Рішення

від 30.09.2024 по справі 240/27602/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року м. Житомир справа № 240/27602/23

категорія 111030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Малинська паперова фабрика-Вайдманн" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне акціонерне товариство "Малинська паперова фабрика-Вайдманн" (далі також Товариство, позивач) звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі також Управління, ГУ ДПС, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.06.2023:

- № 00119790701 про нарахування штрафу в сумі 30837,00 грн. за порушення граничних строків складання та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі також ЄРПН) податкової накладної;

- № 00119800701 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість (далі ПДВ), що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду, на 75188,00 грн.;

- № 00119810701 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 388184,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 97046,00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує на помилковість висновків акту перевірки, які стали передумовою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки Товариством було надано перевіряючим всі належні докази (первинні документи) в підтвердження правильності формування ним даних податкового обліку (зокрема, й визначення сум податкового кредиту та податкового зобов`язання з ПДВ за березень 2023 року); крім того, звертає увагу на відсутність підстав для нарахування податкового зобов`язання з ПДВ при списанні основних засобів, оприбуткуванні та переведенні їх в актив для подальшого продажу, а отже, як наслідок, й відсутність у нього обов`язку зі складання та реєстрації в ЄРПН податкової накладної за результатами таких дій.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено судове засідання.

Відповідач в письмовому відзиві на позовну заяву проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а висновки акту перевірки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення - обґрунтованими і законними, у зв`язку із чим просить залишити позовну заяву без задоволення.

Товариство у відповіді на відзив навело мотиви незгоди із зазначеними податковим органом у відзиві на позовну заяву доводами.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Житомирського окружного адміністративного суду "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи" та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями у зв`язку з призовом з 04.07.2024 судді Липи В.А. на військову службу дану справу передано на розгляд судді Майстренко Н.М.

Ухвалою суду адміністративну справу прийнято до провадження судді Майстренко Н.М., вирішено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження, а її розгляд розпочинається спочатку.

Представники сторін в засіданні суду надали свої пояснення, аналогічні тим, що вже були ними викладені, відповідно, у позовній заяві та відзиві на неї.

Згідно з протокольною ухвалою суду подальший розгляд справи здійснюється в письмовому провадженні.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

За змістом частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши її фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для правильного вирішення спору, суд дійшов таких висновків.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами Управління проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт № 9247/06-30-07-01/00278735 від 23.05.2023.

Згідно висновків акту перевірки під час її проведення встановлено порушення Товариством:

- пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 «в» статті 200 Податкового кодексу України (далі ПК України), що призвело до завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, всього на 388184,00 грн., в тому числі за березень 2023 року - 388184,00 грн.;

- пункту 189.9 статті 189, пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 «в» статті 200 ПК України, що мало наслідком завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 75188,00 грн., у тому числі за березень 2023 року - 75188,00 грн.;

- пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 ПК України у зв`язку із нереєстрацією в ЄРПН однієї податкової накладної на загальну суму ПДВ 61674,00 грн., у тому числі за березень 2023 року одна податкова накладна на суму ПДВ 61674,00 грн.

До таких висновків податковий орган прийшов, вказавши, що Товариством в порушення пункту 189.9 статті 189 ПК України не нараховано податкові зобов`язання з ПДВ в сумі 61674,00 грн. на залишкову вартість списаних в березні 2023 року як такі, що не придатні до використання у господарській діяльності, основних засобів форм латунних, які в подальшому оприбутковано на рахунок 209 «Інші матеріали» за іншою, ніж балансова, вартістю. Крім того, за вказаним фактом суб`єктом господарювання в порушення пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 ПК України не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкову накладну. До того ж, у декларації за березень 2023 року Товариством завищено суму податкового кредиту на 401698,00 грн., оскільки задекларовано податковий кредит щодо ввезених на митну територію України товарів в розмірі 7 181 446,00 грн., тоді як згідно системи електронного адміністрування ПДВ щодо позивача зареєстровано митних операцій на суму ПДВ в розмірі 6 779 748,00 грн., тобто на 401 698,00 грн. менше. Це порушення призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за березень 2023 року на 388184,00 грн. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, за березень 2023 року на 13514,00 грн. Всього ж, на переконання податкового органу, від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, за березень 2023 року Товариством завищено на 75188,00 грн. (13514,00 грн. + 61674,00 грн.)

Товариством подано заперечення № 514 від 06.06.2023 на акт перевірки № 9247/06-30-07-01/00278735 від 23.05.2023, проте листом Головного управління ДПС у Житомирській області № 13967/6/06-30-07-01 від 19.06.2023 його повідомлено, що за наслідками розгляду заперечень висновки акту перевірки визнано правомірними й такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Управлінням 26.06.2023 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 00119790701, згідно з яким до Товариства застосовано штраф в сумі 30837,00 грн. у зв`язку із нескладанням та нереєстрацією у встановлений законом строк в ЄРПН податкової накладної;

- № 00119800701, відповідно до якого Товариству зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду, на 75188,00 грн.;

- № 00119810701 щодо зменшення Товариству бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 388184,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 97046,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження (скарга Товариства № 611 від 07.07.2023) рішенням ДПС України № 25842/6/99-00-06-01-04-06 від 05.09.2023 скаргу платника залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 26.06.2023 № 00119790701, № 00119800701, № 00119810701 без змін.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 67 Конституції Україникожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в розмірах і порядку, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їхні права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їхніх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпунктів 14.1.156, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Виходячи з положень пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В акті перевірки податковий орган зазначає про порушення Товариством приписів пункту 189.9 статті 189 ПК України, який передбачає, що у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації. Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Втім, на переконання суду, вказана норма законодавства не підлягає застосуванню до спірних у даній справі правовідносин.

Так, наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що в Товаристві на рахунках № 106 «Інструменти, прилади та інвентар», № 104 «Машини та обладнання» та № 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи» обліковувались латунні форми.

У зв`язку з прийняттям рішення щодо продажу цих латунних форм Товариством було укладено контракт №SE2-20600921 від 02.01.2023 з компанією-контрагентом із Туреччини про поставку матеріалів для виробництва.

Відповідно до норм Міжнародного стандарту фінансової звітності 5 "Непоточні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність" компанія має право класифікувати непоточний актив (або групу вибуття) як утримуваний для продажу, якщо його балансова вартість буде в основному відшкодовуватися шляхом операції продажу, а не поточного використання.

З врахуванням викладеного, латунні форми були переведені Товариством з рахунків № 106, № 104 та № 112 до групи вибуття (через списання та оприбуткування), що оформлено актами на списання основних засобів та прибутковими ордерами.

В цих актах комісія, створена з питання списання необоротних активів, зробила висновок про необхідність списання спірних латунних форм як таких, що не будуть використовуватись за первісним призначенням (не придатні до використання в господарській діяльності), а також про необхідність їх оприбуткувати, перевести актив в активи, утримувані для продажу.

В бухгалтерському обліку Товариства зазначені операції по списанню основних засобів для подальшого продажу відображені на рахунках 97601001 «Собівартість реалізованих машин та обладнання» та 97601002 «Собівартість реалізованих інструментів», що підтверджується планом рахунків, який застосовує Товариство, та оборотно-сальдовою відомістю за березень 2023 року по наведеним вище рахункам.

Отже, Товариство не оприбутковувало будь-які комплектуючі чи металобрухт, а переводило актив в актив, утримуваний для продажу, без будь яких змін форми або назви, що і зазначено в вищезгаданих актах на списання.

Сумарно операції підтверджуються укладеним Товариством контрактом №SE2-20600921 від 02.01.2023, ВМД, рахунками-фактурами на реалізацію цих активів, актами на списання основних засобів та прибутковими ордерами на оприбуткування активів, утримуваних для продажу, без будь яких змін форми або назви, які, в свою чергу, надавались перевіряючим під час проведення перевірки.

При цьому, суд враховує й те, що ПК України не містить норми, яка зобов`язує платника податку нараховувати ПДВ при переведенні основного засобу в активи для продажу, адже ПДВ нараховується уже саме при продажу таких активів.

Підсумовуючи викладене та з огляду на наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що висновок акту перевірки про порушення Товариством вимог пункту 189.9 статті 189 ПК України протирічить суті проведених ним вищевказаних операцій як таких.

Зважаючи на викладене, у Товариства були відсутні підстави для нарахування податкових зобов`язань з ПДВ в сумі 61674,00 грн. за результатами операцій зі списання основних засобів латунних форм.

Крім того, в акті перевірки Управління посилається на порушення Товариством пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 ПК України, відповідно до яких на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Проте, як вже вказувалось в цьому рішенні, за результатами операцій зі списання основних засобів (латунних форм) у Товариства не виник обов`язок по нарахуванню податкових зобов`язань з ПДВ в сумі 61674,00 грн., що, в свою чергу, свідчить й про відсутність у нього обов`язку зі складання та реєстрації в ЄРПН податкової накладної на цю суму за результатами таких операцій.

Відтак, штраф в сумі 30837,00 грн. у зв`язку із нескладанням та нереєстрацією у встановлений законом строк в ЄРПН податкової накладної за березень 2023 року на суму 61674,00 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення № 00119790701 від 26.06.2023 до Товариства застосовано безпідставно.

З приводу ж доводів відповідача в акті перевірки про завищення Товариством у декларації за березень 2023 року суми податкового кредиту на 401698,00 грн., у зв`язку із декларуванням податкового кредиту за операціями із ввезення на митну територію України товарів в розмірі 7 181 446,00 грн., тоді як згідно системи електронного адміністрування ПДВ щодо позивача зареєстровано митних операцій на суму ПДВ лише в розмірі 6 779 748,00 грн. (різниця - 401 698,00 грн.), суд бере до уваги таке.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

В пункті 198.3 статті 198 ПК України закріплено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Водночас, з огляду на приписи пункту 201.12 статті 201 ПК України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Пункт 200.1 статті 200 ПК України визначає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як встановлено судом, в рядку 11.1 декларації Товариством задекларовано податковий кредит із ввезених на митну територію України товарів в сумі 7 181446,00 грн., що відповідає даним з митних декларацій та аркушів коригувань за березень 2023 року.

Всі належні до сплати за операціями із ввезення товарів податки і збори Товариством сплачено своєчасно.

Розбіжностей з Державною митною службою України станом на 31.03.2023 Товариство не має, що підтверджується, в тому числі оборотно-сальдовою відомістю по контрагенту «Державна митна служба України» за період з 01.01.2023 по 01.04.2023.

При цьому, в підтвердження задекларованих сум Товариством до перевірки були надані: митна декларація 23UА101080000144U5 від 30.01.2023 з аркушами коригування від 15.03.2023 та 24.03.2023, лист ПАТ «Вайдманн-МПФ» № 122 від 07.02.2023, лист Державної митної служби України № 7.19-2/15/13/1348 від 28.02.2023, лист ПАТ «Вайдманн-МПФ» № 221 від 08.03.2023, платіжні інструкції від 21.03.2023 на повернення коштів від митної служби та вищевказану оборотно-сальдову відомість по контрагенту «Державна митна служба України» за період з 01.01.2023 по 01.04.2023.

Разом з тим, в системі електронного адміністрування ПДВ, на яку посилається податковий орган, зареєстрована інша сума податкового кредиту - 6 779748,00 грн.

В той же час, як слушно зазначає позивач, інформація з системи, яку адмініструє ДПС, не є підставою для внесення платником податків даних в декларацію.

Ні ПК України, ні інші нормативні акти не містять вимоги щодо можливості для покупця товарів віднести суму ПДВ, сплаченого по ВМД, до податкового кредиту лише після реєстрації останньої в будь-якому реєстрі, в тому числі і в системі електронного адміністрування ПДВ.

Про це безпосередньо свідчить зміст пункту 198.6 статті 198 ПК України, в якому законодавець не висуває вимогу щодо реєстрації ВМД як передумову для віднесення суми податку до податкового кредиту. Вимога щодо реєстрації в ЄРПН стосується лише податкових накладних.

Виходячи з наведеного, якщо митне оформлення завершено й електронна митна декларація оформлена за допомогою автоматизованої системи митного оформлення, що підтверджує сплату ПДВ, то це є підставою для формування покупцем податкового кредиту.

Отже, Товариством у декларації за березень 2023 року правомірно задекларовано суму податкового кредиту із ввезених на митну територію України товарів в розмірі 401698,00 грн., адже доказів неналежного оформлення митної декларації 23UА101080000144U5 від 30.01.2023 матеріали справи не містять й відповідачем таких доводів не наводилось.

Водночас, суд звертає увагу, що станом на 16.05.2023 ДПС виправила невідповідність в системі СЕА ПДВ, включивши до неї суму 401 697,34 грн. й вказавши підставою для такого включення саме митну декларацію 23UА101080000144U5 від 30.01.2023.

Ці обставини були відомі контролюючому органу на момент проведення перевірки, проте будь-яких пояснень з приводу того, чому вони не враховані, відповідачем не надано.

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

Втім, всупереч приписам вказаної статті процесуального закону, відповідачем не було представлено суду жодних доказів в підтвердження правомірності прийнятих ним та оскаржуваних Товариством податкових повідомлень-рішень.

Згідно із частинами 1 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, враховуючи все викладене вище в цьому рішенні в сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС від 26.06.2023 № 00119790701, № 00119800701, № 00119810701.

При цьому, в силу приписів статті 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статями 6 - 9, 32, 77, 90, 139, 241 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов Приватного акціонерного товариства "Малинська паперова фабрика-Вайдманн" (вул. Приходька, 66, м. Малин, Житомирська область, 11602, код ЄДРПОУ 00278735) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, Житомирська область, 10003, код ЄДРПОУ ВП 44096781) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 26.06.2023 № 00119790701, № 00119800701, № 00119810701.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь Приватного акціонерного товариства "Малинська паперова фабрика-Вайдманн" судові витрати зі сплати судового збору у сумі 12646,45 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Майстренко

30.09.24