Рішення

від 30.09.2024 по справі 580/9971/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року справа № 580/9971/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрально-Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

25.10.2023 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Соснівського відділу у м. Черкаси Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області, в якому позивач просить:

визнати протиправною, викладену в листі від 09.06.2023 №7111-667/7111.1-23, відмову відповідача в оформленні та видачі позивачу паспорта громадянина України;

зобов`язати відповідача прийняти рішення про встановлення належності позивача до громадянства України на підставі п.3 ст.4 Закону України Про громадянство України та видати їй паспорт громадянина України.

В обґрунтування позову, позивач зазначає, що звернулась до Соснівського відділу у місті Черкаси Управління Держаної міграційної служби України в Черкаській області із заявою щодо оформлення паспорту громадянина України у зв`язку із втратою паспорту громадянина колишнього СРСР зразка 1974 серії НОМЕР_1 , виданого 29.10.1993 року Нікопольським відділом внутрішніх справ у Дніпропетровській області.

Однак, листом від 09.06.2023 №7111-667/7111.1-23 протиправно відмовлено у видачі паспорта громадянина України з підстав того, що документів, які встановлюють юридичний факт належності до громадянства України не отримано.

Позивач стверджує, що є особою, яка прибула в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і якій у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України було внесено напис «громадянин України».

Відповідно до статті 38 Закону України від 13.11.1991 «Про громадянство України» особам, які набули у встановленому цим Законом порядку громадянства України, органи внутрішніх справ України або дипломатичні представництва чи консульські установи України видають паспорти громадянина України. Особам, які проживають в Україні і не є громадянами України, органи внутрішніх справ України видають посвідки на проживання.

Отже, особам, які проживають в Україні і не були громадянами України, органи внутрішніх справ України видавали посвідку на проживання.

Таким чином, на думку позивача, вона набула громадянство України відповідно до Закону України «Про громадянство України» №1636-ХІІ від 13.11.1991, що передбачено у статті 3 п. 4 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-III з 29.10.1993.

Ухвалою від 30.09.2024 суд допустив заміну первинного відповідача на його правонаступника Центрально-Південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

04.05.2023 позивач звернулась до Соснівського відділу у м. Черкаси Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області із заявою (вх. від 714/1/7111-23) щодо оформлення паспорта громадянина України у зв`язку із втратою паспорта зразка 1974 року серії НОМЕР_1 , виданого 29.10.1993 Нікопольським відділом внутрішніх справ у Дніпропетровській області.

Листом від 09.06.2023 №7111-667/7111.1-23 позивачу відмовлено у видачі паспорта громадянина України з підстав того, що документів, які встановлюють юридичний факт належності до громадянства України не отримано.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулась в суд з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд врахував таке.

Відповідно до ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначаються Законом України від 18 січня 2001 року №2235-III «Про громадянство України» (далі Закон №2235-III).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України №2235-III законодавство України про громадянство ґрунтується, зокрема, на таких принципах: єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

За положеннями п.1 ч.1 ст.5 Закону України № 2235-III документом, що підтверджує громадянство України, зокрема, є паспорт громадянина України.

Згідно з статтею 3 Закону №2235-ІІІ Громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;

4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.

Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27.03.2001, №215/2001 "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України" (далі Порядок №215/2001) визначено перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.

На підставі п.7 Порядку №215/2001 встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.

Оформлення належності до громадянства України стосується осіб, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та дітей таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття.

Перевірка належності до громадянства України стосується осіб, які перебувають за кордоном і в яких відсутні документи, що підтверджують громадянство України, або якщо виникла необхідність перевірки факту перебування таких осіб у громадянстві України.

Відповідно до пункту 14 Порядку №215/2001 для оформлення належності до громадянства України відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону особа подає такі документи:

а) заяву про оформлення належності до громадянства України;

б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР із внесеним написом «громадянин України», а якщо паспорт громадянина колишнього СРСР був утрачений, пошкоджений тощо, - довідку територіального підрозділу Державної міграційної служби України про перевірку за заявою такої особи на підставі інших документів факту внесення органом внутрішніх справ України напису «громадянин України».

Аналізуючи вищенаведені положення законодавства про громадянство України, слід дійти висновку, що особи (громадяни колишнього СРСР), які не проживали на території України станом на 24 серпня 1991 року, проте повернулись в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року та яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України» є громадянами України.

На підставі п.16 Порядку №215/2001 для перевірки належності до громадянства України особа подає заяву про перевірку належності до громадянства України, в якій у довільній формі викладає, у зв`язку з якими обставинами потребує перевірки належність до громадянства України.

Суд встановив, що за наслідками перевірки заяви позивача щодо видачі їй паспорта громадянина України Соснівським відділом у м. Черкаси УДМС у Черкаській області направлено запит до УДМС України у Дніпропетровській області від 05.05.2023 з проханням надати інформацію щодо документування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспортом громадянина України зразка колишнього СРСР.

На вказаний запит Нікопольський відділ УДМС України у Дніпропетровській області листом від 18.05.2023 №1234/2608-23 підтверджено видачу 29.10.1993 Нікопольським відділом внутрішніх справ у Дніпропетровській області ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_1 .

Згідно з доданою до вказаного листа заявою позивача для отримання паспорта (форма 1), 15.07.1993 ОСОБА_1 звернулась за отриманням паспорта замість втраченого.

У графі 11 вказаної заяви «Чи перебував раніше в іноземному громадянстві (підданстві)» вказано «Не перебувала. Громадянка України».

На підставі вказаної заяви позивачу 29.10.1993 видано паспорт серії НОМЕР_1 .

Суд врахував, що відповідно до ст.38 Закону України «Про громадянство України» №1636-ХІІ від 13.11.1991 особам, які набули у встановленому цим Законом порядку громадянства України, органи внутрішніх справ України або дипломатичні представництва чи консульські установи України видають паспорти громадянина України. У документах дітей, які не досягли 16 років, робиться запис про їх належність до громадянства України.

Особам, які проживають в Україні і не є громадянами України, органи внутрішніх справ України видають посвідки на проживання.

Зважаючи, що бланк паспорта громадянина України (у вигляді паспортної книжечки) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 1994 року №353, якою також доручено Головному управлінню по організації виготовлення цінних паперів і документів суворої звітності Міністерства фінансів забезпечити виготовлення у 1994 році бланків паспорта громадянина України, суд дійшов висновку, що паспорт серії НОМЕР_1 зразка 1974 року виданий ОСОБА_1 , як громадянину України.

Крім того, про належність позивача до громадянства України свідчать також:

- довідка Чернігівської виправної колонії №44 про відбування покарання, з якої вбачається, що позивач є громадянином України. Також на довідці міститься штамп такого змісту «паспорт НОМЕР_1 отриманий 29.10.1993 ВВС АДРЕСА_1 »;

- витяг з актового запису свідоцтва про шлюб, відповідно до якого у графі «Громадянство» значиться Україна, у графі «Документ, що посвідчує особу паспорт ХYІІІ-КИ748151, дата видачі 29.10.1993»;

- вирок Нікопольського міського суду від 26.07.1994 у справі №1-491, з якого вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України;

- вирок Дарницького районного суду м. Києва від 28.11.2005 у справі №1-/2005, з якого вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України;

- ухвала Полтавського районного суду Полтавської області від 13.02.2020 у справі №545/313/20, з якої вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд також враховує норми ч.ч.1, 2 ст.72 КАС України відповідно до яких доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

Ст.ст.73, 75, 76 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зважаючи на встановлені на підставі вищевказаних доказів обставини у сукупності, суд вважає, що викладені у спірній відмові висновки щодо відсутності доказів належності позивача до громадянства України здійснені без урахування всіх фактичних обставин, а тому є безпідставними.

Тому суд дійшов висновку, що спірна відмова є протиправною, а позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо вимог зобов`язати відповідача прийняти рішення про встановлення належності позивача до громадянства України та видати їй паспорт громадянина України, суд зазначає таке.

Відповідно до п.п.89, 90 Розділу «IV. Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства. Порядок провадження за заявами про встановлення або оформлення належності до громадянства України» Порядку №215/2001, територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого подано документи щодо встановлення або оформлення належності до громадянства України, перевіряє відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.

Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у двотижневий строк з дня надходження документів повертає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, керівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України приймає рішення про припинення провадження за цією заявою.

Подані заявником належно оформлені документи не пізніш як у двотижневий строк з дня їх надходження надсилаються до територіального органу Державної міграційної служби України.

Територіальний орган Державної міграційної служби України перевіряє відповідність оформлення документів щодо встановлення або оформлення належності до громадянства України вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов`язує належність особи до громадянства України.

Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, зазначені документи повертаються до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником. Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у тижневий строк з дня повернення документів надсилає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, керівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України приймає рішення про припинення провадження за цією заявою.

Якщо документи оформлені належним чином і підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов`язує належність особи до громадянства України, керівник територіального органу Державної міграційної служби України або його заступник приймає рішення про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України.

Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов`язує належність особи до громадянства України, керівник територіального органу Державної міграційної служби України або його заступник приймає вмотивоване рішення про відмову в задоволенні клопотання про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України.

Таким чином, за наслідками вирішення питання належності позивача до громадянства України територіальний орган ДМС має прийняти відповідне рішення.

У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 461/2579/17 викладено правові позиції про те, що «Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Таким чином, дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом».

Абз.2 ч.4 ст.245 КАС України визначено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тому суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 04.05.2023 (вх.№714/7111-23) та прийняти рішення щодо належності позивача до громадянства України з урахуванням висновків суду у цій справі.

Стосовно вимоги зобов`язати відповідача видати позивачу паспорт громадянина України, суд зазначає таке.

Відповідно до п.п.1-4 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 (далі Порядок №302), паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.

Паспорт оформляється особам, які не досягли 18-річного віку, на чотири роки, а особам, які досягли 18-річного віку, - на кожні 10 років.

У разі втрати або викрадення паспорта особі замість втраченого або викраденого оформляється та видається новий паспорт.

Відповідно до підп.1 п.17 Порядку №302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Оскільки передумовою видачі паспорта громадянина України у спірному випадку є прийняття рішення про належність позивача до громадянства України, суд вважає вимогу зобов`язати видати паспорт передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Дотримуючись вказаних вимог, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеній частині позовних вимог у розмірі 536,80 грн.

Керуючись ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною оформлену листом від 09.06.2023 №7111-667/7111.1-23 відмову щодо встановлення належності ОСОБА_1 до громадянства України та видачі паспорта громадянина України.

Зобов`язати Центрально-південне міжрегіонального управління Державної міграційної служби (25015, м. Кропивницький, вул. Єгорова Олексія, буд.25-а, код ЄДРПОУ 45200774) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) від 04.05.2023 (вх.№714/7111-23) та прийняти рішення щодо належності ОСОБА_1 до громадянства України з урахуванням висновків суду у цій справі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ