Ухвала

від 30.09.2024 по справі 127/30616/24

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №127/30616/24

Провадження №2/127/4444/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Березовської О. А., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , в особі представника позивача - адвоката Гусельщикової Марини Анатоліївни, до ОСОБА_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СЕЛИЩАНСЬКЕ"</a> (надалі - ТОВ "СЕЛИЩАНСЬКЕ"), місце знаходження: м. Вінниця, Хмельницьке шосе, буд. 2, каб. 103, ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВЕКТОР ОЙЛ ТРЕЙД"</a> (надалі - ТОВ "ВЕКТОР ОЙЛ ТРЕЙД"), місце знаходження: м. Чернівці, вул. Тараса Шевченка, буд. 28 офіс 211, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "САМСОН ЗАХІД" (надалі - ТОВ "САМСОН ЗАХІД"), про визнання договорів відступлення права вимоги недійсними,

ВСТАНОВИВ:

16.09.2024 до Вінницького міського суду Вінницької області надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить суд визнати недійсними: договір №12/05-Ц-1 про відступлення права вимоги (цесії), укладений 12.05.2021 між ТОВ "СЕЛИЩАНСЬКЕ" та ОСОБА_2 , договір №01/12-Ц-1 про відступлення права вимоги (цесії), укладений 01.12.2020 між ТОВ "ВЕКТОР ОЙЛ ТРЕЙД" та ТОВ "СЕЛИЩАНСЬКЕ", стягнути з відповідачів судові витрати.

Свої вимоги позивач, зокрема, обгрунтовує тим, що в провадженні Господарського суду Волинської області перебуває справа №903/86/23 про банкрутство ТОВ "САМСОН ЗАХІД", де кредитором виступає ОСОБА_2 на підставі рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28.03.2022 по справі №159/4204/21.

Постановою Господарського суду Волинської області від 23.05.2023 у справі №903/86/23 ТОВ "САМСОН ЗАХІД" визнано банкрутом, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Карасюка О. В. Ліквідатор сформував і подав до Господарського суду Волинської області заяву за вих. №02-01/31-355 від 13.05.2024 про покладання субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "САМСОН ЗАХІД" у зв`язку з доведенням до банкрутства на керівників та засновників (учасників) боржника; арбітражний керуючий стверджує, що суб`єктом, який в період 2016 по 2020 рік спричинив банкрутство, є ОСОБА_1 , який з 01.04.2010 до 26.12.2017 був єдиним учасником товариства і одночасно його директором, який здійснював управління товариством.

Дослідивши позовну заяву з додатками, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до відповідей №813242 та №813267 від 27.09.2024 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "ВЕКТОР ОЙЛ ТРЕЙД" та ТОВ "САМСОН ЗАХІД" знаходяться в стані припинення, до реєстру внесені відомості про визнання цих юридичних осіб банкрутами.

Уст. 124 Конституції Українивизначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зіст. 125 Конституції Українисудоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про судоустрій та статус суддів"суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Згідно з ч. 1, 2ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ч. 1ст. 19 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Перелік категорій справ, що підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, визначено уст. 20 ГПК України. Так, згідно з п. 8 ч. 1ст. 20 ГПК Українигосподарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі Кодексу) визначено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Ч. 5 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є тотожною ч. 2 ст. 61 Кодексу, тому, на думку суду, судова практика Верховного Суду щодо застосування цього Закону може застосовуватися і при застосуванні відповідної норми Кодексу.

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійний цивільно-правовий вид відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності (Постанова Верховного Суду від 30.10.2019 у справі №906/904/16).

Ліквідатор має повноваження аналізувати фінансовий стан банкрута, складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення (ч. 1 ст. 61 Кодексу).

Аналіз фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ліквідатором підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволяє виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи (Постанова Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 906/904/16).

Отже, підтвердження доведення до банкрутства для покладення субсидіарної відповідальності має відбуватись на підставі документів та фактичних даних отриманих у процедурах банкрутства господарським судом за заявою ліквідатора. При розгляді питання покладення субсидіарної відповідальності господарським судом предметом дослідження, зокрема, є наявність правочинів за останні три роки до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство і правочинів після відкриття провадження у справі про банкрутство; визнання таких правочинів недійсними відповідно до ст. 42 Кодексу. Предметом дослідження також є наявність протиправних дій або бездіяльності осіб органу управління боржника та збитків боржника як наслідок таких дій або бездіяльності, дії та події, які викликали стійку неплатоспроможність боржника та осіб, які відповідальні за їх здійснення, вина конкретних осіб у доведені до банкрутства та інші обставини, що вбачається з ч. 2 ст. 61 Кодексу.

Заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на особу винну у доведенні до банкрутства боржника розглядається за правилами ГПК України в порядку визначеному ст. 7 Кодексу у межах справи про банкрутство.

В постанові від 28.08. 2018 у справі №927/1099/13 Верховний Суд зазначив, що розгляд питання про застосування субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є дуже важливим на завершальній стадії ліквідаційної процедури, а саме коли ліквідатор вчинив всю повноту дій у ліквідаційній процедурі і ця повнота дій є безсумнівною для кредиторів. Звернення ліквідатора до господарського суду про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є частиною принципу безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі.

Верховний Суд також зазначає, що вимоги до третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за доведення боржника до банкрутства є частиною аналізу фінансового становища банкрута та вжиття всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника (Постанова Верховного Суду від 17.07.2019 року у справі № 903/636/17).

Крім вище зазначеного, при прийнятті рішення щодо відкриття провадження у цій справі суд також враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений упостанові від 23.03.2021 у справі № 367/4695/20(провадження № 14-12цс21): "критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір."

При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними устатті 3 ГК України. Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованихЦК України,ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом.

Отже, критеріями розмежування розгляду справ у порядку цивільного чи господарського судочинства є як суб`єктний склад сторін спору, так і характер спірних правовідносин".

Як вбачається з вище наведеного Кодекс має окремий інститут субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства, яким визначається коло суб`єктів, щодо яких саме господарським судом приймаються після дослідження наявних доказів та проведення визначених законом процедур рішення про покладення субсидіарної відповідальності при наявності підтвердження вини доведення юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатіжеспроможності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Кодексу учасники у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника.

Отже, суд вважає, що ОСОБА_1 є учасником справи про банкрутство, бо щодо нього, як він стверджує, подана ліквідатором заява про покладення субсидіарної відповідальності, а отже під час розгляду цієї заяви господарським судом ОСОБА_1 має можливість захистити свої права. Обов`язковою умовою субсидіарних вимог у процедурі банкрутства є те, що вони стягуються лише у випадку наявності доказів доведення до банкрутства. Іншої підстави для застосування субсидіарної відповідальності в процедурах банкрутства Кодекс не визначає.

Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Отже, виключно до повноважень господарського суду законодавство відносить розгляд справ про визнання недійсним договорів, де стороною є боржник щодо якого є справа про визнання банкрутом. Одна з вимог позивача стосується такого договору - договору №01/12-Ц-1 про відступлення права вимоги (цесії), укладеного 01.12.2020 між ТОВ "ВЕКТОР ОЙЛ ТРЕЙД" та ТОВ "СЕЛИЩАНСЬКЕ".

Враховуючи наведене, суд вважає, що стороною в спорі є особа щодо якої ліквідатором в справі про банкрутство подана заява про покладення субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства, предметом цього спору фактично є встановлення наявності або відсутності вини особи щодо якої подана заява про покладення субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства та визнання недійсним договору, стороною в якому є юридична особа щодо якої в господарському суді розглядається справа про банкрутство, а отже цей спір відноситься до юрисдикції господарського суду.

З огляду на наведені вище критерії розмежування юрисдикції, суб`єктний склад спору та його предмет, вище наведені норми спеціального законодавства про банкрутство, норми ГПК України, ЦПК України, судову практику, суд вважає, що спір у цій справі не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства в судах загальної юрисдикції, оскільки, містить ознаки господарського спору .

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК Українисуддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За змістом ч. 4 ст.186, п. 7 ч. 1 ст.353 ЦПК Україниухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст.186,258-261,353-355 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , в особі представника позивача - адвоката Гусельщикової Марини Анатоліївни, до ОСОБА_2 , ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СЕЛИЩАНСЬКЕ"</a>, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВЕКТОР ОЙЛ ТРЕЙД"</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "САМСОН ЗАХІД", про визнання договорів відступлення права вимоги недійсними.

Копію ухвали суду направити позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштової кореспонденції, представнику позивача - на електронну пошту, зазначену в позовній заяві.

Ухвала можебути оскарженадо Вінницького апеляційногосуду шляхомподання апеляційноїскарги протягомп`ятнадцятиднів здня складення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухала складена 30.09.2024.

Суддя Олена Березовська