Ухвала

від 30.09.2024 по справі 200/440/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 вересня 2024 року

м. Київ

справа №200/440/23

адміністративне провадження №К/990/26229/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Губської О.А., Соколова В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мандрик Владислав Володимирович, про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду адміністративну справу № 200/440/23

за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мандрик Владислав Володимирович, на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2023 року

УСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду до НОМЕР_2 прикордонного загону Держприкордонслужби України (далі - відповідач, НОМЕР_2 прикордонний загін Держприкордонслужби, в/ч НОМЕР_1 ), в якому просив:

- визнати протиправну бездіяльність (дії) військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000 гривень, у зв`язку з безпосередньою участю та у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в період з 26.09.2022 по 31.12.2022 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену додаткову грошову винагороду, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000 гривень у зв`язку з безпосередньою участю та у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в період 26.09.2022 по 31.12.2022 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14.04.2023, яке залишене без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що лише сам факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) на ділянці державного кордону з Республікою Білорусь під час перебування у службовому відрядженні в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 ) в період дії воєнного стану в Україні, не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн, яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мандрик В.В., звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.04.2023 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2023 у справі № 200/440/23 та ухвалити рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 07.08.2023 відкрито касаційне провадження № К/990/26229/23 за цією скаргою.

11.02.2024 адвокат Мандрик В.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав клопотання до Верховного Суду з проханням передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 346 КАС України.

Представник позивача вказує на необхідність відступу від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23.

У постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23 Верховний Суд висловив позицію, за якою Інструкція № 188 не може застосовуватися до правовідносин, які стосуються додаткової винагороди, виплата якої встановлена Постановою № 168 і пов`язана з дією воєнного стану; водночас накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ і від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ, оскільки встановлюють порядок і умови виплат, які передбачені Постановою № 168, можуть застосовуватися до правовідносин, які виникають у зв`язку із застосуванням/реалізацією приписів пункту 1 цієї Постанови.

Обґрунтовуючи клопотання представник позивача зазначає, що відмовляючи у задоволенні касаційної скарги по справі № 200/193/23, Суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість застосування до спірних правовідносин положень наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ. Однак, на думку скаржника, ці накази не є актами Адміністрації Держприкордонслужби у розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Вони не були зареєстровані та оприлюднені у встановлений законом спосіб, що унеможливлює їх застосування для позбавлення додаткової грошової винагороди.

Представник позивача також зазначає, що Інструкція МВС від 18.03.2016 № 188, яка була використана судом як основа для відмови у задоволенні касаційної скарги, не може регулювати правовідносини військовослужбовців під час воєнного стану, оскільки вона була прийнята до його оголошення. Нормативно-правовим актом, який підлягає застосуванню у цьому випадку, є постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.

Ухвалою від 20.09.2024 Верховний Суд закінчив підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначив її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

За частиною третьою статті 346 КАС України, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

Колегія суддів, дослідивши доводи заявленого клопотання про передачу справи № 200/440/23 на розгляд до Великої Палати Верховного Суду із мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, виходить із такого.

Відповідно до частини п`ятої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначена частиною п`ятою статті 346 КАС України, передбачає наявність у справі виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в судовому рішенні від 26.03.2019 у справі № 804/15369/13-а, для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему і вирішення яких необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати декілька з наведених ознак:

- справа не може бути вирішена відповідним касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права;

- встановлена необхідність відступити від викладеного в постанові Верховного Суду України правового висновку, який унеможливлює ефективний судовий захист;

- існують кількісні критерії, що свідчать про наявність виключної правової проблеми, а саме значний перелік подібних справ (зокрема, між тими ж сторонами або з однакового предмета спору), які перебувають на розгляді в судах;

- існують якісні критерії наявності виключної правової проблеми, зокрема:

- немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному;

- невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права;

- встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому;

- наявність різних наукових підходів до вирішення конкретних правових питань у схожих правовідносинах.

Згідно з частиною першою статті 347 КАС України, питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Положеннями статті 2 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Судом касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 КАС України є Верховний Суд, у складі якого за змістом статей 36, 37 Закону № 1402-VIII діє, зокрема, Касаційний адміністративний суд. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Отже, до повноважень Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зокрема, належить вирішення питань про правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, їх тлумачення при вирішенні юридичних спорів в адміністративних справах чи проблем щодо забезпечення захисту прав, свобод або інтересів. Реалізація таких повноважень пов`язана з наявністю правових проблем.

Після аналізу підстав, наведених у клопотанні для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що в контексті спірних правовідносин слід дотримуватися підходу, викладеного у постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23. Тобто, до аналогічних правовідносин застосовуються приписи наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ, а не Інструкції № 188. Відтак, підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду немає.

Клопотання не містить переконливих доводів необхідності відступити від висновків Верховного Суду у зазначеній постанові. Аргументи скаржника зводяться до незгоди з висновками касаційного суду по суті вирішення касаційного провадження, а це не підстава для відступу.

Таким чином, оскільки немає підстав для відступу від висновку, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду (постанова від 21.12.2023 у справі № 200/193/23), клопотання представника позивача Мандрика В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 345, 346, 347, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мандрик Владислав Володимирович, про передачу справи № 200/440/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

О.А. Губська

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду