Ухвала

від 27.09.2024 по справі 560/13942/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 560/13942/24

УХВАЛА

27 вересня 2024 рокум. Хмельницький

Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Тарновецький І.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до Державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор", в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Хмельницький слідчий ізолятор», в частині невжиття заходів для приведення умов утримання ОСОБА_2 (паспорт № НОМЕР_1 , орган що видав 1222, дата видачі 06.02.2024) відповідно до вимог чинного законодавства) якими визначаються умови тримання осіб під вартою, починаючи з 29.12.2017 по 17.10.2023;

- зобов`язати Державну установу «Хмельницький слідчий ізолятор» (код ЄДРПОУ 08564794) протягом 6 (шести) місяців з дня набрання рішенням законної сили привести житлові, побутові та санітарно-гігієнічні умови утримання у відповідності до вимог чинного законодавства, які визначають умови тримання осіб під вартою;

- стягнути з Державної установи «Хмельницький слідчий ізолятор» (код ЄДРПОУ 08564794) на користь ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_1 , орган що видав 1222, дата видачі 06.02.2024) судові витрати у розмірі 20000 грн. (двадцять тисяч гривень).

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

В поданому адміністративному позові позивач, зокрема, зазначає, що ОСОБА_1 утримувалася у Державній установі «Хмельницький слідчий ізолятор» у період з 29.12.2017 по 17.10.2023. За вказаний період утримання позивачка зіштовхнулася з бездіяльністю відповідача щодо незабезпечення належних житлових, побутових, санітарно-гігієнічних умов утримання, відповідно до і вимог чинного законодавства, яке визначає умови тримання осіб взятих під варту. Позивач через свого представника звернулася до відповідача із адвокатським запитом до Державної установи «Хмельницький слідчий ізолятор», щодо отримання інформації, яка стосувалася того в яких камерах утримувалася ОСОБА_1 за період перебування у Державній установі «Хмельницький слідчий ізолятор», а також копії їх офіційних планів; інформацію про розмір камер (квадратуру, ширину, довжину) в яких утримувалася ОСОБА_1 за період перебування у Державній установі «Хмельницький слідчий ізолятор», а також інформацію про те, скільки ув`язнених утримувалося в камерах, в яких перебувала позивачка. Відповідь на адвокатський запит від ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор» на адресу представника позивача засобами поштового зв`язку надійшла - 20.01.2024.

Адміністративний позов позивач подав до суду 17.09.2024, тобто шестимісячний строк звернення, визначений частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем пропущений.

При цьому, позивач разом із позовною заявою подав до суду клопотання про поновлення пропущеного строку від 17.09.2024.

Оцінюючи наведені позивачем у клопотанні про поновлення строку звернення до суду обставини, суд зазначає таке.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась до суду, такі обставини пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Відтак поновленню підлягають лише пропущені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

У клопотанні позивач вказує на те, що невчасне звернення до суду в даному випадку обумовлене тим, що позивачка утримувалася в ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор» в період з 29.12.2017 по 17.01.2023, а тому не могла звернутися до Державної установи «Хмельницький слідчий ізолятор» з позовом про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії у зв`язку з тим, що така обставина могла негативно вплинути на неї, як на особу, яка утримувалась в місцях попереднього ув`язнення. Крім того, якби позивачка мала об`єктивну можливість дізнатися про порушення своїх прав в період ув`язнення, то вона перебувала в підлеглій залежності від відповідача і це б могло загрожувати її життю та здоров`ю. 25.03.2024 ОСОБА_1 уклала Договір про надання правничої допомоги №25/03/24 з Адвокатським об`єднанням «АСМУНД», оскільки за період утримання в ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор» ОСОБА_1 не знала про обсяг порушення своїх прав. Про порушення своїх прав, саме в частині неналежних умов утримання в місцях попереднього ув`язнення, ОСОБА_1 роз`яснила адвокат Воронюк К.Ю. тільки після отримання всіх відповідей на адвокатські запити, які зайняли певний період часу.

Суд оцінює критично такі аргументи позивача, адже наведене не свідчить про відсутність об`єктивної можливості звернутись до суду в межах строків, визначених КАС України.

Окрім того, твердження позивача про те, що ОСОБА_1 не знала про обсяг порушення своїх прав, а дізналася лише 25.03.2024 коли уклала Договір про надання правничої допомоги №25/03/24 з Адвокатським об`єднанням «АСМУНД», не може вважатись обставиною, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк.

Водночас, прояв пасивної поведінки щодо невчинення фактичних дій щодо захисту своїх порушених прав не може вважатися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішеннях від 20.05.2010 в справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 в справі "Наталія Михайленко проти України" ЄСПЛ зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою.

У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії" та "Девеер проти Бельгії" Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України" зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Таким чином, зважаючи на те, що наведені у клопотанні обставини щодо невчасного звернення до суду з відповідним позовом не свідчать про поважність причин пропуску такого строку, тому заява про поновлення такого строку задоволенню не підлягає.

Відповідно до частин першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Отже, згідно з частиною першою статті 123 КАС України позивач має право подати суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом, в якій вказати інші підстави для поновлення пропущеного строку.

Відповідно до ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2024 року у розмірі 3028,00 грн.

Розміри ставок судового збору визначені у ст.4 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру, отже, у даній справі сума судового збору становить 1211,20 грн, однак позивач не надав до суду докази сплати судового збору.

Водночас, судовий збір позивачем не сплачено, при цьому, позивачем заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Розглянувши зазначене клопотання, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов`язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України, у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору. Окрім цього зазначає, що в даний час він відбуває покарання у вигляді позбавлення волі, не працює, доходів, коштів на особовому рахунку немає.

Аналіз пункту 17 частини першої статті 5 Закону "Про судовий збір" вказує на те, що звільнення засуджених до покарання у виді позбавлення волі від сплати судового збору може мати місце виключно у справах, пов`язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку та розглядаються за правилами кримінального процесуального законодавства.

Отже, сама по собі наявність статусу засудженого до покарання у виді позбавлення волі не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, заявлені вимоги позивача не пов`язані з порушенням його прав, пов`язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку та розглядаються за правилами кримінального процесуального законодавства. Тому судовий збір має бути сплачений на загальних підставах.

Відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява №71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005у у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява №73547/01).

Наведені вище положення закону дають підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Правова позиція з цього питання викладена в ухвалі Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №340/741/20.

Підставою для застосування положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути відомості (довідка) про розмір сукупного доходу (із всіх джерел) позивача за весь попередній рік, а також інші докази, якими об`єктивно підтверджується майновий стан позивача.

Зокрема, документом, який відображає всю суму доходу позивача за попередній календарний рік, може бути довідка про суми виплачених доходів та утриманих податків, яка формується на підставі відомостей, що містяться у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.

Правова позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі №160/12251/20.

Відповідно до приписів підпункту 2 пункту 1 розділу V Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 №822 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.2017 за №1306/31174, до Державного реєстру включаються, зокрема, дані про фізичних осіб, а саме: джерела отримання доходів; об`єкти оподаткування; сума нарахованих та/або отриманих доходів.

Порядок отримання відомостей з Державного реєстру визначений розділом Х цього Положення, відповідно до пунктів 1, 6 якого фізична особа, яка зареєстрована у Державному реєстрі чи в окремому реєстрі Державного реєстру, може отримати відомості про себе, наявні у Державному реєстрі. Контролюючий орган протягом трьох робочих днів з дня звернення фізичної особи (представника) надає відомості з Державного реєстру за формами, наведеними в додатках 15, 16 до цього Положення.

Позивачем, на підтвердження того що його майновий стан перешкоджав сплаті ним судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі подано до суду довідку Державної установи "Кам`янська виправна колонія (№34)" від 02.07.2024, з якої встановлено, що по Державній установі "Кам`янська виправна колонія (№34)" у засудженої ОСОБА_1 саном на 01.07.2024 на особистому рахунку обліковуються грошові кошти в сумі 416,52 грн.

Дослідивши зазначену довідку Державної установи "Кам`янська виправна колонія (№34)", судом встановлено, що вона не містить інформації про річний дохід засудженого за попередній календарний рік, тобто за 2023 рік, таким чином, позивачем не надано належних на допустимих доказів на підтвердження того, що розмір судового збору за подання цієї позовної заяви перевищує 5 відсотків розміру річного доходу ОСОБА_1 за попередній календарний рік.

Таким чином, клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору належить залишити без задоволення з огляду на недоведеність заявником наявності визначених законом підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.

Окрім цього, як визначено частиною 1 ст. 160 КАС України встановлено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

За приписами п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 4 статті 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Дослідивши зміст позовних вимог, судом встановлено, що у прохальній частині позовної заяви позивач, зокрема, просить визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Хмельницький слідчий ізолятор», в частині невжиття заходів для приведення умов утримання ОСОБА_2 (паспорт № НОМЕР_1 , орган що видав 1222, дата видачі 06.02.2024) відповідно до вимог чинного законодавства) якими визначаються умови тримання осіб під вартою, починаючи з 29.12.2017 по 17.10.2023.

Однак, як вбачається з позову та доданих до нього документів, прізвище, ім`я та по батькові позивача, що вказане у позові відрізняється від прізвища, ім`я та по батькові, яке зазначене у позовних вимогах.

Таким чином, прохальна частина позовної заяви суперечить мотивувальній частині, зокрема, щодо прізвища, імені та по батькові позивача.

Суд зазначає, що обов`язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, саме для цього законодавцем встановлено вимоги до позовної заяви, що містяться в статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Наведене є підставою для висновку про невідповідність позовної заяви вимогам статей 160, 161 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, позовну заяву ОСОБА_1 необхідно залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.

Вказані недоліки можуть бути усунені шляхом подання до Хмельницького окружного адміністративного суду:

- подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформленої відповідно до вимог статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України/або обґрунтувань за яких позивач вважає, що строк звернення до суду з позовними вимогами не пропущено;

- надання доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами;

- доказів на підтвердження наявності визначених законом підстав для звільнення позивача від сплати судового збору (інформації про доходи позивача за 2023 рік з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, довідки установи виконання покарань про відсутність у позивача доходів, виконання ним оплачуваної роботи тощо) або документа про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн за реквізитами Хмельницького окружного адміністративного суду;

- уточнюючої позовної заяви, із правильним зазначенням прізвища, імені та по батькові позивача.

Керуючись статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду зазначені у заяві від 17.09.2024.

Позовну заяву ОСОБА_1 , залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Головуючий суддя/підпис/І.І. Тарновецький "Згідно з оригіналом" Суддя І.І. Тарновецький