Постанова

від 17.09.2024 по справі 500/458/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/458/24 пров. № А/857/10900/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді :Кухтея Р.В.,

суддів :Гуляка В.В., Носа С.П.,

з участю секретаря судового засіданні : Демидюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року (ухвалене головуючим-суддею Баб`юком П.М., час проголошення рішення 11 год 26 хв у м. Тернополі, повний текст судового рішення складено 04 квітня 2024 року) у справі за адміністративним позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати штрафних санкцій та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в :

У грудні 2023 року Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області (далі - ГУ Держпродспоживслужби, Управління, позивач за первісним позовом) звернулося в суд із адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , відповідачка за первісним позовом), в якому просило стягнути з відповідачки до державного бюджету штраф у розмірі 15300,00 грн.

У лютому 2024 ФОП ОСОБА_1 звернулась в суд із зустрічною позовною заявою до ГУ Держпродспоживслужби, в якому просила визнати протиправними та скасувати рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 24.10.2023 за №42 на суму 3400,00 грн, за №43 на суму 3400,00 грн, за №44 на суму 3400,00 грн, за №47 на суму 1700,00 грн, за №48 на суму 1700,00 грн, за №49 на суму 1700,00 грн.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 позовні вимоги за зустрічним позовом були задоволені, а у задоволенні первісного позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ Держпродспоживслужби подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги ГУ Держпродспоживслужби повністю та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні зустрічного позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулює спірні правовідносини та обставинам справи, і помилково не враховано, що на ГУ Держпродспоживслужби покладений обов`язок щодо здійснення контролю за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів. При цьому, здійснення заходів контролю за дотриманням законодавства про рекламу не є перевіркою діяльності суб`єкта господарювання та не підпадає під дію Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності №877-V від 05.04.2007 (далі - Закон №877), оскільки така проводиться в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України №693 від 26.05.2004, якою затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу (далі - Порядок №693) та Закону України Про рекламу №270/96-ВР від 03.07.1996 (далі - Закон №270/96). Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що питання оформлення документів, на підставі яких порушується розгляд справи про порушення законодавства про рекламу, регулюється Законом №877, а не нормами Закону №270/96 та Порядку №693.

У відзиві на апеляційну скаргу представниця позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідач не забезпечив явку свого представника в судове засідання, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вважає за можливе провести апеляційний розгляд за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача за первісним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які підтримали апеляційну скаргу, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що ФОП ОСОБА_1 було видано ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, у тому числі сидром та перрі (без додавання спирту) №19180308202301013, термін дії з 06.06.2023 до 06.06.2024.

В рамках проведення державного контролю за дотриманням законодавства про рекламу, службовою особою Управління було виявлено та здійснено фотофіксацію розповсюдження зовнішньої реклами (рекламодавець реклами - ФОП ОСОБА_1 ) знаку для товарів і послуг, під якими випускаються алкогольні напої біля входу в магазин алко КНАЙПА маркет по АДРЕСА_1 , з ознаками порушення вимог ч.2 ст.22 Закону №270/96 (в редакції від 02.07.2023), а саме : реклама алкогольних напоїв, реклама знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, забороняється : засобами зовнішньої реклами.

04.08.2023 Управлінням було направлено лист до ГУ ДПС у Тернопільській області про надання інформації стосовно суб`єкта господарювання, який здійснює діяльність за адресою : АДРЕСА_1 .

16.08.2023 на виконання вказаного листа ГУ ДПС у Тернопільській області надало відповідь, що за вищевказаною адресою видавалась ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, реєстраційний номер 19180308202301013, термін дії з 06.06.2023 по 06.06.2024 ФОП ОСОБА_1

28.08.2023 службовою особою Управління захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами складено протоколи №№42-44 стосовно виявлення розповсюдження зовнішньої реклами (рекламодавець реклами - ФОП ОСОБА_1 ) знаку для товарів і послуг, під якими випускаються алкогольні напої біля входу в магазин алко КНАЙПА маркет по вул. Об`їзна, 6а, м. Тернопіль (рекламоносій - Микулин/Опілля/Jack Daniels) з ознаками порушення вимог ч.2 ст.22 Закону №270/96 (в редакції від 02.07.2023), а саме : реклама алкогольних напоїв, реклама знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, забороняється: засобами зовнішньої реклами.

05.09.2023 Управлінням було надіслано ФОП ОСОБА_1 вимогу, якою зобов`язано надати пояснення щодо виявленого порушення, копію свідоцтва про державну реєстрацію (витягу) рекламодавця та розповсюджувача, затверджений макет розповсюдженої реклами, документальне підтвердження вартості розповсюдженої реклами (договір із рекламодавцем реклами та/або виробником реклами, акти виконаних робіт, квитанції про сплату, акт виконаних робіт, квитанцію про сплату, тощо), копію ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, також іншу інформацію, що може мати істотне значення для прийняття рішення (арк. справи 45).

25.09.2023 до Управління надійшли письмові пояснення ФОП ОСОБА_1 , в яких вона зазначила, що серед представлених знаків товарів та послуг на опорі над входом в магазин алко КНАЙПА маркет по вулю Об`їзна, 6а, м.Тернопіль не міститься реклами алкогольної продукції, позаяк бренд Опілля згідно класифікатору видів економічної діяльності має право виготовляти та продавати безалкогольні напої, такі як лимонади, солодку воду, мінеральну воду, безалкогольні напої з смаком кави, аналогічно це стосується бренду Микулин, який має широкий асортиментний ряд безалкогольних напоїв.

Що стосується марки Jack Daniel's, відповідачка зазначила, що дана бочка до магазину не відноситься та ними не встановлювалась. Вона розміщена на відстані від самого кіоску, яку встановлювали торговельні представники, з якими вони співпрацюють.

25.09.2023 службовою особою Управління складено протоколи №№47-49 про наявні ознаки порушення ч.2 ст.26 Закону №270/96, а саме : неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами.

Також, 25.09.2023, на підставі протоколів №№42-44, начальником Управління було прийнято рішення про початок розгляду справ про порушення законодавства про рекламу №№42-44 щодо рекламодавця реклами, винного у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно.

Крім того, 28.09.2023, на підставі протоколів №№47-49, начальником Управління було прийнято рішення про початок розгляду справ про порушення законодавства про рекламу №№47-49 щодо рекламодавця реклами за порушення ч.2 ст.26 Закону №270/96 (неподання інформації щодо вартості розповсюдженої зовнішньої реклами знаку для товарів і послуг під якими випускаються алкогольні напої на фасаді магазину алко КНАЙПА маркет по вул. Об`їзна, 6а, м. Тернопіль (рекламоносій - Микулин/Опілля/Jack Daniels).

Листом від 28.09.2023 Управління повідомило ФОП ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справ про порушення вимог законодавства України про рекламу.

Як слідує зі змісту проколів від 24.10.2023, за результатами розгляду справи встановлено розповсюдження зовнішньої реклами (рекламодавець реклами - ФОП ОСОБА_1 ) знаку для товарів і послуг під якими випускаються алкогольні напої на опорі перед входом в магазин алко КНАЙПА маркет по вул. Об`їзна, 6а, м. Тернопіль (рекламоносій - Микулин/Опілля/Jack Daniels) та порушення вимог ч.2 ст.22, ч.2 ст.26 Закону №270/96.

На підставі матеріалів справи та протоколів засідання від 24.10.2023 ГУ Держпродспоживслужби 24.10.2023, за порушення ч.2 ст.22 Закону №270/96 були прийняті рішення про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про рекламу №№42-44 у розмірі 3400,00 грн та за порушення ч.2 ст.26 цього Закону рішення про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про рекламу №№ 47-49 у розмірі 1700,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що ГУ Держпродспоживслужби упродовж періоду дії в Україні воєнного стану позапланові заходи державного нагляду/контролю за дотриманням законодавства України про рекламу може проводити лише за умови наявності та на підставі відповідного рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері. Суд також дійшов висновку, що Управління допустило грубі процедурні порушення під час здійснення заходу державного контролю щодо дотримання суб`єктом господарювання ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства про рекламу, які не можна вважати формальними. Відтак, з огляду на встановлення протиправності дій контролюючого органу при проведенні заходу державного контролю щодо дотримання суб`єктом господарювання ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства про рекламу, які є самостійною підставою для скасування рішення, прийнятого за наслідками такого заходу, суд вважав, що встановлені судом обставини справи та системний аналіз наведених законодавчих норм свідчать про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оспорюваних рішень, що не відповідають критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України, саме у зв`язку з порушенням порядку проведення заходу державного контролю. Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог за зустрічним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Засади рекламної діяльності в Україні визначає Закон №270/96, який регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Статтею 26 Закону №270/96 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, - щодо захисту прав споживачів реклами (у тому числі щодо спорудження житлового будинку).

Частинами 2, 3 статті 26 Закону №270/96 передбачено, що на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Крім того, відповідний орган державної влади має право : вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень; приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження; приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами.

Органи державної влади зобов`язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менше ніж за п`ять робочих днів до дати розгляду справи.

Рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами під час розгляду питання про порушення цього Закону мають право : бути присутніми на засіданні державного органу під час розгляду питання про порушення ними цього Закону; подавати необхідні документи, давати пояснення; отримувати копію протоколу засідання та рішення державного органу, прийнятого щодо них; оскаржувати дії чи бездіяльність зазначеного державного органу та його посадових осіб до суду.

Механізм накладення Держпродспоживслужбою та її територіальними органами на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами штрафів за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Антимонопольного комітету, КРАІЛ, Національного банку) врегульований Порядком №693, відповідно до якого, накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право Голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники.

Рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно уповноваженою посадовою особою Держспоживінспекції (п.8 Порядку №693).

Підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів (п.9 Порядку №693).

За наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи (п.11 Порядку №693).

За результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку (п.18 Порядку №693).

Сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства (п.20 Порядку №693).

В контексті зазначеного слід враховувати, що відповідно до п.1 Положення про ГУ Держпродспоживслужби, затвердженого наказом Держпродспоживслужби №163 від 24.02.2020, ГУ Держпродспоживслужби є територіальним органом Держпродспоживслужби та їй підпорядковане.

Згідно п.п.8 п.4 Положення №163, ГУ Держпродспоживслужби відповідно до покладених на нього завдань забезпечує реалізацію державної політики, зокрема, у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотримання законодавства про захист прав споживачів та здійснює контроль за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами, приймає рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі правомірним з одночасним зупиненням ії розповсюдження.

Згідно п.п.13 п.4 Положення №163, ГУ Держпродспоживслужби відповідно до покладених на нього завдань, у тому числі, вживає у межах повноважень, передбачених законом, заходів щодо усунення порушень вимог закону і притягнення винних у таких порушеннях осіб до відповідальності згідно із законом; у межах повноважень, передбачених законом, складає протоколи та розглядає справи про порушення законодавства у відповідній сфері.

Отже, у спірних правовідносинах ГУ Держпродспоживслужби діє як суб`єкт владних повноважень, наділений Законом №270/96 та Порядком №693 функціями контролю за дотриманням законодавства України про рекламу та, відповідно, правом на звернення до суду з позовом про примусове стягнення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Ключовим спірним питанням у цій справі є поширення на ці правовідносини у сфері контролю за дотриманням законодавства України про рекламу норм Закону №877.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Закон №270/96 та Порядком №693 не містять норм, які встановлюють спосіб, порядок та форми здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про рекламу.

При цьому, правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом №877.

Згідно дефініції, наведеній у статті 1 Закону №877, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

За змістом ст.2 Закону №877, його дія поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Також, у цій статті Закону визначається перелік правовідносин, на які його дія не поширюється, та в якому відсутні правовідносини, що врегульовані законодавством про рекламу.

Врахуванню підлягають і положення ст.7 Закону №877, згідно яких для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Статтею 8 Закону №877 передбачено, що орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, у тому числі, вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; надавати (надсилати) суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; застосовувати санкції до суб`єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом.

Таким чином, предметом правового регулювання цього Закону є відносини у сфері здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Незважаючи на те, що іншими законами та підзаконними актами, врегульовано порядок накладення санкції до суб`єктів цих відносин, саме Закон №877 підлягає застосуванню як спеціальний під час здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про рекламу.

Поширення на правовідносини у сфері контролю за дотриманням законодавства України про рекламу норм Закону №877 знаходить своє підтвердження у висновках Верховного Суду, які наведені у постановах від 23.09.2021 по справі №826/24133/15, від 22.06.2022 по справі №810/3148/17.

Колегія суддів зазначає, що накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу фактично відбулось за відсутності контролю за дотриманням законодавства України про рекламу, що підтверджується відсутністю наказу (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ГУ Держпродспоживслужби допустило суттєві процедурні порушення під час здійснення заходу державного контролю, які не можна вважати формальними.

При цьому, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією рф з 24.02.2022 5:30 год. в Україні введений воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Постановою Кабінету Міністрів України №303 від 13.03.2022 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного вищевказаним Указом Президента України.

За наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов`язань України протягом періоду воєнного стану дозволити здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах.

Протягом періоду воєнного стану планові та позапланові заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, здійснюються за рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за наявності загрози, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави.

Виходячи з наведеного, оскільки накладення штрафу відбулось за результатами державного контролю, проведеного за відсутності правових підстав для його організації та за відсутності оформлених матеріалів, якими в установленому порядку фіксуються правопорушення законодавства про рекламу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності висновків та рішень, прийнятих внаслідок такого заходу, що є самостійною підставою для скасування оспорюваних рішень.

Доводи скаржника про те, що норми Закону №877 не поширюють свою дію на процедуру проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю), які проводяться щодо дотримання Закону №270/96, спростовані приведеними вище висновками суду.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.12, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року по справі №500/458/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді В. В. Гуляк С. П. Нос У зв`язку із перебуванням судді Гуляка В.В. з 23.09.2024 по 29.09.2024 включно у відпустці, повний текст постанови складений та підписаний повним складом суду 30.09.2024.