Постанова

від 25.09.2024 по справі 220/191/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8447/24 Справа № 220/191/24 Суддя у 1-й інстанції - Якішина О. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І.,

секретар судового засідання Лідовська А.А.

сторони справи

позивач- ОСОБА_1

відповідач- ОСОБА_2

треті особи: виконавчий комітет Старомлинівської сільської ради Волноваського району Донецької області, виконавчий комітет Міжгірської селищної ради Закарпатської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно доч.2ст.247ЦПК Українибез фіксаціїсудового засіданняза допомогоюзвукозаписувального технічногозасобу,без участіучасників справі, апеляційну скаргупозивача ОСОБА_1 ,від іменіта вінтересах якоїдіє представник адвокатКовальчук ОлесяВасилівна на рішення Великоновосілківського районногосуду Донецькоїобласті від 05 червня 2024 року, ухваленого суддею Якішиною О.М. в смт Велика Новосілка Донецької області, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні),

УСТАНОВИВ

У січні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідно до рішення виконавчого комітету Міжгірської селищної ради від 10.11.2023 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дитиною, позбавленою батьківського піклування. На даний момент дитина знаходиться на повному утриманні позивача. Така поведінка відповідача, на її думку, свідчить про те, що вона самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню сина. Сім`я позивача матеріально забезпечена, має усі можливості дати дитині належне виховання, освіту, забезпечити нормальний фізичний та духовний розвиток. За результатами медичного обстеження вони здорові, спиртними напоями не зловживають, наркотичних речовин не вживають, на обліку у нарколога та психіатра не перебувають, позивач до кримінальної відповідальності не притягувалася. Позивач проживає в орендованому житлі зі всіма відповідними умовами для дитини. У дитини є окрема кімната, вона цікавиться успіхами хлопчика та постійно слідкує та піклується за ним. На підставі викладеного враховуючи, що відповідач ухиляється віл виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, не намагається облаштувати належні умови для її повноцінного розвитку, не виявляє турботу, позивач вважає, що є передбачені законом підстави для позбавлення відповідача батьківських прав.

Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 05 червня 2024 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Старомлинівської сільської ради Волноваського району Донецької області, виконавчий комітет Міжгірської селищної ради Закарпатської області, про позбавлення батьківських прав.

Позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник адвокат Ковальчук Олеся Василівна, будучи незгодною з ухваленим судовим рішення подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність оскаржуваного судового рішення нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам справи, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у повному обсязі задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому, представник позивача зазначає, що відповідач ОСОБА_2 жодним чином не цікавиться сином, не піклується про нього, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться успіхами дитини, станом його здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, підготовкою до самостійного життя, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток, як складову виховання: зовсім не спілкується з дитиною, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до його внурішнього світу; не створює умов для отримання освіти, що у сукупності шкодить інтересам дитини. Звертає увагу на те, що старшого сина ОСОБА_5 , 2005 року народження виховували дідусь та бабуся, відповідач покинула сина у віці 10 місяців і до останнього дня не брала участі в його житті. Наразі старший син не має бажання спілкуватися з матір`ю.

Сторона позивача вважає, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню сина ОСОБА_3 , тому наявні усі передбачені законом підстави для позбавлення її батьківських прав.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

09.08.2024 на електронну адресу Дніпровського апеляційного суду від Старомлинівської сільської ради Волноваського районну Донецької області надійшла заява про проведення апеляційного розгляду справи, призначеного на 14 серпня 2024 року об 11:40 годин за відсутності їх представника.

19.09.2024 на електронну адресу Дніпровського апеляційного суду від Старомлинівської сільської ради Волноваського районну Донецької області надійшла заява про проведення апеляційного розгляду справи, призначеного на 25 вересня 2024 року об 12:50 годин за відсутності їх представника.

25.09.2024 на електронну адресу Дніпровського апеляційного суду від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ковальчук О.В. надійшло клопотання про проведення апеляційного розгляду за відсутності сторони позивача, вимоги апеляційної скарги підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законністьі обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Рішенням виконавчого комітету Міжгірської селищної ради Закарпатської області від 10.11.2023 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, як дитині яка залишилася без батьківського піклування, переміщеної з територій, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій, або батьки якої перебувають на територіях, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)/тимчасово окупованій території.

Рішенням виконавчого комітету Міжгірської селищної ради Закарпатської області від 06.12.2023 року встановлено опіку над дитиною, позбавленою батьківського піклування, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначено його опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно довідки Міжгірського ліцею №1 від 29.09.2023 р. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у 3-В класі Міжгірського ліцею №1 Міжгірської селищної ради.

Згідно характеристики Міжгірського ліцею №1 від 12.12.2023 р. навчанням і вихованням ОСОБА_6 займається опікун ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_7 . Учень систематично відвідує школу. Сім`я проживає в трикімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 та її чоловік, ОСОБА_7 , цікавляться успіхами хлопця, постійно слідкують та виконанням домашніх завдань, піклуються про здоров`я дитини ОСОБА_8 завжди охайний, приходить до школи в чистому одязі, маг все необхідне шкільне приладдя.

Згідно висновку про стан здоров`я дитини ОСОБА_6 є здоровим.

Згідно акту обстеження умов проживання від 10.11.2023 р., складеного з метою підготовки висновку про призначення опіки над ОСОБА_3 , для повноцінного розвитку дитини створені всі необхідні умови. У сім`ї опікунів є двоє власних дітей 2011 р.н. та 2020 р.н.

Згідно висновку Служби у справах дітей Міжгірської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Міжгірської селищної ради №235 від 31.05.2024 року, позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно її сина ОСОБА_3 , 2013 р.н., є доцільним.

З даного висновку вбачається, що на території Міжгірської ТГ Закарпатської області з вересня 2023 року проживає дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з рідною тіткою ОСОБА_1 та її сім`єю (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ). ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на первинному обліку служби у справах дітей Старомлинівської сільської ради Волноваського району Донецької області, як дитина, позбавлена батьківського піклування. Рішенням виконавчого комітету Міжгірської селищної ради від 10.11.2023 року №205 дитині ОСОБА_3 було надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування згідно п.3.22, 24, 79.1 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866, та на підставі: клопотання служби у справах дітей Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області від 03.11.2023 року №01-02/187; клопотання Старомлинівської сільської ради Волноваського району Донецької області від 06.11.2023 року №437-02; наказу служби у справах дітей Старомлинівської сільської ради Волноваського району Донецької області «Про постановления на облік дітей, які залишилися без батьківського піклування» від 06.11.2023 року №23-ос. 06.12.2023 року ОСОБА_1 рішенням виконавчого комітету Міжгірської селищної ради від 06.12.2023 року №224 призначено опікуном над дитиною, позбавленою батьківського піклування, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мама дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 жодним чином не цікавиться сином, не піклується про нього, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно виливає на його фізичний розвиток як складову виховання; зовсім не спілкується з дитиною; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню сином загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для отримання ним освіти, то в сукупності шкодить дитячим інтересам.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , виходив з того, що позивачем всупереч вимог ст.81 ЦПК України не надано до суду жодних належних та допустимих доказів того, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

За вимогами ст.ст.263,264ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи представника позивача дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції у повній мірі відповідає зазначеним вище нормам закону та є законним і належним чином обґрунтованим, з огляду на таке.

Статтею 51 Конституції Українивизначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно зпостановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другоїстатті 12 Закону України «Про охорону дитинства»виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина другастатті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 164 Сімейного кодексу України(далі -СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положеньстатті 164 СК Українисвідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини(параграф 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛвід 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява№ 2091/13).

У справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява (№ 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідноКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року; у справі №180/1954/19 від 13 листопада 2020 року, у справі №760/6835/18 від 09 листопада 2020 року, у справі №753/9433/17 від 02 листопада 2020 року, у справі №552/2947/19 та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17.

Так, судом встановлено, що, територія Старомлинівської сільської ради тимчасово окупована з березня 2022 року по теперішній час. Оскільки виконавчий комітет Старомлинівської сільської ради не виконує свої функції в зв`язку з тим, що більшість членів виконкому перебуває на тимчасово окупованій території і немає кворуму, немає можливості надати та затвердити висновок.

Судом першої інстанції звернуто увагу на те, що малолітній ОСОБА_3 проживає на території Міжгірської селищної ради з вересня 2023 року, на облік дітей, які залишилися без батьківського піклування», його поставлено 06.11.2023 року, з позовними вимогами позивач звернулась 31.01.2024 року, що є досить незначним періодом для висновку про те, що відповідач ухиляється від виховання сина і це не є тимчасовим заходом, обумовленим проведенням військових дій на території України.

Постановою КМУ №447 від 15.04.2022 року внесено зміни до порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, та доповнено Порядок пунктом 792, яким визначено, щопід час дії на території України надзвичайного або воєнного стану статус дитини, позбавленої батьківського піклування надається, зокрема, дітям, батьки яких не виконують своїх обов`язків з виховання та утримання дитини з причин, які неможливо з`ясувати у зв`язку з перебуванням батьків на території, де ведуться або велися активні бойові дії, чи на окупованій території, що підтверджується актом, складеним службою у справах дітей за формою згідно з додатком 11.

Як встановлено судом, рішенням виконавчого комітету Міжгірської селищної ради Закарпатської області від 10.11.2023 року неповнолітньому ОСОБА_3 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, як дитині яка залишилася без батьківського піклування, переміщеної з територій, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій, або батьки якої перебувають на територіях, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)/тимчасово окупованій території.

Судом встановлено, що відповідач проживає на тимчасово окупованій території, у зв`язку з чим неможливо з`ясувати причини, з яких вона не виконує свої батьківські обов`язки, а відтак висновок суду першої інстанції про те, що позбавлення відповідача батьківських прав відносно її малолітнього сина за даних обставин не забезпечить найкращі інтереси дитини та не захистить його права, колегія суддів вважає правильним і повністю з ним погоджується.

Суд першої інстанції дослідив Висновок Служби у справах дітей Міжгірської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , затверджений рішенням виконавчого комітету Міжгірської селищної ради №235 від 31.05.2024 року, проте з ним не погодився, з огляду на те, що з нього не вбачається, на підставі яких даних служба дійшла висновку про те, що відповідач не приймає участі у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, не перевірено, чи наявна у відповідача можливість в умовах воєнного стану приймати участь у вихованні сина та спілкуванні з ним, перебуваючи на тимчасово окупованій території.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки докази, подані позивачем, не свідчать про свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, а також про необхідність застосування такого виключного заходу саме в інтересах дитини.

Натомість необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання матері до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49). Наявності таких обставин у цій справі не доведено.

З огляду на зазначене, висновок суду першої інстанції про недоцільність позбавлення матері батьківських прав щодо малолітнього сина, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, слід визнати обґрунтованими.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись ст.ст.367,374, 375, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 ,від іменіта вінтересах якоїдіє представник адвокатКовальчук ОлесяВасилівна залишити без задоволення.

Рішення Великоновосілківського районногосуду Донецькоїобласті від 05 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 30 вересня 2024 року.

Головуючий:

Судді: