Постанова

від 11.12.2007 по справі 26/130-27/37

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 11.12.2007                                                                                          

№ 26/130-27/37

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:          Смірнової  Л.Г.

 суддів:            

 при секретарі:           

 За участю представників:

 від позивача: не з'явився

від відповідача: Штадлер Д.М. -

пред. задов. від 27.11.2006

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Дабл Кофе

Україна"

 на рішення Господарського суду м.Києва від

01.11.2007

 у справі № 26/130-27/37  

 за позовом                               Суб"єкт

підприємницької діяльності - фізичана особа ОСОБА_1

 до                                                   Товариство

з обмеженою відповідальністю "Дабл Кофе Україна"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                 

стягнення 200000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

 На розгляд суду передано вимоги Суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи 

ОСОБА_1 (далі-позивач)  про

зобов'язання  Товариства  з обмеженою відповідальністю   „Дабл Кофе Україна”  (далі-відповідач) підписати  акт приймання виконаних робіт відповідно  до договору підряду від 09.08.2005  та стягнення з останнього

200000,00грн.основного боргу  за виконані

підрядні роботи  відповідно до умов

договору підряду  від 09.08.2005 щодо

облаштування кафе у приміщенні, що знаходиться за адресою: м.Київ, АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду міста

Києва від 15.06.2006  позов задоволено

частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 200000,00грн. боргу та

судові витрати, в іншій частині позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного

господарського суду від 12.09.2006 року рішення господарського суду міста Києва

від 15.06.2006 в частині стягнення 200000,00грн. скасовано, прийнято нове

рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовлено повністю. В іншій

частині вищезазначене рішення  залишено

без змін.

Постановою Вищого господарського

суду України від 07.12.2006  рішення

господарського суду міста Києва від 15.06.2006 та постанову Київського

апеляційного господарського суду від 12.09.2006 

скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду

міста Києва.

За 

результатами нового розгляду, 

рішенням господарського суду міста Києва від 01.11.2007   позовні вимоги задоволено частково: стягнуто

з відповідача на користь позивача 200000,00грн. основного боргу; 2000,00грн.

державного мита; 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу. В частині зобов'язання відповідача  підписати акти виконаних робіт за договором

підряду від 09.08.2005 провадження у справі 

припинено на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального

кодексу України (далі-ГПК України). Крім того, 

позивачеві повернуто з державного бюджету України 85,00грн. зайво

сплаченого державного мита.

Рішення суду першої інстанції

ґрунтується на доведеності належного виконання позивачем  своїх зобов'язань за    договором підряду  від 09.08.2005  та неналежного  виконання 

відповідачем  своїх зобов'язань

щодо оплати виконаних позивачем робіт, а також 

неможливості розгляду 

господарським судом  вимоги про

зобов'язання відповідача підписати акт виконаних робіт, оскільки  така вимога не призводить до  поновлення порушеного права, а може  лише підтверджувати наявність чи

відсутність  юридичних фактів, заявлених

на підставу позову.

Не погоджуючись з рішенням  суду першої інстанції, відповідач звернувся з

апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд

скасувати рішення господарського суду міста Києва від 01.11.2007, та прийняти

нове  рішення, яким відмовити у

задоволенні  позову, судові витрати

покласти на  позивача.

В апеляційній скарзі відповідач посилається

на те, що господарським судом міста Києва при прийнятті оспорюваного рішення

неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, визнано

встановленими недоведені обставини, 

порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до

прийняття неправильного рішення та згідно статті 104 ГПК України є підставою

для скасування оскаржуваного рішення. 

Зокрема, скаржник наполягає на тому, що  

між сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору

підряду від 09.08.2005, а тому 

висновок  суду  про наявність договірних зобов'язань  між сторонами не відповідає  обставинам справи. Кошторис та акт виконаних

робіт не містять підпису повноважної особи відповідача, а висновок суду,  що головний інженер відповідача був

уповноважений приймати виконані роботи не підтверджується матеріалами

справи  та суперечить вимогам частини

другої статті 207 та частині третій статті 237 Цивільного кодексу України

(далі-ЦК України). Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не надано суду

доказів, що ремонтні роботи на об'єкті 

відповідача виконувались саме позивачем, а також наполягає на тому, що

ремонтні роботи  на об'єкті виконувало

Товариством з обмеженою відповідальністю „Ріско-Авалон-Трейд” на підставі

договору підряду від 11.07.2005. Відповідач також  зазначає, що 

судом не надано належної оцінки факту відсутності у позивача  ліцензії на 

виконання певних видів робіт, які були зазначені у кошторисі та акті.

Ухвалою Київського апеляційного

господарського суду від 23.11.2007 

апеляційну скаргу прийнято до розгляду, 

порушено апеляційне провадження, судове засідання призначено на

11.12.2007.

У 

судове засідання апеляційної інстанції 11.12.2007  з'явився 

представник відповідача, який 

підтримав доводи,  викладені в

апеляційній скарзі та просив оскаржуване рішення  скасувати, прийняти нове рішення,  яким  

відмовити у задоволенні позову повністю. 

Представник  позивача у судове

засідання не з'явився,  проте надав суду

відзив на апеляційну  скаргу відповідно

до якого проти доводів, викладених в апеляційній скарзі  заперечив у повному обсязі, посилаючись на

обґрунтованість  рішення суду першої

інстанції. Зокрема, позивач зазначив, що 

сторонами було узгоджено  всі

умови договору, які відповідно до чинного законодавства  повинні бути виконані належним чином.

         Враховуючи те, що матеріали справи

містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце

судового засідання щодо розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка

представників сторін у засіданні апеляційної інстанції не визнана обов'язковою,

колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення господарського суду

міста  Києва за наявними у справі

матеріалами без представників сторін.

          Статтею 101 ГПК України встановлено,

що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у

справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної

скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін,

колегія суддів встановила наступне:

Між сторонами 09.08.2005 було

укладено договір підряду б/н на виконання демонтажних робіт на загальну суму

100000,00грн. (надалі - Договір 1). Зазначений договір  було підписано сторонами та скріплено їх

печатками. До Договору 1 було складено кошторис на виконання демонтажних робіт

на об'єкті по АДРЕСА_1  на суму

39990,00грн., який був підписаний з боку відповідача його генеральним

директором Мягковою Н. С. та скріплений печаткою відповідача.  Факт належного  виконання 

сторонами Договору 1 

підтверджується актом  приймання

виконаних ремонтно-будівельних робіт на загальну суму 39990,00грн., підписаним

з боку позивача суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1,

а з боку відповідача - завізованого головним інженером ОСОБА_2. та скріпленого

особистим підписом директора відповідача. Роботи за даним договором були

оплачені відповідачем повністю, що підтверджується матеріалами справи та не

заперечується сторонами.

           Як вбачається зі змісту позовної

заяви, на розгляд суду передано вимоги  

про зобов'язання відповідача підписати акт приймання виконаних робіт

відповідно до договору підряду б/н від 09.08.2005, предметом якого було

здійснення позивачем ремонтних робіт з облаштування кафе у приміщенні за

адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 (далі - Договір 2), та стягнення з відповідача

200000,00грн. оплати за виконання ремонтних робіт за Договором 2.

Відповідно до приписів частини  другої статті 180 Господарського кодексу

України (далі-ГК України), господарський договір вважається укладеним, якщо між

сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх

його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні

для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін

повинна бути досягнута згода.

Статтею  317 ГК України, будівництво об'єктів

виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з

обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та

експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання

для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду. Для

здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися

договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на

виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних,

геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші

договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень

Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим

Кодексом.

Відповідно до статті 318 ГК

України, за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона

(підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої

сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк

визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або

виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник

зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію,

надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і

оплатити їх. Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на

будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів;

будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково на підрядника

виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та

інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних,

проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів.

Відповідно до частини 5 статті 318

ГК України, договір підряду на капітальне будівництво повинен передбачати:

найменування сторін; місце і дату укладення; предмет договору (найменування

об'єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом); строки початку і

завершення будівництва, виконання робіт; права і обов'язки сторін; вартість і

порядок фінансування будівництва об'єкта (робіт); порядок

матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва; режим

контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об'єкта

(робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні

строки; страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін

(відшкодування збитків); урегулювання спорів, підстави та умови зміни і

розірвання договору.

Крім того, відповідно до статті 181

ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі

єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Задовольняючи позовні вимоги, суд

першої інстанції дійшов висновку про те, що сторонами спору при укладенні

Договору 2 було досягнуто згоди щодо предмету, ціни та строку договору, зміст

якого становлять умови, спрямовані на встановлення господарських зобов'язань,

які погоджено сторонами та прийняті ними як обов'язкові до виконання.

Проте, як вбачається з  матеріалів справи, при укладенні Договору 2

сторони не дійшли згоди у передбачених законом порядку та формі щодо усіх його

істотних умов, передбачених частиною  5

статті 318 ГК України.

Зокрема, Договір 2 являє собою

надрукований бланк з зазначенням найменування замовника - ТОВ «Дабл Кофе

Україна» в особі генерального директора Мягкової Наталії Сергіївни, у якому від

руки заповнені дата укладення договору (09.08.2005), найменування підрядника

(ПП ОСОБА_1 в  особі           ОСОБА_1.), адреса об'єкта (підпункт

1.1 пункту 1, вул. Костянтинівська, 1), вартість робіт прописом (підпункт 4.1

пункту 4, двісті тисяч грн.). При цьому, відповідно до підпункту 1.1 пункту

1  та 

підпункту 2.1 пунку 2  Договору 2 обсяг

робіт та їх вартість визначаються кошторисом, який є невід'ємною частиною

договору. Відповідно до підпункту 4.1 пункту 4 Договору 2, вартість робіт, які

доручаються підряднику за Договором, є договірною, визначеною на підставі ДБН

Д.1.1-1-2000 як сукупність вартості окремих етапів робіт, вказаних у кошторисі.

Отже, відповідно до підпункту 1.1

пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2, підпункту 4.1 пункту 4 Договору 2, норм

частини 4 статті 180, частини 1 статті    

318 ГК України, частини 1 статті 844, частини 1 статті 877 ЦК України

кошторис є невід'ємною частиною Договору 2, підписання якого засвідчує згоду

сторін щодо предмету і ціни договору підряду.

Зокрема, відповідно до частини 1

статті 844 ЦК України, якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного

підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з

моменту підтвердження його замовником.

Між тим, кошторис до Договору 2 як

невід'ємна частина договору підряду відповідачем підтверджений не був. Тому

колегія суду не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що

підпис головного інженера відповідача ОСОБА_2. на кошторисі є належним доказом

погодження відповідачем умов щодо предмету та ціни договору підряду. Відповідно

до частини 2 статті 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа,

підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами,

довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та

скріплюється печаткою.          ОСОБА_2.

як головний інженер відповідача не є особою, уповноваженою Статутом діяти без

довіреності від імені відповідача.   Крім

того,   підпис   ОСОБА_2. на кошторисі датований 05.11.2005,

аналогічно підпису на акті виконаних робіт за Договором 2 та після дати акту

приймання відповідачем виконаних робіт від ТОВ «Ріско-Авалон-Трейд».

Підписи головного інженера на

кошторисі та акті виконаних робіт до Договору 2 не скріплені печаткою

відповідача.

Крім того, з копій Договору 2,

кошторису та акту виконаних робіт до нього, доданих до позову, вбачається, що

на момент подання позову ці документи не були підписані самим позивачем, а лише

скріплені його печаткою. Надані позивачем пізніше оригінали названих

документів, що містять підпис позивача, не можуть бути взяті до уваги колегією

як належні та допустимі докази противного з огляду на норми ст. 34 ГПК України.

Отже, зазначені обставини є

підставами вважати Договір 2 неукладеним, а, відтак, позовну вимогу про

стягнення заборгованості за цим договором - такою, що не ґрунтується на

положеннях закону щодо виконання договірних зобов'язань. Крім того, твердження

відповідача про відсутність у останнього підписаних позивачем примірників

Договору 2, кошторису та акту виконаних робіт до нього, а отже, порушення

позивачем, зокрема, порядку укладення господарського договору, встановленого ч.

3 ст. 181 ГК України, слід визнати обґрунтованими.

Відповідно до частини 8 статті 181

ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов

господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не

відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання,

правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.

При цьому колегія апеляційного

господарського суду не може погодитись з висновком суду першої інстанції про

те, що позивач виконав свої зобов'язання за Договором 2 у повному обсязі та

належним чином, тобто в обсязі, вказаному у акті виконаних робіт за Договором

2, оскільки цей висновок не підтверджується належними та допустимими доказами.

Як зазначено вище, акт виконаних

робіт за Договором 2 підписаний від імені відповідача неуповноваженою особою

05.11.2005 одночасно з підписанням нею ж кошторису до договору. При цьому,  акт виконаних робіт за Договором 1 був

підписаний генеральним директором відповідача (після візи головного інженера),

а отже, позивач не міг бути введений в оману щодо наявності у головного

інженера повноважень приймати виконані роботи.

Обов'язок доказування відповідно до

приписів статті 33 ГПК України 

розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини

як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується  і позивача який повинен був довести факт

виконання  саме  позивачем 

ремонтно-будівельних робіт на суму 20000,00грн.    Зазначені докази  суду   

надано не було.

Крім того, ухвалою  господарського суду  міста Києва від 20.02.2007 суд першої

інстанції призначав будівельно-технічну експертизу, на розгляд якої поставив,

зокрема, питання про те, чи були фактично виконані будівельні роботи, вказані у

акті виконаних ремонтно-будівельних робіт, якою є їх вартість, чи є тотожними

перелік будівельних робіт, зазначений в кошторисі та акті виконаних робіт,

складених відповідно до Договору 2, та перелік монтажних робіт, зазначений у

кошторисі та акті виконаних робіт, складених відповідно до договору підряду між

відповідачем та ТОВ «Ріско-Авалон-Трейд» від 11.07.2005. Позивач, на якого

судом було покладено витрати по проведенню експертизи, не оплатив вартість

експертного дослідження, у зв'язку з чим ухвала від 20.02.2007 була залишена

без виконання.

Враховуючи вищезазначене, судова

колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості

та доведеності  позовних вимог в частині

стягнення  з відповідача на користь

позивача 20000,00грн. заборгованості 

за   Договором 2.

Щодо  позовних вимог про зобов'язання відповідача

підписати акт виконаних робіт відповідно до Договору 2,  судова колегія  також не може погодитись з висновком суду

першої інстанції про те, що такі вимоги не підлягають розгляду в господарських

судах з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини. 1

ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що

виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів,

у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про

приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні

стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію

(товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи

відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції

Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення

яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено

до відання інших органів.

Відповідно до пункту 5 частини 2

статті 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів судом може

бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі.

Отже, за наявності укладеного

договору підряду, вимоги сторони щодо підписання другою стороною акту виконаних

робіт підвідомчі господарським судам. Припиняючи провадження у справі, місцевий

господарський суд ухилився від вирішення спору по суті, результатом розгляду

якого, відповідно до статті        82 ГПК

України, може бути задоволення позову чи відмова в позові повністю або

частково, і, відповідно, від здійснення правосуддя, що суперечить статтям 124,

129 Конституції України.

Проте, оскільки в обґрунтування

вимоги про зобов'язання підписати акт виконаних робіт позивач посилається на

неукладений договір, а також з огляду на те, що сам акт складено на підставі

вказаного неукладеного договору та враховуючи відсутність доказів, які

підтверджують факт виконання  саме  позивачем 

ремонтно-будівельних робіт на суму 20000,00грн., вимоги позивача в

частині   зобов'язання відповідача  підписати акт 

виконаних робіт є безпідставними і не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене,

апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з

обмеженою відповідальністю „Дабл Кофе Україна” підлягає задоволенню, а рішення

господарського  суду   міста Києва  

від 01.11.2007  скасуванню. 

         Керуючись ст.ст. 99, 101-106,

Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний

господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою

відповідальністю „Дабл Кофе Україна”   на

рішення господарського суду міста Києва від 01.11.2007  у справі №26/130-27/37  задовольнити.

2. Рішення господарського суду

міста Києва від 01.11.2007 у справі №26/130-27/353 скасувати.

3. У задоволенні позову відмовити

повністю.

4. Стягнути з суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи 

ОСОБА_1 (08700, м.Обухів, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Товариства з

обмеженою відповідальністю «Дабл Кофе Україна» (01033, м.Київ, вул.

Саксаганського, 6, оф. 140, код 33545037) 2042(дві тисячі сорок дві)грн.50коп.

державного мита  за подачу апеляційної

скарги.

5. Видачу наказу на виконання даної

постанови доручити   господарському суду

міста Києва.

6. 

Матеріали справи №26/130-27/37 повернути до господарського суду                      міста  Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                         

 14.12.07 (відправлено)