Ухвала

від 01.10.2024 по справі 175/14515/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/14515/24

Провадження № 2-о/175/278/24

УХВАЛА

"01" жовтня 2024 р. смт. Слобожанське

Суддя Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Журавель Т.С., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , орган опіки та піклування Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про встановлення факту самостійного виховання дитини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з заявою про встановлення факту самостійного виховання дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Статтею 293 ЦПК України визначено перелік справ, які розглядаються судом в порядку окремого провадження, зокрема справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 315 ЦПК України, визначено перелік справ по встановлення фактів, що мають юридичне значення.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №320/948/18 зроблено висновок про те, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права, спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Відтак, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Як вбачається з поданої заяви, заявник просить суд встановити факт самостійного виховання батьком дитини.

Суддя зауважує на тому, що доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першоюстатті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, тофакт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшоговирішеннябудь-якогоспорупро право.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 року у справі №201/5972/22 (провадження № 14-132цс23).

З огляду на викладене, з урахуванням того, що встановлення даного факту може мати негативні наслідки для матері дитини, суддя доходить висновку, що в даному випадку наявний спір про право, у зв`язку з чим заява не підлягає вирішенню в окремому провадженні.

Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи - залишає заяву без розгляду.

На підставі викладеного, суддя доходить висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.

Керуючись 186, 260, 315 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , орган опіки та піклування Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про встановлення факту самостійного виховання дитини відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя Т. С. Журавель