Ухвала

від 30.09.2024 по справі 522/16599/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/16599/24

Провадження № 2-з/522/322/24

УХВАЛА

30 вересня 2024 рокуСуддя Приморського районного суду м. Одеси Свячена Ю.Б., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 адвоката Хижняк Анастасії Володимирівни про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділ забезпечення діяльності органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Хижняк Анастасія Володимирівна, з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ забезпечення діяльності органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання дитини.

За результатами автоматичного розподілу згідно протоколу Приморського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2024 року справа передана для розгляду судді Приморського районного суду міста Одеси Свяченій Ю.Б.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2024 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

26 вересня 2024 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Хижняк А.В., про забезпечення позову, в якій остання просила вжити заходи забезпечення позову, а саме:

-вжити заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа:Відділ забезпечення діяльності органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання дитини, шляхом зобов`язання відповідачки ОСОБА_2 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі, не чинити перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з сином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; на час розгляду справи судом до моменту набрання рішенням законної сили, встановити порядок спілкування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом зустрічей батька з сином для систематичних побачень:щотижня кожного вівторка з 15 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин без присутності матері; щотижня кожної суботи з 12 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин без присутності матері.

Заява мотивованатим,що довирішення спорупо суті ОСОБА_1 позбавленийможливості спілкуватисьз сином. Відповідачка взагалі не йде на контакт та не бажає, щоб син спілкувався з батьком. Численні намагання позивача узгодити час та місце зустрічі та спілкування - безрезультатні, навіть спілкування телефоном ускладнено, оскільки матір дитини ОСОБА_2 по декілька днів поспіль може не відповідати на дзвінки Позивача. Фактично у ОСОБА_1 відсутня можливість нормального спілкуватися з дитиною, що може призвести до руйнування нормальних психоемоційних зв`язків між батьком та малолітнім сином. Батьком дитини, ОСОБА_1 вчинялись дії щодо забезпечення можливості зустрічі з сином, спілкування з ним та вільного часу проведення шляхом отримання Висновку органу опіки та піклування Київської районної адміністрації про визначення спосіб участі у вихованні малолітнього сина. Проте, такий висновок не виконується мамою дитини, ОСОБА_2 , а навпаки нею створюються перешкоди у зустрічах дитини і батька.

Дослідивши матеріали позовної заяви, заяву про забезпечення доказів, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. У відповідності до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документу, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Згідно із ст. 149 ч. 2 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову у цивільному судочинстві спрямоване на створення умов для реального виконання судового рішення.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третястатті 150 ЦПК України).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Позов забезпечується, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин (пункт 3 частини першоїстатті 150 ЦПК України).

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Як вбачається із наданих суду матеріалів справи, предметом розгляду по даному позову є визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання дитини.

Пункт 1 ст. 3 ч. 1 Європейської Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-ХII від 27.02.91 р. передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно п. 2 - дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Приймаючи до уваги рішення Європейського суду з прав людини по справі «М.С. проти України» від 11.07.2017 (заява № 2091/130), в якому йдеться визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітнього сина з батьком, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з його батьком, повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей з батьком. Зустрічі батька з дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків батька із його малолітнім сином і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), від 17 травня 2021 року в справі №761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), від 15 вересня 2021 року в справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», № 31111/04, § 54).

Також ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення суду. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.

З позовної заяви вбачається, що станом на сьогоднішній день, між сторонами виник спір у сфері сімейних правовідносин з приводу усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способів і часу у вихованні та спілкуванні з дітьми.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятоюстатті 157 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 142 СК України, діти мають рівні права та обов`язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.

У статті 153 СК України визначено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Виходячи з положень ч. 2, 3ст. 157 СК України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Постановою Верховного Суду від 15.11.2023 року у справі № 467/403/22 (провадження № 61-6283св23) встановлено, що зустрічі матері з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову у справі про визначення місця проживання дитини.Мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.Такого висновку дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі за позовом матері про визначення місця проживання дитини, розглянувши заяву матері про забезпечення позову про визначення місця проживання дитини до розгляду справи по суті.Суди попередніх інстанцій частково задовольнили заяву про забезпечення позову про визначення місця проживання дитини, забезпечивши позов шляхом визначення часу спілкування малолітньої дитини з матір`ю за місцем проживання дитини, та визначили час їхніх зустрічей.КЦС ВС залишив судові рішення без змін, вказавши, що зустрічі матері з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову з огляду на те, що цей спір виник із сімейних правовідносин.У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей з матір`ю.

Отже, застосовані судом норми права чітко вказують, що за відсутності підстав для обмеження права дітей на спілкування з одним із батьків, який проживає окремо, реалізація цього права має бути забезпечена державою з метою запобігання втрати емоційного контакту батька з малолітньою дитиною, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин. Відповідно, батько, який на час вирішення даної справи проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з ним, а матір не має права перешкоджати батьку спілкуватися з сином та брати участь у його вихованні.

При цьому, суд переконаний, що вжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач, не призведе до обмеження прав відповідача, і водночас слугуватиме заходом запобігання можливих порушених прав позивача.

Виходячи з викладеного, заходи забезпечення позову про які просить позивач, фактично будуть спрямовані на охорону матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача, та жодним чином не призведуть до обмеження прав відповідача, з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Необхідність обрання даного виду забезпечення позову є обґрунтованою, так як відсутність такого заходу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення.

Суд також встановлює, що наразі відсутні підстави вважати застосування даного виду забезпечення позову таким, що спричинить відповідачу збитки.

Вимоги позивача щодо забезпечення позову суд вважає розумними, обґрунтованими та адекватними.

Встановивши, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду при задоволенні позову, суд приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову.

Таким чином, суд доходить висновку про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. 149-153, 157, 260, 261 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Хижняк Анастасії Володимирівни про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділ забезпечення діяльності органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову, а саме:

Зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до набрання законної сили рішенням суду по справі №522/16599/24, не чинити перешкоди ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ;адреса: АДРЕСА_2 ) у спілкуванні, з сином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На час розгляду справи судом до моменту набрання рішенням законної сили, встановити порядок спілкування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з сином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом зустрічей батька з сином для систематичних побачень щотижня кожного вівторка з 15 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин без присутності матері; щотижня кожної суботи з 12 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин без присутності матері.

Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Попередити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про необхідність дотримання як найкращих інтересів дітей при виконанні ували.

Оскарження ухвали суду про забезпечення позову не зупиняє її дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 157 ЦПК України особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії.

Суддя Ю. Б. Свячена