Постанова

від 30.09.2024 по справі 520/21889/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 р. Справа № 520/21889/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2024, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., м. Харків, по справі № 520/21889/24

за позовом ОСОБА_1

до Височанської селищної ради

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі- позивач) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом Височанської селищної ради, в якому просила суд:

- визнати Рішення Височанської селищної ради, від 02.07.2024, про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки комунальної власності водного фонду. Площею 7.3030 га, яка розташована в селище Високий в частині реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Височанською селищною радою право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325156700:00:001:0520, КВЦП:10.07, для рибогосподарських потреб, площею 7,3030 га протиправним, таким що суперечить ч. 1 ст. 142 Конституції України щодо приналежності комунального майна виключно територіальній громаді;

- зобов`язати Височанську селищну раду зареєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Височанською територіальною громадою Харківської області право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325156700:00:001:0520, КВЦП:10.07, як зону відпочинку, площею 7,3030 га.;

- зобов`язати Височанську селищну раду в подальшому від вчинення дій спрямованих на державну реєстрацію майна, яке належить територіальній громаді у власність селищної ради;

- визнати відсутність компетенції у Височанської селищної раді оформлювати у свою власність будь-яке майно, яке належить Височанській територіальній громаді Харківської області.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Височанської селищної ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто позивачу.

Приймаючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог. Також, судом зазначено, що з позовних вимог ОСОБА_1 не вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли будь-які публічно-правові відносини, які пов`язані з виконанням останнім владних управлінських функцій та позивачем не наведено, які саме відповідач вчинив дії або прийняв рішення відносно неї, її прав та обов`язків, які б можливо було перевірити судом на відповідність принципам діяльності суб`єктів владних повноважень, визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 та направити справу для продовження розгляду до Харківського окружного адміністративного суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції, зокрема про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Повертаючи позивачу позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог.

Відповідно до пункту 3 частини 1статті 171 Кодексу адміністративного судочинства Українисуддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями160,161,172 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п.6 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Стаття 172 КАС України встановлює правила об`єднання і роз`єднання позовів.

Частинами 4, 5 статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом, та, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку щодо неможливості об`єднання позивачами в одне провадження позовних вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства та за правилами виключної підсудності різним судам.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначено, що рішення Височанської селищної ради від 02.07.2024 підлягає оскарженню як в адміністративному, господарському та цивільному судочинстві.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком, оскільки суд першої інстанції має визначитись в порядку якого судочинства підлягає розгляд даної позовної заяви.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України, не встановив які правила об`єднання позивачем позивних вимог було порушено та в чому полягає вказане порушення, не визначив які вимоги підлягають розгляду в порядку того чи іншого судочинства.

Крім того, повертаючи позовну суд першої інстанції зазначив, що з позовних вимог ОСОБА_1 не вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли будь-які публічно-правові відносини, які пов`язані з виконанням останнім владних управлінських функцій та позивачем не наведено, які саме відповідач вчинив дії або прийняв рішення відносно неї, її прав та обов`язків, які б можливо було перевірити судом на відповідність принципам діяльності суб`єктів владних повноважень, визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Однак, позивач в позовній заяві посилається на те, що вона оскаржує рішення Височанської селищної ради від 02.07.2024, про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки комунальної власності водного фонду площею 7.3030 га, яка розташована в селище Високий Харківського району Харківської області, яким порушено її право, як члена територіальної громади, оскільки право комунальної власності, як вона зазначає, належить виключно територіальній громаді.

Колегія суддів зазначає, що наявність чи відсутність порушення прав позивача тим чи іншим суб`єктом владних повноважень, суд вирішує саме під час розгляду справи по суті та прийняття рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не обґрунтував свої висновки щодо порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог та про наявність підстав для застосування пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України, що призвело до порушення норм процесуального права та постановлення помилкової ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.

З тексту ст. 6 Конвенції прямо випливає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975р., ЄСПЛ дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ до суду.

Таким чином, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного та помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, що є підставою для задоволення апеляційної скарги позивача.

Відповідно до ч. 3ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства Україниу випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства Українипідставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про повернення позовної заяви порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим уважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 по справі № 520/21889/24 - скасувати.

Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Височанської селищної ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко Судді С.П. Жигилій Л.В. Любчич