Рішення

від 27.09.2024 по справі 380/2856/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/2856/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2024 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/2856/24 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просить:

- Визнати протиправною відмову Державного підприємства обслуговування повітряного руху України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні з військової служби.

- Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України одноразову грошову допомогу при звільненні ОСОБА_1 з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення в сумі 280 568, 25 грн. (двісті вісімдесят тисяч п`ятсот шістдесят вісім грн. 25 коп.)

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив вимоги Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не виплативши при звільненні одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Позивач вказав, що оскільки виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до підприємства, із залишенням на військовій службі, здійснюється за рахунок коштів цього підприємства, то виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям при звільненні зі служби також здійснюється за рахунок коштів такого підприємства.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що Украерорух не може бути належним відповідачем у цій справі та на нього не поширюється юрисдикція адміністративних судів, адже за своїм правовим статусом Украерорух не відноситься до суб`єктів владних повноважень. Представник відповідача вважає, що одноразова грошова допомога у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби повинна бути нарахована та виплачена при звільненні позивача з військової служби Міністерством оборони України.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 03 липня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.

Судом встановлені наступні обставини:

ОСОБА_1 на підставі наказу Міністра оборони України від 08.12.1999 року № 704 «По особовому складу» був відряджений до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі - Украерорух) із залишенням на військовій службі. В подальшому Позивача призначено на посаду заступника директора Украероруху.

Наказом Украероруху від 25.10.2010 року № 590/о «З особового складу» Позивача звільнено із військової служби у запас відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за пунктом «в» частини шостої (за віком), наказом Міністра оборони України від 23.09.2010 року № 1001 звільнено із займаної посади 25.10.2010 року.

При звільненні з військової служби позивачу не виплачено одноразову грошову допомогу пов`язана із звільненням з військової служби, що передбачена Законом № 2011 - XII.

07.11.2023 на адресу Украероруху було скеровано адвокатський запит щодо надання документів та інформації, що стосується діяльності підприємства з виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1

10.01.2024 Украерорухом надано відповідь на адвокатський запит. У даній відповіді, зокрема, зазначалось, що 19.08.2011 ОСОБА_1 звернувся до Украероруху із заявою, в якій зазначив, що йому при звільненні з військової служби не була виплачена грошова допомога, яка надається відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та просив повідомити причину її невиплати.

У відповіді на зазначену заяву Украерорух листом від 06.10.2011 №1.24-25 повідомив ОСОБА_1 про те, що приписами статті 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції Закону на день надання відповіді) встановлено, що фінансове забезпечення витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

Така норма Закону також визначена частиною четвертою статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

З урахуванням того, що Украерорух є госпрозрахунковим, а не бюджетним підприємством, та не отримує з державного бюджету жодних коштів, у тому числі і на виплату звільненим з військової служби військовослужбовцям одноразової грошової допомоги, у підприємства відсутні правові підстави та обов`язок для виплати такої грошової допомоги.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 07.03.2013 у справі №1319/88845/2012 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Міністерство оборони України здійснити виплату ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в сумі 280568,25 грн.

Не погоджуючись з рішенням районного суду від 07.03.2013 Міністерство оборони України оскаржило його в апеляційному порядку.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 у справі №5847/13/876 апеляційна скарга Міністерства оборони України була задоволена. Постанову Сихівського районного суду м. Львова від 07.03.2013 у справі №1319/8845/2012 скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Зазначеною постановою суд апеляційної інстанції фактично визначив, що обов`язок по виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні його з військової служби покладається на Державне підприємство обслуговування повітряного руху України.

Враховуючи постанову Львівського апеляційного адміністративного суду та відповідь - відмову Украероруху від 06.10.2011 №1.24-25 на заяву ОСОБА_1 від 19.08.2011, відповідач вважає, що у Державного підприємства обслуговування повітряного руху України не було підстав та необхідності надавати ОСОБА_1 будь-якої додаткової інформації з питань виплати одноразової грошової допомоги при звільненні його з військової служби, яка передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає відмову відповідача протиправною щодо не нарахування й виплатити одноразової грошової допомоги при звільнені.

Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (тут а надалі у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон України № 2011-XII).

Абзацом першим пункту 2 статті 15 зазначеного Закону встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до частини дев`ятої статті 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон України № 2232-ХІІ) військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань можуть бути відряджені до державних органів, установ, організацій, а також Державного підприємства обслуговування повітряного руху України для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі. Перелік посад, які можуть бути заміщені військовослужбовцями в цих державних органах, установах, організаціях, а також Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України, затверджується Президентом України.

Згідно з абзацами четвертим, п`ятим пункту 2 статті 15 Закону України № 2011-ХІІ виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання. Військовослужбовцям, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цим пунктом, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Пунктом 1 статті 15 Закону України № 2011-ХІІ встановлено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі Закон України №2262-XII).

За частиною першою статті 9 Закону України № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за вказаним Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Частиною п`ятою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами 1 та 2 цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

В абзаці другому пункту 14 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 № 393 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що військовослужбовцям, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, звільненим із служби безпосередньо з посад, які вони займали в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі, виплата одноразової грошової допомоги у випадках, передбачених пунктом 10 такої постанови, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких військовослужбовці та зазначені особи працювали.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про створення об`єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України» від 19.07.1999 № 1281 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) грошове та матеріальне забезпечення військовослужбовців, відряджених до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, здійснюється у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ» від 07.02.2001 №104 (далі Постанова № 104).

При цьому фінансування витрат на утримання підрозділів системи здійснюється за рахунок коштів, передбачених на ці цілі в державному бюджеті, частини коштів, що надходять від аеронавігаційних зборів та з інших джерел, не заборонених законодавством.

Державна організація (установа, заклад) відповідно до Класифікації організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004 утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.

Украерорух не є державним органом. Проте як державне унітарне підприємство входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України, про що вказано у пункті 1.1 Статуту державного підприємства, який долучений до відзиву на позовну заяву.

Зважаючи на викладені положення, суд критично оцінює покликання представника відповідача на неможливість розгляду адміністративної справи, в якій відповідачем виступає Украерорух.

Суд вказує на те, що згідно з пунктом 1 Постанови № 104 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.

За приписами статті 9 Закону України № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Одноразова грошова допомога при звільненні зі служби військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу також є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення та згідно з Інструкцією щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333, видатки на її виплату здійснюються за кодом «Грошове забезпечення військовослужбовців».

Проаналізувавши наведені норми права, суд дійшов висновку, що оскільки виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, здійснюється за рахунок коштів цього підприємства, то виплата одноразової грошової допомоги зазначеним військовослужбовцям при звільненні зі служби також здійснюється за рахунок коштів Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.

Зі змісту вказаних положень чинного законодавства видно, що Міністерство оборони України не здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, та не несе відповідних зобов`язань зі здійснення таких видатків, а тому суд відхиляє доводи відповідача в цій частині.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на положення наказу Украероруху від 09.04.2021 №239 «Про затвердження Порядку виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовців, відряджених до Украероруху, та у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності», адже станом на дату звільнення позивача зі служби (момент виникнення спірних правовідносин) такий ще не був прийнятий.

Враховуючи наведене суд вважає, що належним способом захисту прав позивача буде визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Суд також зазначає, що питання розміру одноразової грошової допомоги при звільненні не є спірним у цій справі та належить до повноважень відповідача, а тому обраний позивачем спосіб захисту в частині стягнення з відповідача заборгованості з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби орієнтовно в сумі 280568,25 грн є неналежним.

Щодо твердження відповідача про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду необхідно відмітити, що частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

При цьому, Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«…Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)…».

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо не дотримання позивачем тримісячного строку звернення до суду, визначеного ст.233 КЗпП, суд враховує правовий висновок, висловлений Верховним Судом у постанові від 25.04.2023 по справі №380/15245/22, яким визначено, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Як зазначалось вище, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

З огляду на вказане, суд відхиляє доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, оскільки право позивача на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком.

Відтак, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

За приписами вимог п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість позовних вимог, оцінивши докази надані позивачем, суд доходить висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову частково.

Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 262-263, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

В И Р ІШ И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (08300, Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт, а/с115, ЄДРПОУ 19477064) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії , - задоволити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства обслуговування повітряного руху України щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, згідно з частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зобов`язати Державне підприємство обслуговування повітряного руху України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, згідно з частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення цього Кодексу.

Рішення складено в повному обсязі 27.09.2024 року.

Суддя Гавдик З.В.