Ухвала

від 30.09.2024 по справі 501/2272/17

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 30.09.2024

Справа № 501/2272/17

4-с/501/19/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року м. Чорноморськ Одеська область

Іллічівський міський суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Смирнова В.В.,

за участю секретаря судових засідань - Троян Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Іллічівського міського суду Одеської області скаргу ОСОБА_1 на дії заступника начальника Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Горбенка М.О.,,

ВСТАНОВИВ:

15 липня 2024 року через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на рішення заступника начальника Чорноморського відділу Державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Горбенка М.О. в якій просить суд:

-визнати неправомірною та скасувати постанову заступника начальника Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Горбенка М.О. від 06.06.2024 року про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_3 та зобов`язати державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника);

-стягнути з Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), код ЄДРПОУ 34944246, місце знаходження: вул. В. Шума, 21 м. Чорноморськ, Одеського району Одеської області , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , судові витрати у справі.

Скарга мотивована тим, що на примусовому виконанні Чорноморського відділу ДВС з 12 грудня 2017 року перебував судовий наказ №501/2272/17, виданий Іллічівським міським судом Одеської області 30.10.2017 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

05.07.2024 року їй стало відомо про те, що постановою від 05 червня 2024 року виконавче провадження закрито на підставі п.3 ч.1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження».

Постанова мотивована тим, що згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №22 від 19.01.20214 року ОСОБА_2 вважати безвісти зниклим. Вважає, що підстави для закриття виконавчого провадження відсутні, а тому просила визнати неправомірною та скасувати вказану постанову та зобов`язати державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Заперечуючи задоволення скарги, в письмових поясненнях від 03 вересня 2024 року, заступник начальника відділу ДВС ОСОБА_5 посилався на те, що згідно з п. 2 Постанови КМУ від 30.11.2016 року №884 під терміном «безвісно відсутній військовослужбовець» слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця. Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 19.01.2024 року солдата за призовом ОСОБА_2 визнано безвісти зниклим ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вважає, що згідно з п.3 ч.1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» для закриття виконавчого провадження не вимагається визнання безвісно відсутнім боржника в судовому порядку.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось, оскільки розгляд справи здійснювався судом за відсутності учасників справи.

Суд дослідивши та перевіривши докази встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

На примусовому виконанні Чорноморського відділу ДВС з 12.12.2017 року перебував судовий наказ №501/2272/17, виданий Іллічівським міським судом Одеської області 30.10.2017 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).

Постановою заступника начальника Чорноморського ДВС ОСОБА_6 від 06.06.2024 року закінчено вищевказане виконавче провадження на підставі п.3 частини першої статті 39, статті 40 ЗУ «Про виконавче провадження» (а.с.13).

Постанова мотивована тим, що згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №22 від 19.01.20214 року, ОСОБА_2 вважати безвісти зниклим (а.с.41).

Згідно зі статтями 447,448,449 ЦПК сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення , ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Така скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Представником відділу ДВС не спростовано доводи скаржника про те, що про оскаржуване рішення їй стало відомо 05.07.20924 року, а скарга подана у відведений для оскарження строк.

Згідно з статтею 450 ЦПК скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця, дія чи бездіяльність якого оскаржується.

Відповідно до ст.15 ЗУ «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі визнання безвісно відсутнім боржника.

Спір по даній справі полягає у тому, чи є статус зниклої безвісти особи ідентичним статусу особи, визнаною судом безвісно відсутньою в контексті застосування п.3 ч.1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження».

Згідно до ст. 43 ЦК України - фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одногло року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування, а порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

У відповідності до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти» особою, зниклою безвісти вважається фізична особа, стосовно якої немає відомостей про її місцеперебування на момент подання заявником заяви про її розшук, а зниклою безвісти за особливих обставин вважається особа, зникла безвісти у зв`язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України (ч. 1 ст. 1); правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин визначається цим Законом та іншими законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2); особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи; надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку передбаченому законодавством ( ст.4); за особою, зниклою безвісти за особливих обставин, зберігається місце роботи та займана посада, але не більше як до моменту визнання її безвісно відсутньою чи оголошення померлою, у порядку встановленому законодавством( ст. 8).

Згідно з п.6 ст.9 ЗУ № 2011-XII від 20.12.1991 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до «Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх», затвердженого постановою КМУ від 30.11.2016 року №884, у цьому Порядку під терміном «безвісно відсутній військовослужбовець» слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування ( п.2); виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів військових частин членам сімей військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими (п.6); виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сім`ї військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її ( його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам чи усиновлювачам неповнолітніх дітей, а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей (п.7).

Отже, підстави та порядок визнання осіб, такими, що зникли безвісти за особливих обставин, та осіб, визнаних судом безвісно відсутніми, правові наслідки та статус таких осіб є різними. Визначення терміну «безвісно відсутній військовослужбовець», що міститься в п.2 постанови КМУ від 30.11.20167 року №884 , не змінює вказаного висновку та не суперечить йому.

Оскільки ОСОБА_2 не визнавався судом безвісно відсутньою особою , то у державного виконавця не було підстав для закриття виконавчого провадження.

Згідно з ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від16 листопада 2022 року у справі № 910/7310/20 дійшла такого висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах: «Передбачений частиною першою статті 74 Закону України від 02.06.2016 N 1404-VIII "Про виконавче провадження" та статтею 339 Господарського процесуального кодексу України судовий захист прав та законних інтересів, порушених рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, має бути ефективним, зокрема, доступним для тих, кого він стосується, спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення та не залежати від дій, які виконавець вчиняє на свій розсуд.

Відповідно до висловлених раніше висновків Великої Палати Верховного Суду про застосування частини першої статті 41 Закону N 1404-VIII (див. mutatis mutandis пункти 77, 79 постанови від 03.11.2020 у справі N 916/617/17) постанову про закінчення виконавчого провадження, яка ухвалена без урахування вимог закону, можна оскаржити в судовому порядку, а відновлення відповідних прав скаржника може бути ефективно здійснене у разі задоволення скарги та скасування такої постанови».

Таким чином? скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 452 ЦПК судові витрати , пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Відповідно до договору про надання правової допомоги, укладеному 15.07.2024 року між ОСОБА_1 та адвокатом Котиком Ф.І., передбачено гонорар у фіксованому розмірі 12 000 грн., які заявниця сплатила адвокату 15.07.2024 року, що підтверджується копією договору та квитанцією банківської установи (а.с.18,19).

Враховуючи, що скарга підлягає задоволенню, то у відповідності до вимог ст..452 ЦПК України з органу державної виконавчої служби підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати.

Керуючись статтями 451,452 ЦПК, суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірною та скасувати постанову заступника начальника Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Горбенка М.О. від 06.06.2024 року про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_3 та зобов`язати державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Стягнути з Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), код ЄДРПОУ 34944246, місце знаходження: вул. В. Шума, 21 м. Чорноморськ, Одеського району Одеської області, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , судові витрати у справі в розмірі 12000 (дванадцять тисяч) грн.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В.В.Смирнов