Рішення

від 29.08.2024 по справі 734/1339/24

КОЗЕЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/734/520/24 Справа № 734/1339/24

ЗАОЧНЕ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 серпня 2024 року смт Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді - Бараненка С.М.,

за участю:

секретаря судових засідань - Чумак Н.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Козелець справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Служба у справах дітей та сім`ї Калинівської селищної ради Броварського району Київської області, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Служба у справах дітей та сім`ї Калинівської селищної ради Броварського району Київської області, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області, про позбавлення батьківських прав

Свої вимоги мотивує тим, що 04 липня 2014 року між позивачем та відповідачем у справі було укладено шлюб, актовий запис № 12. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них з ОСОБА_2 народився син ОСОБА_3 . Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2020 року шлюб між сторонами розірвано. Син проживає з позивачем та повністю перебуває на її утриманні. Відповідач не бере й не бажає брати участь у вихованні дитини, не провідує сина, не цікавиться його здоров`ям, успіхами у навчанні, морально та матеріально не підтримує дитину. Він нехтує своїми батьківськими обов`язками, він просто зник із життя дитини. З 2020 року він жодного разу не зателефонував до дитини й не привітав з жодним святом. Відповідач ні разу не приходив до школи й ні разу не був на жодному дитячому святі. Крім того, оскільки відповідач не допомагав матеріально у вихованні дитини, позивачем у 2019 році було подано позовну заяву про розірвання шлюбу й стягнення аліментів. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2020 року шлюб між сторонами розірвано й стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн. 00 коп. Відповідач відмовився добровільно сплачувати аліменти, тому позивач була змушена звернутися з рішенням суду та виконавчим листом до Козельцького районного ВДВС СХ МРУ МЮ про відкриття провадження. Однак рішення суду відповідачем не виконується, аліменти не сплачуються. У Козелецькому ВДВС СХ МРУ МЮ на виконанні знаходиться зазначене вище рішення та виконавчий лист, виконавче провадження № 62573674. Як вбачається із наданого розрахунку заборгованості, у відповідача станом на 29 січня 2023 року існує заборгованість в сумі 146 852 грн. 97 коп. 22 жовтня 2022 року позивач зареєструвала шлюб з іншим чоловіком ОСОБА_4 . В них щаслива сім`я. Теперішній чоловік позивачки дбає про її сина ОСОБА_3 , як про рідного. Син в свою чергу прислухається до його, любить та поважає й сприймає, як свого батька. Всі обставини зазначені вище підтверджуються: характеристикою зі школи, поясненням сусідів та розрахунком заборгованості. Усі необхідні умови для здорового та повноцінного фізичного та духовного росту й розвитку ОСОБА_5 забезпечує позивачка із її теперішнім чоловіком. Дитина відвідує гурток футболу та полюбляє малювати. Після розірвання шлюбу, а це майже 4 (чотири) роки відповідач ні разу не зателефонував до дитини, не поцікавився здоров`ям дитини, не допоміг матеріально. Дитина проживає разом з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 . Однак зареєструвати дитину за вказаною адресою позивач не може, оскільки потрібна згода батька. Батько дитини не йде на контакт та не надає згоди. Відповідач не просто ухилився від всіх своїх обов`язків, а є насправді абсолютно байдужим до власної дитини та його майбутнього. Саме тому позивач прийняла рішення щодо необхідності позбавлення батьківських прав відповідача.

Позивач в судове засідання позовну заяву підтримала у повному обсязі та не заперечувала щодо ухвалення заочного рішення.

Треті особи в судове засідання явку своїх представників не забезпечили, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, до суду надійшли заяви про розгляд справи без участі.

Відповідач в судове засідання не з`явивсь, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов та клопотань про відкладення розгляду справ від останнього до суду не надходило. В судове засідання викликався шляхом надіслання повістки про виклик до суду та шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-сайті «Судова влада України». Крім того, інформація щодо даної справи, у тому числі про дату, час і місце її розгляду, розміщена на офіційному веб-сайті «Судова влада України».

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За наведених вище обставин, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши представника позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 27 січня 2015 року ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати - ОСОБА_6 , батько - ОСОБА_2 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом депутата від 25.03.2024 року.

Відповідно до характеристики ОЗО «Калинівський ліцей» ОСОБА_3 навчається в закладі з 01 вересня 2021 року. Загальний розвиток дитини відповідає віковій нормі. Учень має навчальні досягнення середнього рівня. Ставлення до навчання стійке, позитивне. Він має пропуски занять тільки по хворобі. У нього високий рівень потреби у спілкуванні з ровесниками. Дитина ввічлива, спокійна, врівноважена, потребує дружби і товаришування. Мама приділяє належну увагу вихованню сина, забезпечує всім необхідним (одягом, взуттям, шкільним приладдям). Бере активну участь у житті класу, цікавиться навчанням і вихованням хлопчика, систематично відвідує батьківські збори. Єгор завжди доглянутий, охайний, чистий, доброзичливий. Батько учня ОСОБА_7 у навчанні та вихованні сина участі не приймав протягом 2021-2024 навчальних років.

З розрахунку-заборгованості зі сплати аліментів Козелецького ВДВС СХ МРУ МЮ, вбачається, що відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків по утриманню дитини ОСОБА_3 , внаслідок чого станом на 29.01.2024 утворилась заборгованість зі сплати аліментів в сумі 146852,97 грн.

Наведе свідчить, що відповідач у порушення ст. 150, 155, 180 СК України ухиляється від виконання обов`язків батька по вихованню та утриманню своєї дитини, зокрема: утримувати дитину до досягнення нею повноліття, виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний і моральний розвиток, забезпечення здобуття дитиною освіти.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 164, ч. 2 ст. 166 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Згідно Висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Калинівської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , враховуючи викладене у висновку та беручи до уваги той факт, що з 2020 року ОСОБА_2 не бере участі у вихованні дитини, матеріально не забезпечує, відповідно до протоколу комісії з питань захисту прав дитини від 29.05.2024 року №4, з метою захисту прав та інтересів дитини, Орган опіки та піклування Калинівської селищної ради Броварського району Київської області вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно його малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно з ч. 8 ст. 7 Сімейного Кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст. 153 Сімейного Кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ст. 155 Сімейного Кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому, у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Конвенцією про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради УРСР № 798 від 27.02.1991 року визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дітей та несуть відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Постановою Верховної Ради від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Передбачено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини і предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частиною 2 ст. 27 Конвенції передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Відповідно до приписів ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Право дитини на належне батьківське виховання, відповідно до ст. 152 Сімейного Кодексу України, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За приписом ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистостей дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ч. 4 ст. 155 Сімейного Кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладання на них відповідальності, встановленої законом.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Якщо позов про позбавлення батьківських прав заявлений із декількох підстав, суди повинні перевіряти та обґрунтовувати в рішенні кожну з них, а також повно і всебічно досліджувати обставини справи, оскільки, позбавлення батьківських прав - це крайній захід впливу на недобросовісних батьків.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт оскарження заявником заяви … про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до сина (параграф 57, 58).

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100).

Аналіз зазначених положень закону, практики Європейського суду з прав людини дає можливість зробити висновок, що підставою позбавлення батьківських прав батьків є виникнення в сім`ї обставин, коли батьки внаслідок свідомої, винної поведінки не виконують своїх обов`язків щодо виховання, утримання, розвитку дітей, їх навчання та лікування і коли таку ситуацію неможливо виправити іншими заходами.

Позбавлення батьківських прав, відповідно до ст. 166 Сімейного Кодексу України, є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька та матері, так і для дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Так, матеріали справи містять належні та допустимі докази, в розумінні ст. 12, 81 ЦПК України, на підтвердження того, що відповідач байдуже ставиться до дитини, на які посилається позивач, як на підставу задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав.

Позивачем доведено ті обставини, що відповідач не піклується про фізичний, духовний розвиток дитини, не цікавиться життям дитини, не сплачує аліменти.

Відповідач не надав суду жодного доказу на підтвердження неможливості виконувати своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, а також прояву з його боку батьківської турботи, забезпечення рівня життя, достатнього для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку дитини.

В судовому засіданні не встановлені об`єктивні перешкоди для відповідача у належному вихованні дітей, що свідчить про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками.

Встановлені обставини вказують на злісне ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню й матеріальному утриманню дитини, а саме останній жодним чином не приймає участі в утриманні дитини, не цікавиться її життям та не приймає участь у її вихованні.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що свідоме і тривале нехтування відповідачем, як батьком дитини, своїми батьківськими обов`язками щодо малолітнього сина, є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Позбавлення батьківських прав відповідача буде відповідати інтересам дитини, оскільки відповідач в подальшому буде позбавлений можливості негативно впливати на психічний стан дитини до моменту зміни ним свого ставлення та поновлення у встановленому порядку батьківських прав, а тому позовна вимога про позбавлення відповідача батьківських прав є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп.

На підставі викладеного та керуючись, Постановою Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст. 150, 155, 164, 165, 166, 180, 183, 191 Сімейного Кодексу України, ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 4, 12, 18, 19, 76-82, 89, 95, 133, 141, 211, 245, 259, 263-265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Служба у справах дітей та сім`ї Калинівської селищної ради Броварського району Київської області, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області, про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто Чернігівським районним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст заочного рішення виготовлено 06 вересня 2024 року.

Головуючий суддя Сергій БАРАНЕНКО