Постанова

від 24.09.2024 по справі 522/13164/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2698/24

Справа № 522/13164/22

Головуючий у першій інстанції Косіцина В.В.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Сегеди С.М.,

з участю секретаря Ровенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Гамарц Олександра Сергійовича, представника акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішенняПриморського районного суду м.Одеси від06вересня 2023 року, постановленого під головуванням судді Косіциної В.В., повний текст рішення складений 15 вересня 2023 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської дорожньої організації профспілки залізничників і транспортних будівельників, треті особи публічне акціонерне товариство «Укрзалізниця», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, та шкоди, нанесеної здоров`ю, що спричинена кримінальним правопорушенням, -

в с т а н о в и в:

У жовтні2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до профспілки залізничників і транспортних будівельників України в особі Одеської дорожньої організації, треті особи ПАТ «Укрзалізниця», ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, та шкоди, нанесеної здоров`ю, що спричинена кримінальним правопорушенням, в якому просив стягнути з профспілки залізничників і транспортних будівельників України в особі Одеської дорожньої організації на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 1756944 грн. та моральну шкоду у розмірі 300000 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2020 року закрите кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності.

Вказаною ухвалою було встановлено, що 15 лютого 2016 року о 7 год. 25 хвл. в м. Одесі на перехресті вул. Успенська та Рішелєвська відбулось зіткнення автомобілів«Ренж Ровер», р/н НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 та автомобілю «Фольксваген», р/н НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 .

Відповідно до Єдиного державного реєстру транспортних засобів свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу 07.06.2011 року у ВРЕР був зареєстрований автомобіль Volkswagen Рassat 2010 р.в., об`єм двигуна 1798 куб.см., р/н НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 під час скоєння ДТП, власником якого була Одеська дорожня організація профспілка залізничників і транспортних будівельників України.

Внаслідок ДТП водій ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струс головного мозку, забій м`яких тканин лобно-скронево-тімяної області зліва, закритої травми лівого колінного суглобу, ішемічну хворобу серця, Q інфаркт міокарда в передньо-поширеній області, підгостра стадія (від 15 лютого 2016 р.), СН ІГХIII, 2 степені, що підтверджується виписним епікризом нейрохірургічного відділення ВМКЦ Південого регіону № 3485. Зазначені тілесні ушкодження знаходяться у причинному зв`язку із ДТП.

Позивач вважає, що своїми діями відповідач наніс позивачу матеріальну та моральну шкоду.

Матеріальна шкода полягає у вартості відновлюваного ремонту пошкодженого автомобілю внаслідок ДТП, розмір якої відповідно до висновку авто-товарознавчої експертизи № 84 від 06 червня 2016 р. складає 1 756 944 грн.

Моральну шкоду позивач оцінює у 300 000 грн., що полягає у пошкодженні здоров`ю.

Судом до участі у справі в якості третьої особи був залучений ОСОБА_3 .

Також судом під час розгляду справи був замінений неналежний відповідач профспілка залізничників і транспортних будівельників України в особі Одеської дорожньої організації на належного відповідача Одеську дорожню організацію професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від06вересня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат Гамарц О.С., представник акціонерного товариства «Українська залізниця» звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду змінити, виключивши з мотивувальної частини висновок про те, що «…належним відповідачем є АТ «Укрзалізниця» в особі Одеської автоколони виробничого підрозділу «Одеська дорожня автобаза Регіональної філії «Одеська залізниця», оскільки на момент вчинення кримінального правопорушення була законним володільцем транспортного засобу Volkswagen Рassat, д/н НОМЕР_2 та саме з АТ «Укрзалізниця» перебував водій ОСОБА_2 у трудових відносинах», посилаючись на неповне дослідження наявних у справі доказів, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до помилкових висновків, викладених у мотивувальній частині рішення.

У обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт, зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідно до відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області, згідно Єдиного державного реєстру транспортних засобів 07.06.2011 року у ВРЕР №1 в Одеській області, був зареєстрований транспортний засіб Volkswagen Рassat, 2010 року випуску, об`єм двигуна 1798 куб.см., за Одеською дорожньою організацією профспілка залізничників і транспортних будівельників України та 07.09.2016 року у ТСЦ №5142 РСЦ МВС в Одеській області був перереєстрований за ОСОБА_4 , тобто в період з 07.06.2011 року по 07.09.2016 року єдиними законним власником спірного автомобіля була Одеська дорожня організація профспілка залізничників і транспортних будівельників України.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_5 , голова Одеської дорожньої організації профспілки залізничників і транспортних будівельників України просить відмовити в задоволені апеляційної скарги в повному обсязі, оскільки вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не містять підстав для його скасування.

В судове засідання, призначене на 24 вересня 2024 року третя особа ОСОБА_3 не з`явився, був сповіщений належним чином (а.с. 82 т. 2).

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Гамарц О.С., представника АТ «Українська залізниця», адвоката Судакова В.В., представника ОСОБА_1 , адвоката Нестерову О.К., представника Одеської дорожньої організації профспілки залізничників і транспортних будівельників України, Стоянова В.Ф., перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідностідо ст.367ЦПКУкраїни, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст.375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до профспілки залізничників і транспортних будівельників України в особі Одеської дорожньої організації, треті особи ПАТ «Укрзалізниця», ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, та шкоди, нанесеної здоров`ю, що спричинена кримінальним правопорушенням, так як внаслідок ДТП позивач отримав тілесні ушкодження, посилаючись на те, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2020 року було встановлено, що 15 лютого 2016 року о 7 год. 25 хвл. в м. Одесі на перехресті вул. Успенська та Рішелєвська відбулось зіткнення автомобілів «Ренж Ровер», р/н НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 та автомобілю «Фольксваген», р/н НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 .

Вказаною ухвалою суду було закрите кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності.

В процесі розгляду справи позивач заявив клопотання про заміну неналежного відповідача на належного: Одеську дорожню організацію професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04 травня 2023 року був замінений неналежний відповідач профспілка залізничників і транспортних будівельників України в особі Одеської дорожньої організації на належного відповідача Одеську дорожню організацію професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України.

Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позов був пред`явлений до неналежного відповідача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі(право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Судом вірно встановлено, що транспортний засіб «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_2 на підставі договору від 01.01.2011 року, строк дії якого мав би закінчитися 31.12.2016 року був переданий легковому парку Одеської автоколони виробничого підрозділу «Одеська дорожня автобаза Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця».

Також судом встановлено, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з легковим парком Одеської автоколони виробничого підрозділу «Одеська дорожня автобаза Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця».

Висновки суду про те, що належним відповідачем є АТ «Укрзалізниця» в особі Одеської автоколони виробничого підрозділу «Одеська дорожня автобаза Регіональної філії «Одеська залізниця», оскільки, на момент вчинення кримінального правопорушення була законним володільцем транспортного засобу «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_2 та саме з АТ «Укрзалізниця» перебував водій ОСОБА_2 у трудових відносинах відповідають вимогам закону у відповідності до встановлених обставин справи.

На підставі вищевикладеного, суд встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позову, так як позов пред`явлений до неналежного відповідача.

Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

При цьому, суд першої інстанціїпри застосуваннінорм права до вказаних правовідносин вірноврахував висновки щодо застосуваннянорм матеріального права, викладених у постановах Верховного Суду.

Доводи апеляційної скарги адвоката Гамарц О.С., представника АТ «Українська залізниця» про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідно до відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області, згідно Єдиного державного реєстру транспортних засобів 07.06.2011 року у ВРЕР №1 в Одеській області, був зареєстрований транспортний засіб Volkswagen Рassat, 2010 року випуску, об`єм двигуна 1798 куб.см., за Одеською дорожньою організацією профспілка залізничників і транспортних будівельників України та 07.09.2016 року у ТСЦ №5142 РСЦ МВС в Одеській області був перереєстрований за ОСОБА_4 , тобто в період з 07.06.2011 року по 07.09.2016 року єдиними законним власником спірного автомобіля була Одеська дорожня організація профспілка залізничників і транспортних будівельників України, колегія суддів залишає без задоволення, оскільки під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо.

З матеріалів справи вбачається, що ДТП стала з вини водія ОСОБА_2 , який перебував у трудових відносинах з АТ «Укрзализниця», що підтверджується копією трудової книжки. Автомобіль, яким керував водій ОСОБА_2 , належав на праві власності Одеській дорожній організації профспілка залізничників і транспортних будівельників України, однак за договором оренди використовувався саме АТ «Укрзализниця», проте позов був пред`явлений до неналежного відповідача Одеської дорожньої організації профспілки залізничників і транспортних будівельників.

Також колегія суддів звертає увагу, що ДТП мала місце 15 лютого 2016 року о 7 год. 25 хвл., що підтверджує ту обставину, що ОСОБА_2 , як водій в напрямку роботи рухався з робітником, який перебував в трудових відносинах з АТ «Укрзализниця», виконував саме трудові обов`язки, покладені на нього АТ «Укрзалізниця».

Також колегія суддів вважає, що вказані доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Крім того,зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення.

Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Гамарц Олександра Сергійовича, представника акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.

РішенняПриморського районного суду м.Одеси від06вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 01 жовтня 2024 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

Л.М. Вадовська

---

С.М. Сегеда