Ухвала

від 01.10.2024 по справі 494/1820/24

БЕРЕЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Березівський районний суд Одеської області

01.10.2024

Справа № 494/1820/24

Провадження № 2/494/719/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2024 року м. Березівка

Березівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Панчишина А.Ю., розглянувши матеріали позовної заяви Громадської організації «Товариство «Восток» до Держави Україна в особі Доброславської окружної прокуратури про відшкодування шкоди завданої органом державної влади,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, у якому просить стягнути з Держави Україна в особі Добролавської окружної прокуратури відшкодування шкоди заподіяної органом державної влади в розмірі 1500000 грн.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі суд вважає, що вказана позовна заява не може бути розглянута Березівським районним судом Одеської області з огляду на таке.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, такі складові як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція це інститут права, покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суб`єктного складу такого спору, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно ст. 2 ЦК України,учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

З даного позову вбачається, що спір виник між юридичною особою приватного права позивачем, та Державою Україна, учасником цивільних відносин публічного права. При цьому, в розрізі предмета спору, у даному позові зазначено, що спір виник щодо відшкодування шкоди 1500000 грн., завданої господарюючому суб`єкту позивачу.

З огляду на наведені критерії розмежування юрисдикційної підвідомчості, суб`єктний склад спору та його предмет, спір у даній справі містить ознаки господарського спору.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду, від 27.02.2019, у справі № 405/4179/18 (провадження № 14-44 цс 19), де вказано про те, що спір юридичної особи з органами державної влади про відшкодування шкоди, завданої їхньою бездіяльністю, належить до юрисдикції господарського суду.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Зважаючи на наведене, суд не вбачає підстав для розгляду вказаної позовної заяви Березівським районним судом Одеської області, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинен бути розглянутий в порядку господарського судочинства.

З огляду на зазначене, суддя прийшов до висновку провідмову у відкритті провадження у справі.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186, 259-260 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовомГромадської організації «Товариство «Восток» до Держави Україна в особі Доброславської окружної прокуратури про відшкодування шкоди завданої органом державної влади

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає зверненню із вказаним позовом до Господарського суду Одеської області.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дняїї проголошення Одеського апеляційному суду.

У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її апеляційне оскарження.

Суддя Панчишин А.Ю.