Ухвала

від 24.09.2024 по справі 333/1016/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

запорізький апеляційний суд

Провадження №11-сс/807/437/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Єдиний унікальний №333/1016/23Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участі секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 24 травня 2024 року про арешт майна,

ВСТАНОВИЛА

Ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 24 травня 2024 року за клопотанням старшого слідчого СВ Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 12.11.2022 року та 14.05.2024 року за №12022082190000564 за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.209 КК, накладено арешт на розрахункові рахунки, відкриті на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , емітовані:

в АТ КБ «ПриватБанк»:

1. НОМЕР_1 відкритий 07.02.2005;

в АТ «КБ «ГЛОБУС»:

1. НОМЕР_2 відкритий 11.12.2018;

в АТ «СЕНС БАНК»:

1. НОМЕР_3 (валюта Українська гривня);

2. НОМЕР_4 (валюта Українська гривня);

3. НОМЕР_5 (валюта Українська гривня).

Не погодившись з вказаною ухвалою, представник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на вищезазначене майно.

Повідомлені належним чином сторони до судового засідання апеляційного суду не з`явились, а тому з урахуванням приписів ч.4 ст.405 КПК, колегія суддів вважає, що неприбуття цих осіб не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду.

Перевіривши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із наданих матеріалів, до слідчого судді надійшло клопотання старшого слідчого про накладення арешту на вищезазначене майно.

Клопотання обґрунтовано тим, що починаючи з жовтня 2022 року, більш точну дату та час не встановлено, спеціаліст 1 категорії виконавчого апарату з питань комунального господарства, містобудування та архітектури Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області ОСОБА_9 , діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, за попередньою змовою з ОСОБА_6 , фізичною особою - підприємцем ОСОБА_10 , та до якої останнім також був залучений ОСОБА_11 , шляхом зловживання службовим становищем, використовуючи рішення виконавчого комітету Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області №156 від 27.10.2022 року щодо внесення відповідних змін, зокрема збільшення доходної частини загального фонду селищного бюджету на 2022 рік та укладення прямих договорів купівлі - продажу деревини паливної непромислового використання (дрова) з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_10 , фізичною особою - підприємцем ОСОБА_12 та фізичної особою - підприємцем ОСОБА_13 , до яких було внесено відомості щодо вартості предмета закупівлі, які завідомо значно перевищували середньо ринкову ціну за аналогічний товар на момент укладання договору, заволоділи чужим майном, а саме грошовими коштами державного бюджету на загальну суму 1 690 740 (один мільйон шістсот дев`яносто тисяч сімсот сорок) гривень 30 копійок без ПДВ, чим було завдано матеріальний збиток Запорізькій обласній державній (військовій) адміністрації, що в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та відповідно до п. 3 примітки до ст. 185 КК визначається шкодою у особливо великих розмірах.

23.05.2024 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК.

Санкція ч. 5 ст. 191 КК передбачає позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

В ході досудового розслідування у кримінальному провадженні було встановлено, що згідно відповіді з вх. №821 від 18.04.2024 р. наданої Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, щодо зареєстрованих джерел прибутків фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 наявні дані щодо рахунків зазначеного суб`єкта господарювання відкриті в банках та інших фінансових установах, а саме в АТ КБ «ПриватБанк», АТ «КБ «ГЛОБУС» та АТ «СЕНС БАНК».

З метою забезпечення відшкодування шкоди державним інтересам слідчий просила накласти арешт на вказане майно.

Слідчий суддя, посилаючись на ч.1 ст.170 КПК задовольнив зазначене клопотання, з огляду на те, що у судовому засіданні доведено його обґрунтованість.

Колегія суддів погоджується із прийнятим слідчим суддею рішенням з наступних підстав.

Відповідно до ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Виходячи із положень ст.131 КПК, арешт майна є окремим видом заходу забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Норми, наведені у ст.132 КПК, визначають, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Згідно з положеннями ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Таким чином, вирішуючи питання про застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, у кожному випадку розгляду відповідних клопотань слідчий суддя повинен:

- перевіряти наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи;

- з`ясовувати можливість досягнення мети, на яку посилається ініціатор клопотання, без застосування цих заходів;

- враховувати, що обов`язок довести наявність трьох необхідних складових для їх застосування (частина третя статті 132 КПК) покладається на слідчого та/або прокурора;

- взяти до уваги розумність та співрозмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

- враховувати, що докази на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про застосування заходів забезпечення, подаються особою, яка заявляє таке клопотання.

Колегія суддів дійшла висновку, що в даному провадженні слідчий суддя вищезазначених вимог закону дотримався, правильно вирішив питання про задоволення клопотання накладення арешту на майно, врахувавши вимоги кримінального процесуального закону при застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Із доданих до клопотання матеріалів випливає, що 23 травня 2024 року у даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 було повідомлено про підозру, у вчиненні передбаченого ч.5 ст.191 КК злочину.

Крім того, з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, Запорізькою обласною державною (військовою) адміністрацією було подано цивільний позов до підозрюваних ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_6 . Згідно вказаного цивільного позову, позивач просить стягнути солідарно з вищезазначених осіб шкоду, заподіяну внаслідок порушення права державної власності у сумі 1 690 740, 30 гривень.

Отже, колегія суддів погоджується, що наявність в матеріалах провадження цивільного позову про стягнення з відповідачів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , які є підозрюваними у даному кримінальному провадженні, заподіяної шкоди, підтверджує існування потреби у такому заході забезпечення кримінального провадження як арешт майна з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Таким чином, накладення арешту на належне ОСОБА_6 майно є виправданим і необхіднім для забезпечення кримінального провадження.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі дійшов правильного висновку про обґрунтованість підозри, так як наявні у матеріалах провадженні докази формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_6 до вчинення кримінальних правопорушень.

Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точку зору їх достатності і допустимості для встановлення вини у вчиненні злочину чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб і у межах законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи стосовно необґрунтованості судового рішення слід визнати непереконливими.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 24 травня 2024 року про арешт майна залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

Дата документу Справа № 333/1016/23