Постанова

від 11.09.2024 по справі 420/33427/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/33427/23

Головуючий І інстанції: Тарасишина О.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Скрипченка В.О., Турецької І.О.,

за участю секретаря - Брижкіної І.О., представника апелянта ОСОБА_1 та представника позивача-адвоката Мельник М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесів режимі відео-конференц-зв`язку апеляційну скаргу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення -28.03.2024р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та 3-ї особи ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

01.12.2023р. ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Департаменту стратегічних розслідувань НПУ, в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати накази Департаменту стратегічних розслідувань НПУ від 16.11.2023р. №422 та №696-о/св частині застосування до нього дисциплінарного стягнення та в звільнення зі служби в поліції;

- поновити його з 17.11.2023р. на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 4-го відділу (протидії злочинним групам в органах державної влади) Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань;

- стягнути з відповідача на його користь середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу (без зазначення розміру).

Свої позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що за фактом подій 04.11.2023р., а саме дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля, який належить йому на праві власності, було ініційовано службове розслідування, за результатами якого видано оскаржувані накази про застосування до нього дисциплінарного стягнення та звільнення із займаної посади у зв`язку із порушенням «Дисциплінарного статуту НПУ». Позивач вважає покладені в основу спірного наказу обставини та доводи необґрунтованими, а звільнення з посади - незаконним, в зв`язку із чим і звернувся до суду із даним позовом. Зокрема, позивач зазначає, що в оскаржуваному наказі відсутні відомості про те, що він не здійснював керування своїм транспортним засобом під час виникнення дорожньо-транспортної пригоди, а також не взято до уваги його медичний стан здоров`я, а саме запаморочення, головний біль та нудоту. Спірний наказ, на думку позивача, також не відображає, які ж саме дії позивача кваліфіковано як такі, що несумісні з вимогами, які пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейського. Як наслідок цього, на переконання позивача, службовою перевіркою не встановлено, чи взагалі був наявний в його діях склад дисциплінарного проступку, який може мати наслідком звільнення зі служби.

При цьому, позивач наголошує на тому, що 04.11.2023р. він не перебував у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується документами про проходження медичного огляду. Також, як стверджує позивач, усі постанови патрульної поліції, складені 04.11.2023р. за фактом ДТП, перебувають на оскарженні у Приморському районному суді м.Одеси, а матеріали службового розслідування не містять жодного документального та фактичного підтвердження перебування позивача за кермом у стані алкогольного сп`яніння.

Також позивач звернув увагу суду і на процесуальні порушення, допущені відповідачем під час проведення службового розслідування, а саме ненадання на законну вимогу позивача матеріалів розслідування для ознайомлення. Крім цього, до уваги під час службового розслідування не було взято позитивну характеристику позивача під час проходження ним служби у лавах МВС та НПУ.

Представник відповідача, у свою чергу, надав до суду першої інстанції докладний письмовий відзив (на 15 арк.), в яких позовні вимоги категорично не визнав та мотивовано просив відмовити у їх задоволенні, наполягаючи на скоєні позивачем дисциплінарного проступку, який підриває авторитет поліції в очах громадськості.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року(ухваленому у відкритому судовому засіданні) адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано накази відповідача в частині звільнення зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_2 старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 4-го відділу (протидії злочинним групам в органах державної влади) від 16.11.2023р. №422 та №696. ОСОБА_4 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 4-го відділу (протидії злочинним групам в органах державної влади).Стягнуто з Департаменту стратегічних розслідувань НПУ на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 17.11.2023р. по 19.03.2023р. у розмірі 130899,36 грн.

При цьому, рішення суду 1-ї інстанції в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць - допущено негайного виконання.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач29.04.2023р. подав апеляційну скаргу (на 20 арк.), в якій, посилаючись на висновки службового розслідування від 16.11.2023р., зафіксовану відео з нагрудних камер патрульних поліцейських поведінку та стан здоров`я позивача, показів свідків та висновок експертного дослідження №5095 від 23.11.2023р. про наявність в крові (акт забору крові №630 від 05.11.2023р.) ОСОБА_2 2,52%0 е/спирту, та зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення було грубо порушено норми матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим, просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.03.2023р. і прийняти нове - про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

14.05.2024р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту стратегічних розслідувань НПУ та призначено її до розгляду за участю сторін на 26.06.2024р.у відкритому судовому засіданні, а потім в порядку відео-конференції (за клопотанням представника відповідача).

У судових засідання суду апеляційної інстанції 26.06.2024р., 03.07.2024р. та 11.09.2024р. представник відповідача (апелянта) підтримав апеляційну скаргу, надав змістовні пояснення та мотивовано наполягав на її задоволенні, скасуванні рішення суду 1-ї інстанції та відмові у задоволенні позову.

Представник позивача судових засіданнях суду апеляційної інстанції 26.06.2024р., 03.07.2024р. та 11.09.2024р. категорично заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та наполягала на залишенні її без задоволення, а рішення суду 1-ї інстанції без змін.

3-я особа ОСОБА_3 , який був залучений судом 1-ї інстанції, як особа призначена на посаду, яку займав позивач ОСОБА_2 на момент звільнення (а потім переведений на іншу посаду у зв`язку з негайним поновленням позивача на своїй посаді), в судові засідання, будучи своєчасно та належним чином повідомленим, не прибув.

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, а також виступи сторін, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність усіх належних і достатніх підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

Позивач - підполковник поліції ОСОБА_2 перебував на службі в органах внутрішніх справ з 15.08.1999р. по 06.11.2015р., а в органах Національної поліції з 07.11.2015р. по 17.11.2023р.. Остання посада (з березня 2020р.) - старший оперуповноваженого в особливо важливих справах 4-го відділу (протидії злочинним групам в органах державної влади) Управління СР в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань.

04.11.2023р. о 23 год. 52 хв. (т.б. незадовго до початку «комендантської» години) в м.Одеса по вул.Довженка,9, за участю легкового автомобіля «Volkswagen T-ROC» д.н.з « НОМЕР_1 », що належить позивачу на праві власності, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено 3 автомобіля.

Прибулі на місце ДТП інспектори патрульної поліції встановили факт перебування позивача ОСОБА_2 , який знаходився у стані з ймовірними ознаками алкогольного сп`яніння, на місці пригоди біля свого автомобіля «Volkswagen T-ROC» д.н.з. « НОМЕР_1 ».

04.11.2023р., т.б. тією ж ночі, інспекторами патрульної поліції відносно ОСОБА_5 , який відмовився від проходження тесту на алкоголь за допомогою алкотестеру «Драгер», було складено 2 (два) адміністративні протоколи серії ААД №536227 за ч.1 ст.130 КУпАП та ААД №648812 за ст.124 КУпАП (які були направлені на розгляд до Приморського районного суду м.Одеси, справи №522/22891/23 і №522/22139/23), а також була ухвалена постанова про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП (за відсутність страхового полісу).

05.11.2023р., т.б. на наступний день, начальником Управління стратегічних розслідувань в Одеській області полковником поліції ОСОБА_6 за даним фактом на адресу Департаменту стратегічних розслідувань було направлено інформаційну довідку №10530/55/114/01-2023, в якій останній повідомив керівництво Департаменту про складення відносно підполковника ОСОБА_5 2-х адміністративних протоколів по ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП, т.б. за фактами скоєння ДТП та, керування автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння та відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що мали місце о 23 год. 50 хв. 04.11.2023р. на вул.Довженка,9 в м.Одеса.

06.11.2023р., на підставі вказаної вище інформаційної довідки полковника поліції ОСОБА_6 , наказом керівника Департаменту стратегічних розслідувань №258-п за даним фактом було призначено службове розслідування та визначено персональний склад Дисциплінарної комісії (т.1 а.с.175). З цим наказом позивач був ознайомлений під підпис в той же день, т.б. 06.11.2023р.

Далі, за результатами затвердженого Висновку службового розслідування від 16.11.2023р., керівником Департаменту СР 16.11.2023р. прийнято наказ №422 - про застосування до підполковника ОСОБА_5 (п.1) дисциплінарного стягнення у вигляді «звільнення зі служби в поліції». Також, цим же наказом №422 (п.п.2,3) за неналежну організацію роботи за дотриманням підлеглими працівниками вимог Д/статуту начальнику 4-го відділу Управління СР підполковнику поліції ОСОБА_7 (керівнику позивача) було оголошено «догану», а начальнику Управління стратегічних розслідувань в Одеській області полковнику поліції ОСОБА_6 «попередження» (т.1 а.с.20,155).

Крім того, в той же день, т.б. 16.11.2023р., керівником Департаменту СР, на реалізацію вказаного вище наказу №422 від 16.11.2023р., було прийнято наказ №696-о/с (т.1 а.с.24), яким старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 4-го відділу (протидії злочинним групам в органах державної влади) УСР в Одеській області ОСОБА_2 було звільнено з 17.11.2023р. зі служби в поліції (п.6 ч.1 ст.77 ЗУ «Про НПУ»).

17.11.2023р. ОСОБА_2 було отримано копію вказаного вище наказу №696 та свою трудову книжку (т.2 а.с.68).

Не погоджуючись із вказаними вище висновками службового розслідування та прийнятими на їх підставі спірними наказами Департаменту стратегічних розслідувань, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності заявлених позовних вимог та, відповідно, недоведеності висновків службового розслідування та неправомірності прийнятих на їх підставі спірних наказів відповідача.

Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх необґрунтованими та не відповідаючими дійсним обставинам справи, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як загально відомо, завданням адміністративного судочинства, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як передбачено нормами ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до положень ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Правові ж засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, безпосередньо визначено Законом України «Про національну поліцію» від 02.07.2015р. №580-VIII.

Як слідує зі змісту вимог ст.3 вказаного Закону №580-VIII, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Так, згідно із ч.1 ст.17 цього ж Закону №580-VIII, «поліцейським» є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Як визначено ч.1 ст.18 Закону №580-VIII, поліцейський зобов`язаний, зокрема: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

А як передбачають приписи ч.ч.1,2 ст.19 Закону №580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Як вбачається з положень п.6 ч.1 ст.77 Закону України №580-VIII (на підставі якої було звільнено позивача), поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Сутність же «службової дисципліни» в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження фактично визначає «Дисциплінарний статут Національної поліції України», затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018р. №2337-VIII.

Дія цього Статуту поширюється на усіх поліцейських, які, в свою чергу, повинні неухильно додержуватися його вимог.

Так, ст.1 Дисциплінарного статуту НП України визначено, що «службова дисципліна» - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Крім того, згідно із ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, окрім основних обов`язків поліцейського, визначених ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського, зокрема: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Також, слід зазначити й про те, що ст.11 Дисциплінарного статуту НПУ, в свою чергу передбачає, що за порушення службової дисципліни поліцейські, незалежно від займаної посади та спеціального звання, несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Як видно зі змісту приписів ст.12 Дисциплінарного статуту НП України, «дисциплінарним проступком» визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до приписів ст.13 Дисциплінарного статуту, засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку є «дисциплінарне стягнення».

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції (ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту).

Так, згідно із ст.14 цього ж Дисциплінарного статуту, «службове розслідування» - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

У разі ж надходження до органу поліції матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, службове розслідування не призначається, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

У разі вчинення поліцейським більше 2-х дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування.

Згідно ч.1 ст.16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

При цьому, одночасно слід зауважити, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 07.03.2019р. (справа №819/736/18), в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під «порушенням Присяги» працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. ВС зазначає, що вчинення позивачем дій, за які передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

Притягнення до різних видів юридичної відповідальності передбачає виконання/дотримання відмінних і самостійних (окремих) процедур, які передують ухваленню рішення що накладення певного виду стягнення. Зокрема, питання про наявність підстав для накладення на працівника поліції дисциплінарного стягнення з`ясовується під час службового розслідування. Правова оцінка правильності рішення про притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, установлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях працівника поліції є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення.

Крім того, як загально відомо та чітко передбачено ст.64 Закону України «Про Національну поліцію», особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (ПІБ), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також підривають авторитет Національної поліції України (п.п.1,2,6 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту).

Також, одночасно ще необхідно вказати й на те, що згідно з п.1 розділу II «Правил етичної поведінки поліцейських» (затв. наказом МВС України №1179 від 09.11.2016р.), під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.

А за приписами п.п.3,4 розділу ІV цих Правил №1179, за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику. Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об`єктивним.

Так, як встановлено судовою колегією з матеріалів справи та вже зазначалося вище, 16.11.2023р., керівником Департаменту стратегічних розслідувань НП України, у зв`язку з реалізацією свого ж «дисциплінарного» наказу №422 від 16.11.2023р.,було прийнято наказ №696 о/с, яким старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 4-го відділу (протидії злочинним групам в органах державної влади) Управління СР в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_2 було звільнено зі служби в поліції з 17.11.2023р.

Як свідчать матеріали справи, підставою для ухвалення вказаних вище наказів послугував Висновок службового розслідування, затверджений начальником Департаменту Стратегічних розслідувань НПУ А.Рубелем 16.11.2023р. (т.1 а.с.155), за результатами проведення якого Дисциплінарна комісія запропонувала керівнику Департаменту СР за недотримання законодавства, статутів і наказів, порушення Присяги, вчинення дисциплінарного проступку та адміністративних правопорушень, які дискредитують і підривають авторитет органів поліції та є несумісними із подальшим проходженням служби в НПУ, притягнути підполковника поліції ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у вигляді «звільнення з органів поліції», що, в свою чергу, в подальшому і зробив керівник Департаменту, діючи виключно в межах наданих йому дискреційних повноважень.

Як вбачається зі змісту вказаного Висновку від 16.11.2023р., д/комісією було встановлено, що 04.11.2023р. о 23 год. 52 хв. на службу «102» від громадянина, який представився ОСОБА_8 , надійшло повідомлення про ДТП на вул.Довженка,8а, в результаті якої були пошкоджені 4 автомобіля, в зв`язку із чим виникла конфліктна ситуація, яка може перейти у бійку. На перевірку даного повідомлення одразу ж був направлений екіпаж патрульної поліції. Дане повідомлення також було внесено в базу даних Інформаційного порталу НПУ, а відділом поліції №5 Одеського РУП №1 внесено відповідні відомості до Єдиного обліку (ЄО) за №15575 і №15576.

Судовою ж колегією з матеріалів службового розслідування встановлено, що 04.11.2023р. о 23 год. 52 хв. (т.б. незадовго до початку «комендантської» години) в м.Одеса по вул.Довженка,9, підполковник поліції ОСОБА_2 , рухаючись на своєму автомобілі «Volkswagen T-ROC» д.н.з « НОМЕР_1 », не впорався з керуванням та скоїв (потрапив) ДТП, в результаті якої було пошкоджено 3 автомобіля: «Toyota Camry» (д.н. НОМЕР_2 ), «Toyota Camry» (д.н. НОМЕР_3 ) та «Mitsubishi Lancer» (д.н. НОМЕР_4 ).

Викликані на місце ДТП інспектори патрульної поліції ОСОБА_9 і ОСОБА_10 виявили факт перебування біля автомобіля «Volkswagen T-ROC» д.н.з. « НОМЕР_1 » ОСОБА_2 , який знаходився з явними ознаками алкогольного сп`яніння та спочатку відмовлявся від медичної допомоги. Інших осіб, крім ОСОБА_2 , які їхали (або могли їхати) з ним в автомобілі «Volkswagen T-ROC», патрульні поліцейські на місці ДТП не виявили, і останній про них не заявляв.

Далі, як встановлено з матеріалів службового розслідування, тією ж ночі, інспекторами патрульної поліції відносно ОСОБА_2 , який спочатку скрив що є співробітником поліції (а потім представився), категорично відмовився від проходження тесту на алкоголь за допомогою алкотестеру «Драгер», було складено 2 (два) адміністративні протоколи серії ААД №536227 за ч.1ст.130 КУпАП та ААД №648812 за ст.124 КУпАП (які були направлені на розгляд до Приморського районного суду м.Одеси, справи №522/22891/23 і №522/22139/23), а також ухвалена постанова про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.126 КУпАП (за відсутність страхового полісу).

Також, дисциплінарною комісією встановлено, що до 06.11.2023р. про вказану вище подію (яка сталася 04.11.2023р.) ОСОБА_2 керівництву 4-го Відділу та Управління не повідомляв, що підтверджується поясненнями заступника начальника управління начальника 4-го відділу підполковника поліції ОСОБА_7 та начальника Управління СР в Одеській області полковника поліції ОСОБА_6 . При цьому, начальник 4-го відділу ОСОБА_7 в своїх поясненнях зазначив, що про скоєне ОСОБА_2 ДТП він дізнався 05.11.2023р. близько 02.00 год. ночі від зателефонувавшого йому співробітника СБУ.

Крім того, як було встановлено сл/розслідуванням, під час складання адміністративних матеріалів вночі 05.11.2023р., все ж таки була викликана «швидка допомога», медичні працівники якої відвезли ОСОБА_2 до лікарні, де він був оглянутий черговим лікарем МКЛ №1 та у нього були відібрані зразки крові, після чого позивач повернувся на місце ДТП.

Саме такі обставини і були встановлені Дисциплінарною комісією в ході проведеного службового розслідування.

При цьому, як вбачається зі змісту Висновку від 16.11.2023р., ці обставини були встановлені на підставі:

- письмових пояснень самого ОСОБА_2 , який 09.11.2023р. на запитання Д/комісії пояснив, що 04.11.2023р., приблизно о 23.30, він їхав на власному автомобілі «Volkswagen T-Roc» (д.н.з. НОМЕР_1 ). Куди саме він їхав вночі, незадовго до «комендантського часу», останній не пояснив. Далі, на вул.Довженка в м.Одеса в нього нібито різко погіршився стан здоров`я, а саме почала дуже сильно боліти потилиця, з`явилася пульсація у височних ділянках голови та тимчасово потемніло в очах. Що було далі Потанін не пам`ятає, але пригадує, що вночі, він спілкувався з працівниками патрульної поліції та громадянином, як пізніше стало відомо - власником пошкодженого автомобіля «Toyota Camry», які йому повідомили, що він скоїв ДТП і пошкодив 3 (три) припаркованих автомобіля (і звичайно ж і свій), але цього він не пам`ятає. Далі, на уточнюючі запитання членів д/комісії ОСОБА_2 відповів, що в той день 04.11.2023р. він ні алкогольні напої, ні будь-які лікарські препарати не вживав, тому і відмовився від проходження алко-тесту, втрат свідомості раніше у нього не було, але страждав від «гіпертонії», а не доповів керівництву про ДТП, так як не розумів що саме він його скоїв та не пам`ятав як це сталося. Також, окрім іншого, ОСОБА_2 в кінці своїх пояснень власноручно написав, що готовий понести відповідальність за скоєні ним правопорушення, а також, що дані пояснення він надав без будь-якого тиску. Будь яких клопотань позивач не заявляв та додаткових доказів до д/комісії не подавав (т.1 а.с.158-160,189);

- письмових пояснень інспекторів патрульної поліції ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , які, склали відносно позивача адміністративні матеріали по ст.ст.124,126,130 КУпАП та, в свою чергу, підтвердили факт перебування ОСОБА_2 на місті ДТП саме у стані сп`яніння (різкий запах з порожнини роту, нестійка хода, почервоніння очей, нерозбірлива мова), а також відповідно і факт його категоричної відмови від проходження тесту на алкоголь або проїхати у медичний заклад. Крім того, обидва свідки, кожен окремо, в своїх поясненнях також повідомили, що о 00 год.30 хв. 05.11.2023р. в ході спілкування с ОСОБА_2 , який вів себе нестримано, нецензурно висловлювався та не реагував на їх зауваження, до них під`їхала «швидка допомога», яка забрала останнього до міської лікарні №1 для повного обстеження, а близько 01 год. 10 хв. останній повернувся до них на місце ДТП, де вони (інспектори ПП) повторно запропонували йому пройти тест на алкоголь, однак знову отримали відмову, після чого вони склали відносно нього 2 протоколи по ст.ст.124,130 КУпАП (від підпису яких останній відмовився), вилучили посвідчення водія та встановивши відсутність страхового полісу, склали ще і постанову по ст.126 КУпАП (т.1 а.с.162-164,192,197);

- відео з нагрудних камер патрульних поліцейських (т.1 а.с.131а), з яких чітко видно як веде себе ОСОБА_11 , в якому стані він знаходиться вночі 04.11.2023р., а саме: у нього сильно порушена координація, у нього нерозбірлива мова, веде себе агресивно і зухвало, іноді нецензурно виражається, відмовляється від підписів в протоколах та схемі ДТП, та від проходження тесту на алкоголь, потім, спочатку каже що він ні де не працює, документи загубив, а потім надав (свідоцтво про реєстрацію ТЗ та посвідчення водія), далі, спочатку відмовляється від медичної допомоги, а потім вимагає визвати «швидку», лікарям якої представляється « ОСОБА_12 » (а не своїм ім`ям), в автомобіль «швидкої» йде «під руки» лікарів, а після «загрузки» в «швидку» одразу ж нібито засинає;

- інформації, яка вказана в складених 05.11.2023р. відносно ОСОБА_2 протоколах про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст.124,130 КУпАП;

- письмових пояснень свідка-очевидця ДТП ОСОБА_13 від 05.11.2023р., що містяться в адміністративних матеріалах і які він дав інспекторам патрульної поліції одразу ж в ночі 05.11.2023р. на місці події (ДТП), зі змісту яких видно, що 04.11.2023р., приблизно о 23.45, він знаходився біля будинку №8а по вул.Довженка, а його автомобіль «Toyota Camry» (д.н.з. НОМЕР_3 ) стояв припаркованим вздовж цієї ж вулиці. Раптом, близько 23.50 він побачив, як автомобіль «Volkswagen T-Roc» (д.н.з. НОМЕР_1 ) на великій швидкості «протаранив» його припаркований автомобіль та ще два. Потім він побачив, що з цього авто вийшов водій з характерними ознаками сп`яніння (т.1 а.с.165);

- письмових пояснень лікаря «швидкої допомоги» ОСОБА_14 від 09.11.2023р., який, в свою чергу, пояснив, що вночі 04.11.2023р. він приїхав на виклик в район вул.Довженка,8, де побачив інспекторів патрульної поліції, що оформлювали ДТП, які вказали на потерпілого ОСОБА_2 , як на особу яка її скоїла. Оглянувши ОСОБА_2 , який представився «недійсним» іменем - « ОСОБА_12 » (а не ОСОБА_15 , як в подальшому було встановлено), він встановив що останній візуально знаходиться у стані алкогольного сп`яніння (різкий запах з порожнини рота, нестійка хода, нерозбірлива мова) та у нього наявні садни обличчя. Далі, для більш детального огляду та госпіталізації він запропонував Потаніну пройти до карети «швидкої», де він одразу ж нібито заснув (т.1 а.с.164,191);

- письмових пояснень чергового лікаря Одеської міської лікарні №1 ОСОБА_16 від 08.11.2023р. (т.1 а.с.190), який, в свою чергу, пояснив членам д/комісії, що 05.11.2023р. близько 00 год. 30 хв. «швидка допомога» доставила до лікарні ОСОБА_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах, нестійка хода, нерозбірлива мова), який поводив себе не стримано, заважав себе оглянути, лягав на підлогу оглядової кімнати. Одразу ж після огляду, мед/сестрою відділення було здійснено у ОСОБА_2 забір венозної крові для дослідження на алкоголь, про що останній не заперечував та усно погодився (акт №630 від 05.11.2023р., т.2 а.с.111). Однак дослідження крові на алкоголь станом на 08.11.2023р. так проведено і не було у зв`язку з не оплатою ОСОБА_2 цієї «платної процедури», в результаті чого, ця відібрана у нього 05.11.2023р. близько 01 год. ночі кров буде зберігатися (зберігалася) в лікарні 3 місяці.

Також, під час проведення даного службового розслідування дисциплінарною комісією, у відповідності до положень ст.19 ДС, було досліджено наявність пом`якшуючих і обтяжуючих відповідальність обставин та обставин пом`якшуючих відповідальність ОСОБА_2 не встановлено, оскільки останній свою провину не визнав і не усвідомив, та за час проходження служби, згідно службової характеристики наданої начальником Управління СР полковником поліції ОСОБА_6 , зарекомендував себе «посередньо». В якості ж обставини, яка обтяжує відповідальність позивача, дисциплінарна комісія у своєму Висновку від 16.11.2023р. зазначила «настання тяжких наслідків» у вигляді завдання матеріальних збитків власникам пошкоджених автомобілів.

Таким чином, на думку судової колегії (яка уважно і ретельно (по-хвилинно) дослідила основний доказ - відеозапис з місця ДТП), дане службове розслідування було проведено Дисциплінарною комісією належним чином, т.б. в установлений законом строк та об`єктивно, а затверджений керівником Департаменту СР висновок службового розслідування від 16.11.2023р., в свою чергу, повністю відповідає вимогам «Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України» (наказ МВС України №893 від 07.11.2018р.) та ст.ст.14-19 Дисциплінарного статуту НП України (затв. ЗУ №2337 від 15.03.2018р.).

Що ж стосується посилань позивача на факт ненадання йому членами д/комісії матеріалів службового розслідування та висновку від 16.11.2023р. для ознайомлення, то судова колегія, з цього приводу зазначає, що по-перше, як в матеріалах справи, так і в матеріалах службового розслідування відсутні будь-які докази саме його звернення до голови д/комісії із відповідною письмовою заявою-клопотанням, як і відсутня письмова відмова у такому наданні, а по-друге, автоматичне (без заяви правопорушника) і обов`язкове ознайомлення поліцейського, відносно якого проводиться сл/розслідування, з матеріалами службового розслідування або висновком (який не є кінцевим рішенням суб`єкта владних повноважень та сам по собі не підлягає оскарженню) прямо не передбачене Порядком №893 та нормами Дисциплінарного статуту НПУ.

Разом з тим, судовою колегією з матеріалів справи, позовної заяви та пояснень представника позивача встановлено, що позивач ОСОБА_2 категорично не погоджується як з висновками, які зробила Дисциплінарна комісія в ході службового розслідування, так і відповідно, зі спірними наказами Начальника Департаменту стратегічних розслідувань НПУ №422 і №696-о/с від 16.11.2023р. та, в свою чергу, наполягає на тому, що він не вчиняв даного дисциплінарного проступку, ДТП 04.11.2023р. не скоював, оскільки автомобілем не керував, у стані алкогольного сп`яніння в той день не перебував, від проходження огляду в медичному закладі не відмовлявся, а знаходився виключно в «хворобливому» стані, присягу не порушував та авторитет органів поліції не принижував.

Так, на підтвердження своєї позиції позивач, при подачі позову, надав до суду 1-ї інстанції наступні докази (які, в свою чергу, не були предметом дослідження д/комісії):

- копії розписок 2-х потерпілих власників (користувачів) пошкоджених автомобілів ОСОБА_13 від 13.11.2023р. та ОСОБА_17 від 10.11.2023р., зі змісту яких видно, що останні отримали від ОСОБА_2 відповідні компенсації (без зазначення конкретних сум) за свої пошкоджені в результаті ДТП 04.11.2023р. автомобілі та не мають до нього жодних претензій чи скарг (т.1 а.с.34,35);

- копію довідки КНП «МКЛ №10» №5259 від 05.11.2023р. про звернення 05.11.2023р. о 03 год. 40 хв. до чергового лікаря та забір крові (т.1 а.с.25);

- довідку КНП «МКЛ №10» про результат токсикологічного дослідження №721 від 07.11.2023р. про відсутність в крові ОСОБА_2 «етанолу» (т.1 а.с.26);

- копії медичних документів (виписки) ДУ ТМО України по Одеській області про проходження ОСОБА_2 в період 2018-2023р.р. стаціонарного та амбулаторного лікування з діагнозом «гіпертонічна хвороба» ІІ ст. (т.1 а.с.27-33).

Уважно дослідивши надані позивачем при подачі позову докази, судова колегія, з урахуванням позиції представника відповідача, який фактично визнав їх «сумнівними» і недостовірними, вважає за необхідно зазначити наступне.

Так, що стосується наданих до суду 1-ї інстанції (і чомусь не наданих д/комісії) копій розписок потерпілих - власників пошкоджених автомобілів ОСОБА_13 від 13.11.2023р. та ОСОБА_17 від 10.11.2023р., зі змісту яких вбачається, що останні отримали від ОСОБА_2 матеріальні компенсації за свої пошкоджені в результаті ДТП 04.11.2023р. автомобілі, то судова колегія, з урахуванням пояснень в судовому засіданні представника позивача (яка підтвердила факт відшкодування усіх збитків за пошкоджені автомобілі (в т.ч. і за відновлення свого) саме позивачем), вважає, що дані розписки жодним чином не можуть бути належним доказом, який би підтверджував відсутність вини ОСОБА_2 в ДТП, яка сталася вночі 04.11.2023р., а навпаки, фактично свідчать про визнання позивачем факту спричинення цим особам збитків саме його діями, та просто лише засвідчують факт відшкодування саме ним (позивачем) матеріальної і моральної шкоди цим власникам (або користувачам) автомобілів, а також відсутність у останніх саме до нього будь-яких претензій. Навіщо було ОСОБА_2 , який тільки після свого звільнення зі служби став категорично заперечувати факт скоєння саме ним ДТП (та в подальшому, за наявності ухвали Приморського районного суду м.Одеси від 24.05.2024р. (провадження №3/522/4542/24) про закриття провадження щодо притягнення його до адм. відповідальності по ст.ст.124,130 КУпАП), самостійно і за свої кошти відшкодовувати всім потерпілим збитки та відновлювати свій пошкоджений в результаті цієї ДТП автомобіль, представник позивача чітко і логічно пояснити не змогла.

Далі, стосовно долучених позивачем до позову копій довідок КНП «МКЛ №10» №5259 від 05.11.2023р. та №721 від 07.11.2023р. (які теж чомусь не були надані д/комісії), колегія суддів, з урахуванням пояснень представника відповідача, вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, уважно дослідивши вказані довідки КНП «МКЛ №10» №5259 від 05.11.2023р. та №721 від 07.11.2023р., судовою колегією встановлено, що останні виключно підтверджують лише тільки:

1) факт самостійного звернення ОСОБА_2 05.11.2023р. о 03 год. 40 хв. (т.б. після оформлення ДТП, складання відносно нього протоколів по ст.ст.124,130 КУпАП та огляду в МКЛ №1) до чергового лікаря міської лікарні №10;

2) факт забору у нього більш ніж через 4 години після ДТП (яка сталася о 23.45) крові;

3) факт отримання ним 07.11.2023р. (т.б. через 2 доби після ДТП) результату токсикологічного дослідження про відсутність в його крові «етанолу».

Таким чином, апеляційний суд, погоджуючись із позицією представника відповідача, не може прийняти до уваги зазначені медичні довідки (які не були предметом дослідження службового розслідування), як належний і беззаперечний доказ не перебування позивача станом на 23 год.45 хв. 04.11.2023р. (т.б. в момент ДТП та оформлення адміністративних матеріалів) у стані алкогольного сп`яніння.

При цьому, судова колегія, зробивши вказаний вище висновок, одночасно вважає за необхідне звернути увагу й на приписи Інструкції №1452/735 від 09.11.2015р., якими чітко встановлено, що огляд водіїв на стан сп`яніння проводиться виключно: 1) поліцейськими на місці зупинки (ДТП) ТЗ з використанням дозволених МОЗ технічних засобів (в т.ч. за допомогою газоаналізатора «Алкотестер Драгер»); 2) лікарем (фельдшером) закладу охорони здоров`я.

У разі ж відмови водія ТЗ від проходження огляду (алко-тесту) на стан сп`яніння на місці зупинки або у разі його незгоди з результатами проведеного поліцейським огляду, такий огляд проводиться у найближчому закладі охорони здоров`я відповідно до ст.266 КУпАП, якою в свою чергу, чітко визначено, що такий огляд обов`язково повинен здійснюватися в присутності поліцейського та не пізніше 2-х годин з моменту встановлення підстав для його проведення. Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог вказаної Інструкції №1452/735, вважаються «недійсними».

Отже, іншими словами, результати медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп`яніння вважаються «достовірними» виключно за умови, що вони були отримані не пізніше 2-х годин з моменту встановлення підстав для його проведення, безпосередньо під час медичного обстеження лікарем і в присутності поліцейського, поєднаного з лабораторними дослідженнями, результати яких зафіксовані в акті та висновку.

Разом з тим, вищевказані довідки (результат) №5259 від 05.11.2023р. та №721 від 07.11.2023р., за відсутності в матеріалах справи відповідних акту та висновку, на думку суду 2-ї інстанції, не відповідають вимогам Інструкції №1452/735 від 09.11.2015р., не можуть вважатися достовірними та не можуть беззаперечно підтверджувати факт відсутності в крові ОСОБА_2 станом на 04.11.2023р. (23.53) алкоголю.

Водночас, продовжуючи дослідження даного спірного питання щодо наявності/відсутності в крові позивача алкоголю, судова колегія вважає необхідним також звернути увагу й на наявні у справі інші (протилежні) докази, надані представником відповідача (апелянта) до суду 1-ї інстанції.

Так, в матеріалах справи міститься лист КНП «МКЛ №1» вих.№721 від 08.11.2023р., в якому міська лікарня №1 повідомила Департамент стратегічних розслідувань НПУ про те, що ОСОБА_2 було доставлено до відділення екстреної медичної допомоги лікарні №1 «швидкою допомогою» 05.11.2023р. о 00 год.30 хв., де у нього було взято кров (акт №630), яка може зберігатися протягом 3-х місяців. Дослідження цієї крові на алкоголь не проводилось, оскільки лікарня №1 їх не проводить. Дані дослідження здійснюються КУ «Одеське ОБСМЕ».

Далі, у зв`язку з отриманням вказаного листа (інформації) Департаментом СР на адресу КУ «Одеське ОБСМЕ» 21.11.2023р. (вих.№15661) було направлено лист-запит з проханням витребувати з КНП «МКЛ №1» зразок крові ОСОБА_2 , відібраний у нього 05.11.2023р., провести його експертне дослідження на предмет виявлення вмісту алкогольних або наркотичних речовин та про результати проінформувати Департамент (т.1 а.с.107).

В подальшому, як свідчать матеріали справи, на виконання вищезазначеного листа-запиту, генеральний директор КУ «Одеське ОБСМЕ» 30.11.2023р. (вих.№3100-10) повідомила Департамент СР, що зразок крові ОСОБА_2 був доставлений із КНП «МКЛ №1» до Бюро СМЕ - 22.11.2023р., а 23.11.2023р. було проведено його газохроматографічне дослідження, яке виявило в крові позивача «етиловий» спирт в концентрації 2,52 %0 (дослідження №5095, т.1 а.с.106).

Таким чином, хоча вказане вище дослідження №5095 від 23.11.2023р. і було проведено після затвердження Висновку службового розслідування від 16.11.2023р. та винесення спірних наказів, однак, на думку колегії суддів, воно зайвий раз підтверджує послідовну позицію представника відповідача, дійсні обставини події 04.11.2023р., встановлені службовим розслідуванням, та письмові пояснення і покази в суді свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10 (інспекторів патрульної поліції, які склали відносно позивача адміністративні матеріали), ОСОБА_14 (лікаря «швидкої допомоги») та ОСОБА_16 (чергового лікаря МКЛ №1).

Стосовно ж пояснень свідка очевидця ДТП ОСОБА_13 , який, надавши на місці події 05.11.2023р. інспекторам патрульної поліції свої письмові пояснення про те, що він безпосередньо бачив момент ДТП та що з автомобіля «Volkswagen T-Roc» (д.н.з. НОМЕР_1 ) вийшов саме «один водій» з характерними ознаками сп`яніння (т.1 а.с.165), раптом, після відшкодування йому позивачем 13.11.2023р. матеріальних збитків за його пошкоджений в результаті цієї ДТП автомобіль, фактично змінив свої покази та, в свою чергу, 04.03.2024р. (т.б. через 4 місяці після ДТП!) в суді 1-ї інстанції пояснив (т.2 а.с.188), що з вказаного автомобіля «Volkswagen T-Roc» нібито вийшло «2 особи» - водій та пасажир, яким нібито виявився ОСОБА_2 , то судова колегія, з урахуванням цих обставин, розцінює дані «змінені» покази Ме ОСОБА_18 критично та не може у повній мірі прийняти їх до уваги, оскільки вони суперечать як його попереднім поясненням від 05.11.2023р., так і первинним поясненням самого позивача від 09.11.2023р., а також показам допитаних в суді 1-ї інстанції свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10 (інспекторів патрульної поліції, які складали адм/матеріали), які, в свою чергу, послідовно, як в ході службового розслідування, так і в суді, пояснили, що по прибуттю на місце ДТП вночі 04.11.2023р. вони, окрім ОСОБА_2 , який не зазначав що він є саме пасажиром (а не водієм), нікого іншого біля його автомобіля «Volkswagen T-Roc» (д.н.з. НОМЕР_1 ) не бачили.

Далі, судовою колегією з матеріалів справи та пояснень представника позивача встановлено, що ОСОБА_2 в ході судового засідання суду 1-ї інстанції 04.03.2023р. (т.б. через 4 місяці після ДТП!) раптом заявив, що насправді він не керував своїм автомобілем «Volkswagen T-Roc» (д.н.з. НОМЕР_1 ) вночі 04.11.2023р. та відповідно не перебував за кермом в момент ДТП, яке в дійсності скоїв його знайомий ОСОБА_19 , який в ту ніч відвозив його лікарні у зв`язку із погіршенням стану здоров`я.

Чому позивач раніше, т.б. при наданні пояснень членам дисциплінарної комісії 09.11.2023р. та при подачі позову 01.12.2023р., не вказував про ці обставини та не зазначав про те, що саме ОСОБА_19 (а не він) скоїв ту ДТП, представник позивача в судовому засіданні чітко і логічно пояснити так і не змогла.

В свою чергу, допитаний судом 1-ї інстанції, за клопотанням сторони позивача, свідок Афіці ОСОБА_20 (саме таке прізвище зазначено в оскаржуваному рішенні та протоколі судового засідання від 04.03.2023р., хоча в «присязі свідка» останній власноручно написав своє прізвище як «Афіцерян», т.2 а.с.188, т.3 а.с.114) пояснив, що саме він, в дійсності, в ту ніч 04.11.2023р. керував автомобілем «Volkswagen T-Roc» (д.н.з. НОМЕР_1 ) та віз ОСОБА_2 , який знаходився майже у «непритомному» стані, до лікарні (до якої саме не уточнив). Далі, на повороті на вул.Довженка, він не впорався з керуванням та врізався у припарковані автомобілі, після чого, злякавшись наслідків (та покинувши «непритомного» ОСОБА_2 в машині) прийняв рішення втекти з місця події, а через декілька днів зв`язався із позивачем.

В подальшому, як було встановлено апеляційним судом в ході апеляційного розгляду та з пояснень представника позивача, вказаний вище свідок Афіцерян А.Р. надав аналогічні пояснення і в Приморському районному суді м.Одеси, який, в свою чергу, розглядав складені при оформленні ДТП 05.11.2023р. відносно позивача ОСОБА_2 2 (два) адміністративних протоколи по ст.ст.124,130 КУпАП та за результатами їх розгляду, прийнявши до уваги ці пояснення даного свідка Афіцеряна А.Р. (або ОСОБА_21 , як він був помилково зазначений в постанові суду, т.3 а.с.224) та пояснення самого ОСОБА_2 і свідка ОСОБА_22 (т.3 а.с.218, хоча насправді правильне прізвище даного свідка - Ме ОСОБА_23 ), 24.05.2024р. (провадження №3/522/4542/24) ухвалив постанову, якою закрив провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 (якого по тексту постанови іноді чомусь називав « ОСОБА_24 », т.3 а.с.225) до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП «за відсутністю в його діях складу цих адміністративних правопорушень». Дана постанова, у зв`язку з не оскарженням, набрала законної сили.

Далі, як встановлено судовою колегією з листа Управління патрульної поліції в Одеській області вих.№498.. від 15.08.2024р. (т.4 а.с.52) та пояснень представника позивача, у зв`язку із її адвокатським запитом від 12.08.2024р., співробітниками відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП, в ході вивчення справи №522/22139/23 по факту ДТП 05.11.2023р. на вул.Довженка в м.Одесі, 13.08.2024р. відносно водія автомобіля «Volkswagen T-Roc» (д.н.з. НОМЕР_1 ) Афіцер ОСОБА_25 ІНФОРМАЦІЯ_1 (який відмовився від пояснень та не повідомив свій номер телефону і місце роботи) було складено 2 (два) протоколи за ст.ст.124 та 122-4 КУпАП (т.4 а.с.55-57), які були направлені для розгляду до Приморського районного суду м.Одеси (дата розгляду 13.09.2024р. 11.00).

Таким чином, усі ці «нові» обставини (які встановлені після винесення спірних наказів), на переконання представника позивача, повністю підтверджують факт «не винуватості» ОСОБА_2 у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.124,130 КУпАП (що, в свою чергу, і не ставиться судом під сумнів), за вчинення в тому числі яких, останній фактично нібито і був звільнений зі служби в поліції.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, з урахуванням пояснень представника відповідача, вважає за необхідне звернути увагу на те, що спірними наказами ОСОБА_2 насправді був звільнений зі служби в поліції не «за скоєння ДТП у стані алкогольного сп`яніння», а виключно саме за «порушення пп.1,2 ч.1 ст.18, ст.64 ЗУ №580-УІІІ від 02.07.2015р., пп.1,2,4,5,6,7,11,13 ч.3 ст.1 ДС НПУ, наказу НПУ №507 від 19.07.2022р., що виразилося в порушенні «службової дисципліни», недотриманні і не виконання статутів і наказів, а також керуванні ТЗ без страхового полісу (постановою 5ААС від 11.04.2024р. (справа №522/22277/23), яка набрала законної сили, ОСОБА_2 визнано винним у скоєні адм/правопорушення за ч.1 ст.126 КУпАП), відмові від проходження огляду на стан алкогольного (наркотичного) сп`яніння (позивач 05.11.2023р. двічі на боді-камеру п/поліцейського відмовився), порушення ПДР, що спричинило пошкодження ТЗ (шкода позивачем добровільно відшкодована, що підтверджується розписками), т.б. за скоєння саме «дисциплінарного проступку», що дискредитує та підриває авторитет органів поліції в очах громадськості.

Саме ці порушення «службової дисципліни» були встановлені службовим розслідуванням, висновок якого, в свою чергу, став підставою для ухвалення відповідачем спірних наказів.

Окрім того, що ж стосується безпосередньо вказаної вище постанови Приморського районного суду м.Одеси від 24.05.2024р. (провадження №3/522/4542/24), на яку постійно звертала увагу представник позивача, і яка, в тому числі, лягла в основу оскаржуваного рішення суду 1-ї інстанції, то колегія суддів, оцінивши зміст даної постанови, вважає за необхідне зазначити, що остання, в свою чергу, свідчить лише тільки про факт закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення та відсутність в діях ОСОБА_2 складу конкретних адміністративних правопорушень (ст.ст.124,130 КУпАП), і відповідно, не може служити належним і беззаперечним доказом того, що позивачем не було скоєно дисциплінарний проступок (який було чітко зафіксовано у висновку службового розслідування), несумісний з перебуванням на службі в органах поліції.

Слід зазначити, що вказаний висновок суду 2-ї інстанції повністю відповідає досить сталій практиці та правовим висновкам Верховного Суду, які, зокрема, містяться в постановах 06.03.2019р. (справа №816/1534/16), 26.05.2022р. (справа №420/3630/20) та інш.

Що ж стосується вище зазначених пояснень свідка ОСОБА_26 (наданих ним в суді 1-ї інстанції), що є близьким знайомим ОСОБА_2 (але при цьому залишив «непритомного» позивача у небезпеці та втік з місця ДТП) і який раптово «з`явився» у справі тільки в ході судового розгляду (т.б. через 4 місяці після ДТП), то судова колегія, з урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин та наявних в матеріалах справи доказів, не може прийняти їх до уваги, розцінює критично та взагалі вважає їх «сумнівними» і «не логічними», а також такими, що суперечать наявним у даній справі доказам, особливо тим, які були встановлені в ході службового розслідування та на момент ухвалення оскаржуваних наказів, а також й тим, які були встановлені пізніше (висновок №5095 від 23.11.2023р. про виявлення у відібраній 05.11.2023р. крові позивача «етилового» спирту в концентрації 2,52 %0), але які їх фактично доповнюють і підтверджують.

Таким чином, приймаючи до уваги встановлені в ході апеляційного розгляду обставини, судова колегія, уважно оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, приходить до висновку про те, що відповідачем, в даному випадку, було доведено правомірність проведення службової перевірки, обґрунтованість і об`єктивність її висновків, які в свою чергу, стороною позивача фактично ніяким чином не спростовані, та цілком законно, та в межах дискреційних повноважень, винесено наказ про його звільнення, а тому, відповідно, ніяких законних підстав для скасування обох спірних наказів та поновлення останнього на службі (посаді) не має, як і не має, відповідно, і правових підстав для задоволення «похідних» позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Так, дійсно, в контексті спірних правовідносин судова колегія звертає увагу на те, що обраний позивачу вид дисциплінарного стягнення насправді є найсуворішим, однак вчинення останнім такого роду дисциплінарного проступку, суд 2-ї інстанції оцінює виключно в аспекті співмірності тяжкості вчиненого проступку та обраного відповідачем виду дисциплінарного стягнення.

Крім того, слід зауважити й на те, що визначення виду конкретного дисциплінарного стягнення є виключною компетенцією особи, якій законом надано право притягувати до дисциплінарної відповідальності. Відтак, виходячи з фактичних обставин скоєного д/проступку та особи порушника, начальник Департаменту стратегічних розслідувань НПУ фактично мав і має право застосувати до нього будь-яке передбачене Дисциплінарним статутом дисциплінарне стягнення на свій власний розсуд.

На думку ж колегії суддів, застосування керівником Департаменту СР НПУ, в межах своїх дискреційних повноважень, до позивача за вчинення даного дисциплінарного проступку, пов`язаного з грубим порушенням службової дисципліни, недотриманням і не виконанням ЗУ «Про НПУ», Присяги, професійної етики, статутів, ПДР і наказів, що дискредитує та підриває авторитет органів поліції в очах громадськості, саме дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, - є цілком правомірним і пропорційним.

До того ж, також варто одночасно зазначити й про те, що аналогічні правові висновки по подібним правовідносинам були висловлені і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.08.2019р. (справа №806/2555/17), 06.02.2020р. (справа №300/1406/19), від 24.03.2020р. (справа №804/177/17), 05.03.2020р. (справа №815/4478/16), 24.09.2020р. (справа №420/602/19), 09.02.2022р. (справа №160/12290/20), 17.11.2022р. (справа №480/9492/20), 26.05.2022р. (справа №420/3630/21), 29.02.2024р. (справа №420/1321/22).

Відповідно до приписів ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини, судова колегія вважає, що судом першої інстанції, в даному випадку, було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому, відповідно, доводи апеляційної скарги відповідача дійсно є суттєвими та свідчать про невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи та невірне застосування ним норм матеріального і процесуального права, що врегульовують спірні правовідносини.

До того ж, також слід зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що в свою чергу, і було, в даному випадку, реалізовано представником відповідача при розгляді справи в суді 2-ї інстанції.

Однак, при цьому варто звернути увагу ще й на те, що твердження позивача (або його представника) щодо порушення його прав також мають підтверджуватися своєчасно наданими належними та допустимими доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, сумнівних доказах або суб`єктивній думці.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені учасниками справи аргументи, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

У силу вимог ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду 1-ї інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, за таких обставин та враховуючи, що судом 1-ї інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також в зв`язку із тим, що деякі висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, у відповідності до ч.1 ст.317 КАС України, вважає за необхідне скасувати рішення суду 1-ї інстанції та прийняти нове - про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.308,310,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити в повному обсязі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 27.09.2024р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: В.О. Скрипченко

І.О. Турецька