Рішення

від 16.09.2024 по справі 602/53/24

ЛАНОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 602/53/24

Провадження № 2/602/100/2024

ЛАНОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" вересня 2024 р. м.Ланівці

Лановецький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді - Холява Л.І.,

секретар - Домчук В.І.,

розглянувши в письмовому провадженні в залі суду в місті Ланівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕ Борднетце-Україна» до ОСОБА_1 про стягнення сплачених податків,-

в с т а н о в и в:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕ Борднетце-Україна» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕ Борднетце-Україна» 11979.96 гривень сплачених позивачем податків, а також сплачений при подачі позовної заяви судовий збір в розмірі 3028.00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_2 , починаючи з 28 лютого 2020 року працював учнем в`язальника схемних джгутів, кабелів та шнурів підвідділу монтажу кабельних мереж відділу виробництво Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕ Борднетце-Україна», а з 18 травня 2020 - на посаді в`язальника схемних джгутів, кабелів та шнурів підвідділу монтажу кабельних мереж відділу виробництво.

ОСОБА_2 згідно наказу №1001/в від 07 вересня 2023 р. про відрядження направлено у відрядження з 09 вересня 2023 року по 21 жовтня 2023 року в м.Гожув, Польща, в SEBN-PL.

Інструкція про службові відрядження в межах України і за кордон визначає службове відрядження як поїздку працівника за розпорядженням керівника підприємства, об`єднання, установи, організації на певний строк в інший населений пункт для виконання службового доручення поза місцем його основної роботи.

Відповідно до наказу №1001/в від 07 вересня 2023 р. про відрядження та ст.121 КЗпП працівнику ОСОБА_2 належало виплатити аванс в розмірі 1376 євро (1376 євро - добові). А працівнику, який перебував у відрядженні, подати звіт про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт до закінчення третього календарного дня, що настає за днем, у якому працівник завершує таке відрядження чи завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок роботодавця.

Також згідно вищевказаного наказу про відрядження відповідальному бухгалтеру відділу фінансів належить забезпечити: 1.виплату добових, розрахунок та видачу авансу на відрядження в розмірі відповідно до наказу ТОВ «СЕ Борднетце-Україна» від 01 вересня 2023 року №281; 2. прийняття звіту про використання коштів, виданих на відрядження та під звіт після повернення працівника з відрядження; 3.розрахунок та відшкодування понесених у відрядженні витрат на підставі підтвердних документів.

На виконання наказу, 08 вересня 2023 року працівнику ОСОБА_2 було виплачено 53865.86 грн.

Відповідно до п.8 наказу №1001/в від 07 вересня 2023 року «Про оформлення відряджень в межах України та за кордон», протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження працівник зобов`язаний подати до бухгалтерії авансовий звіт та документи, що засвідчують вартість понесених у відрядженні витрат.

Відповідно до п.3.4., днем вибуття у відрядження вважати день відправлення поїзда, літака, автобуса або іншого транспортного засобу до місця відрядження працівника, вказаного у наказі про відрядження. Днем прибуття з відрядження - день прибуття транспортного засобу з країни, в якій перебував працівник у відрядженні на територію України. В інших випадках днем вибуття і прибуття з відрядження вважати дати згідно відміток про перетин кордону у закордонному паспорті.

Однак, працівник ОСОБА_2 19 жовтня 2023 року зник у невідомому напрямку, і не повернувся в Україну разом з іншими відрядженими працівниками замовленим транспортом. Так як після закінчення строку відрядження з 13 жовтня 2023 р. працівник не з`являвся на роботу кілька днів поспіль йому на відому адресу проживання було надіслано рекомендований лист №713 від 30 жовтня 2023 р. про з`ясування причин відсутності та виклик до відділу Персоналу. Однак відповіді не надійшло. Станом на сьогодні його місце перебування Товариству з обмеженою відповідальністю «СЕ Борднетце - Україна» не відоме.

Згідно ст.40 Кодексу законів про працю Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом в тому числі у випадках: 4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Ґрунтуючись на цій нормі закону, а також на підставі Рапорту керівника від 20 листопада 2023 р. ОСОБА_3 20 листопада 2023 р. було звільнено з роботи згідно наказу №953/к, про що його поінформовано письмово рекомендованим листом №763 від 20 листопада 2023 р. з проханням з`явитись для отримання трудової книжки, однак відповіді не надійшло.

Відтак, у зв`язку із прогулами та не появою на роботі працівник не відзвітував за виплачений аванс на відрядження в розмірі 53865,86 грн.

Відповідно до п. 170.9.2. Податкового кодексу України Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, до закінчення п`ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.

Таким чином, аванс на відрядження в розмірі 53865,86 грн. визнаний товариством як надміру витрачені у відрядженні кошти.

Надміру витраченими у відрядженні коштами є кошти, отримані платником податку на відрядження чи під звіт, не повернені в установлений п. 170.9.2. Податкового кодексу України строк.

Відповідно до наказу про звільнення та наказу №369 від 20 листопада 2023 р. «Про отримання залишку невиплаченої зарплати» бухгалтерами по заробітній платі було здійснено нарахування невикористаної щорічної відпустки та здійснено утримання в сумі 2781,23 грн.

51 084,68 грн -залишок невідзвітованого авансу на відрядження (53 865,91 -2 781,23), який у Об`єднаній звітності за 4-й кв. 2023 р. буде поданий як «надміру витрачені у відрядженні кошти» з ознакою 118. Оподаткування здійснюється таким чином:

- ПДФО: 51 084,68 * 1,21951 (база нарахування визначається шляхом збільшення вартості надміру витрачених у відрядженні коштів використанням натурального коефіцієнта) * 18 % = 11 213,69 грн.

- Військовий збір: 51 084,68 *1,5% = 766,27 грн.

Таким чином, загальна сума, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 складає 11979,96 грн. Так як працівник не з`являвся на роботі та був звільнений за прогули, то оподатковувані доходи наступних звітних місяців, з яких можна утримати сплачені податки, відсутні.

З цих підстав, представник позивача просить суд позов задовольнити.

В судове засідання представник позивача не з`явився, однак направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, просить позовні вимоги задоволит.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча згідно ст.128 ЦПК України про день, час і місце розгляду справи був двічі повідомлений належним чином. Не повідомив відповідач і про причини своєї неявки в судове засідання. Суд на підставі ст.280 ЦПК України проводив заочний розгляд даної справи.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши наявні докази, суд встановив наступні факти.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи суспільних інтересах. Суд, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 починаючи з 28 лютого 2020 року працював учнем в`язальника схемних джгутів, кабелів та шнурів підвідділу монтажу кабельних мереж відділу виробництво Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕ Борднетце-Україна», що підтверджується Витягом з наказу №234/к від 28 лютого 2020 року про прийняття на роботу працівників, а з 18 травня 2020 року - на посаді в`язальника схемних джгутів, кабелів та шнурів підвідділу монтажу кабельних мереж відділу виробництво, що підтверджується Витягом з наказу №451/к від 18 травня 2020 року про переведення працівників.

Згідно наказу №1001/в від 07 вересня 2023 року про відрядження, ОСОБА_2 направлено у відрядження з 09 вересня 2023 року по 21 жовтня 2023 року в м. Гожув, Польща, в SEBN-PL, якому належав до виплати аванс в розмірі 1376 євро (1376 євро - добові).

Також згідно наказу №1001/в від 07 вересня 2023 року про відрядження, відповідальному бухгалтеру відділу фінансів належить забезпечити:

1.виплату добових, розрахунок та видачу авансу на відрядження в розмірі відповідно до наказу ТОВ «СЕ Борднетце-Україна» від 01 вересня 2023 року №281;

2. прийняття звіту про використання коштів, виданих на відрядження та під звіт після повернення працівника з відрядження;

3.розрахунок та відшкодування понесених у відрядженні витрат на підставі підтвердних документів.

На виконання наказу 08 вересня 2023 року працівнику ОСОБА_2 було виплачено 1376 євро, що стверджується Відомістю зарахувань заробітної плати від 08 вересня 2023 року.

У бухгалтерській довідці від 20 листопада 2023 року щодо нарахування та виплати суми авансу на закордонне відрядження працівнику ОСОБА_2 (таб. №22131) зазначено, що сума авансу включає лише суму добових на період відрядження, встановлених по підприємству згідно наказу №281 від 01 вересня 2023 року «Про оформлення відрядження в межах України та за кордон» (при закордонних відрядженнях у Польщу - 32 євро/добу). Тривалість відрядження - 43 доби. Дата виплати авансу - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сума авансу в гривневому еквіваленті на дату видачі - 53865,86 грн.

Згідно рапорту керівника від 20 листопада 2023 року працівник ОСОБА_2 відсутній на роботі з 23 жовтня 2023 року, чим порушив правила внутрішнього розпорядку, в зв`язку з чим керівник звертався з проханням до операційного директора ТОВ «Се-Борднетце-Україна» про застосування до даного працівника дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

В подальшому, на підставі рапорту керівника про прогули і застосування дисциплінарного стягнення від 20 листопада 2023 року, ОСОБА_2 20 листопада 2023 року було звільнено з роботи згідно наказу №953/к, про що його поінформовано письмово рекомендованим листом №763 від 20 листопада 2023 року з проханням з`явитись для отримання трудової книжки.

Відповідно до наказу про звільнення та наказу №369 від 20 листопада 2023 року «Про утримання залишку невиплаченої зарплати», було здійснено утримання залишку невиплаченої заробітної плати ОСОБА_2 розміром 2781.23 грн в рахунок погашення невідзвітованої та неповерненої суми авансу, виданої йому на відрядження та під звіт.

Детальний розрахунок наведено у бухгалтерській Довідці-розрахунку заборгованості по відрядженню працівника ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) №674 від 08 січня 2024 р., згідно якого:

1. 53865.91 грн - сума невідзвітованого авансу на відрядження.

2. 2781.23 грн - утриманий залишок листопадової зарплати, на розмір якого зменшено суму 53865.91 грн. невідзвітованого авансу на відрядження.

3. 51084.68 грн. - залишок невідзвітованого авансу на відрядження (53865.91- 2781.23), який у Об`єднаній звітності за 4-й кв. 2023 р. буде поданий як «надміру витрачені у відрядженні кошти» з ознакою 118. Оподаткування здійснюється наступним чином:

4. ПДФО: 51084.68 * 1,21951 (база нарахування визначається шляхом збільшення вартості неповернутих коштів з використанням натурального коефіцієнта) * 18 % = 11213.69 грн.

5. ВЗ: 51084.68 *1,5% = 766.27 грн.

Загальна сума боргу ОСОБА_2 перед підприємством складає 11979.96 грн.

Даючи оцінки спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд звертає увагу на наступне.

Статтею 127 КЗпП України, якою визначено випадки відрахувань із заробітної плати працівника, передбачено, зокрема, що відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу (п.1) для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми.

За змістом ст.136 КЗпП України покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

Розпорядження власника або уповноваженого ним органу, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.

У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Як роз`яснив Верховний Суд України в п.24 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 р. № 13, при вирішенні спорів, пов`язаних із застосуванням ст.127 КЗпП, суди мають враховувати, що: 1) вимоги про повернення працівником авансу, виданого в рахунок заробітної плати, і сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, а також погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження, переведення до іншої місцевості чи на господарські потреби, розглядаються судами в тому разі, коли роботодавець не має можливості провести відрахування із заробітної плати у зв`язку з тим, що працівник оспорює підстави і розмір останнього, або минув місячний строк для видання відповідного наказу (розпорядження), або з інших причин. До лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов`язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, у тому числі колективного договору

Відповідно до Порядку складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2015 №841, зареєстрованого і Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2015 року за №1248/27693, передбачено, що звіт про використання коштів / електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт (далі - Звіт), подається з підстав, визначених підпунктом 170.9.4 пункту 170.9 статті 170 розділу IV Податкового кодексу України (далі - Кодекс). (п.1 Порядку).

Зокрема, відповідно до вимог п.2 Порядку визначено, що звіт складається і подається до закінчення місяця, наступного за місяцем, у якому платник податку: 1) завершує таке відрядження; 2) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, яка видала кошти / електронні гроші під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів / електронних грошей така сума повертається платником податку в касу або зараховується на рахунок особи, що їх видала, в банку / небанківському надавачу платіжних послуг до або при поданні Звіту, а для випадків, коли Звіт не подається,- до граничного строку, зазначеного у пункті 2 цього Порядку.

Якщо платник податку не повертає суми надміру витрачених коштів / електронних грошей протягом звітного місяця, на який припадає граничний строк, зазначений у пункті 2 цього Порядку, то така сума, розрахована з урахуванням пункту 164.5 статті 164 розділу IV Кодексу, підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставкою, зазначеною у пункті 167.1 статті 167 розділу IV Кодексу, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) за відповідний місяць. У разі недостатності суми доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців до повної сплати суми такого податку. (п.3 Порядку).

Пунктом 4 Порядку, зокрема, передбачено, що, у разі коли платник податку припиняє трудові або цивільно-правові відносини з особою, що видала такі кошти / електронні гроші, сума податку на доходи фізичних осіб утримується за рахунок останньої виплати оподатковуваного доходу при проведенні остаточного розрахунку, а у разі недостатності суми такого доходу непогашена частина податку на доходи фізичних осіб включається до податкового зобов`язання платника податку за наслідками звітного (податкового) року.

Крім того, в даному випадку суд також звертає увагу на вимоги п. 170.9 ст.170 Податкового кодексу України, яка визначає порядок оподаткування суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, не повернутої у встановлений строк.

Так, за замістом підпункту 170.9.1 п.170.9 ст.170 ПК України сума добових визначається в разі відрядження:

- у межах України та країн, в`їзд громадян України на територію яких не потребує наявності візи (дозволу на в`їзд), - згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами;

- до країн, в`їзд громадян України на територію яких здійснюється за наявності візи (дозволу на в`їзд), - згідно з наказом про відрядження за наявності документальних доказів перебування особи у відрядженні (відміток прикордонних служб про перетин кордону, проїзних документів, рахунків на проживання та/або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні).

Підпунктом 170.9.3, п.170.9 ст.170 ПК України, також було визначено, що документальне підтвердження суми фактичних витрат на відрядження або виконання окремих цивільно-правових дій шляхом надання підтвердних документів, що засвідчують суму таких витрат, у разі здійснення безготівкових розрахунків з використанням платіжних інструментів, включаючи корпоративні (бізнесові) платіжні інструменти або особисті платіжні інструменти, чи їх реквізити, та повернення особі, яка видала кошти/електронні гроші під звіт, суми надміру витрачених коштів/електронних грошей, розмір яких розрахований згідно з підпунктом 170.9.1 цього пункту, здійснюється платником податку до закінчення місяця, наступного за місяцем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, яка видала кошти/електронні гроші під звіт.

Згідно 167.1. Податкового кодексу України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПК України, за ставкою, визначеною п. п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.

Ставка військового збору становить 1,5% від об`єкта оподаткування відповідно до підпункту 1.3 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.116 Кодексу законів про працю, у разі звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст.127 Кодексу законів про працю, відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, зокрема для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування.

Як встановлено судом, згідно з Наказом №1001/В від 07 вересня 2023 року про відрядження, ОСОБА_2 з 09 вересня 2023 року по 21 жовтня 2023 року в м.Гожув, Польща, в SEBN-PL, останньому виплачено аванс у розмірі 1376 євро (1376 євро добові).

Відтак, аванс на відрядження в розмірі 1376 євро визнаний товариством як надміру витрачені у відрядженні кошти.

З досліджених судом матеріалів справи встановлено, що відповідно до наказу про звільнення та наказу №369 від 20 листопада 2023 року Про утримання залишку невиплаченої зарплати, ОСОБА_2 було здійснено утримання в сумі 2781.23 грн (Розрахунковий листок за жовтень та листопад 2023 року), згідно якого : 51 084,68 грн -залишок невідзвітованого авансу на відрядження (53 865,91 -2 781,23), який у Об`єднаній звітності за 4-й кв. 2023 р. буде поданий як «надміру витрачені у відрядженні кошти» з ознакою 118. Оподаткування здійснюється таким чином:

1-ПДФО: 51 084,68 * 1,21951 (база нарахування визначається шляхом збільшення вартості надміру витрачених у відрядженні коштів використанням натурального коефіцієнта) * 18 % = 11 213,69 грн.

2-Військовий збір: 51 084,68 *1,5% = 766,27 грн.

Загальна сума боргу ОСОБА_2 перед підприємством складає 11979.96 грн.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем в порушення вимог вищенаведеного податкового законодавства не було подано ТОВ «СЕ Борднетце-Україна» звіт про використання коштів, виданих на відрядження в розмірі 53865.86 грн - сума невідзвітованого авансу на відрядження ( 1376 євро*39.1467 (курс НБУ станом на дату виплати авансу 08 вересня 2023 р.), та не повернуто надміру виплачені кошти в сумі 11979.96 гривень, з яких: 11 213,69 грн - ПДФО, 766.27 грн - військовий збір.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованість за підзвітними та неповернутими грошовими коштами в сумі 11979.96 грн, є обґрунтованими та повністю доведеними, в зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, при зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 3028 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 288 від 09 січня 2024 року. Відтак з урахуванням вказаних норм закону сплачений судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,12,13,81,82,89,141,223, 258,259,263-265,266,273, 280 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕ Борднетце-Україна» (місце знаходження: 47711, с.Байківці вул.15 квітня,7, Тернопільського району Тернопільської області,ЄДРПОУ: 34419383) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення сплачених податків - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕ Борднетце-Україна» (місце знаходження: 47711, с.Байківці вул.15 квітня,7, Тернопільського району Тернопільської області,ЄДРПОУ: 34419383) 11979 (одинадцять тисяч дев`ятсот сімдесят дев`ять) гривень 96 копійок, з яких: 11213.69 гривень - ПДФО, 766.27 гривень - військовий збір.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕ Борднетце-Україна» (місце знаходження: 47711, с.Байківці вул.15 квітня,7, Тернопільського району Тернопільської області,ЄДРПОУ: 34419383) 3028.00 гривень сплаченого позивачем судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Л. І. Холява