суду із цим позовом.

Згідно з ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАС України).

Отже, за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, спірні правовідносини у цій справі виникли з питань коригування інтегрованої картки платника податків, яке, за доводами позивача, відповідачі мають здійснити на суму заборгованості зі сплати ЄСВ у розмірі 49248,21 грн.

Відповідно до матеріалів справи, борг позивача з єдиного внеску виник з 01.10.2014 по 31.12.2020.

Позивачем як фізичною особою підприємцем, припинено підприємницьку діяльність 06.09.2021(дата державної реєстрації припинення у Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань), номер проведення державної реєстрації припинення 2002660060005025652).

Тоді як до суду з позовною заявою позивач звернулась 16 липня2024року з використанням підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи).

Відповідачі рахують, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом у цій справі пропущений процесуальний строк, встановлений частиною другою статті 122 КАС України, оскільки електронний сервіс «Електронний кабінет платника податків», що забезпечує користувачу можливість, у тому числі, доступу до інформації про стан його розрахунків з бюджетом по податках, зборах, впроваджений ще з грудня2013року, та тільки у2024році позивач вирішила скористатися цим сервісом. Крім того, вказують, що згідно з даними інформаційнокомунікаційної системи «Податковий блок» ДПС України (далі ІКС «Податковий блок») ОСОБА_1 з 23.06.2006перебуває на обліку як фізична особа - підприємець в Головному управлінні ДПС у Донецькій області, Східна Державна податкова інспекція (Ворошиловський район м. Донецьк - 562) зі станом «11» припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті). Отже, переконані відповідача, позивач припиняючи підприємницьку діяльність 06.09.2021(дата державної реєстрації припинення у Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань), номер проведення державної реєстрації припинення 2002660060005025652, була обізнана про той факт, що її підприємницьку діяльність припинено, проте у зв`язку з наявністю заборгованості її не знято з обліку.

Проте суд не приймає наведені доводи відповідачів, оскільки як встановлено судом на підставі наявних матеріалів справи рішення по скарзі №18093/6/99-00-24-03-01-06 від 14.06.2024позивач отримала електронною поштою 14.06.2024, та по пошті 20.06.2024, а доказів того, що позивач була обізнана про наявність у неї недоїмки з ЄСВ суду відповідачами не надано. Крім того як зазначають у відзивах відповідачі, Головним управлінням ДПС у Донецькій області вимога про сплату боргу (недоїмки) позивачу не виносилась та не надсилалась.

На підставі вказаного суд вважає, що позивачем строк звернення до суду із цим позовом не пропущено.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі -ПК) в частині компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб щодо адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Законом №2464-VI.

Так, відповідно до підпункту14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VIплатниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI(в редакції, чинній до 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці" ( 108/95-ВР ), та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток); для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім`ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI(в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VIне врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає контролюючий орган, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19) та в подальшому підтримана у постанові від 4 грудня 2019 року (справа №440/2149/19).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач з 03.01.2012 є найманим працівником, у цей період роботодавець сплачував за неї єдиний внесок у розмірі, визначеному Законом № 2464-VI. Ця обставина не заперечується контролюючим органом, а також підтверджується приєднаними до матеріалів справи індивідуальними відомостями Пенсійного фонду України про застраховану особу (довідка форми ОК-5).

Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності не встановлено. ГУ ДПС в Донецькій області у відзиві про наявність таких доходів не зазначало, у зв`язку з чим відповідно до частини першої статті 86 КАС України обставини відсутності у позивача у період з 01.10.2014 по 31.12.2020 доходу від власної господарської діяльності окремо від доходів, отриманих від роботодавців, не підлягають доказуванню.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї в період, зокрема, з 01.10.2014 по 31.12.2020 нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно дост.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Отже, за наведених вище мотивів, дії ГУ ДПС в Донецькій області щодо нарахування сум єдиного внеску в період з 01.10.2014 по 31.12.2020 у сумі 49 248,21 грн не можна вважати правомірними, а тому суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідачів виключити з електронного кабінету, інтегрованої картки та інших інформаційних систем ДПС, внесення податкової інформації до яких здійснюється відповідачами, інформацію про наявність у позивача грошового зобов`язання - недоїмки з ЄСВ в розмірі 49248,21 грн., нарахування якої здійснено самостійно податковим органом в період з 20.01.2015 р. по 19.01.2021 р. без винесення податкової вимоги суд зазначає таке.

Оперативний облік податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування контролюючими органами здійснюється відповідно до Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок), який затверджено наказом Міністерством фінансів України від 12.01.2021 р. № 5.

Приписами пункту 4 розділу V Порядку встановлено, що працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем вносять дані до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.

Відображенню в інформаційній системі підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв`язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій. Такими матеріалами є: скарга (заява) платника податків; рішення про результати розгляду скарги (заяви); ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті.

Cтатус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску змінюється відповідно до суті рішення (постанови) ("Скасовується в судовому порядку" / "Вручено, судовий розгляд").

У підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та рішень щодо єдиного внеску змінюється на "Скасовується в судовому порядку" / "Вручено, судовий розгляд".

У разі якщо за результатами судового оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус податкових повідомлень-рішень /рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на "Скасовується в судовому порядку"), то в ІКП відображення облікових показників (операцій) щодо донарахування/зменшення суми не проводиться.

Інформація, внесена та збережена працівниками підрозділів адміністративного/судового оскарження до інформаційної системи податкових органів, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, та інформаційної системи податкових органів, яка забезпечує відображення результатів адміністративного оскарження, щоденно автоматично відображається в реєстрі "Апеляційне та судове оскарження" підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

Працівники підрозділів, які проводять контрольно-перевірочні заходи, щоденно опрацьовують інформацію, завантажену в підсистему, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи з інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскаржень.

Тож, в силу положень вищевказаного порядку, працівники контролюючого органу можуть виключати з ІКП суми донарахувань та змінювати стан рішень контролюючого органу, якими визначено вказані суми зобов`язань.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 825/999/17, від 26 лютого 2019 року у справі № 805/4374/15-а, від 25 березня 2020 року у справі № 826/9288/18, від 28 жовтня 2022 року у справі № 200/5487/21, від 02 березня 2023 року у справі № 826/23604/15.

Суд зазначає, що спосіб захисту прав та інтересів осіб, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

"Ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Таким чином, ефективним та таким, що відповідає вимогам законодавства способом відновлення порушеного права позивача суд вважає зобов`язання відповідача здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника (за кодом бюджетної класифікації 71040000 єдиний внесок для фізичних осіб підприємців, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) шляхом виключення нарахованої Головним управлінням ДПС в Донецькій області недоїмки з єдиного внеску у сумі 49248,21 грн, в т.ч.: 1267,95 грн за ІV квартал 2014 року, термін сплати до 20.01.2015 (включно); 1267,95 грн за І квартал 2015 року, термін сплати до 20.04.2015 (включно); 1267,95 грн за ІІ квартал 2015 року, термін сплати до 20.07.2015 (включно); 1323,47 грн за ІІІ квартал 2015 року, термін сплати до 19.10.2015 (включно); 1434,51 грн за ІV квартал 2015 року, термін сплати до 19.01.2016 (включно); 909,48 грн за І квартал 2016 року, термін сплати до 19.04.2016 (включно); 941,16 грн за ІІ квартал 2016 року, термін сплати до 19.07.2016 (включно); 957,00 грн за ІІІ квартал 2016 року, термін сплати до 19.10.2016 (включно); 990,00 грн за ІV квартал 2016 року, термін сплати до 19.01.2017 (включно); 2112,00 грн за І квартал 2017 року, термін сплати до 19.04.2017 (включно); 2112,00 грн за ІІ квартал 2017 року, термін сплати до 19.07.2017 (включно); 2112,00 грн за ІІІ квартал 2017 року, термін сплати до 19.10.2017 (включно); 2112,00 грн за ІV квартал 2017 року, термін сплати до 19.01.2018 (включно); 2457,18 грн за І квартал 2018 року, термін сплати до 19.04.2018 (включно); 2457,18 грн за ІІ квартал 2018 року, термін сплати до 19.07.2018 (включно); 2457,18 грн за ІІІ квартал 2018 року, термін сплати до 19.10.2018 (включно); 2457,18 грн за ІV квартал 2018 року, термін сплати до 21.01.2019 (включно); 2754,18 грн за І квартал 2019 року, термін сплати до 19.04.2019 (включно); 2754,18 грн за ІІ квартал 2019 року, термін сплати до 19.07.2019 (включно); 2754,18 грн за ІІІ квартал 2019 року, термін сплати до 21.10.2019 (включно); 2754,18 грн за ІV квартал 2019 року, термін сплати до 20.01.2020 (включно); 2078,12 грн за І квартал 2020 року, термін сплати до 21.04.2020 (включно); 1039,06 грн за ІІ квартал 2020 року, термін сплати до 20.07.2020 (включно); 3178,12 грн за ІІІ квартал 2020 року, термін сплати до 19.10.2020 (включно); 3300,00 грн за ІV квартал 2020 року, термін сплати до 19.01.2021 (включно).

Щодо позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення №18093/6/99-00-24-03-01-06 від 14.06.2024, що винесене ДПС, про відмову в задоволенні скарги від 28.05.2024 р суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 поняття порушене право, за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес. У цьому ж Рішенні зазначено, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; е) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Однак, в даному випадку, спірне рішення ДПС України №18093/6/99-00-24-03-01-06 від 14.06.2024 не є юридично значимим для позивача, оскільки жодних заходів його реалізації щодо позивача не передбачає, а тільки залишає чинними дії ГУ ДПС в Донецькій області щодо нарахування сум єдиного внеску в період з 01.10.2014 по 31.12.2020 у сумі 49 248,21 грн позивачу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 07.02.2020 у справі №826/11086/18 міститься правовий висновок, за змістом якого рішення ДПС України про відмову в задоволенні скарги на рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних регіонального рівня, не є таким, що прийняте у зв`язку з реалізацією управлінських повноважень, та є актом вирішення спору в досудовому порядку, не створює юридичного наслідку для позивача, а визнання цього рішення протиправним та його скасування не призведе до відновлення порушеного права.

Оскільки, рішення Державної податкової служби України №18093/6/99-00-24-03-01-06 від 14.06.2024 не порушує права, свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, не перешкоджає реалізації прав позивача, суд вважає, що воно не підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Нормами частини 2статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Згідно із ч. 2 ст. 9 суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч.1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що нарахування грошового зобов`язання - недоїмки з ЄСВ в розмірі 49248,21 грн в період з 01.10.2014 по 31.12.2020, здійснено саме Головним управлінням ДПС у Донецькій області, а тому позовні вимоги в цій частині позову до ДПС України задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.

З матеріалів справи вбачається, що за подання даного адміністративного позову через систему «Електронний суд» позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1937,92 грн.

Суд зазначає, що позов подано через підсистему «Електронний суд», а відповідно ч.3ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи те, що вимоги задоволені частково, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління ДПС в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судового збору у розмірі 1100 грн.

Керуючись ст.ст.7,9,139,241-246,250,255,262,295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС в Донецькій області щодо нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску в період з 01.10.2014 по 31.12.2020 у сумі 49 248,21 грн.

Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області (87515 Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59; ЄДРПОУ: 44070187) здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) (за кодом бюджетної класифікації 71040000 єдиний внесок для фізичних осіб підприємців, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) шляхом виключення нарахованої Головним управлінням ДПС в Донецькій області недоїмки з єдиного внеску у сумі 49248,21 грн, в т.ч.: 1267,95 грн за ІV квартал 2014 року, термін сплати до 20.01.2015 (включно); 1267,95 грн за І квартал 2015 року, термін сплати до 20.04.2015 (включно); 1267,95 грн за ІІ квартал 2015 року, термін сплати до 20.07.2015 (включно); 1323,47 грн за ІІІ квартал 2015 року, термін сплати до 19.10.2015 (включно); 1434,51 грн за ІV квартал 2015 року, термін сплати до 19.01.2016 (включно); 909,48 грн за І квартал 2016 року, термін сплати до 19.04.2016 (включно); 941,16 грн за ІІ квартал 2016 року, термін сплати до 19.07.2016 (включно); 957,00 грн за ІІІ квартал 2016 року, термін сплати до 19.10.2016 (включно); 990,00 грн за ІV квартал 2016 року, термін сплати до 19.01.2017 (включно); 2112,00 грн за І квартал 2017 року, термін сплати до 19.04.2017 (включно); 2112,00 грн за ІІ квартал 2017 року, термін сплати до 19.07.2017 (включно); 2112,00 грн за ІІІ квартал 2017 року, термін сплати до 19.10.2017 (включно); 2112,00 грн за ІV квартал 2017 року, термін сплати до 19.01.2018 (включно); 2457,18 грн за І квартал 2018 року, термін сплати до 19.04.2018 (включно); 2457,18 грн за ІІ квартал 2018 року, термін сплати до 19.07.2018 (включно); 2457,18 грн за ІІІ квартал 2018 року, термін сплати до 19.10.2018 (включно); 2457,18 грн за ІV квартал 2018 року, термін сплати до 21.01.2019 (включно); 2754,18 грн за І квартал 2019 року, термін сплати до 19.04.2019 (включно); 2754,18 грн за ІІ квартал 2019 року, термін сплати до 19.07.2019 (включно); 2754,18 грн за ІІІ квартал 2019 року, термін сплати до 21.10.2019 (включно); 2754,18 грн за ІV квартал 2019 року, термін сплати до 20.01.2020 (включно); 2078,12 грн за І квартал 2020 року, термін сплати до 21.04.2020 (включно); 1039,06 грн за ІІ квартал 2020 року, термін сплати до 20.07.2020 (включно); 3178,12 грн за ІІІ квартал 2020 року, термін сплати до 19.10.2020 (включно); 3300,00 грн за ІV квартал 2020 року, термін сплати до 19.01.2021 (включно).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Донецькій області (87515 Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59; ЄДРПОУ: 44070187) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмір 1 100 (одна тисяча сто ) гривень.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 26 вересня 2024 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров