Рішення

від 23.09.2024 по справі 468/2507/23

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 468/2507/23

2/468/167/24

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2024 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Муругова В.В., за участі секретаря Серака Д.В., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка справу №468/2507/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Інгульської сільської ради Баштанського району Миколаївської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку набувальної давності,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання права власності в порядку набувальної давності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 . На обґрунтування вимог в заяві позивачка зазначила, що вказаний житловий будинок належав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які померли. Після їхньої смерті їхній син ОСОБА_5 не мав бажання приймати спадщину. В 2008 році ОСОБА_5 також помер, його син ОСОБА_2 до цього часу спадщину не прийняв і не бажає її приймати. Позивачка, починаючи з квітня 2004 року (за домовленістю з ОСОБА_4 про догляд за нею та подальше набуття позивачкою права власності на будинок) постійно проживає в даному будинку, обслуговує його, сплачує відповідні комунальні послуги.

В зв`язку з чим, посилаючись на те, що позивачка добросовісно заволоділа вказаним будинком та на час звернення з вказаним позовом до суду спадщину після смерті ОСОБА_4 ніхто не прийняв, продовжує добросовісно, відкрито та безперервно володіти вказаним майном понад встановлений законом 10-річний строк, просила визнати за нею за набувальною давністю право власності на вказаний житловий будинок.

Процесуальні дії у справі та заяви сторін:

Позов надійшов до суду 08.11.2023 року.

01.12.2024 року відкрите провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження.

22.12.2023 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнав позов та викладені в ньому обставини.

12.06.2024 року за клопотанням представника позивача залучена до участі у справі в якості співвідповідача Інгульська сільська рада Баштанського району Миколаївської області.

21.08.2024 року підготовче провадження у справі закрите та призначений розгляд справи по суті на 23.09.2024 року.

В судовому засіданні позивачка заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити позов, вказавши, що на прохання ОСОБА_4 поселилась в її житлі та вона бажала передати даний будинок позивачці у власність, оскільки ніхто з родичів ОСОБА_4 не бажав утримувати будинок. Незадовго після цього ОСОБА_4 померла та в подальшому її син ОСОБА_5 підтвердив те, що даний будинок слід передати у власність позивачки, у зв`язку з цим позивачка за власний кошт від імені ОСОБА_5 почала оформляти документи на будинок, внаслідок чого право власності на будинок було оформлене на померлого задовго до цього ОСОБА_3 . В подальшому помер і ОСОБА_5 . Протягом двадцяти років як позивачка заволоділа даним будинком ніхто не оспорював її володіння таким майном, проте вона не має змоги оформити свої права на вказаний будинок, щодо якого жодна інша особа ніякого інтересу не має.

Від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Від відповідача Інгульської сільської ради Баштанського району Миколаївської області до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника та відсутність заперечень проти позову. Від відповідача відзив на позовну заяву не надходив.

Вислухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи (копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.03.2005 року; копію витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 29.03.2005 року; копію рішення Інгульської сільської ради від 24.03.2005 року №3; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 ; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_4 ; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_5 ; копію довідки Інгульської сільської ради від 21.12.2019 року №1039; копію довідки Інгульської сільської ради від 21.12.2019 року №1038; копію довідки СОК «Трітон» №001 від 04.10.2023 року; копію довідки ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» від 26.09.2023 року; копію довідки АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» від 26.09.2023 року №198; копію договору №51316180 від 01.01.2019 року про постачання електричної енегрії ; копію виписки із погосподарської книги за 2001-2005 роки; копію виписки із погосподарської книги за 2006-2010 роки; копію довідки Інгульської сільської ради від 25.10.2023 року №239; копію ескізного проекту на підключення до газопостачання; копію технічного паспорту на житловий будинок від 03.09.2004 року; копію абонентної книги; копію розрахункової книжки; копію типового договору про надання населенню послуг з газопостачання від 07.09.2015 року; копію висновку про оцінку майна від 26.09.2023 року; копію довідки Інгульської сільської ради від 12.02.2024 року №245/04.03; копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 ; копію інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 13.03.2024 року про відсутність спадкової справи після смерті ОСОБА_3 ; копію інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 28.02.2024 року про відсутність спадкової справи після смерті ОСОБА_4 ; копію спадкової справи №156/2009 після смерті ОСОБА_5 ), суд приходить до висновку про можливість задоволення позову.

В судовому засіданні встановлено, що в квітні 2004 року ОСОБА_1 зі згоди володільця будинку ОСОБА_4 вселилась та стала проживати в будинку по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, спадкова справа після її смерті не заводилась. З вказаного часу позивачка постійно, відкрито та безперервно володіє та користується вказаним будинком, утримує його, провела до нього газопостачання. З того часу протягом двадцяти років ніхто не оспорював володіння позивачкою вказаним будинком.

Жодні договори щодо придбання у власність чи отримання у користування вказаного будинку позивачка не укладала та інших титулів щодо нього не отримувала.

На час заволодіння позивачкою вказаним будинком жодна особа не мала зареєстрованого права власності на нього.

29.03.2005 року право власності на вказаний будинок було зареєстроване за ОСОБА_3 , хоча він помер задовго до цього 08.08.1997 року та спадкова справа після нього не заводилась.

Відповідно дост. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Таким чином, інститут набувальної давності за своєю правовою природою покликаний усунути юридичну невизначеність поняття фактичного володіння майном, ввести до цивільного обороту вибулі з нього нерухомі речі, чим забезпечити стабільність цивільних правовідносин.

Враховуючи положення ст.ст. 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 року по справі №910/17274/17 правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

В даному випадку на момент заволодіння чужим майном позивачка діяла добросовісно, оскільки сприймала ОСОБА_4 як власника майна, а її сина ОСОБА_5 як її спадкоємця, тому вважала, що внаслідок їх волі на передачу будинку позивачці вона могла набути на нього право власності.

Натомість на час такого заволодіння відповідно до положень ст. 182 ЦК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення відповідних правовідносин) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації та згідно з ч.2 ст. 331 ЦК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення відповідних правовідносин) якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За такого на час заволодіння позивачки будинком він не мав зареєстрованого власника і з точки зору закону відповідав ознакам безхазяйної речі, яка відповідно до ст. 335 ЦК України могла бути набута нею у власність за набувальною давністю.

Факт реєстрації 29.03.2005 року за померлим ОСОБА_3 права власності на вказаний будинок вже після заволодіння ним позивачки та задовго після смерті самого ОСОБА_3 правового значення не має, оскільки померлий не міг набути прав власності на такий будинок, бо у відповідності до ч.4 ст. 25 ЦК України його цивільна правоздатність припинилась 08.08.1997 року у момент його смерті.

Таким чином позивачка заволоділа безхазяйним будинком, який не мав зареєстрованого власника, хоча за обставин справи при наявності володільця такого будинку вона не знала та не могла знати цього.

Тому оскільки позивачка заволоділа фактично безхазяйним майном, яке не мало зареєстрованого власника, то право власності на таке майно в порядку набувальної давності виникає вперше.

В подальшому позивачка більше двадцяти років відкрито та безперервно володіла та володіє таким будинком, протягом такого тривалого часу ніхто правомірність її дій не оспорив та судом при розгляді справи вжитими заходами не встановлені особи, які б це оспорили та мали будь-який інтерес до вказаного будинку.

Тому фактично спору у позивачки з приводу вказаного будинку ні з ким немає.

Комплекс описаних фактів з врахуванням принципу справедливості дають суду достатні відповідно до закону підстави для визнання за позивачкою права власності на будинок як такого, що виникло вперше, з метою усунення юридичноїневизначеності фактичноговолодіння майномта забезпеченнястабільності цивільнихправовідносин,які фактичносклались тає усталенимипротягом вдвічібільшого строку,аніж той,який вимагаєзакон.

Таким чином позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 12; 13; 81; 264; 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Інгульської сільської ради Баштанського району Миколаївської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку набувальної давності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку набувальної давності на житловий будинок з допоміжними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та який складається з житлового будинку А-1 загальною площею 56,9 кв. м., житловою площею 35,4 кв. м., літньої кухні Б-1, веранди б-1, сараю В-1, убиральні Г-1, погребу Дпб, душової Е-1, огорож №1, 2, 3, басини №4.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Відповідач: Інгульська сільська рада Баштанського району Миколаївської області (місце знаходження: вул. Травнева, 41 с. Інгулка Баштанського району Миколаївської області, ідентифікаційний код 44405686).

Повне судове рішення складене 01.10.2024 року.

суддя: